Африка загальний огляд

Географічне положення Африки відмінно від інших материків, оскільки вона розташована майже симетрично по відношенню до екватора: її найпівнічніша точка – мис Енгела (поблизу мису Бланко) лежить під 37° 20’ пн. ш., найпівденніша точка – мис Голковий – під 34° 51’ пд. ш. Таким чином, Африка майже цілком знаходиться між двома топіками і лише північними і південними окраїнами заходить у субтропічні широти.

Африка – другий за величиною материк після Євразії. Її площа 29 200 тис. км², а разом з небагатьма островами, що лежать біля її берегів, – близько 30 млн. км². Найбільший з островів – Мадагаскар в Індійському океані – відділений від Африки Мозамбікською протокою. В Індійському океані поблизу узбережжя Африки знаходяться острова Пемба, Занзібар, Мафія і невеликий архіпелаг Сокотра, а також архіпелаги островів Коморських, Сейшельських, Амірантських і Маскаренських. В Атлантичному океані недалеко від Африки лежать острова Мадейра, Канарські, Зеленого Мису. Дуже невеликі острови Аннобон, Сан-Томе, Принсіпі і Фернандо-По розташовані в Гвінейській затоці.

Індійський і Атлантичний океани майже з усіх боків омивають Африку. Лише на північному сході вузький (120 км) Суецький перешийок з’єднує її з Азією. Аравійський півострів Азії і Південна Європа відділені від Африки вузьким Червоним морем і нешироким Середземним. Обидва моря пов'язані Суецьким каналом, проритим через Суецький перешийок в 1869 р. Ширина Червоного моря не перевищує 200 - 350 км, а в Баб-ель-Мандебській протоці воно звужується до 26,5 км. У Середземному морі зовсім близько від берегів Африки лежить Піренейський півострів. Найменша ширина Гібралтарської протоки між мисом Марроко в Іспанії і мисом Сіріс на крайньому північному заході Африки всього 13 км. Невелика відстань (близько 140 км) також між мисом Бон і островом Сицилія.

Берегова лінія Африки вирівняна. Мало заток, зручних бухт, узбережжя зазвичай супроводжують круті обриви, перед якими лише в небагатьох місцях є широка прибережна низовина. Найбільшої ширини (400 км) вона досягає на південному сході, в Мозамбіку. Найкрупніша затока – Гвінейська. Набагато менша за розмірами затока Сідра (В. Сирт) в Середземному морі та Аденська затока. Остання омиває з півночі найбільший півострів Африки – Сомалі.

Особливістю географічного положення та конфігурації Африки є неоднакова площа суходолу на північ й на південь від екватора, що має важливе значення в проявлені зональності ландшафтів. Північна половина материка більш ніж в два рази ширша, ніж південна: від Зеленого Мису на заході до мису Рас-Хафун на сході відстань 7500 км, ширина південної половини не перевищує 3100 км.

Вертикальне розчленування Африки дуже слабке. В її рельєфі переважають плато, плоскогір'я і нагір'я. Середня висота материка близько 750 м над р. м. Таким чином, в цьому відношенні африканський материк поступається лише Антарктиді та Азії.

Африка – єдиний з материків, на якому найвищі вершини зосереджені не в зонах складчастих споруд. Згаслий вулкан Кіліманджаро (5963 м) – вища точка материка і інші найвищі гори знаходяться на розбитому скидами Східно-Африканському плоскогір'ї.

За переважаючими висотами рельєфу Африку можна розділити на два підконтиненти – північний, з висотами переважно нижче 1000 м, і південний, що лежить на висоті понад 1000 м. Кордон, який їх розділяє, проходить по лінії Бенгели (в Анголі) – Массауа (в Еритреї). Північний підконтинент, більш широкий, називають Низькою Африкою; південний, більш вузький, – Високою Африкою.

У зв'язку з рівнинним рельєфом і положенням більшої частини материка між тропіками обох півкуль, в Африці особливо яскраво проявляється закон географічної зональності екваторіального, субекваторіального і тропічних поясів. В обидва боки від екватора, від зони вологих екваторіальних лісів в западині Конго і на узбережжі Гвінейської затоки, послідовно змінюються зони субекваторіальних лісів, саван і рідколісь, тропічних напівпустель і пустель, а також субтропічних сухих вічнозелених лісів і чагарників. Природні зони, як правило, дуже поступово переходять одна в іншу, але розташування їх на північ і на південь від екватора неоднакове. На широкому «континентальному» півночі вони витягнуті майже широтно, на вузькому більш «океанічному» півдні вони мають меридіональне і близьке до нього розташування.

Є багато спільних рис органічної природи між Північно-Східною Африкою і Аравією, між Північно-Західною Африкою і Південною Європою. Це пояснюється тривалим сухопутним зв'язком між ними, що існував до кінця неогену і початку четвертинного періоду, та положенням цих територій відповідно в однакових кліматичних поясах.

Довгі роки Африка була материком колоніальних і залежних країн, невичерпним джерелом цінної сировини та дешевої робочої сили для капіталістичних монополій. Майже вся її територія була розділена між імперіалістичними державами – Великобританією, Францією, Бельгією, Португалією і Іспанією. Мали колонії в ній й Німеччина та Італія. За останні роки в економіку Африки глибоко проникли Сполучені Штати Америки. Рабство, жорстока расова дискримінація, відсутність елементарних людських прав було долею її народів.

Про успішну боротьбу африканських народів за свободу свідчить перелік країн, які стали незалежними до кінця 1962 року (за даними на березень 1963 р.): Алжир, Берег Слонової Кості, Бурунді, Верхня Вольта, Габон, Гана, Гвінея, Дагомея, Камерун, рес ¬ публіка Конго зі столицею в Браззавілі, республіка Конго зі столи ¬ цею в Леопольдвіль, Ліберія, Лівія, Мавританія *, Малі, Мальгаш-ська республіка, Марокко, Нігер, Нігерія, Об'єднана Арабська республіка, Руанда, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра -Леоне, Танганьі ¬ ка, Того, Туніс, Уганда, Центрально-Африканська республіка, Чад, Ефіопія. Особливу серед неколоніалньих країн місце займає Південно-Африканська республіка, в якій корінне африканське населення позбавлене елементарних людських прав. (треба в ін.-ті подивитись сучасну інформацію про кількість колоніальних країн, і кількість країн, які здобули незалежність)

Ще ллється кров африканців в португальських колоніях, жорстокий расовий терор лютує в британських володіннях. Проте всім ходом історичного розвитку людського суспільства вже вирішена неминуча повна ліквідація колоніалізму, і свобода скоро прийде в останні колонії Африки.