11

Застосування образотворчих засобів графіки в тематичній історико-художній композиції зміст

ВСТУП ………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. Графічні техніки образотворчого мистецтва

1. Формування мистецтва графіки як образотворчого жанру ....5

2. Розвиток графічних технік та художніх засобів ……………7

РОЗДІЛ 2. Розробка тематичного проекту художньо-історичної тематики

2.1. Загальна характеристика ескізної композиції до творчої роботи ……………………………………………………………... 12

2.2. Особливості виконання роботи в техніці гратографія …… 14

РОЗДІЛ 3. Охорона праці у навчально-виховному процесі

3.1 Законодавчо-правова база охорони праці …………………..17

3.2. Правила та вимоги безпечної роботи ………………………20

ВИСНОВКИ.................................................................................................22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….. 24

ВСТУП

У час розвитку високих технологій, мистецтво також переходить на новий рівень і не перестає розвивається. Особливо це стосується графіки в цілому. Перед усім, основою для будь-якого художнього твору, запорукою його успіху є ескіз і композиція. Дотримання правил роботи над ескізами композиції збільшує вірогідність успішного закінчення художнього твору.

Неабияку роль в формуванні та розвитку особистості відіграє образотворче мистецтво. Уявімо собі, яким сірим, монотонним було б наше життя без нього, без різноманітності художніх матеріалів та технік.

Образотворча художня діяльність це один із видів мистецтва, що супроводжує людину у продовж усього життя, забарвлює його різнобарвними тонами, додає наснаги, витримки. Яке різноманіття нетрадиційних технік, свобода вибору того, що до вподоби. У загальному та розумовому розвитку особливо важливу роль відіграє образотворче мистецтво в цілому, що підтверджує актуальність теми дипломної роботи «Застосування образотворчих засобів графіки в тематичній історико-художній композиції».

Мета роботи: дослідити застосування художніх засобів в техніці граторгафія.

Відповідно до мети були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати інформаційні джерела та літературу;

2. Висвітлити особливості розробки ескізу до творчої роботи в техніці гратографія;

3. Вивчити властивості художніх матеріалів графічного мистецтва

4. Визначити та розробити етапи втілення творчого проекту художньо-історичної тематики

5. Проаналізувати правила безпечної діяльності в умовах навчально-виховного процесу

Об’єкт дослідження: образотворче мистецтво.

Предметом дослідження обрано застосування образотворчих засобів у техніці гратографія.

Для розв’язання поставлених завдань нами були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації, технічні особливості виконання.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 24 сторінки.

Розділ 1 графічні техніки образотворчого мистецтва

1. Формування мистецтва графіки як образотворчого жанру

Людина завжди прагнула до краси, знаходячи високу насолоду в творчості. Зокрема у графічних техніках. Розвиваючись протягом століть графіка збагатилась найрізноманітнішими художньо-технічними прийомами, що поступово набували свого реалістичного вдосконалення. Насамперед це стосується рисунка; основи всіх видів образотворчого і декоративного мистецтва, найважливішого і неодмінного супутника всіх творів графіки. [3, с. 96]

Графіка ‑ це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає "пишу, дряпаю, малюю". Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого ‑ лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.

З-поміж якого, малюнок ‑ це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельних зображеннях неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис). [3, с.28] З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб ‑ акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча в використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.

З часом ускладнилися засоби друкованої графіки ‑ офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки - гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, який виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м'який лак, суха голка, офорт, літографія. При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуарда Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука).

Що ж до української графіки, то вона теж бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в ХІ-ХІІ ст. дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки. Художники оформлювали книги орнаментальними заставками, вигадливими заголовними літерами (ініціалами), сторінковими ілюстраціями (мініатюрами), а також численними дрібними малюнками на берегах сторінок. Найдавнішими витворами книжкової графіки, що зберіглася до нашого часу, є книги ХІ-ХІІ ст.: «Остромирове Євангеліє» (1056-1057), «Ізборник Святослава» (1073), «Трірський псалтир» (або «Кодекс Гертруди»; 1078-1087), «Юр’ївське Євангеліє» (1120-1128) та «Добрилове Євангеліє» (1164). [4, с.20]