17. Вплив спорту на інтелектуальний розвиток.

Заняття спортом позитивно впливають на інтелектуальну сферу. Рухова діяльність, що лежить в її основі, сприяє:

1) формуванню у людини уявлень за час і відстань, а саме за темп, ритм і швидкість рухів, за масу тіла та за рухові можливості власного тіла;

2) розвитку спостережливості, оскільки спортивно-виконавча діяльність вимагає концентрації уваги на умовах, що сприяють рухам, а також миттєвого переключення уваги на різного виду подразників;

3) розвиток швидкості орієнтації, так як заняття більшості видів спорту підвищують гостроту сприйняття того, що відбувається; відпрацьовується здібність до адекватної зміни поведінки в залежності від умов, що змінюються;

4) розвиток мислення, оскільки спортивно-виконавча діяльність є творчою; в процесі занять спортом необхідно аналізувати причини успіхів та невдач своїх рухів, правильно оцінювати ситуацію, що виникла, вести пошук шляхів раціонального вирішення рухових завдань;

Можливості використовувати фізичні вправи щодо впливу на інтелектуальну сферу найбільш повно і переконливо довів П.Ф.Лесгафт. Він підпорядкував свої методичні рекомендації вирішенню важливого педагогічного завдання – встановити, які рухові дії треба використовувати і як будувати заняття, щоби досягти кращих результатів у розвитку свідомості дитини, створені у неї уявлень за деякі зовнішні явища та рухові можливості власного тіла. Саме тому П.Ф.Лесгафт назвав свою систему фізичною освітою. Її мета складалася в тому, щоби висвітлити шляхи вирішення освітніх завдань з дітьми шкільного віку за допомогою занять фізичними вправами.

Різні види спорту по різному впливають на інтелектуальну сферу... Рухові дії, в яких переважно проявляється спритність, в найбільшій мірі сприяють розвитку розумових процесів. Наприклад, із секції баскетболу Волгоградської ДЮСШ за 20-річний період існування вийшли академіки, професори, безліч кандидатів наук тощо.

Діти молодшого шкільного віку, що проявляють більшу рухову активність, як правило, відрізняються найбільш високою стійкою академічною успішністю. У Херсонській ЗОШ №1 після регулярних занять на „спортивній годині” ГПД вправами швидкісної та координаційної спрямованості, навесні покращувалися результати виконання контрольних робіт із математики та письма. Деякі дослідження показують, що кваліфіковані спортсмени відрізняються більш високою здібністю до абстрактного мислення у зрівнянні з учнями, які не досягли великих успіхів у спорті.

Таким чином, заняття спортом, як правило, сприяють підвищенню розумової працездатності. Це відбувається тому, що зміна розумової і фізичної роботи позитивно впливає на обидва види діяльності, а стомлення від розумової праці ліквідується швидше при переключенні на виконання знайомих і відносно простих за координацією рухів.

18.Педагогічна спрямованість психології фізичного виховання.

Фізичне виховання являє собою освітньо-виховний процес і характеризується принципами, які властиві педагогічному процесу.

У фізичному вихованні чітко визначена роль педагога-фахівця (учителя фізичної культури), місце і функції осіб, що виховуються (учнів), їхня спільна діяльність, яка спрямована на реалізацію завдань освітнього і виховного характеру.

Система занять у фізичному вихованні практично відповідає дидактичним принципам і нормам організації педагогічного процесу, однак має свої специфічні особливості. По-перше, це безупинний багаторічний процес, що поширюється на всі періоди життя кожної людини, починається відразу після народження. По-друге, це процес, зміст і форми якого завжди знаходяться в залежності від особливостей, закономірностей, властивих віковий періодизації розвитку людини.

Фізичне виховання відрізняється тим, що формування рухових умінь і навичок, виховання фізичних якостей і психічних властивостей здійснюється в повній відповідності з закономірностями періодизації онтогенезу.

Онтогенез – сукупність перетворень, що зазнає організм людини від зародження до кінця життя [СЭС, с.929].

Розгортаючись по природних законах, процес фізичного розвитку знаходиться у певній залежності від конкретних умов життя і діяльності людини. У цьому випадку фізичне виховання відіграє особливу роль. Знаючи і вміло використовуючи об’єктивні закономірності вікової періодизації, можна створювати і певні умови, що дозволяють забезпечити оптимізацію розвитку життєво важливих фізичних якостей, рухових здібностей і умінь, кращих для формування особистості окремої людини і суспільства в цілому.

Основним фактором практичної реалізації фізичного виховання є активна рухова діяльність, що забезпечує формування раціональних способів виконання рухових дій і інших педагогічних завдань.

З огляду на те, що психологія – наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності, можна зробити висновок, що основне призначення психології фізичного виховання – це оптимізація освітньо-виховного процесу, здійснюваного в типових формах фізичної культури, використовуючи закономірності й особливості психічного розвитку людини для формування його особистості як соціальної істоти.

Таким чином, психологія ф.в. обумовлена педагогічною спрямованістю, а її зміст складає коло питань, пов’язаних з розглядом психологічних особливостей як учителя фізичної культури, так і учнів, а також організації педагогічного процесу.