Тема КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬПлан1. Поняття конституційно-правової відповідальності, її види та місце в системі юридичної відповідальності.2. Суб'єкти і об'єкти конституційно-правової відповідальності:3. Значення конституційно-правової відповідальності для захисту Конституції і стабільності конституційного ладу.

1 Поняття конституційно-правової відповідальності

Конституційно-правова відповідальність є видом юридичної відповідальності, тому їй властиві ознаки, які характеризують юридичну відповідальність у цілому, а саме:

1) відповідальність є наслідком правопорушення;

2) вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нормах права.

Водночас конституційно-правова відповідальність характеризується такими специфічними ознаками:

1) вона спрямована на правову охорону Конституції України;

2) вона часто межує з політичною відповідальністю, але політичний характер цієї відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із здійсненням політичної влади: Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, народні депутати України, політичні партії тощо'.

Своєрідність політичної відповідальності полягає в тому, що вона настає не тільки за протиправні дії, а й за недотепність, пристосовництво, кон'юнктурність, необачність у питаннях здійснення політики. її сутність - негативна публічна оцінка вчинку суб'єкта певним інститутом, соціальною групою або суспільством в цілому. Тобто політична відповідальність не має об'єктивних та універсальних підстав застосування і залежить від низки факторів (політична ситуація в країні, політичні симпатії виборців тощо). Основні засоби політичної відповідальності у демократичній державі - це парламентські та президентські вибори, а її особливість - відсутність конкретної інстанції, через яку здійснюється притягнення до політичної відповідальності: це може бути як орган державної влади, так і народ як колегія виборців, партія тощо (наприклад, відставка уряду через хвилю громадських протестів). Політична відповідальність виникає з моменту залучення суб'єкта до політики (тобто процесу отримання, поділу та здійснення влади). Підставою для притягнення до політичної відповідальності є реалізація курсу політики, який не відповідає суспільним очікуванням, а наслідком зазначеної відповідальності є вилучення зі сфери політики.

3) не існує єдиної процедури застосування цього виду відповідальності. Практично кожен захід конституційно-правової відповідальності має свій особливий порядок її призначення та виконання1.

Отже, конституційно-правова відповідальність - це передбачений нормами конституційного права вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реалізації та захисту конституції.

Слід мати на увазі, що терміни "конституційно-правова відповідальність", "державно-правова відповідальність" та "конституційна відповідальність" є тотожними, на відміну віл таких понять, як "конституційна відповідальність" та "відповідальність за порушення норм конституційного права". Так, у тій частині, під якою розуміють конституційну відповідальність за порушення конституційних, норм узагалі, ці поняття збігаються. Однак, оскільки порушення норм конституційного права породжує не тільки власне конституційну відповідальність, а й ту, що передбачена іншими галузями права, поняття відповідальності за порушення норм конституційного права є ширшим.

Конституційно-правова відповідальність класифікується за різними критеріями. У науці конституційного права поширеною є класифікація цієї відповідальності на позитивну (активну, проспекти в ну), тобто відповідальність, що виникає до протиправного вчинку та існує щодо дій у теперішньому та майбутньому, зумовлюючи правомірну поведінку суб'єктів права, та ретроспективну (негативну) конституційно-правову відповідальність, що настає за вчинення правопорушення.

Основними видами конституційно-правових санкцій є: відмова у реєстрації політичної партії (ст. 11 Закону України "Про політичні партії в Україні"); втрата депутатського мандата (статті 79,81 Конституції); дострокове припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 90, п. 8 ст. 106 Конституції); усунення з поста Президента України в порядку імпічменту (п. 10 ст. 85, ст. 111 Конституції); прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком відставку Уряду (ст. 115 Конституції України); рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та Інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК, що має наслідком їх скасування (ст. 150 Конституції України); скасування Президентом України рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України (ст. 118 Конституції України); висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації (ст. 118 Конституції України); звільнення Верховною Радою АРК за погодженням Із Президентом України з посади Голови Ради Міністрів АРК (ст. 136 Конституції України); зупинення органами суду рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України (ст. 144 Конституції України) та ін.

Отже, конституційно-правова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності; має виключне політико-правове значення як інститут, здатний протистояти державному свавіллю, забезпечити правомірне, доцільне та ефективне здійснення державного управління, отже, - справедливість, свободу та верховенство права в сфері політичних відносин.Конституційно-правова відповідальність потребує подальшої розробки. Так, наприклад, темою самостійного дослідження можуть бути такі проблеми як: конституційно-правова відповідальність за порушення законодавства про вибори; конституційно-правова відповідальність у сфері законодавчої влади (конституційно-правова відповідальність народних депутатів); конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських організацій; конституційно-правова відповідальність органів місцевого самоврядування; держава як суб’єкт конституційно-правової відповідальності і так далі.

2 Коло суб’єктів конституційної відповідальності також досить важко назвати конкретизованим, а їх поділ на загальні та спеціаль­ні взагалі є формальним, адже конституційна деліктоздатність того чи іншого суб’єкта конституційних правовідносин часто залежить не лише від особи деліквента, а й від волі уповноважених на притягнен­ня його до відповідальності, обсягу їх компетенції та реальних мож­ливостей її здійснення, від відповідності обсягу такої здатності обся­гу самого правопорушення та ступеня визначеності його об’єктивних і суб’єктивних ознак у законі чи, принаймні, конкретизації у правозастосовній практиці.

До суб’єктів конституційно-правової відповідальності належать органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх поса­дові особи, громадяни України та їх об’єднання, іноземці та особи без громадянства. Відкритим залишається питання щодо конституційно-правової відповідальності територіальних громад, що пов’язано з не­визначеністю юридичного статусу територіальної громади. Сучасна юридична наука відносить до кола суб’єктів конституційно-правової відповідальності і державу, яка відповідає перед громадянами за свою діяльність (ч. 2 ст.3 КУ), у разі скасування вироку суду як неправо­судного відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпід­ставним засудженням (ч. 4 ст. 62 КУ), компенсує витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади (ч. 3 ст. 142 КУ). Ще одна форма відповідальності держави перед громадянами пов’язана з правом кожного на відшко­дування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завда­ної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів держав­ної влади та їх посадових осіб (ст. 56 КУ). Відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди можуть вимагати також і юридичні особи у разі, коли така шкода завдана актами і діями, що визнані не­конституційними (ч. 3 ст. 152 КУ).