Виробничий травматизм

Роки	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Травмовано	2907	2502	2165	1704	1238	1102
у т.ч., смертельно	236	198	188	144	112	102

Загинуло 112 працівників проти 144, що на 32 менше, ніж у 2008 р.

Найбільш травмонебезпечними є такі категорії працівників: механізатори, водії, сторожі (охоронники). Основними причинами нещасних випадків є порушення вимог інструкцій з охорони праці та правил дорожнього руху.

Окремо розглянемо стан травматизму в Одеській області.

В області 21328 піднаглядових суб’єктів господарювання, виробничих об’єктів – 164265, зареєстрованих об’єктів підвищеної небезпеки – 390. Посадовими особами органів нагляду призупинялася експлуатація майже 13937 об’єктів та виконання робіт. До адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного законодавства з охорони праці притягнуто 4345 працівників, у т.ч. 1349 керівників. Сума штрафів становила понад 348 тис.грн.

У 2009 р. кількість нещасних випадків загального травматизму зменшилася на 33,2%, або на 116 випадків (травмовано 233 особи, за 2008 р. – 349). Кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками порівняно з минулим роком зменшилася на 14,7% (смертельно травмовано 29 осіб, за

2008 р. – 34).

2.5. Економічна і соціальна ефективність заходів з охорони праці

2.5.1. Економічне і соціальне значення заходів з поліпшення умов і охорони праці

Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, у першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводить до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочен-ня плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо. Соціально-економічна ефективність розраховується з метою: – економічного обґрунтування планових заходів, необхідних для вибору оптимальних варіантів технологічних, ергономічних та організаційних рішень; – визначення фактичної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці; – оцінки результатів управління виробництвом на різних рівнях; – розрахунку необхідних витрат для приведення умов праці на робочих місцях у відповідність до нормативних вимог; – визначення раціональних розмірів матеріального стимулювання працівників підприємства, науково-дослідних, конструкторських і проектних організацій за розробку і запровадження працеохоронних заходів. Оцінка соціально-економічної ефективності працеохоронних заходів здійснюється на підприємствах усіх форм власності, у тому числі на робочому місці, дільниці, у цеху. Вона може визначатися також по галузі та в державі в цілому. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розрахову-

ються як відношення величин соціальних або соціально-економічних результа-тів до витрат, необхідних для їх здійснення. Такі показники характеризують кількість умовних одиниць сукупного об'єму соціального чи соціально-економі-чного результату в розрахунку на одиницю витрат. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності використову-ються для визначення фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зменшення кількості працюючих у незадовільних умовах, зниження рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах та в економіці в цілому. Оцінювати економічні аспекти охорони праці слід за допомогою методів оцінки соціальної й економічної ефективності заходів для створення умов праці, що відповідають чинним нормативним актам з охорони праці.