КР Экономика

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра економіки підприємства та управління персоналом

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ

ІЗ ДИСЦИПЛІНИ

“ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”

на тему: «Калькулювання собівартості,

визначення оптової ціни одиниці продукції»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

7.090200 “ТЕХНОЛОГІЯ МАШИНОБУДУВАННЯ”,

7.090217 “ЕЛЕКТРОПРИВОД ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ УСТАНОВОК ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ КОМПЛЕКСІВ”

ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

Полтава 2012

Вступ

Виконання розрахункової роботи є одним з етапів вивчення курсу “Економіка підприємства”. При вивченні програмного матеріалу для його закріплення і набуття практичних навичок студенти повинні виконати розрахункову роботу згідно з робочою навчальною програмою.

Дана робота призначена для того, щоб закріпити здобуті теоретичні знання з економіки підприємства і набути навички у сфері економічних розрахунків при калькулюванні собівартості та оптової ціни одиниці продукції.

При виконанні розрахунків, у яких присутні вартісні показники, слід мати на увазі, що ціни, наведені в літературних джерелах, відповідають базовому рівню на стан видання. Виходячи із цього, всі розрахунки, задані в цінах поточного періоду, необхідно виконувати з урахуванням коефіцієнта індексації, котрий задає викладач, або приймаються за діючими розцінками.

Розрахункова робота виконується у вигляді пояснювальної записки на аркушах формату А4 рукописом, розбірливим почерком. При оформленні розрахункової роботи слід керуватися діючими вимогами щодо їх оформлення.

Розрахунок собівартості продукції,

планування оптової ціни продукції

При розрахунку собівартості одиниці продукції за статтями калькуляції витрати цеху на виготовлення виробу об’єднуються за ознакою місця їх появи та призначення за такими статтями витрат:

1. Сировина й основні матеріали (за відрахуванням зворотних відходів).

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств.

3. Допоміжні матеріали.

4. Паливо та енергія для технічних потреб.

5. Основна заробітна плата робітників.

6. Додаткова заробітна плата робітників.

7. Відрахування на соціальне страхування робітників.

8. Витрати на утримання й експлуатацію обладнання.

9. Цехові витрати.

10. Адміністративні витрати.

11. Витрати на збут.

Технологічна, цехова, виробнича та повна собівартість продукції розраховується шляхом додавання витрат за вищезгаданими статтями (згідно з блок-схемою).

Прямі матеріальні витрати			Заробітна плата основних виробничих робітників
1. Сировина та основні матеріали			5. Основна заробітна плата
2. Покупні вироби та напівфабрикати			6. Додаткова заробітна плата
3. Допоміжні матеріали			7. Відрахування на соціальне страхування
4. Паливо та енергія для технічних потреб
9. Цехові витрати			8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
	Технологічна (цехова) собівартість
10. Адміністративні витрати
	Виробнича собівартість
11. Витрати на збут
	Повна собівартість

Рис. 2. Калькуляція собівартості продукції (для ціноутворення)

При розрахунку витрат за статтями калькуляції необхідно керуватися наступним:

1. До статті “Сировина та основні матеріали” відноситься вартість матеріалів, які входять до складу виробу, що виготовляється. Витрати за цією статтею визначаються, виходячи з норм витрат матеріалів відповідного виду, середньої вартості одиниці матеріалу відповідного виду з урахуванням коефіцієнта транспортно-заготівельних витрат, котрий приймається рівним у межах 1,05–1,1. Вартість зворотних відходів не враховується. Тоді витрати на сировину та основні матеріали будуть визначатися за формулою:

, (1)

де:  норма витрат матеріалів відповідного виду;

 середня ціна одиниці матеріалу відповідного виду;

 коефіцієнт браку, який приймається в межах 2–3%;

 коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (приймається у межах 1,05–1,1).

2. До статті “Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати та послуги кооперованих підприємств” належить вартість придбаних у порядку кооперування кінцевих виробів і напівфабрикатів для комплектації виробу, що випускається, яка приймається з вихідних даних до розрахункової роботи.

3. До статті “Допоміжні матеріали” відносять витрати на допоміжні матеріали технологічного призначення, котрі безпосередньо споживаються при виготовленні виробів і матеріально не входять до їх складу. Потреба у них визначається згідно з установленими нормами витрат. У розрахунках витрати на допоміжні матеріали на виріб приймаються рівними 5–7% від вартості основних матеріалів.

4. До статті “Паливо та енергія на технологічні потреби” належать вартість палива й витрати енергії, які споживаються у великій кількості та потребують виділення цих витрат в окрему статтю.

Витрати за статтею “Паливо та енергія” на одиницю виробу складають:

, (2)

де: – вартість 1 кВт/год електроенергії за діючими для промислових підприємств тарифами;

 годинні витрати електроенергії, котру споживають машини та обладнання. Приймаються за додатком 6;

Фд – дійсний фонд часу роботи машин та обладнання на протязі року. Приймаються у межах 1760-2005 годин.

5. На статтю “Основна заробітна плата виробничих робітників” відносимо пряму заробітну плату.

Пряма виробнича заробітна плата основних виробничих робітників, необхідних для виконання обсягу робіт із механічного оброблення деталей (верстатників), визначається за трудомісткістю цих робіт. При цьому умовно приймається, що для 80% цих робітників застосовують відрядно-преміальну систему оплати праці, а для 20%  погодинно-преміальну. Середній розряд робіт для відрядників складає 5, для погодинників  4.

, (3)

де:  пряма виробнича заробітна плата робітників-верстатників, грн/рік;

 годинна тарифна ставка робітників-відрядників, грн;

 годинна тарифна ставка робітників-погодинників, грн;

– трудомісткість механічного оброблення деталей, год.;

N_вип - обсяг випуску продукції

. (4)

6. До статті “Додаткова заробітна плата робітників виробництва” належать доплати до денного та річного фондів заробітної плати основних робітників. В роботі приймаються укрупненно у розмірі 12-16% від основної заробітної плати виробничих робітників.

(5)

7. До статті “Відрахування на соціальні заходи” відносять суму відрахувань на соціальні заходи у вигляді єдиного соціального внеску, на рівні, встановленим діючим законодавством.

8. До статті “Витрати на утримання й експлуатацію устаткування” належать витрати на утримання устаткування та робочих місць, ремонт виробничого обладнання і транспортних засобів, їх амортизацію на реновацію, відшкодування зносу малоцінного та швидкозношувального інструменту і приладів й інші витрати. Ця стаття є комплексною, до неї входять такі витрати:

8.1 Витрати на поточний ремонт обладнання. Вони визначаються з розрахунку від 3 до 5% від вартості машин та обладнання на початок поточного року (первісної вартості).

8.2 Амортизаційні відрахування за групами технологічного обладнання, вихідні дані для розрахунку яких наведено у Додатку 6, за методом амортизації, вказаним у завданні до розрахункової роботи.

Витрати за даною статтею обчислюються:

, (6)

де:  витрати на поточний ремонт обладнання, грн;

 сума амортизаційних відрахувань на обладнання, грн.

9. До статті “Загальновиробничі витрати” відносять витрати на утримання апарату управління цехом, амортизаційні відрахування та витрати на утримання і ремонт будівель, споруд, інвентарю загальноцехового призначення, витрати на досліди, дослідження, раціоналізацію й винахідництво, витрати на заходи щодо охорони праці та інші цехові витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. Ця стаття також належить до комплексних. Для визначення цих витрат на практиці складають кошторис загальновиробничих витрат. У розрахунках до неї входять такі види витрат:

9.1 Заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу з нарахуваннями. Розрахунок здійснюється на підставі даних, наведених у Додатку 2.

9.2 Заробітна плата допоміжних робітників, яка приймається на рівні 5-7% від суми прямої заробітної плати основних робітників з урахуванням Єдиного соціального внеску.

9.3 Амортизаційні відрахування на реновацію будівель. Їх величина визначається на підставі даних, наведених у Додатку 6.

9.4 Витрати на воду для душових та пари для опалення. Витрати води на душову обчислюються з розрахунку 40 л на одну людину, яка користується душем. Витрати пари визначають із розрахунку 0,4 т пари на опалення 1м³ приміщення за рік та на нагрівання душових  0,9 т пари на одну людину за рік. Вартість одного кубометра води й однієї тонни пари приймається за діючими тарифами.

У підсумку до статті “Загальновиробничі витрати” відноситься сума:

, (7)

де:  заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, грн;

 амортизаційні відрахування на реновацію будівель, грн;

 витрати на душові, грн;

 витрати на пару, грн.

10. До статті “Адміністративні витрати” належать витрати на загальне керування підприємством та організацію виробництва в цілому (заробітна плата з відрахуваннями персоналу заводоуправління, відрядні витрати, підтримка пожежної та воєнізованої охорони, конторські витрати, амортизація споруд адміністративного призначення й інші витрати). При калькулюванні собівартості ці витрати відносять до комплексних статей витрат і розподіляють пропорційно основній заробітній платі основних робітників підприємства. Для визначення цих витрат на практиці складають кошторис загальногосподарських витрат. Включення до собівартості окремих виробів цих витрат здійснюється за збільшеним розрахунком від величини основної заробітної плати за допомогою коефіцієнта, який у розрахунках приймається рівним 0,7–0,8. Загальнозаводські витрати, що входять до складу собівартості одиниці продукції, розраховуються за формулою:

,

де: k_оз – коефіцієнт розподілу адміністративних витрат. (8)

Таким чином, виробнича собівартість буде складати:

. (9)

11. До статті “Витрати на збут” відносять витрати, пов’язані зі збутом продукції, витратами на тару, упакування й реквізит, транспортування виробів на станцію відправлення та інші витрати. Вони також належать до комплексних статей витрат, для визначення яких на практиці складають кошторис витрат на збут. Включення до собівартості здійснюють за допомогою коефіцієнта витрат на збут, котрий у розрахунках приймається рівним 0,03–0,05 від виробничої собівартості виробу:

. (10)

Сума витрат за перерахованими вище статтями складає повну собівартість виробу:

. (11)

Калькуляцію собівартості зводимо до таблиці 6.

Таблиця 6

Калькуляція собівартості виробу

№	Назва статей калькуляції	Сума витрат		Питома вага витрат у повній собівартості, %
		на виріб, тис. грн	на річну програму випуску, млн. грн
1	Сировина та основні матеріали
2	Покупні вироби і напівфабрикати
3	Допоміжні матеріали
4	Паливо й енергія на технологічні потреби
	Прямі матеріальні витрати
5	Основна заробітна плата виробничих робітників
6	Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників
7	Відрахування на соціальні потреби
	Заробітна плата виробничих робітників
8	Витрати на утримання й експлуатацію устаткування
	Технологічна собівартість виробу
9	Загальновиробничі витрати
	Цехова собівартість виробу
10	Адміністративні витрати
	Виробнича собівартість виробу
11	Витрати на збут
	Повна собівартість виробу
12	Страхування майна підприємства
13	Плата за земельні ресурси
14	Інші відрахування
	Собівартість виробу

Для визначення прибутку та оптової ціни одиниці продукції приймаємо, рентабельність виробництва продукції на рівні 25-30%. Тоді прибуток, що включається у оптову ціну буде складати:

. (12)

де: Р – рентабельність виробництва продукції.

Оптова ціна одиниці продукції:

.

Прибуток, який буде залишатися у розпорядженні підприємства, складатиме:

, (13)

де  податок на прибуток промислових підприємств;

 прибуток від реалізації продукції. Розраховується як різниця між виручкою та собівартістю всього обсягу продукції, тобто:

, (14)

де  оптова ціна продукції без урахування ПДВ.

Додаток 1

Варіанти індивідуальних завдань до розрахункової роботи

Номери варіантів	Виробнича площа цеху, м^2	Річна програма випуску виробів, тис. шт.	Трудомісткість виготовлення виробів, год/шт.		Норма витрат матеріалів на один виріб, кг/шт.						Вартість куплених виробів і напівфабрикатів, грн./шт.	Чисельність робітників цеху, чол.
												всього	У тому числі
			Складан­ня, зб.	Механічного оброб­лення, мех.	сталі	алюмінію	сталі	латуні	гети­наксу листового	провода в обмотці			основних	допо­міжних
01	3200	220	0,43	1,65	1,7	2,8	1,8	2,6	1,2	0,9	14	386	312	74
02	5800	175	0,96	1,85	1,9	3,6	2,5	2,1	2,2	0,9	20	413	340	73
03	4500	90	1,42	1,21	3,8	5,4	4,7	4,1	1,7	4,9	58	442	368	74
04	4800	130	1,95	2,6	3,2	2,9	3,7	2,8	1,3	3,2	47	386	311	75
05	3075	190	0,64	1,9	3,1	3,6	2,4	1,5	0,5	2,0	38	308	234	74
06	3520	35	3,5	6,9	9,3	6,7	7,5	7,2	3,5	1,2	123	418	345	73
07	3240	160	1,03	2,1	3,9	2,8	2,3	2,4	0,7	2,4	42	378	304	74
08	4000	205	0,85	1,5	3,2	1,9	1,6	1,8	0,5	1,6	28	393	318	75
09	4600	75	1,82	4,9	4,8	6,3	5,4	5,3	2,0	6,8	73	376	302	74
10	4500	140	0,94	2,4	3,3	2,5	3,7	2,4	1,3	2,7	45	392	319	73
11	4800	196	0,91	1,6	3,8	1,9	2,7	1,9	1,2	1,8	49	362	288	74
12	8400	108	1,28	2,9	3,4	2,5	4,6	3,9	1,7	4,6	58	329	254	75
13	3760	41	3,45	6,4	9,1	5,3	6,8	8,5	2,5	9,3	96	385	311	74
14	5200	125	1,52	2,4	4,3	3,6	2,3	0,9	0,7	3,9	42	356	283	73
15	4300	95	1,31	3,3	3,5	4,3	4,6	3,8	1,8	4,3	56	433	359	74
16	4500	223	0,63	1,2	3,0	1,6	1,3	1,4	0,7	1,8	19	423	348	75
17	4200	170	0,71	2,5	3,2	1,7	2,6	1,9	0,6	2,5	33	397	323	74
18	4500	65	2,04	5,8	6,8	5,9	6,2	5,8	2,2	8,5	7,4	470	397	73
19	5800	142	1,25	2,1	4,1	3,4	2,6	2,9	0,7	3,4	4,4	424	350	74
20	4800	47	2,95	6,8	7,4	5,8	6,3	6,1	2,9	9,6	83	379	304	75
21	4000	208	0,56	1,9	2,9	1,4	2,2	1,3	1,1	2,0	19	357	283	74
22	4620	112	1,15	2,9	3,2	3,6	3,8	2,9	1,3	3,7	49	379	306	73
23	4440	178	0,72	2,1	3,8	1,7	2,6	1,7	0,8	2,4	35	399	325	74
24	4625	62	2,16	6,2	6,4	5,8	6,4	5,9	2,3	9,3	72	370	295	75
25	4650	57	2,30	7,0	7,3	6,5	6,4	6,0	2,5	9,2	76	351	276	75