- •Тема 3.4. Основні функції і обов'язки Української
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Тема 3.5. Економічні та політичні засади конституційного ладу в Україні План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Тема 3.6. Політична діяльність в Україні
- •Тема 4.1. Правовий статус людини і громадянина
- •Тема 4.2. Громадянство України як конституційний
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Тема 4.3. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні Плай
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Тема 4.4. Система конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні і обов'язки громадян в Україні План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Тема 4.5. Конституційно-правові гарантії здійснення прав і свобод людини та громадянина в
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Тема 5.1. Вибори і виборче право як форма прямого народовладдя в Україні План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Гема 5.2. Референдуми як основна форма прямого народовладдя в Україні План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Тема 5.3. Народне обговорення та інші форми народовладдя в Україні Плай
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Розділ 6. Конституційна система і статус органів державної влади в Україні
- •Тема 6.1. Поняття, види та система органів державної влади в Україні План
- •Запитання для самостійного вивчення
Продовження табл.
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
Розділ 1. Загальна характеристика галузі конституційного права України |
8 |
||
1.1 |
Поняття та предмет галузі конституційного права |
Конституційно-правові норми: поняття, види та особливості. Структура конституційно-правової норми |
2 |
1.2 |
Конституційно- правові відносини |
Підстави виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин. Поняття та види конституційно- правових інститутів |
2 |
1.3 |
Джерела конституційного права України |
Система нормативних джерел конституційного права України. Місце закону в системі джерел конституційного права |
2 |
1.4 |
Відповідальність у конституційному праві |
Конституційно-правова відповідальність посадових осіб та органів публічної влади |
2 |
Розділ 2. Основи вчення про конституцію |
4 |
||
2.1 |
Поняття конституції та її сутність |
Функції конституції. Види конституцій. Порядок прийняття конституції. Особливий суб'єкт прийняття конституції |
2 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
КІЛЬКІСТЬ годин |
2.2 |
Конституціоналізм в Україні |
Юридичні властивості Конституції України. Пряма дія норм Конституції України. Порядок внесення змін та доповнень до Конституції України. Захист Конституції України |
2 |
Розділ 3. Загальні засади конституційного ладу в Україні |
24 |
||
3.1 |
Конституційний лад України |
Гуманістичні та демократичні засоби конституційного ладу в Україні. Принципи гуманізму. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головний обов'язок Української держави |
2 |
3.2. |
Джерело влади в Україні |
Форми здійснення влади народу. Пряма демократія. Здійснення народовладдя через органи державної влади і органи місцевого самоврядування |
4 |
№ теми |
Назва геми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
3.3 |
Форми Української держави |
Державний суверенітет. Ознаки України як суверенної держави. Україна - соціальна держава. Конституційне закріплення ознак України як правової держави. Здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову |
4 |
3.4 |
Основні функції і обов'язки Української держави |
Захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформативної безпеки. Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності України |
6 |
3.5 |
Економічні та політичні засади конституційного ладу в Україні |
Конституційне регулювання питань власності та її захисту. Конституційний режим землі та інших природних ресурсів. Право власності на землю |
4 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
3.6 |
Політична діяльність в Україні |
Конституційні принципи культурної та мовної політики в Україні. Статус української мови як державної мови. Гарантування Конституцією України вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин в Україні |
4 |
Розділ 4. Основи правового статусу людини і громадянина |
15 |
||
4.1 |
Правовий статус людини і громадянина |
Визнання та гарантова- ність прав і свобод людини, встановлених загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Принцип свободи людини. Принцип невідчужуваності природних прав і свобод людини. Принцип рівності людей і громадян у своїй гідності та правах |
4 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
КІЛЬКІСТЬ годин |
4.2 |
Громадянство України як конституційний інститут |
Визнання громадянства України. Підстави набуття громадянства України. Припинення громадянства України: втрата громадянства і вихід з громадянства |
4 |
4.3 |
Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні |
Правова регламентація загального режиму іноземців в Україні. Особливості правового статусу окремих категорій іноземців. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства. Депортація іноземців. Екстрадиція іноземців |
3 |
4.4 |
Система конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні і обов'язки громадян в Україні |
Конституційні обов'язки людини і громадянина. Рівність обов'язків людини і громадянина. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Турбота про природу та культурну спадщину. Оплата податків і зборів |
2 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
4.5 |
Конституційно-правові гарантії здійснення прав і свобод людини та громадянина в Україні |
Самозахист прав та свобод людини і громадянина. Судовий захист прав та свобод людини і громадянина. Міжнарод- но-иравовий механізм захисту прав та свобод людини і громадянина |
2 |
Розділ 5. Народне волевиявлення |
8 |
||
5.1 |
Вибори і виборче право як форма прямого народовладдя в Україні |
Поняття виборчого процесу та його стадії. Встановлення результатів виборів. Повторне голосування і повторні вибори. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян |
4 |
5.2 |
Референдуми як основна форма прямого народовладдя в Україні |
Правова регламентація організації референдумів та визначення їх результатів. Правові наслідки референдуму. Зміна і відміна рішень, прийнятих референдумом |
2 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
5.3 |
Народне обговорення та інші форми народовладдя в Україні |
Звернення громадян. Порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян. Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян |
2 |
Розділ 6. Конституційна система і статус органів Державної влади в Україні |
29 |
||
6.1 |
Понятгя, види та система органів державної влади в Україні |
Закріплення системи органів державної влади в Конституції України. Конституційний статус органів законодавчої, виконавчої і судової влади. Принципи організації і діяльності органів державної влади, їх конституційне закріплення |
4 |
6.2 |
Конституційний статус та повноваження органу законодавчої влади в Україні |
Установча та контрольна компетенції Верховної Ради України. Контрольні повноваження Верховної Ради України стосовно Президента України та органів виконавчої влади. Акти Верховної Ради України |
4 |
№ теми |
Назва теми |
. Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
6.3 |
Конституційно-пра- вовий статус комітетів та інших органів Верховної Ради України |
Комітети Верховної Ради України. Тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України. Апарат Верховної Ради України |
2 |
6.4 |
Правовий статус народного депутата України |
Права і обов'язки народного депутата України. Право депутатського запиту. Гарантії діяльності народного депутата України. Депутатська недоторканість |
2 |
6.5 |
Порядок діяльності Верховної Ради України |
Законодавчий процес та інші спеціальні парламентські процедури. Прийняття законопроекту. Введення в дію законів та інших актів Верховної Ради України. Спеціальні парламентські процедури |
4 |
6.6 |
Конституційно-правовий статус Президента України |
Акти Президента України. Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України. Секретаріат Президента України |
4 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
6.7 |
Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади |
Система місцевих органів виконавчої влади. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій. Порядок формування, структура, функції та повноваження місцевих державних адміністрацій. Взаємовідносини місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування |
5 |
6.8 |
Конституційно-ира- вові основи судової системи та органів прокуратури |
Повноваження Конституційного Суду України. Конституційний статус прокуратури в Україні. Функції прокуратури. Система органів прокуратури, принципи їх організації і діяльності |
4 |
Розділ 7. Територіальний устрій України |
2 |
||
7.1 |
Територіальний устрій України |
Конституційні засади територіального устрою України. Система адміністративно-територіального устрою України. Конституційний статус Автономної Республіки Крим |
2 |
№ теми |
Назва теми |
Питання для самостійної роботи |
Кількість годин |
Розділ 8. Місцеве самоврядування в Україні |
4 |
||
8.1 |
Місцеве самоврядування в Україні |
Компетенція районних та обласних рад. Рішення органів місцевого самоврядування. Гарантії прав місцевого самоврядування. Судовий захист прав місцевого самоврядування |
4 |
Разом |
94 |
Тема 3.4. Основні функції і обов'язки Української
держави
План
Захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформативної безпеки. Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності України.
Завдання для самостійного вивчення
Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.
За допомогою яких чинників можна охарактеризувати зовнішньоекономічну діяльність України?
На які органи покладається забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України?
Назвати об'єкти національної безпеки України.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання. Захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформативної безпеки. Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності України
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні сили України та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Серед конституційних засад особливе місце належить положенням про права і свободи людини і громадянина, державний суверенітет і територіальну цілісність України. Конституція України визнає захист свого суверенітету і територіальної цілісності, а також забезпечення економічної та інформаційної безпеки.
Суверенітет, територіальна цілісність України, її економічна та інформаційна безпека є об'єктами національної безпеки України. Остання визначається цим законом як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Захист суверенітету, територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави. Коло суб'єктів, на яких покладається виконання цієї функції: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, органи прокуратури, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Збройні сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України.
Частина 2 ст. 17 Конституції України окреслює завдання щодо забезпечення оборони України, яка ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначається як система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у
15
ріні збройної пгрсч п а(><> збройною конфлікту. Виконання цього шндаїїих покниліи іі.ія и.і Збройні сили України, які відповідно до Комет и іуції України іабсзпечують оборону України, захист її сунсрснігсіу. іериторіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України складаються з таких видів: Сухопутні війська, Військово-повітряні сили, Війська протиповітряної оборони і Військово-морські сили.
Правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.
Забезпечення державної безпеки покладається на Службу безпеки України, яка згідно із Законом України від 25.03.92 "Про Службу безпеки України" є державним правоохоронним органом спеціального призначення. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
Основне призначення Служби безпеки України полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.
До завдань Служби безпеки України Закон України "Про Службу безпеки України" (ст. 2) також відносить: попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Непорушність державних кордонів є свідченням територіальної цілісності, політичної й економічної незалежності, суверенітету та єдності України. Захист державного
16
кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться у межах наданих їм повноважень, шляхом застосування комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, коптррозвідувальпих, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
Охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
В Україні, яка стала на шлях розбудови демократичної, соціальної, правової державності, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Визнавши права і свободи людини безумовною цінністю, Конституція України заборонила використання Збройних сил та інших військових формувань для їх обмеження.
Обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Фундаментальним правовим підґрунтям для закріплення цього обов'язку держави є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю, проголошення України соціального державою, гарантування громадянам права па соціальний захист, на рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.
Чинне законодавство України передбачає створення воєнізованих або збройних формувань виключно з метою забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки України. Частина 4 ст. 17 Конституції України встановлює заборону щодо створення і функціонування будь-яких інших збройних формувань, не передбачених законом.
Про факт створення і функціонування таких заборонених формувань можуть свідчити дії, які виявилися: у створенні не передбачених законами України воєнізованих або збройних формувань; участі у їх діяльності; керівництві ними; їх фінансуванні; постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин або військової техніки; участі в їх складі при нападі на підприємства, установи, організації або громадян. Здійснення будь-яких із зазначених дій варто розцінювати як порушення Конституції України, за яке винні особи мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
У Декларації про державний суверенітет Україна проголосила про свій намір стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. У Декларації також зазначено, що територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
На виконання цих положень Декларації Конституція України заборонила розташування на території України іноземних військових баз. Разом з тим, виходячи зі специфіки створення Української держави, її зв'язків з Російською Федерацією, у м. Севастополі перебуває база Російського Чорноморського військового флоту за договором про оренду до 2042 р.
Ця стаття безпосередньо регулює конституційні засади зовнішньої політики України. Конституція встановлює мету зовнішньої політики України - забезпечення національних інтересів і безпеки України, а також жорстко обмежує засоби
18
досягнення цієї мети - "шляхом підтримання мирного 1 взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".
Україна є миролюбною державою. Підтвердження миролюбності зовнішньої політики України було закріплене у першому правовому акті незалежної України - Декларації про державний суверенітет України: "Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах".
" Зовнішньополітична діяльність України - це офіційна діяльність, яку здійснюють уповноважені органи української держави і яка спрямована на виконання так званої зовнішньої функції держави. Тому суб'єктом прав і обов'язків за ст. 18 Конституції України є виключно державні органи України та їх посадові особи.
У сфері офіційних міжнародних відносин Україна виступає як єдиний суб'єкт, і тому зовнішньополітична діяльність України є єдиною і неподільною. Усі уповноважені органи Української держави здійснюють цю діяльність виключно від імені держави у цілому. Згідно з Конституцією України повноваженнями у сфері зовнішньої політики наділені Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Особливими повноваженнями у сфері зовнішньополітичної діяльності України наділені також деякі центральні органи виконавчої влади (Міністерство закордонних справ, Міністерство економіки та ін.). Деякі зовнішньополітичні повноваження, такі як укладання міжвідомчих міжнародних договорів у сфері своєї компетенції, мають інші центральні органи виконавчої влади. За межами України зовнішньополітичну діяльність від імені України здійснюють зарубіжні органи зовнішніх відносин України - дипломатичні представництва, консульські представництва, торговельні представництва. Органи місцевого самоврядування можуть брати участь у
19
ишіііііші.опогііги'міій діяльності України за дорученням упошіоміїжсіпіх органік української держави та у межах своєї комі к* гонці і Враховуючи особливу важливість зовнішньополітичної діяльності для існування держави, Конституція України встановлює жорсткі обмеження щодо регулювання зовнішньої політики. Згідно з п. 9 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються "засади зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи".
Конституційна мета забезпечення національних інтересів і безпеки України пов'язана з необхідністю законодавчого визначення цих понять. Поняття національних інтересів згідно з Конституцією України варто розуміти як пов'язану з існуванням держави найвищу цінність, крізь призму якої здійснюється зовнішня політика України. Вимога підтримання "мирного співробітництва" передбачає для України відмову від загрози застосування сили у міжнародних відносинах. Але це також означає, що Україна повинна не лише спостерігати за світовими подіями, а й активно сприяти підтриманню миру у своїй зовнішній політиці. Конституційна вимога підтримувати мирне співробітництво не створює для України перешкод для зміцнення своєї обороноздатності, міжнародної співпраці у військовій сфері. Згідно зі Статутом ООН кожна держава має право на індивідуальну і колективну самооборону.
Конституційне закріплення прихильності української зовнішньої політики до "загальновизнаних принципів і норм міжнародного права" є принципово важливим для характеристики зовнішньополітичної діяльності України. Цс положення випливає з більш загальної норми Декларації про державний суверенітет України щодо обов'язку мати національне право, яке відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права: "Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права". Таким чином, Конституція України залишається прихильною проголошеній у Декларації про державний суверенітет України доктрині "загальновизнані норми міжнародного права є частиною права
20
України". Стаття 18 Конституції України має не лише зовнішньополітичну спрямованість, а й створює обов'язки для правотворчих органів України. З Конституції України випливає заборона для державних органів укладати міжнародні договори, що суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права. Посадові особи держави, які здійснюють зовнішньополітичну діяльність, зобов'язані діяти відповідно до ст. 18 Конституції України.