1.3. Загальні основи управління формуванням капіталу підприємства

Створення любого підприємства починається з пошуку джерел фінансування і формування капіталу. Від обсягу, походження, вартості, оптимальності структури капіталу, доцільності його трансформації в основні і оборотні засоби залежить фінансовий добробут підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз структури і складу джерел формування капіталу має винятково важливе значення.

Капітал – це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку [ 18 ].

Складовими капіталу підприємства є:

• власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань;

• зобов'язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Зобов'язання можуть носити довго- і короткостроковий характер;

• довгострокові зобов'язання – всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями;

• поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капіталвідображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни [ 18 ].

У балансі підприємства складові капіталу наводяться у таких статтях:

• статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства;

• пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами;

• додатковий вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій акціонерними товариствами перевищує їхню номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновниками понад статутного капіталу;

• інший додатковий капітал – сума до оцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу;

• резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства;

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума нерозподіленого прибутку або непокритого збитку (наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу);

• неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу (наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу);

• вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників; передача майна державними (казенними) та комунальними підприємствами (наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу);

• забезпечення наступних витрат і платежів – зараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел;

• довгострокові кредити банків – сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позики, які не є поточними зобов'язаннями;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання – сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки;

• інші довгострокові зобов'язання – сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов'язання»;

• короткострокові кредити банків– сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отримані від них позики;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями– сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

• векселі видані– сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів;

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги– сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями);

• поточні зобов'язання:

• за одержаними авансами– сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг);

• із розрахунків з бюджетом– заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства;

• з позабюджетних платежів– заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством;

• зі страхування– сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників;

• з оплати праці– заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату;

• за розрахунками з учасниками– заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу;

• зі внутрішніх розрахунків– заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків;

• інші– суми зобов'язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов'язання».

• доходи майбутніх періодів – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів[18].

Мета аналізу формування капіталу складається у оцінці структури і динаміки джерел формування капіталу, а також у визначенні впливу на фінансовий стан підприємства капіталу, що додатково залучається.

У процесі аналізу формування капіталу вирішуються такі задачі:

• оцінка умов функціонування суб'єкта господарювання;

• встановлення і оцінка змін у наявності і структурі капіталу за звітний період;

• пошук шляхів нарощування капіталу, підвищення рівня його віддачі і зміцнення фінансової стійкості підприємства [ 18 ].

У сучасних умовах господарювання структура джерел формування капіталу є тим чинником, який має безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства – його платоспроможність і ліквідність, величину доходу, рентабельність діяльності. Результати даного тематичного аналізу дають

змогу підвищити ефективність управлінських рішень щодо забезпечення:

• максимізації прибутку. Реалізація цієї мети досягається за умови наявності у підприємства необхідної суми фінансових ресурсів, сформованої при мінімальному рівні фінансових витрат, раціонального їх розміщення та ефективного використання.

• фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, що сприяє тривалому без ризиковому розвитку підприємства та поступальному розширенню обсягів його господарської діяльності.

• максимізації ринкової вартості підприємства. Від того, яким капіталом володіє суб’єкт господарювання, наскільки оптимальна його структура, залежить фінансова стабільність підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності джерел формування та розміщення капіталу має виключно важливе значення [ 32 ].

Основні завдання аналізу капіталу:

• вивчення вихідних умов функціонування підприємства;

• встановлення змін у наявності та структурі капіталу та оцінка змін, що відбулися;

• пошук шляхів нарощування капіталу, підвищення його рентабельності та зміцнення фінансової стійкості [ 32 ].

Основними принципами формування капіталу підприємства: забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел; забезпечення відповідності обсягів залученого капіталу і суми активів підприємства; визначення перспектив розвитку господарської діяльності підприємства; забезпечення оптимізації структури з позиції ефективного його функціонування; забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. В процесі аналізу капіталу та його структури важливо визначити різні його види, тому варто розглянути ті класифікаційні ознаки, за якими капітал ділиться на різні види.

За належністю підприємству: власний і залучений.

Власнийкапітал це частка активів (майна) підприємства, яка формується за рахунок внесків засновників та власних коштів суб’єктів господарювання.

Позичковийкапітал – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, повернення, платності, цільового використання. Основними видами позичкового капіталу є: банківські кредити, емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як власний так і позичковий капітал може біти сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

За метою використання : виробничий, позичковий, спекулятивний. Виробничий – це кошти, які інвестовані в операційні активи підприємства для здійснення операційної його діяльності.

Позичковий капітал– та частина капіталу, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти).Спекулятивний капітал– та частина капіталу, що використовується в процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій, основаних на різниці в цінах.

За формою інвестування: фінансовий (цінні папери, грошові кошти дебіторська заборгованість), матеріальний (основні засоби, виробничі запаси), нематеріальний (патенти, ліцензії, «ноу-хау»).

За об’єктом інвестування: основний і оборотний.

За формою перебування в процесі кругообігу: грошовий, виробничий, товарний. На першій стадії капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва (засоби та предмети праці), перетворюючись у такий спосіб у виробничу форму. На другій стадії виробничий капітал у процесі вироблення продукції поступово перетворюється в товарну форму. На третій стадіїтоварний капітал під час реалізації продукції перетворюється в грошовий капітал.

За формою власності: приватний і державний.

За організаційно-правовою формою: акціонерний, пайовий, індивідуальний. Такий розподіл капіталу відповідає узагальненій класифікації підприємства та організаційно-правовими формами діяльності.

Акціонерний капіталформується підприємства, що створені у формі акціонерних товариств публічного та приватного типу. Акціонерні товариства мають широкі можливості формування капіталу із зовнішніх джерел шляхом емісії акцій. При достатньо високій інвестиційній привабливості таких підприємств їх акціонерний капітал може бути сформований з участю іноземних інвесторів.

Пайовий капіталформується при створенні товариств з обмеженою відповідальністю. Індивідуальний капіталформується під час створення індивідуальних підприємств (сімейних) [ 32 ].

За характером використання власниками: споживчий і нагромаджений. Споживчий– це капітал, який пов’язаний з виплатою дивідендів, процентів; на покриття соціальних потреба підприємства і його працівників. Донакопиченого капіталуможна віднести нерозподілений прибуток звітного та минулого років. Він характеризує різей форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат.

За правовими нормами функціонування : легальний, «тіньовий».

За ступенем незалежності капітал поділяється на постійний і змінний. Постійний капіталвключає в себе власний капітал та довгостроковий позичений капітал. Змінний капіталвключає в себе короткостроковий позичений капітал[ 32 ].