- •9. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культ. Кр
- •10 Схарактеризуйте новий вид архітектури, що з’явився на Русі після прийняття християнства.
- •13. Назвіть і схарактеризуйте два види, на які поділялася писемна література часів Київської Русі.
- •11. Назвіть види образотворчого мистецтва Київської Русі.
- •14. Назвіть і проілюструйте прикладами техніки монументального живопису Київської Русі.
- •15. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях.
- •16-17. Розвиток освіти та книжкової справи. Особливості розвитку перекладної та оригінальної літератури.
- •18-19. Розвиток архітектури, живопису, художніх ремесел, музики.
- •20. Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку української культури.
- •24. Схарактеризуйте діяльність Острозького культурного осередку.
- •26. Назвіть і схарактеризуйте новий вид образотворчого мистецтва, що з’явився в Україні в хvi ст. У зв’язку з розвитком друкарства.
- •27 Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України євпропейського типу.
- •28. Творчість г.С.Сковороди – видатного українського філософа і літератора.
- •30. Українське козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
- •29. Українське бароко в архітектурі та літературі.
- •31 Визначте особливості українського живопису другої половини хvii – хviii ст.
- •32 Схарактеризуйте українське музичне мистецтво другої половини хvii – хviii ст.
- •33. Назвіть три основні етапи українського національного відродження хiх – початку хх ст.
- •37. Схарактеризуйте розвиток українського живопису та графіки в хiх ст.
- •38. Назвіть основні періоди розвитку новітньої української культури.
- •34. Назвіть типи навчальних закладів, які діяли в Україні після освітньої реформи самодержавної Російської імперії 1803 р.
- •35. Назвіть час, місце та основних ініціаторів створення першого університету на Лівобережній Україні.
- •36 Назвіть провідні архітектурні стилі України хiх – початку хх ст. У послідовності їх поширення.
38. Назвіть основні періоди розвитку новітньої української культури.
Періодизація новітньої історії культури України. Українська культура у 1917 – 1920 рр. З 1917 року українська культура пройшла складний і далеко неоднозначний шлях: одночасно яскравий і трагічний. ХХ ст., як ніяке інше, дуже насичене різноманітними історичними подіями, пов’язаними зі зміною політичних режимів, соціально-економічної ситуації. Цей новітній період розвитку української культури умовно можна розділити на декілька етапів:
коротка доба відновлення української державності (1917 – 1920 рр.), коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури, але її поступ відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції;
радянський етап (1921 – 1991 рр.), який включає в себе і добу злету в 20-х рр. покоління “розстріляного відродження”, яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв, і добу “відлиги” з рухом так званих “шістдесятників”, і період подільшої русифікації та утисків української культури;
етап розбудови незалежної України і відродження національної культури, який триває досі й знаменує початок її нового поступу.
34. Назвіть типи навчальних закладів, які діяли в Україні після освітньої реформи самодержавної Російської імперії 1803 р.
У 1802 р. почало свою діяльність Міністерство освіти, яке у наступному році провело систематизацію навчальних закладів. Було затверджено чотири типи шкіл: парафіяльні, повітові, губернські (гімназії), університети.
У парафіяльних школах, які діяли при церковних парафіях і були початковими, навчання тривало 4-6 місяців у селах і до одного року в містах. Навчання велося російською мовою, учнів навчали читати, писати, рахувати, основ православної віри. Крім державних, у ряді сіл продовжували діяти дяківські школи, в яких дяки навчали дітей читати буквар, часослов і псалтир українською мовою (наприклад, Т.Шевченко вчився у такій школі).
У повітових школах (спочатку – двокласні, а з 1828 р. – трикласні) вивчали ще й географію, історію, арифметику, природознавство, фізику, малювання.
У гімназії, що давали середню освіту, приймали виключно дітей дворян і чиновників. У цих освітніх закладах спочатку навчалися 4 роки, а згодом – 7 років. Тут викладали іноземні мови, як правило, французьку, німецьку, грецьку, латинську, “закон божий”, священну та церковну історію.
Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. в Україні нараховувалося 1300 початкових шкіл, де навчалися 67 тис. учнів, 19 гімназій, де освіту здобували близько 4 тис. учнів. І це на 13,5 млн. чол. населення України, що було явно недостатньо.
Проміжне місце між гімназіями та університетами займали ліцеї, яких в Україні було три: Рішельєвський в Одесі (заснований у 1817 р.), Крем’янецький (працює з 1819 р.), Ніжинський (з 1820 р.).
Поряд із загальноосвітніми в Україні діяли й професійні навчальні заклади. У кадетських корпусах у Полтаві (з 1840 р.) і Києві (з 1852 р.) з дітей дворян виховували офіцерів. У Єлисаветграді продовжувала працювати медична школа, у Києві – фельдшерське, в Миколаєві – артилерійське і штурманське училища, у Севастополі – морська школа. У 1851 р. біля Харкова відкрилася землеробська школа, яка готувала агрономів.
Характерними рисами освіти у першій половині ХІХ ст. були: превалювання релігійного виховання дітей, політика “обрусєнія”, рутинні засоби навчання. Києво-Могилянська академія, яка у попередній час відігравала велику роль у розвитку освіти й культури не лише в Україні, але й у всій Східній Європі, після видання 1814 р. нового статуту для духовних академій, за якими вони повинні були готувати лише фахівців з богослів’я і для православної церкви, втратила своє значення і перетворилася на рядовий духовний навчальний заклад.