Для оперативного зниження швидкості при зменшенні сигналу завдання використовується динамічне гальмування: при зниженні напруги завдання вихідний сигнал регулятора швидкості змінює полярність, при цьому за сигналами вузла динамічного гальмування (ВДГ) відпирається тиристор VS1. Коли частота обертання знижується до заданого значення, полярність вихідної напруги регулятора швидкості стає первісною, що відповідає режиму двигуна електропривода, при цьому подається відпираючий імпульс на тиристор VS2, відкривання якого призводить до запирання тиристора VS1 під дією напруги фази А.

В електроприводі передбачена можливість регулювання швидкості зміною магнітного потоку. Обмотка збудження двигуна LM живиться від однофазного однонапівперіодного випрямляча VSв.

Регулювання швидкості привода здійснюється зміною положення повзунка потенціометра R1, який під’єднується до напруги живлення при натисканні кнопки “Пуск”. При натисканні кнопки “Стоп” електродвигун зупиняється.

Рис.3.10. Функціональна схема електропривода серії ЕТРП

В електроприводі серії ЕТРП (рис.3.10) зміна напрямку обертання електродвигуна здійснюється за рахунок зміни напрямку струму збудження. Електропривод містить нереверсивний ТП (VS) для живлення якоря електродвигуна і однонапівперіодний реверсивний перетворювач з нульовими тиристорами V13-V16 для живлення обмотки збудження. На стороні змінного струму встановлюється автоматичний вимикач з номінальним струмом, що дорівнює 1,2-1,5 % номінального струму двигуна, з тепловим і максимально - струмовим розчеплювачами (до комплекту постачання автоматичний вимикач не входить).

Система керування містить регулятор швидкості і підпорядкований йому регулятор струму. Система керування формує імпульси керування якірним ТП (αТП) і збудником (αз). Датчик струму якоря ДС1 виконаний із використанням

магнітодіодів. Напруга завдання для регулятора швидкості знімається з потенціометра R1. Для реверсу електродвигуна використовується перемикач полярності S (в комплект постачання електропривод не входить). Можлива також робота електропривод в режимі позиціювання. В цьому випадку живлення R1 здійснюється вихідним сигналом вузла позиціювання.

Для зв’язку з іншими пристроями верстата слугують вузли узгодження швидкості ВУШ і малої швидкості ВМШ, з релейним виходом. Вузол ВУШ спрацьовує при великих розузгодженнях між заданою і фактичною частотами обертання і слугує, зазвичай, для відключення електропривод подачі, а вузол ВМШ спрацьовує при частоті обертання вище деякої мінімальної, при якій дозволена робота вузла позиціювання.

Система керування має також пристрій захисту від невірного чергування фаз, зникнення фази мережі живлення, зникнення живлючої напруги постійного струму, від перевищення температури електродвигуна і силової частини ТП, при обриванні ланцюгів тахогенератора, від к/з в ланцюзі навантаження. Останній захист реалізовано за допомогою магнітодіодів ДС2.

На схемі ДСЗ і ДНД датчики струму збудження і напруги електродвигуна, відповідно.

В порівнянні з електроприводом серії ЕТУ - 3601 електропривод серії ЕПУ – 1 мають більше модифікацій. Вони виконуються реверсивними і нереверсивними, із зворотним зв’язком за швидкістю або ЕРС, одно- і двохзонними, за функціональним призначенням – для приводів подач і головного руху (див. типоутворення. Практичне заняття №1).

Відповідно розрізняється і склад електропривода:

Рис.3.11. Функціональна схема електропривода серії ЕПУ2 а) та вентильна частина реверсивного електропривода б)

За функціональною схемою рис.3.11. виконується електропривод подач з тією відмінністю, що некерований збудник VS може живитись від окремої обмотки силового трансформатора ТМ. До складу окремих модифікацій електропривода для живлення обмотки збудження двигуна, підключається некерований однофазний збудник, що під’єднується до мережі через анодний реактор; під’єднання до мережі якірного перетворювача може виконуватись через анодний реактор або трансформатор.

Електропривода серії ЕПУ - 2 є однофазними. На рис. 3.11., а зображено схему нереверивного електропривода. Випрямлення напруги здійснюється за однофазною мостовою схемою VD1, а регулювання випрямленої напруги – симистором VS. Для отримання сигналу зворотного зв’язку за струмом згладжуючий реактор L2 виконується з додатковою (вимірювальною) обмоткою II, число витків якої дорівнює числу витків головної обмотки, але переріз провідників значно менший.

Падіння напруги на додатковому резисторі Rд пропорційно струму навантаження ІЯ. Живлення обмотки збудження здійснюється від випрямляча

VD2. Для захисту від к/з встановлені запобіжники FU1 - FU2, а від перенапруг – варистори RU1-RU3.

Вентильна частина реверсивного електропривода цієї серії виконана на базі оптронних тиристорів (рис. 3.11, б), а для вимірювання струму встановлено трансформатор струму ТА.