Принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям в Україні.
Організація медичної допомоги дітям в Україні грунтується на загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги, що включають:
доступність і безкоштовність основних її видів,
синтез лікувальної та профілактичної справи,
дільничний принцип медичної допомоги (або надання її сімейним лікарем),
застосування диспансерного методу,
послідовність амбулаторної та стаціонарної допомоги,
етапність спеціалізованого медичного забезпечення.
У наданні лікувально-профілактичної допомоги дітям України беруть участь медичні заклади різних рівнів, заклади освіти та соціального забезпечення (будинки дитини, школи-інтернати, дитячі будинки та будинки-інтернати для дітей з дефектами розумового та фізичного розвитку).
Дитячі лікарні можуть бути багатопрофільними та спеціалізованими (інфекційними, туберкульозними, психіатричними, відновлювального лікування).
Основним закладом, який надає медичну допомогу дітям, є об’єднана дитяча лікарня, структура якої складається з поліклінічного відділення і стаціонара.
У загальній системі медичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я дітей, провідне місце займає амбулаторно-поліклінічна допомога.
Дитяча поліклініка є провідним закладом у наданні лікувально-профілактичної допомоги як за значенням, так і за обсягом роботи.
У дитячих поліклініках проводять комплекс заходів, спрямованих на запобігання та раннє розпізнавання патології у дітей, зниження захворюваності і смертності дітей, особливо першого року життя.
За місцем своєї діяльності дитяча поліклініка забезпечує:
1. Організацію та реалізацію комплексу профілактичних заходів (профілактичні огляди дітей та диспансерне спостереження, профілактичні щеплення, гігієнічне виховання дітей і їх батьків).
2. Лікувально-консультативну допомогу дітям у поліклініці та вдома, включаючи кваліфіковану спеціалізовану медичну допомогу, направлення дітей на лікування у стаціонари та на відновне лікування в санаторії, відбір дітей для лікування та навчання в спеціальних закладах.
3. Лікувально-профілактичну роботу в дитячих дошкільних закладах та школах.
4. Протиепдемічні заходи разом із СЕС (своєчасне виявлення дітей з інфекційними захворюваннями, забезпечення ізоляції хворих дітей, госпіталізація, якщо необхідно, хворих дітей до інфекційної лікарні, своєчасне направлення до СЕС екстреного повідомлення, спостереження за дітьми, які були в контакті з хворими, планування та проведення щеплень).
5. Правовий захист дітей.
У медичному забезпеченні дітей важливе місце займає стаціонарна допомога
ПРИЙМАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ забезпечує наступне:
медичний огляд, заповнення первинної документації та розподіл у відповідні відділення дітей, які поступають у лікарню;
ізоляцію дітей, які були в контакті з інфекційними хворими;
надання першої невідкладної допомоги;
санітарну обробку хворих;
облік руху хворих в стаціонарі;
довідково-інформаційні функції;
виписку з стаціонара.
ЛІКУВАЛЬНІ ВІДДІЛЕННЯ розраховані в середньому на 30-40 ліжок. У великих стаціонарах створюють такі відділення:
для недоношених і хворих новонароджених дітей;
для дітей раннього віку (від 1 місяця до 3-х років);
соматичне відділення для дітей віком від 3 до 15 років;
спеціалізовані дитячі відділення (отоларингологічне, хірургічне, неврологічне та ін.)
Наявність спеціалізованих відділень та їх профіль визначають, виходячи з місцевих умов та особливостей захворюваності, вікового складу дітей на основі раціонального використання фонду лікарняних ліжок.
При заповненні палат дуже важливо дотримуватись принципу одномоментного прийому хворих, щоб одночасно в палаті не перебували діти, котрі щойно поступили в лікарню, та одужуючі.