- •1. Предмет, мета і завдання соціальної педагогіки.
- •2. Зв'язок соціальної педагогіки з іншими науками і галузями суспільної практики.
- •3. «Європеїзація» методів соціально-педагогічної роботи.
- •4. Структура соціальної педагогіки.
- •5. Основні категорії соціальної педагогіки. Принципи соціальної педагогіки.
- •6. Архаїчний період. Форми взаємодопомоги у східних слов'ян до X ст.
- •7. Період князівської та церковно-монастирської підтримки за часів Київської Русі. Період церковно-державної допомоги з XIV до 2 пол. XVII ст.
- •8. Період державної опіки з 2 пол. XVII ст. До 2 пол. XIX ст. Період суспільної та приватної опіки з к. XIX ст. До поч. XX ст.
- •9. Період державного забезпечення з 1917 р. До 1991 р. Період соціально-педагогічної практики з поч. 90-х років і до теперішнього часу.
- •10. Соціальне середовище як провідна категорія соціальної педагогіки.
- •12. Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності.
- •13. Технологічна організація соціально-педагогічної діяльності.
- •14. Суть соціалізації, її складники. Стадії соціалізації.
- •15. Сучасні концепції соціалізації особистості.
- •16. Людина як жертва соціалізації.
- •17. Людина як об'єкт і як суб'єкт соціалізації.
- •18. Макро-, мезо, мікро фактори соціалізації.
- •19. Віктимологія як соціально-педагогічна проблема.
- •20. Інтеграція школи з соціальним середовищем (зарубіжний та український досвід).
- •21. Логіко-гносеологічна та науково-змістовна структура соціальної педагогіки.
- •22. Інформаційне забезпечення наукових досліджень у соціальній педагогіці.
- •24. Професійний портрет соціального педагога. Професія і особистість.
- •25. Професійні стандарти соціального педагога.
- •26. Професійна деформація соціального педагога.
- •27. Соціально-педагогічний процес і шляхи його вдосконалення.
- •28.Поняття професійної етики соціального педагога.
- •29. Педагогічна культура соціального працівника, її зміст і структура.
- •30. Саморозвиток трудових ресурсів у соціальній педагогіці.
Відповіді на запитання самостійної роботи.
1. Предмет, мета і завдання соціальної педагогіки.
В якості предмета соціальної педагогіки науковці визначають: відкриту систему виховання, соціальне виховання, людину як суспільну істоту, виховання як суспільне явище, зміст та закономірності процесу соціалізації, впливи оточуючого середовища на особистість, виховні сили суспільства, теорію та практику навчання й виховання, групу, суспільство. Більшість дослідників під предметом соціальної педагогіки як науки розуміють закономірності та зміст процесу виховання дитячої особистості в соціумі. Отже, соціально-педагогічна наука досліджує сутність, закономірності та принципи виховання в різних соціальних інститутах, розробляє методику соціально-педагогічної роботи, її зміст, організаційні форми, методи та прийоми. Ще предметом педагогіки можна назвати виховну діяльність організовану в науково-виховному закладі.
Під науковою метою даної галузі знань учені розуміють: інтеграцію знань про соціальну природу особистості, координацію та розробку методологічних підходів і соціально-педагогічних технологій, відпрацювання парадигми соціального виховання, сприяння розвитку людини, реалізації її здібностей і задатків у плюралістичному громадянському суспільстві, науково-педагогічне забезпечення соціальної роботи. Головна мета соціально-педагогічної науки полягає у визначенні об'єктивних закономірностей і тенденцій виховання особистості в різних соціальних інститутах (системах) та цілеспрямованому застосуванні їх на практиці.
Завданнясоціальної педагогіки можна поділити на постійні та тимчасові. До постійних завдань соціальної педагогіки як науки віднести:
здійснення соціальної адаптації людини; o забезпечення соціалізації як інтегрованого процесу становлення й розвитку особистості;
аналіз та осмислення основних рівнів соціалізації особистості;
організацію й забезпечення міждисциплінарних зв'язків соціальної педагогіки та міждіяльнісних зв'язків соціально-педагогічних технологій;
розкриття принципів даної науки та вивчення тенденцій їх розвитку;
вивчення та аналіз соціально-педагогічної теорії і практики зарубіжних країн;
з'ясування методологічних засад соціальної педагогіки; o розробку теорії та методики виховання особистості в соціумі;
дослідження закономірностей взаємодії особистості й соціуму;
пошук методів та засобів попередження проблем;
виявлення й обґрунтування шляхів усунення причин, що породжують ці проблеми;
розробку власне соціально-педагогічних форм і методів виховання;
організацію наукових досліджень, конференцій та семінарів із проблем соціальної роботи;
видання наукової та методичної літератури;
узагальнення досліджень інших наук з проблеми взаємодії людини з суспільством та деякі інші.
2. Зв'язок соціальної педагогіки з іншими науками і галузями суспільної практики.
Соціальна педагогіка має тісний зв’язок з такими науками, як:
Філософія становить методологічний фундамент педагогіки, даючи їй знання про загальні закони розвитку природи, суспільства, теорію пізнання (гносеологію). Соціологія дає педагогіці знання про соціальну середовищі формування особистості, групах суспільства, соціальних відносинах. Етика й естетика дають знання про мораль і природу естетичного, утворюючи основу морального і художнього виховання. Економіка збагачує педагогіку знанням про економічні, виробничих процесах, що впливають на освіту. Фізіологія є природничо базою педагогіки та психології. Найближче до педагогіки стоїть психологія, наука про свідомість і поведінку людини. Психологія відкриває закони розвитку особистості, педагогіка вчить цілеспрямовано керувати ним. Кібернетика, теорія управління складними динамічними системами, відіграє велику роль у розвитку педагогіки, так як педагогічні процеси інтерпретуються як процеси управління педагогічними системами. Інформатика, наука про зборі, обробці інформації, поряд з кібернетикою, дуже важлива для педагогіки: інформація - глобальна категорія сучасної науки. З'явилося науковий напрямок - педагогічна інформатика, яка вивчає інформаційні методи та технології у педагогіці. Педагогіка пов'язана і з іншими науками. Педагогічне знання носить багато в чому міждисциплінарний характер, тому що людина та її виховання вивчається багатьма науками, поряд з педагогікою, що інтегрує знання про людину, що використовує дані, теорії, методи суміжних наук.