Операційна діяльність 2015

Тема 9. Методи організовування процесів	281

16.Охарактеризуйте чинники, що покладаються в основу вибору і компонування потокових ліній.

17.Визначтеособливостіпобудови потоковоїлініїз розподільчим конвеєром.

18.Охарактеризуйте основні напрями вдосконалення потокових методів організації виробництва.

19.Охарактеризуйте сутність гнучкого автоматизованого виробництво та його елементів.

20.Що сприяє розвитку автоматизованого виробництва?

21.У чому полягає сутність робототехнічних систем і необхідність упро-

вадження промислових роботів?

22.Визначте особливості організації й експлуатаційні переваги автоматичних роторних і роторно-конвеєрних ліній.

23.З яких елементів складається гнучке автоматизоване виробництво?

24.Яка роль АСУВ в організації функціонування ГАВ?

25.У чому полягає вплив АСТПВ на організацію гнучкого автоматизованого виробництва?

26.Поясніть, що являє собою ГВМ, ГВК, ГАД.

27.Які типи виробництва характеризуються доцільністю впровадження відповідного напряму (рівня) автоматизації?

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1.Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва : Навчальний посібник. —

Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. — 552 с.

2.Круш П.В., Подвігіна В.І, Гулевич В.О. Організація виробництва: Підручник / За заг. ред. П.В. Круш, В.І., Подвігіна, В.О. Гулевич. — К.: Каравелла, 2010. — 536 с.

3.Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях: Учеб.-метод. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 392 с.

4.Организация производства на предприятии: Учебник для технических и экономических специальностей : Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербиновского. Серия «Экономика и управление». — Ростов-на-Дону : Издательский центр МараТ, 2002. — 464 с .

5.Організація виробництва : Навч. посіб. / Оніщенко В.О., Редкін О.В., Старовірець А.С., Чевганова В.Я. . — К. : Лібра, 2005. — 336 с.

6.Організаціявиробництва: Навч. посібник/ ВасильковВ.Г. — К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.

7.Петрович Й.М. Організування промислового виробництва: Підручник. — К.:

Знання, 2009. — 328 с.

8.Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. — Львів : Магнолія плюс, 2004. — 400 с.

Поняття

потужності

Тема 10

ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

10.1.Сутнісно змістова характеристика потужностей.

10.2.Планування виробничої потужності.

10.3.Управління використанням потужностей підприємства.

10.4.Планування і регулювання пропускної спроможності сервісних підприємств.

Резюме Терміни і поняття

Запитання для перевірки знань Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал теми ви

ЗНАТИМЕТЕ:

види та показники виробничої потужності підприємства;

особливості планування та використання виробничої потужності;

УМІТИМЕТЕ:

обчислювати виробничу потужність підприємства (цеху, дільниці) з урахуванням їхньої спеціалізації.

10.1. СУТНІСНО-ЗМІСТОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТУЖНОСТЕЙ

Сфера діяльності будь-якого підприємства визначається видом продукції (послуг), яку передбачають виробляти. Для розроблення стратегії загального процесу виробництва продукції та послуг украй важливим є визначення по-

тенційних можливостей з точки зору вхідних і вихідних параметрів обсягів виробництва певного виду продукції (надання послуги), на підставі чого складають виробничі плани (програми).

Назагал потенційні виробничі можливості характеризуються поняттям «виробнича потужність», що розглядається як обсяг виходу продукції (або наданих послуг), якого здатна досягти у певний період часу виробнича одиниця (робітник, робоче місце, одиниця устаткування, дільниця, цех, підприємство). Іншими словами, виробнича потужність — це верхня межа навантаження виробничої одиниці.

Визначення величини виробничої потужності посідає провідне місце у виявленні й оцінюванні резервів виробництва продукції (надання послуг).

Здатність підприємств та їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції (надавати послуги) залежить від кількості та дієздатності засобів пра-

Види потужності

Тема 10. Потужності підприємства	283

ці, якими вони забезпечені. Засоби праці і насамперед їхня активна частина — знаряддя праці, вважаються основним чинником формування виробничої потужності підприємств.

Виробничу потужність визначають у тих самих одиницях вимірювання, в яких планують і здійснюють облік виготовленої продукції (наданих послуг). Здебільшого це натуральні (фізичні) або умовно натуральні одиниці вимірювання за видами продукції (послуг).

Для промислових підприємств — це кількість виробів, виготовлених за певний період, а для сервісних організацій (підприємств) — кількість клієнтів, яку обслуговують за певний період.

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двомавимірниками: в чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу, робочого місця) — величина динамічна, змінювана під впливом відповідних змін у застосуванні технологій, матеріалів,

складі та якості персоналу, структурі продукції (наданих послуг), продуктивності устаткування тощо, це внеможливлює точне вимірювання її упродовж усього розрахункового періоду.

Збільшення і зменшення потужності можуть бути пов’язані зі зміною номенклатури й асортименту продукції, що випускається, техніко-технологічного переозброєння, реконструкції, вибуття з експлуатації.

Розрізняють види потужності: проектовану; ефективну; нормативну, поточну (фактично досягнуту); резервну.

Проектною є потужність, що розрахована на максимальний обсяг випуску, якого можна бути досягти за ідеальних умов функціонування.

Ефективна потужність — максимальна виробнича потужність, якої можна досягти за наявних умов функціонування. Вимірюється коефіцієнтом використання потужності, що дорівнює відношенню ефективної потужності до проектованої потужності. Дійсний вихід визначається коефіцієнтом ефективності, який обчислюють як відношення дійсного виходу до ефективної потужності.

Нормативна потужність — використовується для планових розрахунків і дорівнює добутку проектованої потужності, коефіцієнта використання потужності і коефіцієнта ефективності.

Поточна (фактично досягнута) потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції (наданих послуг) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність формується і постійно підтримується в актуальному стані для покриття, пов’язаних з сезонністю пікових навантажень, та надійного забезпечення споживачів продукцією (клієнтів послугами).

284		Змістовий модуль 2

Розрахунок потужності — важлива частина обґрунтуван-

Показники ня плану (програми) виробництва (надання послуг) під- потужності приємства. На його підставі визначають обсяги випуску

продукції (надання послуг), складають баланси потужностей, визначають обсяги інвестицій.

Виробнича потужність є змінним показником, оскільки обчислюють кілька її величин: вхідну, вихідну і середньорічну виробничу потужність.

Вхідна потужність (ВПвх) визначається, виходячи з умов виробництва на початок розрахункового року.

Вихідна потужність (ВПвих) визначається на кінець розрахункового року на основі вхідної потужності, вибуття і введення потужності впродовж року:

ВПвих = ВПвх + ВПвв – ВПвив,

(10.1 )

де ВПвв , ВПвив — потужність, що вводиться та виводиться, відповідно.

Середньорічна виробнича потужність (ВПс) — це потужність, яку має у своєму розпорядженні підприємство (цех, дільниця) в середньому впродовж року з урахуванням її величини на початок року, а також приросту нових і вибуття наявних потужностей. Вона розраховується шляхом підсумовування потужності на початок року і середньорічної потужності, що вводиться, за винятком середньорічної виведеної потужності.

ВПс = ВПвх + ВПвв × K1 /12 – ВПвив × K2 /12 ,

(10.2)

де K1 — кількість місяців, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення потужності до закінчення року; К2 — кількість місяців, починаючи з місяця виведення потужності до закінчення року;

ВПвв × K1 /12 — середньорічна потужність, що вводиться;

ВПвив × K2 /12 — середньорічна виведена потужність.

Точніші результати розрахунку величини середньорічної виробничої потужності підприємства (як і будь-якого моментного показника) можна отримати за використання формули середньої хронологічної:

	1	М1	М2	... М12	1		/12 ,	(10.3)
Мс	2				2	Мі

дe M1, М2,..., М12 — величини виробничої потужності на початок кожного відповідного місяця розрахункового року; Mі — величина виробничої потужності на

початок першого місяця року, що йде за розрахунковим.

При формуванні, плануванні та використанні виробничої

Чинники впливу потужності враховують вплив окремих чинників.

на потужність До основних чинників, що безпосередньо визначають виробничу потужність певного підприємства, належать:

номенклатура й асортимент продукції, що випускається. Визначають ве-

личину виробничої потужності за трьома напрямами: а) об’єкти розрахунку; б) рівень спеціалізації підприємства; в) питома трудомісткість (машиноміст-

Тема 10. Потужності підприємства	285

кість) окремих видів продукції (за інших рівних умов) для різних варіантів номенклатурного й асортиментного плану підприємства;

кількість виробничого устаткування — все, що закріплене за основними цехами підприємства (у тому числі непрацююче внаслідок несправності, ремонту й модернізації), а також устаткування на складі, призначене для введення в

дію в основних цехах у розрахунковому році. Не враховується резервне устаткування; устаткування дослідно-експериментальних дільниць; устаткування, яке використовують для навчання учнів;

одинична потужність (продуктивність) устаткування (верстатів, агрега-

тів) визначається паспортними даними про їхню часову (змінну) продуктивність (в умовно-натуральних показниках — деталекомплектах, у деталепредставниках, а вузькоспеціалізованих агрегатів, як правило, у натуральних показниках продукції);

трудомісткість одиниці продукції (норми), окремих вузлів і деталей (дета-

лекомплектів). При цьому враховується досягнутий і за планований відсоток виконання норм виробітку;

розмір виробничих площ, що зайняті виробничим устаткуванням, верстата-

ми, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів). Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість одночасно виготовлюваних виробів у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції;

режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва;

ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах основного ви-

робництва.

Величина виробничої потужності прямо залежить від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (дійсний, корисний). Зазначені фонди часу обчислюються у днях і годинах.

Розглянуті вище чинники є факторами виробничої потужності першого рі-

вня і безпосередньо (прямо) враховуються при визначенні її величини. В економічній літературі їх частіше ідентифікують з інформаційною базою розрахунку величини виробничої потужності підприємства.

Чинниками другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства й опосередковано враховуються при визначенні її величини, вважаються:

♦ спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва) як необхідна і найважливіша передумова механізації й автоматизації виробничих процесів, упровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів тощо. Зрештою розвиток спеціалізації і кооперування виробництва зумовлює зниження питомої трудомісткості продукції і підвищення

286		Змістовий модуль 2

одиничної продуктивності технологічного устаткування, що, за інших рівних умов, забезпечуєзбільшення виробничоїпотужності підприємства (виробництва);

♦якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, на величину виробничої потужності;

♦рівень організації праці впливає як на величину норм виробітку, так і на рівень виконання їх виробничими робітниками, що багато в чому визначає про-

гресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, величину виробничої потужності;

♦кваліфікація і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій. Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє також на міру виконання норм виробітку і визначання прогресивну трудомісткість одиниці продукції.

При обґрунтуванні виробничої потужності підприємств (виробництв), що проектуються, в процесі бізнес-планування, крім зазначених чинників, необхід-

но також враховувати чинники ринкової кон’юнктури:

♦місткість і потенціал ринку збуту визначає максимально можливий обсяг продажу на цільовому ринку, і на цій основі — максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також його виробничу потужність) за 100-відсоткового охоплення ним цільового ринку. Цей чинник варто враховувати при розрахунку виробничої потужності підприємств-монополістів,

атакож при організації виробництва нової ексклюзивної продукції;

♦прогнозований обсяг продажу продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що діє на конкурентному ринку. Цей обсяг є похідним від трьох факторних показників: а) величини попиту на цільовому ринку; 2) рівня конкурентоспроможності продукції проектованого підприємства; 3) потужності маркетингової програми підприємства;

♦обсяг беззбитковості виробництва (точка беззбитковості) є основою визначення мінімально припустимої величини виробничої потужності (ВПmin), що забезпечуєприйнятний для підприємства рівень надійності його операційноїдіяльності.

Точка беззбитковості являє собою такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого виторг від реалізації продукції дорівнює і її повній собівартості:

	ВР = С,	(10.4)
або	Ц × Nбб = Зпт + Зпзм × Nбб,	(10.5)

де Nбб — обсяг беззбитковості виробництва в натуральному вираженні; Зпт — річна сума постійних витрат підприємства; Ц — ціна одиниці продукції; Зпзм — питома величина змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції. Звідси:

N	бб		Зпт			Зпт	,	(10.6)
			Ц З			ПМД
				пзм

де ПМД — величина питомого (на одиницю продукції) маржинального доходу, яка визначається як різниця між ціною товару і величиною питомих змінних витрат.

Види планування потужності

Тема 10. Потужності підприємства	287

При розрахунку обсягу беззбитковості слід дотримуватися найважливішого припущення (обмеження) — рівність обсягу реалізації продукції обсягу її виробництва (тобто, вся вироблена продукція має бути реалізована).

На підставі точки беззбитковості розраховують мінімально допустимий обсяг виробництва, що забезпечує прийнятний рівень надійності виробничої (операційної) діяльності підприємства (Nmin):

Nmin = Nбб × Кн,

(10.7)

де Кн — коефіцієнт надійності, значення якого відповідає мінімально допустимому рівню надійності операційної діяльності підприємства. Величину Кн визначають за шкалою надійності. Наприклад, для високонадійного бізнесу (операційної діяльності підприємства):

6,0 < Кн < 8,0.

На основі Qmin визначається мінімально допустима величина виробничої потужності підприємства (ВПmіn) з урахуванням планованого рівня їївикористання:

	ВПmin	Nmin	ВПтіп ,	(10.8)
		Квиквп

деКвиквп— запланованийрівенькоефіцієнтавикористаннявиробничоїпотужності. Необхідність збільшення виробництва в перспективі зумовлює обов’язкове створення резервних виробничих потужностей з урахуванням прогнозних оці-

нок попиту на продукцію підприємства.

10.2. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ

За сучасних умов використовують взаємопов’язані види планування завантаження виробничих потужностей: стратегічне (довгострокове), тактичне (середньострокове) та оперативне (короткострокове).

Стратегічне (довгострокове) планування потужностей здійснюється на період понад один рік, які спрямоване на використання таких ресурсів, як будівлі, приміщення, устаткування тощо. Стратегічне планування здійснюється, як правило, при будівництві нових, розширенні, реорганізації, реконструкції або перепрофілюванні наявних підприємств. При цьому вирішують завдання, пов’язані зі значними одноразовими витратами, на цьому етапі оцінюють можливості задоволення попиту та межі поточних виробничих витрат.

Тактичне (середньострокове) планування потужностей передбачає скла-

дання місячних і квартальних планів на період до одного року. При цьому для зміни виробничій потужності використовують такі ресурси, як робоча сила, устаткування в незначних обсягах, субконтракти, нові інструменти й оснащення тощо.

Концепції

планування

288		Змістовий модуль 2

Оперативне (короткострокове) планування потужностей спрямоване на складання планів на день, тиждень, на період до одного місяця. При цьому для зміни виробничій потужності використовують такі ресурси, як зміна технологічних маршрутів, перерозподіл персоналу, наднормові роботи тощо.

Мета стратегічного планування потужностей полягає у забезпеченні ме-

тодів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів — виробничих приміщень, устаткування, сукупного обсягу робочої сили, які найкращим чином підтримуватимуть конкурентну стратегію підприємства.

Обраний рівень виробничої потужності суттєво впливає на здатність підприємства реагувати на дії конкурентів, на структуру витрат, на управління запасами, на необхідність організації ефективної роботи управлінського персоналу і всіх штатних працівників.

Якщо потужність неадекватна наявній потребі, підприємство може втратити клієнтів через повільне обслуговування їх і втратити свої позиції через наступ конкурентів.

У випадках надмірної виробничої (сервісної) потужності для стимулювання попиту на свою продукцію (послуги) підприємству доведеться: або знизити ціни, або частково використовувати трудові ресурси, або створювати надмірні то- варно-матеріальні запаси, або освоювати додаткову, менш дохідну продукцію.

При стратегічному плануванні завжди існує проблема вибіру часу і розміру розширення виробничої потужності: коли її розширювати і наскільки. Існує дві крайні стратегії: експансіоністська стратегія, яка додає виробничу потужність великими, але рідкісними порціями, і стратегія wait-and-see («чекати і дивитися» або «поживем-увидим»), яка робить ці добавки меншими порціями, але частіше. У першому випадку виробнича потужність нарощується завчасно (коли закінчується її запас), ав другому випадку тоді, коли їїдефіцит досягне певного порогу.

Для досягнення конкурентних переваг при плануванні потужностей використовують концепцію фокусування та концепцію гнучкості виробничої потужності.

Концепція фокусування потужності передбачає вико-

нання обмеженої кількості конкретних виробничих завдань, спрямованих на реалізацію її корпоративних цілей. Практично неможливо (та й недоцільно) досягти максимальної ефективності одночасно за всіма основними показниками виробництва (обсяг, номенклатура, якість, надійність, собівартість, розміри інвестицій, час освоєння нової продукції (послуг) тощо). Проте сучасний рівень розвитку технологій дає підприємствам змогу обирати своїм завданням досягнення найкращих результатів за максимальною кількістю показників. Ця суперечність долається звуженням операційної підприємства і вибіром найважливіших показників.

Концепцію фокусування потужності часто реалізують шляхом створення механізму «завод у заводі», де центральне або сфокусоване підприємство може включати кілька підприємств (підрозділів), що мають свої організаційну структуру, устаткування, персонал, методи управління тощо. Такі підприємства (підрозділи) можуть ухвалювати самостійні рішення в певних рамках корпоративної стратегії, що визначається відповідними договірними відносинами із

Етапи планування потужності

Тема 10. Потужності підприємства	289

головним підприємством. Такий підхід дає можливість визначати оптимальний рівень функціонування кожного підприємства (підрозділу).

Концепція гнучкості потужності підприємства характеризується швидкістю збільшення або скорочення обсягів виробництва та оперативністю переорієнтації потужності на випуск нових або модифікованих товарів і послуг. Гнучкість виробничої потужності досягається завдяки гнучкості самого підприємства, його організаційної структури, технологічних процесів і робочої сили, а також можливості використовувати потужності інших підприємств.

Метою реалізації гнучкості підприємства є мінімізація ресурсів і часу на вироблення нової або модернізацію продукції (надання послуг), тобто здатністю адаптуватися до змін потреб споживачів (клієнтів) і самоорганізуватися в реальному масштабі часу. Для забезпечення гнучкості використовують гнучкі технологічні процеси, пересувне швидко переналагоджувальне устаткування, мобільні перегородки, легко змінювані маршрути надання послуг тощо. Усе це вможливлює швидкий перехід від одного асортименту товарів, послуг до інших конкурентоспроможних з незначними втратами.

Гнучкість робочої сили означає наявність у робітників різноманітних навичок іздатності виконувати різні операції.

Визначення потреби в потужності має три етапи:

прогнозування обсягу продажу конкретних товарів і послуг по всьому асортименту, для чого можна використовувати низку методів (регресійного аналізу, ймовірності методи тощо);

обчислення потреби в устаткуванні та робочій силі для виробництва прогнозованих обсягів продажу;

складанняплану завантаженняустаткування і робочоїсили на певнийперіод. Після цього оцінюються резерви потужності підприємства, які дорівнюють

різниці між розрахованою та доступною потужностями. У разі перевищення наявної (доступної) потужності над розрахованою резерв потужностей визначається відсотковим відношенням розрахованої потужності до наявної. Якщо доступна потужність менше а за розраховану підприємству необхідно збільшувати наявну виробничу потужність.

Таким чином, завдання зміни виробничої потужності нерозривно пов’язане зі стратегічним плануванням виробничих потужностей. Для виконання завдань зміни виробничої потужності успішно застосовують методи теорії прийняття рішень: таблиці та дерева рішень. Дерево рішень — це модель у вигляді схеми, на якій представлено послідовність виконання завдання, умови та результати кожного етапу.

Для кожного варіанта рішення (n) розраховують очікуваний дохід (ДОn) за формулою:

ДОn = ∑ Рn × рn ,

(10.9)

де Рn –— прибуток за п-го варіанта розвитку подій;

рn — ймовірність наступу п-го варіанта розвитку подій.

Зазвичай обирають варіантприйняття рішень із максимальним значенням ДО.

Розрахунок

виробничої

потужності

Виробнича

потужність

підрозділів

290		Змістовий модуль 2

Розрахунок виробничої потужності підприємства залежить від форми спеціалізації цих виробничих одиниць (цехи, дільниці, лінії, групи устаткування).

Для виробничої системи з предметною структурою

виробнича потужність дорівнює сумі потужностей предметно спеціалізованих виробничих одиниць, що входять до неї. Зазначений підхід характерний для підприємств харчової промисловості, поширений на взуттєвих і швейних фабриках.

Для виробничої системи з технологічною структурою виробнича потуж-

ність підприємства, цеху, технологічної лінії визначається потужністю провідної виробничої одиниці (цеху, дільниці, лінії, групи устаткування, агрегату). Так, виробнича потужність підприємства визначається за потужністю основного цеху, цеху — за потужністю основної дільниці (лінії), дільниці (лінії) — за потужністю групи устаткування, агрегату.

Під провідним цехом розуміють цех основного виробництва, в якому виконується найбільший обсяг робіт або найважливіші стадії виробничого процесу виготовлення продукції.

Провідною дільницею вважається така виробнича дільниця, на якій виконуються найважливіші для цеху часткові виробничі процеси і яка відіграє вирішальну роль у виконанні виробничої програми цеху.

Провідною групою устаткування (машин чи агрегатів) вважається таке устаткування, на якому здійснюються найголовніші на дільниці технологічні операції з виготовлення продукції.

Розрахунок виробничої потужності здійснюється з урахуванням організацій- но-технічних заходів щодо ліквідації «вузьких місць».

Для розрахунків виробничої потужності підприємства визначають фонди часу роботи устаткування: календарний, режимний і дійсний (максимально можливий). Для кожної одиниці устаткування календарний фонд часу (Фк) обчислюється як добуток кількості календарних днів у

розрахунковому періоді на кількість годин у добі.

Наприклад, річний календарний фонд становить: Фк = 24 365 = 8760 год. Режимний фонд (Фр) дорівнює календарному фонду за вирахуванням невідпрацьованого часу у вихідні, святкові, передсвяткові дні та у невідпрацьовані

зміни:

Фр = [Тзм (Дк – Дв – Дс) – ТН Дпс] Nзм,

(10.10)

де Тзм — тривалість зміни; Дк — кількість календарних днів у періоді; Дв — кількість вихідних днів у періоді; Дс — число святкових днів у періоді, що не збігаються за датою з вихідними днями; ТН — кількість неробочих годин у передсвяткові дні; Дпс — кількість передсвяткових днів; Nзм. — кількість змін роботи одиниці устаткування.

Дійсний фонд часу (Фд) — це максимально можливий фонд роботи устаткування за заданого режиму за вирахуванням планових витрат часу на капітальний і поточний ремонти.