Рис.3 Структурна схема взаємодії цифрової схеми з екіпажем літака ІЛ–76

Рис.4 Функціональна схема взаємодії проектованого пристрою

З обладнанням літака іл–76

2.2. Принцип формування дискретних сигналів для роботи

контролера

У якості джерел інформації проектований пристрій використовує нас-тупні параметри польоту від наступних систем:

- Поточний курс літака К від курсової системи ТКС-П;

- Висоту істинну Ні від радіовисотоміру РВ -5;

- Кутове відхилення від рівносигнальної зони гліссади Ег від радіоапаратури

«КУРС-МП-70»;

Через те, що вказані системи видають дані параметри у виді аналогових сигналів, а проектований мною пристрій є цифровим, то мною розроб-лено схему формування дискретних сигналів. Схема виконана на основі компараторів аналогових сигналів, що видають дискретний сигнал при пе-ревищенні вхідним аналоговим сигналом встановленої граничної величини. Для достаньо ефективного функціонування проектованого пристрою, необ-хідно 9 дискретних сигналів:

сигнал Х1 – сигнал значного відхилення літака вліво від рівносигнальної

зони курсу(РЗК) (заданої траекторії у боковій площині)

сигнал Х2 – сигнал незначного відхилення літака вліво від РЗК

сигнал Х3 – сигнал відсутності відхилення літака від РЗК

сигнал Х4 – сигнал незачного відхилення літака вправо від РЗК

сигнал Х5 – сигнал значного відхилення літака вправо від РЗК

сигнал Х6 – сигнал про зниження літака до висоти 250м

сигнал Х7 – сигнал про зниження літака до висоти 250м

сигнал Х8 – сигнал про політ літака у зоні дії курсового радіомаяка з курсом К0

сигнал Х9 – сигнал про політ літака у зоні дії курсового радіомаяка з курсом К1

Схема та принцип інформаційної відповідності дискретних сигналів Х1-Х5, що-до положення літака відносно курсу посадки, Х8 і Х9 відносно курсу злітно-посадкової смуги та Х6 і Х7 відносно висоти польоту показано на рис.5

Рис. 5 Схема інформаційної відповідності дискретних сигналів, що-до положення літака відносно курсу посадки

2.3. Структура контролера директора посадки

Контролер директора посадки складається з трьох цифрових схем(рис.3, рис.4):

• схеми формування дискретних сигналів;

• схеми формування мовних інструкцій;

• схеми керування включенням контролера;

2.4 Синтез контролера

2.4.1 Схема формування дискретних сигналів;

Схема формування дискретних сигналів призначена для видавання семи дискретних сигналів, яки забезпечують визначення місця положення літака відносно заданої у вертикальній площині траекторії заходу на посадку і таким чином визначають його відхилення від цієї заданої траекторії та здійснення необхідного маневру для повернення його на задану траекторію.

До згаданих вище сигналів відносяться:

сигнал Х1 – сигнал значного відхилення літака вліво від рівносигнальної

зони курсу(РЗК) (заданої траекторії у боковій площині)

сигнал Х2 – сигнал незначного відхилення літака вліво від РЗК

сигнал Х3 – сигнал відсутності відхилення літака від РЗК

сигнал Х4 – сигнал незачного відхилення літака вправо від РЗК

сигнал Х5 – сигнал значного відхилення літака вправо від РЗК

сигнал Х6 – сигнал про зниження літака до висоти 250м

сигнал Х7 – сигнал про зниження літака до висоти 250м

сигнал Х8 – сигнал про політ літака у зоні дії курсового радіомаяка з курсом К0

сигнал Х9 – сигнал про політ літака у зоні дії курсового радіомаяка з курсом К1

У якості джерел інформації проектований пристрій використовує нас-тупні параметри польоту від наступних систем:

- Поточний курс літака К від курсової системи ТКС-П;

- Висоту істинну Ні від радіовисотоміру РВ -5;

- Кутове відхилення від рівносигнальної зони гліссади Ег від «КУРС-МП-70»;

Через те, що вказані системи видають дані параметри у виді аналого-вих сигналів, а проектований мною пристрій є цифровим, то мною розроблено схему формування дискретних сигналів. Схема виконана на основі компараторів аналогових сигналів, що видають дискретний сигнал при перевищенні вхідним аналоговим сигналом встановленої граничної величини(рис.6)

Компаратори – це електронні пристрої, призначені для порівняння на­пруг. Схема найпростішого компаратора зображена на рис. 4.24, а. Він ви­конує порівняння вхідного сигналу U_вх з опорною напругою U_оп. Сигнал на виході ОП змінює полярність, коли U_вх = U_оп, як показа­но на часових діаграмах роботи компаратора, наведених на рис. 4.24, б.

Рис. 5а – Компаратор (а) і часові діаграми його роботи (б)

Коли U_оп = 0, маємо нуль-орган, що фіксує відхилення U_вх від нульо­вого значення.

Компаратор – це чи не єдине застосування ОП без зворотних зв'язків, коли безпосередньо використовується його великий коефіцієнт підсилення: най­менша різниця потенціалів між входами призводить до насичення ОП. При цьому маємо знак вихідної напруги «+», коли напруга на неінвертуючому вході більша, ніж на інвер-туючому, і «-», коли навпаки.

Живлення ОП у даному випадку можна виконати і від одно-полярного джерела, бо він фактично порівнює синфазні напруги. Компаратор являє собою пристрій порівняння сигналів, своєрідні електричні терези. Якщо на один з входів компаратора (чашу терезів) подати еталонний сигнал (покласти гирку), а на іншій – подати контрольований сигнал (покласти вантаж невідомої маси), на виході пристрою сигнал буде мати значення 0 (або іпіт) до тих пір, поки один сигнал «не переважить» інший. Після цього компаратор переключиться: вихідний сигнал змінить значення до 11піт (або 0, відповідно). На основі компараторів можна зібрати безліч релейних і інших схем, мала частина яких буде представлена ​​нижче.