V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I
.pdf«Пере6удова» та розnад Радянського Союзу
«виконроби перебудови» не змогли виробити нових пiдходiв У
нацiональному питаннi, вважаючи, що СРСР Ma€ залишатиея «единою i неподiлыюю» державою з yciMa атрибутами влади, якi Еже стали традицiЙними.
Тим часом СИ1)'а'цiя в !<palHi продоюкувала загострювати
ся. У 1988 р. бурхливi подi"i вiдбулися в HaripHoMY Карабасi, коли Вiрменiя й Азербайджан факгично опинилися у cTaHi r.i-
йни мiж собою, У 1989 р. - У CYMralTi, де в результатi криваво"i рiзнi, лише за офiцiйними даними, загинуло 32 людиии, та у Тбiлici, на площах i вулицях якого вiдбулися сутички грузин
ських демонстрантiв з армiйськими пiдроздiлами, в ход: яких
були десятки вбитих i COTHi поранених.
Yci цi подi"i засвiдчили неспроможнiсть центрально"i вла
ди захистити iнтереси Союзу. Ставка на силовi :\fетоди ви
рiureння нацiональних проблем вже не могла зупинити про
цес розпаду радЯНСЬКОl федерацii", а посилення в республiках екстремiстсько-нацiоналiстичних сил з усi€ю очевиднiстю демонструвало Ух орiентацiю на здобутrя ПОВНОГО CYBepeHi- тету та створення незалежних держав. У цьому зв'язку наве демо мiркування вiдомоro росiйськоro вченоro i полiтолога
С. Кара-Мурзи, який ДOC~:TЬ точно охарактеризував ситуацiю
на «нацiональному полi», що виниКJIЗ в умовах вепослiдовно"l
<<nеребудови». «В СРСР, - писав BiH, - HaBiTb у nepioJI. станов ления згуртованих нацiоналы-хx елiт (1970-ri роки), не було ще реальних нацiоналiетичних pyxiB, оскiльки у головнiй сферi roсподарства, матерiальному виробництвi мiжетнiчно'i конку
ренцii не iснувало. Але вона вже була у сферi розподiлу, управ
лiння та iнтелекгуально·( дiяльноетi, i як тiльки було зэдекларо
вано «перехiд до ринку» ,! виникла перспектива приватизаu,ii',
республiканськi елiти за короткий tepi\-tiн створили нацiоналiс тичну iдеологiю i укорiнили"ii В свiдомiсть епiввiтчизникiв».
П.;:редусiм це стосувалоея Прибалтики, де еТБоренi у J 988
роцi niJI. прикриттям компартiй народнi фронти «на пiдтримl\.')'
перебудови» у 1989 р. вже перейшли на вiдкрито антирадян
CbKi позицi"i сепаратизму. «ПрибaJrriйська модель» стала, по
суп, полiтичною й iдсологiчною матрицею для нацiоналiс-
531
Роздiл 9
тичних pyxiB i В iнших республiках СРСР. Аналiз ПРОГРaI\~ i дiй YCIX головних сепаратистських pYXiB показу€:, що, за словами
С. Кара-Мурзи, «Bci три i'x головнi iдеологiУ - демократiя, на
цiоналiзм та iсламiзм - насправдi були iдеологiЧНИt\ш маска
ми мiсцевих партiйно-державних елi1~ якими прикривалися
чисто прагматичнi цiлi подiлу держави та 'ii власностi». Питання про CYBepeHiTeT республiк було одним iз головних
пiд час проведення HaBecHi 1990 р. виборiв мiсцевих opraHiB
влади. I ЯКЩО ще piK тому Hi про яке вiдцiлення вiд Союзу
окремих республiк мова не Йшла. то тепер народн)' пiдтримку
одержали Ti рухи, якi наголошували на ПОВНОМУ державному
самовизначеннi i виходi зi складу СРСР. У Верховних Радах
Литви, Латвi"i. [CTOHiY, Грузi'i, BipMeHi"i i Молдавi'i перемогли
саме 1aKi сили. Серiя декларацiй про державний CYBepeHiTeT союзних республiк (перша - у листопадi 1988 р. в ECTOHii) одержала образну _назву «парад cYBepeHiTeTiB». Пiеля при
йняття Декларацii' про росiйський державний CYBcpeHiTCT BiH
поширився i на багатонацiональну Росiю, де влiтку та восени
1990 р. реСJlублiками оголосили себе Татарстан, lliвнiчна Осетiя, Дю'естан, Якутiя та iншi, хоча реально "i"хнiй статус практично не змiнився. Республiки ж, що проголосили суве peHiTeT, заявили про верховенство СвоУх, республiканських, законiв над союзними, призупинивши дiю OCTaHHix. По CYTi, на просторах формально ще €:диного Союзу спалахнула так звана «вiйна законiв»
За оцiнкою аналiтикiв, «найважливiшим результатом «пара ДУ CYBepeHiTeTiB» стало помiтне перемiщення полiтично"i влади
в республiки. Неконституцiйне, стихiйне визволення республiк
вiд диктату Москви не стало спраюю-rьою перемогою iдей де MoкpaTi"i й нацiоналыюro вiдродження. Нестабiльнiсть у респу блiках посилилась: почастiшаJ1И спроби вирiшувати спiрнi I1РО
блеми насильницьким шляхом, зростала недоброзичливiсть до нацiональних менlIТИН, порушувалися права людини».
Загроза некерованого розпаду Радянського Союзу, яка могла вилитися у вiйну та принести незлiченнi бiди йоro народам,
примусила полiтикiв як центру, так i рсспублiк, шукати шляхи
532
«llере6удовй» та розnад Радяnського Союзу
до переговорiв, компромiсiв, угод, що могли безболiсно ре формувати багатонацiональну Радянську державу. 3 цiE:ю ме тою 12 липня 1990 р. Рада Федерацi'i, яка була створена одно
ч:асно iз запроваджеюшм посади Президента СРСР, заявила про необхiднiсть створення Союзу суверенних держав - новоУ
форми державного устрою, в якiй посднувалися б елементи федерацi"i i конфедерацi"i. "
17 березня 199 ~ р. У розпал полiтично"i i економiчно"i кри зи в державi вiдбувся всесоюзний референдум про необхiд
иkгь збереження СРСР. У ньому взяли участь 80 % виБОРI\iв i понад двi третини з них висловилися за збереження Союзу у виглядi оновлено"i федерацiУ рiвноправних суверенних респу блiк. Однак, як показали подальшi подij', полiтики ycix piBHiB
ПРОН'норували народне волевиявлення.
HaBeCHi i влiтку 1991 р. У пiдмосковнiй резиденцi"J м: Гор
бачова Ново-Огарьово проходили численнi наради глав реСIlУ
блiк. У результатi була досягнута угода за формулою «9+ 1»,
тЬбто 9 союзних республiк (у роботi нарад не брали учаcтi пред
ставники Литви, Латвii", ECTOHii', Молдови, Грузii" та BipMeHi"i) та Центр в особiЛрезидента СРСР домовилися про основи
взаемовiдносин мiж собою. Республiки одержували значнi
права, але й Центр зберiгав за собою найважливiшi важе лi управлiння: збройнi сили, фiнансову систему, транспорт, енергетику тощо. Ця угода повинна6ула лягти в основу нового союзного договору, пiдписання якого планувалося
20 серпня 1991 р. Проте незабаром ситуацiя в Kpa'iHi докорiн но зм~нилася.
у иiч на 19 серпня 1991 р. група високопоставлених дер
жавних чиновникiв, членiв вищого керiвниuтва КПРС, зро била спробу здiйснити антиконституцiйний державнии пере
ворот. 3мовою керували вiuе-президент кра'iни Г. ЯН-аЕ:В, го
лова Кабiнету MiHiCTpiB В. Павлов, MiHicTP оборони маршал Д. Язов, MiHiCTP внутрiшнiх справ Б. Пуго, голова KOMiTe"ry держбезпеки В. Крючков. Серед змовникiв були керiвник вiй
сы<во-промислового комплексу О. Бакланов, голова Селянськоi'
спiлки В. Стародубцев, керiвник групи помiчникiв Президента
533
Роздirr 9
========~==========
В. Болдiн. Змовники вiдсторонили вiд влади М. Горбачова,
який тодi леребував у Криму (лiзнiше з'ясувалося, що його
кримська iзоляцiя була лише умовною), запровадили надзви чайний стан та оголосили лро створення Державного KOMiTeTY по надзвичайному стану в СРСР (ДЮ-IС СРСР).
У «Зверненнi до радянськоro народу», яке розповсюдив
ДКНС, вiдзначалося, що «розпочата за iнiцiативою М. С. Iop- бачова полiтика реформ, задумана як засiб забезпечення дина мiчного РОЗВИТКУ краi"ни i демократизацi"i суспiльного житrя...
зайшла в глухий кут», що «скариставшись наданими свобода
ми... виник.пи eKcTpeMicTCbKi сили, якi взяли курс на лiквiда
цiю Радянського Союзу, развал держави i захоплення влади за будь-яку цiну».
Помiж антикризавих заходiв учасники ДКНС запропону
вали традицiйний набiр комунiстичних гассл: «вiдновит"," ТРУ
дову дисциплiну i порядок, лiдняти piBeHb виробниuтва, щоб
потiм рiшуче рушити вперед»; « ... розробити i здiйснювати KOHKPCTHi заходи щодо боротьби з 6езгосподарнiстю i розба
зарюванням народного добра». Планувалося «призупинити
дiяльнiсть полiтичних партiй, громадських органiзацiй i ма
сових pyxiB», «встановити контроль над засобами масовоУ iH-
формацЙ·» тощо.
3 метою иадання своУм заявам певно·i привабливостi серед населення змовники включили до свщ:i· «програмю) демагогiч Hi обiцянки знизити цiни, надати BciM бажаючим мiським жи
телям земельнi дiлянки для садово-~-ороднiх робiт, полiпшити житлозе будiвництво i забезлечення населення житлом, покра щити безоплатне медичне обслуroвування i народну oCBiTY.
Документи ДКНС свiдчать, що це була авантюрна спроба
консервативно-комунiСТИ4НИХ сил, ЯКl втрачали свою владу i привiле"i, зiрвати важкий процес входження кра"iни у вiль-
ний CBiT.
Керiвники бiльшостi республiк зайняли вичiкувальну позицiю, i лише росiйське керiвництво закликало «дати гiдну вiд
сiч заКОJlотника~l». До будинку ВерховноУ Ради РРФСР (<<Бi лого дому») були пiдтягнутi вiйська, якi мали заХОllИТИ його,
534
«ПереБJ>дова» та розnад РадЯl1Ського Союзу
розiгнати парламент, здiйснити арешти. Але переворот не мав
успiху. BiH був вкрай погано пiдготовлений, населения поста
вилося до нього пасивно, Bci пол:ii", в яких взяла участь незна 'ша частина населения столицi (30-70 тис. чоловiк), вiдбува лися лише в центрi Москви. Двозначною була i роль вiйськ
(пiд командув.анням генералiв П. Грачова i О. Лебедя) в районi
«Бiлого дому». Хоча до штурму справа не дiйшла, акцiя щодо йо"го захисту вiдбулася.
Пicля загибелi У нiч з 20 на 21 серпня пiд стiН8МИ «Бiло
го дому» трьох молодих москвичiв гострота ситуацi'j
ослабла. Вiйська почали залишати столиЦlО, вiдкрилася
наДЗВИ'Iайна сесiя Верховно! Ради РРФСР, дО Москвм по~
вернувся "«звi:пЬнеНИЙ» М. Горбачов, який охарактеризу
вав 1I0ДП 19-21 серпня як змову i зняв ЧJJенiв ДКНС з IX посад. Ycix Ух було заарештовано. 1 хоча М. Горбачов по
вер"нувся до виконання обов'язкiв Президента ерср,
реальна влада вже псрейшла до рук Президента Pocii"
Б. €льцИна. 6 верееня 1991 р. Державна Рада срер, створена
У ходi роботи V з'i"зду народних деflутатiв СРСР (2-5 верес
ия), за iнiцiативою М. Горбачова ПРОГОJlосувала за визнання
незалежностi Прибалтiйських республiк, фактично iнi,йю вавши розпад Радянського Союзу. Це рiшення повнiстю
вiДПОl3iдало i рiшенням самого з"Узду, якi передбачали «при пинення дiяльностi» ВИЩИХ opraHiB державноi' влади СРСР - з'I"зду i ВерховноУ Ради, 11.1,0 мали право прийняття законiв,
спiльних для Bcix республiк. Як до з'Узду, так i пiсля нього iншi союзнi реСflублiки також проголосили свою державну
незалежнiсть i ПО'Iали змiцнювати власнi кордони. На змiну
«парадовi cYBepeHiTcTiB» прийшов «парад незалежностi». Драматичнi подii' серпня 1991 р. в iсторичнiй лiтературi оцi
нюються по-рiзному, але iCHY€ принаймнi двi найбiльш попу
лярнi УХ Bepci"i, якi, по cYTi, ВИКЛlOчають одна одну. Вiдповiдно
до першо"i у серпнi вiдбувся державний переворот, зроб_lений
елiтою старого партапарату з метою повернення до тоталi
тарноУ системи; прихильники iншо"i вважають, що це БУ_lа не
вдала спроба палацового перевороту з метою зберегти згiдно
535
Роздiл 9
з вол~ю народу Союз рср, а справжнiй переворот ставея на V з'i"здi народних депутатiв.
Пiд тиском обставин М. Горбачов змушений був залиши
ти посаду Генерального секретаря i розпустити Центральний KOMiтeT кпрс. Дiяльнiсть Комунiс'Гичноi" партii" спочатi>.)' була
призупинена, а невдовзi й заборонена.
Пiеля серпневих подiй Горбачов спробував було. peaHi- мувати Ново-Огарьовський процес, але 110МУ f!:РОТflСТОЯ'
ли фактично Bci керiвники союзних республiк, 'що назива
ли себе самостiйними державами. Становище ще бiльше
ускладнилося у зв'язку з позицiЕЮ, яку зайняли Росiя та УкраУна. 1 грудня 199] року в Yкpa"iHi вiдбувся референдУМ, на якому бiльше
90 % його учаеникiв пiд1РИМали iдею незалежностi. Цю подiю
М. Горбачов сприйняв як трагiчну, в той час як Б. €льцин опублi кував заяву про визнання незалежностi Укра"t"ни.
8трудня 1991 р. У Бiловезькiй пущi в Бiлорусi лiдери Росiй
еько"!" Федерацi·i, Укра"iни та Бiлорусi Б. €льцин, Л. Кравчук та С. Il1ушкевич тасмно вiд М. Горбачова прийняли рiшення про
припинення iснування СРСР i створення Спiвдружностi Неза лежних Держав (СНД). «Ми, Реепублiка Бiлорусь, Росiйська
Федерацiя (РРФСР), УкраТна, як держави-засновницi Союзу
РСР, якi пiдлисали Союзний Договiр 1922 року, далi званi Ви
с·окими Доroвiрними Сторонами, констатусмо, що Союз РСР як суб'скт мiжнародного права i геополiтична реальнiсть при пиняс свое iснування», - такою була преамбула «Угоди про
створення Спiвдружностi Незалежних Держав».
2 J грудня 1991 р. на зустрiчi в Алма-Атj, на яку М. Горба
чова HaBiTI> не запросили, 11 колишнiх радЯНСЬJ(ИХ реслублiк
оголосили про остаточне припинення iенування СРСР i ство рили СИД з координуючими функцiями. 25 грудня Горбачов склав з себе повноваження Президента СРСР, i того ж дня на Кремлi було спущено червоний еоюзний прапор та пiднято триколiрний прапор Росiйськоi" Федерацi"i.
Отже, як i багато iнших iмперiй, СРСР вибухнув зсередини i розпавея не внаслiдок BO€HHOY arpecii", а завдяки процесам глибокоi" дезiнтеграцii·, прискореним складними економiчними
536
((перебудово» та розnад Радянського Союзу
й соцiалъними проблемами. BTiM, безкровнiсть розпаду СРСР
наслравдi виявилася гiркою iлюзi€ю. Вже у 1992 р. конфлiкти, в OCHOBi яких лежало нацiонально-державне самовизначсння,
ВИЮlИкали збройну боротьбу В Молдавi"i i Приднiстров'i", в
Грузii·, Абхазi"i i Пiвденнiй OceTi"i, В Таджикистанi, у Пiвнiчнiй
OceTii" й Iнгушетii", в Чечнi.
Духова. НСИПR краiии вAoliv IlпереliVДОВИII
Курс нового партiйио-державного керiвництва СРСР на «прискорення» соцiально-економiчного розвитку краi"ни та «перебудову» Bcix сфер життя радянського суспiльства, який викликав запеклий опiр з боку значно"i частини партiйних функцiонерiв, вимагав максимального залучення до йога
реалiзацi"i представникiв ycix верств населения, подальшо го розширення соцiальноi" бази «перебудови», передусiм за рахунок iнтелiгенцii". За словами о. Барсенкова i о. Вдовi
на, «значне розширення iнформованостi, пiдвищення рiвня критичностi проблем, якi обговорювалися, затребуванiсть paHillle lIе задiЯI-IОГО iнтелектуального потенцiалу - все це повинно було сприяти подоланню iдеологiчного догматl1ЗМУ i злам)' колишнiх стереотипiв полiтично"i поведiнки, що, у
пiдсумку, й мало прискорити процееи «перебудови» в ycix сферах».
3наЧllе мiсце в органiзацi"i iдейно"i опозицi"i консервативним
силам вiдводилося пресi. Саме вона, на думк)' М. Горбачова, могла взяти на себе роль «своерiдно·j опозицi"i» у суспiльствi,
розгорнувши боротьбу проти будь-яких проявiв консерватиз му, помилок i прорахункiв влади, застiйних явищ у партi"i i
державi. HaBecHi 1986 р. на чолi цiлоi" низки масових централь них видань з'явилися HOBi люди: головним редактором «Ново
го мира» став С. 3алигiн, «3намени» - Г. Бакланов, «Огонь
ка» - В. Коротич, «Московского комсомольца» - €. Яковлев, «Аргументов и фактов» -- В. Старков. Цi та деякi iншi газети i журнали у 1987-1991 рр. залИLПалися найгострiшими i найпо
пулярнiшими В краi'иi.
537
Рюдiл 9
На з'i"здах кiнематографiстiв i театральних дiячiв у тому ж
1986 р. також було проведено змiну керiвництва: Ух вiдповiд но очолили Е. Климов та М. lllaTpoB. Численнi кадровi змiни
в редакцiях перiодичних видань та керiвництвi творчих спi лок мали на MeTi певну нейтралiзацiю паР'i ;ЙНОI опозицi'i, яка намагалася протидiяти реформам Горбачова.
Активним учасником «перебудовю> стало телебачення. Ве,· ликою популярнiстю У населення КОРИС'lувалися TaKi програ
МИ, як «До i пiсля опiвночi», «П'яте колесо» i особливо «По
гляд». Люди годинами проводили бiля блакитних eKpaHiB i пiд час трансляцiй суспiльно-полiтичних передач, популярних
диспутiв i публiчних лекцiЙ. Все це означало поступове подо
Jlэння апатi"i i застою, властивих fюпереднiм десятилiттям; Одним iз найпомiтнiших ЯБИЩ в культурнiй сферi сталопе
реосмислення iCTopi"i Радянськоi" держави. Початок йому було
покладено в доповiдi М. Горбачова «Великий Жовтень i пе
ребудова, революцiя продовжу€тьсЯ) (1987 р.), де по-новому
оцiнювалися численнi iсторичнi rюдН. У жовтнi 1988 р. газета
«1 Iравда» опублiкувала серiю статей вiдомих радянських, icTO- рикiв 3 проблем соцiалiстичного будiвництва, iнДустрiалiзацiУ, колективiзацii' сiльського господарства. ЗОВН1шньо'i полiтики 1920-1930-х pOKiB. Почали з'являтися публiкацГi документiв,
якi ранiше були недоступнi наВIТЬ фахiвцям-iсторикам.
Не стояла осторонь процесу переосмислення минулого i художнялiтература. Про цеевiдчать хочаб п'ссаМ. Шатрова
«Далi... Далi... Далi>},романиА. Рибакова«Дiти Арбату»,«35-й»
та iншi. Чималий внесок у розвиток iсторич.ноi· caMocBi- домостi зробили публiцисти: Р. MeДBE~дcB, який у своlх есе «Про Сталi.на i сталiнiзм» намалював портрети вiдо мих керiвникiв ВКlI(б) i РадянськоУ держави" А. Анто
HOb-ОВСiснкО публiкацiями «Кар"сра ката» про Л. Берiю,
«Театр Йосипа Сталiна», 1. Клямкiн, Ю~ Карякiн, О. ЦиПlЮ,
1. [Uмельов та iншi. Дехто iз сучасних iсторикiв за впливом на формування громадсько"!" думки та суспiльних настроУв
порiвню( публiциетику перiоду «перебудови» з поезi€ю доби хрущовсько"i «вiдлигю>.
538
_«Пере6удовm) та ро:зnад РадЯlIСЬКО,'О СОIOЗV
Дозволяючи HOBi iСТОРl1чнi лошуки, влада намагалася левною мiрою «виправити», «покращипm соцiалiЗI\1, про вести десталiнiзацiю громадського та iдеологiчного життя, запровадити «соцiалiстичний плюралiзм», тобто дозволити
рiзнi вiдтiнки лише паНУЮ40"i, комунiстично"i iдсологii". Од нак, як I1аГОЛОШУ€ ДОСJJiдник С. Карпачов, «опублiкованi
документи, наведенi численнi факти про ЗJlОЧИНИ режиму ШВИДКО зламали обмежуючi рамки, призвели до деленiнiза
цilЙ розвiнчання в очах частини суспiльетва само"! KOMYHic-
тичноУ iде"l».
Важливою складовою кульryрного жипя кра'iни у до6у «перебудови» стало повернення в нього «iнтелекryальних ви гнанцiЕ» - iMeH i TBOpiB, якi на тривалий час були вилученi 3 культурноi~ спадщини народiв СРСР. Так, взимку 1987-1988 рр. уперше в СРСР було опублiковано роман Б. Пастернака «Док тор Живаго», який свого часу принiс письменнику Нобелiв ську премiю в галузi лiтератури. 3 1989 р. радянськi читачi
дiстали змогу познайомитися з творами iнших нобелiвських
лауреатiв - О. Солженiцина i лснiнградського поста Й. Брод
-:ького, дiяльнiсть якого квалiфiкувалася раДЯНСЬКИi\IИ судови
ми органами як «дармо"lдство», ЩО й призвело до вимушеноj'
емiграцi"i митця.
Читачам були поверненi оповiдання О. Волкова, В. Шла )\10ва, Л. Разгона, в ЯКИХ описувалося життя ув'язнених в
сталiнських концтаборах та lIа засланнi. Вийшли з друку численнi твори росiйських письменникiв-емiгрантiв стар
шого поколiння (В. Набокова, М. Алданова, Б. Зайцева, В. Ходасевича, 1. Illмельова), а також тих, ХТО покинув Батькiвщину в oCTaHHi 10-15 pOKiB (Е. Jlимонова, 8. Вой новича, В. Аксьонова, М. Владимова, Л. Копелсва). вчених О. Зiнов'€ва, М. Восленського та iнruих. ПРОЙШЛИ виставки художникiв-смiгрантiв М. lIIемякiна, О. Целкова, СКУJlЬПТО piB i i художникiв раДЯ!IСЬКОГО авангарду тощо. До кра'iни повернувся один iз провiдних театральних режисерiв, засновник BIДOMOГO московського театру на Таганцi Ю. Любимов.
539
Роздi.i) 9
ОднiE:ю з особливостей доби «перебудови» 6уло те, що по ступова навколо гюпулярних газет i лiтературних журналiв
почали об'(днуватися представники рiзних iдейно-полiтичних течiЙ. 30крема, прихильникiв лiберально-демократич.них пе
ретворень у Pocii' приваблювали журнали «Огонёю>, «3намя»,
«Смена», «Московские новости», нацiонально орiE:нтованих дiячiв та представникiв державницького напряму - «Наш
современник», «Молодая гвардия». Кожен iз цих часописiв ви~
ступав справжнiм рупором тих чи iнших iдейних переконань.
Державними премiями в галузi лiтерюури були вiдзначенi
А. Пристаsкiн, Ф. IскаlIдер, Б. Можа(в; широкi дискусii' ви кликали лiтературнi твори молодих письменникiв С. Каледi на,Ю. Полякова, О. Житинського та iнших.
у кiнематографi'i значний iHTepec у глядачiв мали картини «Покаяння» режисера Т. Абуладзе, «Чи легко бути молодим?»
Ю. Поднi€кса, «Так жити не можна» та «Асса» С. ГОВОРУХlна,
а також «Холодне лiто 53-го», «lнтердiвчинка», «Маленька Bipa» та iH. В основному це були фiльми про сучасне життя,
моральнi проблеми, якi хвилювали j якi доводилося вирiшу вати молодi.
Серед цillувальникiв серйозно'i музики великою популяр нiстю користувалися концертнi програми державного камер
ного оркестру «Вiртуози МОСКВИ» пiд керiвництвом В. Спiва
кова. Тривали дискусii' знавцiв навколо музичних TBOpiB
А. Шнiтке, С. Губайдулiно'i, В. Артем'(ва. Молодь вiддавала
перевагу численним рок-групам, серед ЯI<ИХ видiлялися TaKi ви
конавцi, як В. Цой i його група «КiHO», рок-ансамблi «Алiса»,
«AквapiYM», «ДДТ», «Наутiлус Помпiлiус», «Машина часу>>. та iH. Серед естрадних артистiв лiдируючi позицi'i займали
А. Пугачава, В. Леонть(в, С. Ротару, В. Кузьмiн, а також HOBi
виконавцi О. С(ров, Ж. Бiлоусов, групи «Любе», «Браво».
у 1988 р. в Kpai'Hi з великим пiднесенням вiдзначалося ]ООО-лiтгя прийнятгя християнства на Pyci. Практично повнiстю 6уло припинене гонiння на церкву, а релiгiя стала важливим чинником культурного житгя. В ycix республiках почали вiд6удовуватися зруйнованi ранiше а60 перетворенi на склади чи
540