Лекції_транспортуючі

Транспортери: а – скребковий з живильником; б – планчатий;

в – пластинчатий; г – збірний (ланцюгово-скребковий з одностороннім рухом); д – розподільний (ланцюгово-скребковий з циклічним рухом);

е – ланцюгово-скребковий з циклічним рухом на один крок; ж – штанговий з шарнірними скребками

Несучу поверхню транспортерів з рухомим настилом можна отримати,

закріпивши до ланцюгових тягових органівпластини, що утворюють суцільний настил, планки або прути, що утворюють настил з просвітами.

Скребкові транспортери застосовуються для легко сипучих вантажів:

зерна, муки, добрив, картоплі. Часто скребкові транспортери використовують для прибирання гною.

Пластинчатими транспортерами можна транспортувати сипкі дрібношматкові вантажі. Планчатими і прутковими транспортерами доцільно

переміщувати коренеплоди, що в процесі транспортування доочищаються від ґрунту і просіюються в просвіти між планками і прутами.

Також всі транспортери часто входять до складу с.г. машин.

Скребкові транспортери бувають:

Øстаціонарні, переносні, пересувні та самохідні;

Øодноланцюгові і дволанцюгові;

Øгоризонтальні і похилі, з верхнім і нижнім жолобами;

Øпорційного і суцільного волочіння.

Скребки виготовляють із сталі, чавуну, дерева, бельтингу (для зерна) та пластмас. Розрізняють прямокутні, прямокутні із скошеними кутами,

трапецевидні та дискові скребки.

Жолоб транспортера в поперечному перерізі роблять із листової сталі або дерев’яних дошок облицьованих сталлю по формі скребка. Зазори між стінками жолоба і ребрами 2…8мм.

Для тягових органів с/г. транспортерів застосовуються блочні, гачкові і пластинчасті ланцюги, що складаються із звичайних і спеціальних ланок.

Ланцюги повинні бути дешевими, міцними і стійкими проти спрацювання,

мати малу масу і просту конструкцію.

Переваги: простота конструкції, можливість транспортування вантажу під кутом 450 до горизонту; можливість розвантаження в будь-якому місці по довжині транспортера; можливість транспортування вантажу у будь-якому напрямку, а при необхідності і у двох одночасно.

Недоліки: подрібнення і стирання вантажу; швидкий знос направляючого жолоба.

Продуктивність.

Ø транспортерів порційного волочіння:

Q = BhVygK1K2 ,

де В – довжина скребка, м; h – висота скребка, м; V - швидкість ланцюга, м/с; y - коефіцієнт заповнення між скребкового простору; γ – щільність вантажу,

кг/м3; К1 – коефіцієнт, що враховує вплив швидкості ланцюга на заповнення між скребкового простору (при V=0,5 м/с К1=0,97; при V=1,0 м/с К1=0,92; при

V=1,5 м/с К1=0,85; при V=2,0 м/с К1=0,75); К2 – коефіцієнт, що враховує вплив форми скребка на заповнення міжскребкового простору(К2=1 при увігнутих; К2=0,9 – при плоских).

Якщо продуктивність задана, то, користуючись формулою можна визначити розміри скребка; причому, В/h=2…4 та S/h=2.5…3 – для сипких і дрібно шматкових вантажів; В/h=4…6 та S/h=6…10 – для пухких вантажів.

Ø суцільного волочіння:

		Q = BhVgK0
де К0 –	коефіцієнт,	що характеризує ступінь		відставання	вантажу від
ланцюга,	що рухається (для пиловидних		вантажівК0=0,45…0,8; для
зернистих К0=0,6…0,9; для дрібношматкових			К0=0,8…0,9). Швидкість руху
тягового	органу для	транспортерів суцільного		волочіння	рекомендується

брати V=0,1…0,25м/с.

Визначення сил опору руху тягового органу і вибір ланцюга.

Сила опору руху вантажу, що виникає при завантаженні транспортера:

W1 = qB (V 2 -V02 ) = 5qB (V 2 -V02 ) , Н

0.2

де qВ – погонна маса вантажу; V – швидкість усталеного руху вантажу; V0 –

швидкість руху вантажу вздовж кожуха в початковий період руху.

Сили опору руху вантажу і тягового органу на прямолінійних ділянках визначаються:

W2 = (qB + qT )Lg(wS cos b + sin b) , Н

W3 = qT Lg(wS cos b - sin b) , Н

при провисаючій холостій вітці:

W3 = -qT Lg sin b , Н

де qТ – погонна маса тягового органу із скребками; ωS – коефіцієнт опору руху вантажу і тягового органу.

Рушійна сила

P0 = cåW

де с – коефіцієнт, що враховує опір тягового органу на всіх зірочках крім приводної (як у стрічкових).

Тяговий орган ланцюгових транспортерів вибирзаютьлежно від

розрахункового натягу, який виникає в перерізі, що набігає на приводну зірочку:

Sрозр=К0Р0, Н

К0=1,5…2 коефіцієнт запасу натягу (більші значення для великих скребків).

та орієнтуючись на величину розривного навантаження

Qрозр = КSрозр , Н

де К – коефіцієнт запасу міцності.

Визначення динамічного навантаження в ланцюгу, сил натягу в його характерних перерізах і рушійної сили.

Особливістю ланцюгового привода є те, що при постійній кутовій швидкості ведучої зірочки, лінійна швидкість ланцюга непостійна:

VЛ = V0 cosj = w0 R0 cosj ,

де V0 – колова швидкість зірочки; R0 – початковий радіус обводу зірочки; φ –

кут, що змінюється в межах від– α/2 до α/2; α – центральний кут, що відповідає кроку ланцюга (α=360/Z); Z – кількість зубів зірочки.

У зв’язку з прискорення і уповільненням руху ланцюга виникає динамічна сила, максимальне значення якої визначають:

1) для пластинчатих і гачкових ланцюгів, де є заче6плення кожної ланки із приводною зірочкою:

PД = 6m(pV )2 1 , Н

Z t

2) для блочних і зварних ланцюгів, що зачіплюються із зубами зірочки через ланку:

P	= 6m(	pV	)2		t1		, Н
					+ t	)2
Д		Z (t
	1				2

де m – маса, що рухається , на яку поширюється нерівномірність руху ланцюга, кг; t – крок пластинчатого або гачкового ланцюга, м; t1, t2 - крок

двох суміжних ланок ланцюга при зачепленні його через зуб зірочки, м; Z –

кількість зубів зірочки.

Для визначення масиm при жорсткому натяжному пристрою, і при вітках що підтримуються настилом

-для робочої вітки: m¢ = (qB + qT )L , кг;

-для холостої: m = qT L , кг;

-для двох віток: m = (qB + 2qT )L + qT L , кг.

для транспортерів у яких пружній натяжний пристрій, нерівномірність ходу поширюється лише на робочу вітку:

m = (qB + 2qT )L кг

Натяг у вітці, що набігає на приводну зірочку визначається:

S1 = Sнб = Sрозр + PД¢ + PД ²

де РД ¢, РД² - динамічні сили в робочій і холостій вітках тягового органу.

Інші натяги визначаються методом обходу траси тягового органу проти його руху.

	S = S -W -W - P ¢ ;	S =	S2	;	S = S = S -W - P ² , Н
			C ¢
	2 1 1 2 Д	3			4 зб 3 3 Д
		1

Уточнюється значення рушійної сили:

P0 = Sнб - PД¢ - PД² - Sзб

У випадку провисання холостої вітки визначення натягів в характерних перерізах проводять шляхом обходу траси по руху тягового. орга

(аналогічно розрахунку стрічкового транспортера).

Ланцюгові тягові органи перевіряють на міцність за фактични

коефіцієнтом запасу міцності:

Qтабл

КФ = розр ³ [K] - фактичний коефіцієнт запасу міцності

Sнб

Qтаблрозр - табл. значення розривного навантаження; [K] – допустима величина запасу міцності.

КОВШОВІ КОНВЕЄРИ

1.Робочі органи

2.Класифікація

3.Визначення продуктивності ковшового транспортера

4.Розрахунок ковшових транспортерів

Ковшові	транспортери (елеватори		або	норії) призначені			для
вертикального або крутопохилого переміщення вантажу						за	допомогою
ковшів, прикріплених до безперервно рухомого гнучкого тягового органу.
	Ковшовий		транспортер			складається з
	гнучкого тягового органу 6 з прикріпленими
	до нього ковшами 7; головки 9 з приводним
	барабаном (або зірочкою) 10 із зупинником;
	трансмісії 8, що передає обертання і крутний
	момент від вала двигуна до приводного вала
	транспортера;		башмака 1		з	напрямним
	барабаном	(із		зірочкою)	і	натяжним
	пристроєм 2;	завантажувального ковша 3 з
	регулювальною		заслінкою 4; кожуха 5, що
	захищає робочий орган транспортера.

Використовуються для переміщення шматкового, штучного, сипучого та інших матеріалів з нахилом від 700 до 900.

Ковшові транспортери поділяються:

Øпо призначенню – стаціонарні, пересувні і вбудовані в різні машини:

молотарки, зерносушилки і кормоприготувальні машини;

Øпо конструкції робочих органів – ковшові (норії), полицеві і люлькові;

Øпо способу навантаження та розвантаження – тихохідні і швидкохідні.

Переваги: компактність у поперечних розмірах, можливість подачі

матеріалів	на	велику	висоту(45-60м	і	більше), великий	діапазон
продуктивності.
Недоліки: ударна дія на вантаж, складність конструкції, чутливість до
перевантажень.
КОВШІ.	виготовляють		з
листової	сталі,	резини	та
пластмас.	Використовують
ковші двох типів: глибокі – для
легко сипучих вантажів; мілкі –
для погано сипучих, вологих та
злежуваних		вантажів	та
гострокутні		з	бортовими
напрямними.	Ковші кріпляться
на тяговому органі з крокомt за
допомогою болтів		з потайними
головками і заклепками. Розміри
ковшів та їх ємкість для
елеваторів			загального
призначення		встановлюються

згідно з ГОСТ 2086-66, а для зерна та продуктів його переробки ГОСТ459265.

ЗАВАНТАЖЕННЯ І РОЗВАНТАЖЕННЯ. Робочий процес ковшового транспортера складається з трьох етапів: 1) заповнення вантажем; 2)

транспортування; 3) розвантаження. Розрізняють 4 типи завантаження ковшів: а) зачерпуванням з відкритої купи– при транспортування легкосипких вантажів та при використанні у нижній частині башмака грат,

що запобігають пошкодженню ковшів; б) зачерпуванням з башмака – ковші пересувають вантаж по заокругленому дну, внаслідок чого збільшується ступінь їх заповнення; в) наповнення ковшів на шляху їх прямолінійного руху – при умові усунення попадання вантажу в башмак шлях встановлення спеціального завантажувального пристрою або гострокутних ковшів; г) зачерпуванням вантажу з башмака з наступним довантаженням на шляху їх прямолінійного руху.

ПОЛЮСНА ВІДСТАНЬ. Якщо ківш рухається навколо барабана, то на вантаж, крім сили тяжіння діє відцентрова сила:

P = mrw02 ,

де w02 – кутова швидкість обертання приводного вала; m – маса вантажу в ковші; r – радіус обертання маси вантажу.

Якщо звести вектори сили тяжіння і відцентрової сили на вертикалі, що проходить через центр барабана, то вони перетнуться в точціВ, що називається полюсом. Відстань l від полюса до центра барабана називається

полюсною відстанню.

l = g = 895 м,

w02 n2

де n – число обертів приводного барабана за хвилину.

Залежно від величини полюсної відстані розрізняють три режим

розвантаження ковшів: відцентрове – характеризується малою величиною

полюсної відстані l≤Rв (Rв – радіус кола, дотичного до внутрішньої стінки

ковша). Рекомендується, щоб l=(0,9…1)Rв; відцентрово-самопливне –

розвантаження відбувається при Rв ≤ l ≤ R0 (R0 – радіус кола, що проходить через зовнішні ребра ковшів); самопливне – при l ≥ R0 , поділяється на вільне та напрямлене.

Отже, режим розвантаження ковшів залежить від числа оберті

приводного барабана та його діаметра. Форма головки транспортера не повинні сприяти подрібненню вантажу і висипанню його в .кожухДля нормальної роботи ковшового транспортера необхідно задатись правильною формою і розмірами ковшів, швидкістю руху тягового органу, розмірами барабанів (зірочок) та розмірами головки і башмака.

РОЗРАХУНОК КОВШОВИХ ТРАНСПОРТЕРІВ

Продуктивність:

Q = iy Vg кг/с, s

де і – місткість ковша, м3; ψ – коефіцієнт

заповнення ковшів;	s
– крок ковшів.
Крок:
(підбирають	за
табл.)

s = iyVg , м Q

Визначення сил