65.Вода з’явилася на поверхні Землі 3,0-3,5 млрд. Років тому у вигляді парів, внаслідок дегазації мантії планети.

Зараз світові запаси води складають 1386 млрд. куб.м., з них прісних вод - 35 млн.куб.м. Більше 2/3 цієї кількості знаходиться у твердому стані (льодовики Арктики, Антарктиди та зони віковічної мерзлоти).

В рідкому стані більша частина запасів прісної води існує у вигляді підземних вод (біля 10,5 млрд.куб.м.); менш 3 % прісної води зосереджено в річках, озерах та водосховищах (континентальні води).

Вода відіграє виключно важливу роль у процесах обміну речовин живих організмів. За 70 років життя людини через тканини його організму проходить більше 50 т води.

Значення води для організмів можна розглядати у трьох аспектах: як компонента, розчинника та носія.

Вода є головна складова частина всіх живих організмів - на 46-99 % вони складаються з води. Організм людини у середньому містить 64 % води. В живих клітинах вміст води складає 90 %, при цьому у біохімічних процесах значення води, як структурного фактора навіть більш важливе, ніж як сировини у процесах продукції та розчинника біоорганічних сполук.

Важливу функцію вода виконує як розчинник - у неї здатні розчинюватися безліч хімічних сполук. Більшість організмів здатні засвоювати їх лише у вигляді водних розчинів.

Транспорт речовин у межах організму здійснюється у вигляді водних розчинів (системи ксилеми та флоеми у рослин, система кровообігу у тварин та існування порожнин тіла, заповнених водними розчинами). Наявність води в клітинах грає важливу роль при процесах дихання та фотосинтезу.

З точки зору відношення до води (та вологості місця існування в цілому) всі живі організми можна розподілити на наступні екологічні групи:

- гідробіонти - організми, які мешкають у водному середовищі;

- гелобіонти - організми, які мешкають у прикордонній зоні водоймища та суходолу (екотоні);

- гігрофіли - організми, які потребують високої вологості середовища;

- мезофіли - організми, які існують у середніх умовах вологості середовища існування;

- ксерофіли - організми, які витримують низьку вологість середовища.

- 66.Озонова діра - локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Загальноприйнята в науковому середовищі теорія, за якою в другій половині XX століття вся зростаюча дія антропогенного чинника у вигляді виділення хлор- і бромвмісних фреонів (CFC) призвела до значного зменшення озонового шару[1]. Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення «озонових дір» значною мірою є природнім і не пов'язаний винятково з шкідливою дією людської цивілізаці

- Ослаблення озонового шару посилює потік сонячної радіації на землю і викликає у людей зростання числа ракових утворень шкіри. Також від підвищеного рівня випромінювання страждають рослини і тварини.

67 Розглядають два основних типи коливань чисельності:

1) Сезонні коливання чисельності, що регулюються зміною умов існування (наприклад, сезонні коливання динаміки чисельності комарів та багатьох однорічних бур’янів, літнє “цвітіння” синьо- зелених водоростей, тощо);

2) Річні коливання чисельності:

а) флуктуації, що контролюються річними відмінностями

факторів зовнішнього середовища (наприклад, температурою,

кількістю опадів, пожарами, посухами, тощо);

звані “цикли”). Наприклад, відомі чисельні приклади 3-4-річних циклічних коливань динаміки чисельності дрібних ссавців (митій, нориць, лемінгів), 10-11-річні коливання чисельності зайців та рисі у Канаді, тощо.

Існує декілька основних теорій, що пояснюють таких циклічних коливань:

а) метеорологічна теорія: використовує для пояснення циклічності динаміки чисельності наявність циклів в зміні кліматичних факторів, наприклад 11-річний цикл сонячної активності (теорія Чижевського);

б) теорія стресу: в 1964 р. Крістіан та Девіс показали, що у вищих хребетних тварин в умовах надзвичайної щільності відбувається збільшення наднирників. Це один із важливих симптомів здвину нейроендокринної рівноваги, який впливає на поведінку тварин, їх репродуктивний потенціал, вразливість до захворювань. Такі зміни можуть привести до різкого зниження чисельності популяції.

в) теорія коливань типу “хижак-жертва”: в простих екологічних системах чисельності хижака та жертви притаманні регулярні коливання. При низький щільності хижака чисельність жертви збільшується (1), що приводить до підвищення чисельності хижака

(2) , але з деякою затримкою. Далі чисельність жертви зменшується

; через деякий час знижується й щільність хижака

г) теорія генетичного контролю (гіпотеза Читті): генетична структура популяції змінюється у періоди високого ти низького рівня чисельності; при цьому формування найбільш пристосованого генотипу завжди запізнюється, тому в популяції ніколи не формується стійка рівновага й відбуваються циклічні коливання її чисельності.