Перепільництво рамкаесть)

Перепільництво.

Технологія вирощування.

Розведення перепелів у домашніх умовах було відомо ще в Давньому Єгипті. Фараони, а також наближені до влади люди дуже цінували смачне і корисне м’ясо цього птаха. Потім її вирощуванням займалися древні римляни, греки та інші народи. У Середній Азії, як не дивно, але наявність у будинку перепелів вважається досі ознакою благополуччя і успіху родини. Про цих птахів поговоримо і ми.

Утримання перепелів і догляд за ними не відрізняється якимись складнощами в порівнянні з іншими видами домашньої птиці. Однак переваг перепела мають значно більше, ніж, наприклад, кури або качки. Вперше цей птах була одомашнений в Японії ще в 11 столітті. Саме з азіатських країн до нас прийшла мода на споживання перепелиних яєць і м’яса.

Відомо, що в Радянський Союз птах був привезений приблизно в 1960-х роках з Югославії. Але вживати корисні продукти в той час мала можливість лише правляча верхівка. Розведенням перепелів займалися окремі навіть можна сказати секретні приватні господарства. Через час маленькі яйця стали входити в меню дорогих ресторанів, а також елітних санаторіїв. А ось на столі звичайних громадян ці продукти з’явилися лише якихось 10-15 років тому. Сьогодні, на щастя, розведенням цієї унікальної птиці може займатися кожен бажаючий.

Відомо, що в Радянський Союз птах був привезений приблизно в 1960-х роках з Югославії. Але вживати корисні продукти в той час мала можливість лише правляча верхівка. Розведенням перепелів займалися окремі навіть можна сказати секретні приватні господарства. Через час маленькі яйця стали входити в меню дорогих ресторанів, а також елітних санаторіїв. А ось на столі звичайних громадян ці продукти з’явилися лише якихось 10-15 років тому. Сьогодні, на щастя, розведенням цієї унікальної птиці може займатися кожен бажаючий.

Найменший представник роду курячих

Перепел - маленька пташка, що приносить величезну користь. Яйця цих птахів - цінний продукт харчування. Незважаючи на свій мініатюрний розмір, вони є справжнім джерелом корисних речовин. Якщо ми покладемо на одну чашу ваг 100 г курячих яєць, а на другу - 100 г перепелиних, то, на перший погляд, отримаємо однакову кількість яєчної маси. 

Перепел звичайний (лат. Coturnixcoturnix) - птах родини фазанових (ряд курячих), найменший представник ряду курячих, який має середню масу тіла в межах 80-150 г та довжину - 16-20 см. Забарвлення оперення буро-коричневе зі світлими плямами та рисочками. В самців на голові оперення більш яскраве - до рудого, в самочок світліше. Крім перепела звичайного, якого ще називають європейським, вирізняють ще перепела німого або японського (лат. CoturnixJaponica), що є основним видом, який вирощується на перепелиних фермах. Цей вид був одомашнений у Японії на межі 19 і 20 століть.

Але якщо б існували ваги, вимірюють не вагу, а поживну цінність і користь продуктів, - чаша з перепелиними яйцями тут же переважила б. Адже в 100 г цих маленьких яєчок у 2,5 рази більше вітамінів В1 і В2, у 4,5 рази більше заліза, в 5 разів більше калію, ніж в 100 г курячих яєць. За змістом фосфору, кобальту, міді та деяких інших мікроелементів перепелині яйця також перевершують курячі. Крім того, цей продукт - прекрасне джерело протеїну.

 

На сьогодні у світі розрізняють кілька порід перепелів, які відмінні за забарвленням, масою та напрямами продуктивності: мармуровий, фараон, естонський, англійський чорний і білий та різні варіанти від схрещування цих порід - усі вони є результатом селекційної роботи з японським перепелом. До речі, всі ці види перепелів вирощують і у присадибних господарствах, і у промислових масштабах з метою отримання яєць і м’яса.

 

Домашній перепел відрізняється від свого дикого родича більш високою живою масою та яєчною продуктивністю. Самці домашнього перепела важать близько 110-130 г, а самки 150-180 г (у бройлерних порід відповідно 200-250 г). При цьому птиця вирізняється високою скоростиглістю, оскільки молодняк досягає розмірів дорослих особин у віці 40-60 днів, а у віці 50-60 днів починає нести яйця, при чому за рік перепілочки можуть знести до 300 яєць масою 10-14 г.

 

Доведено, що виробництво перепелиних яєць дешевше, ніж курячих, а тому розведення перепелів є найбільш рентабельним. Вчені дослідили, що самка перепела при масі 125 г та яйценосності 250-300 яєць має яєчну масу в 20-24 рази більшу, ніж вага самої птиці (для порівняння у курей цей показник становить лише 8). Окрім того, перепела - це джерело високоякісного добре перетравного м’яса, яке розцінюється як дієтичний продукт, а на Cході навіть використовувалося у медицині.

 

Утримувати перепелів у домашніх умовах не складніше, ніж будь-яку іншу домашню птицю. Невелику кількість можна тримати вдома в пристосованих клітках для канарейок чи папуг, але краще використовувати спеціальні клітки саме для перепелів, що значно полегшить догляд за ними. Перепелів переважно утримують у клітках, оскільки вольєрне утримання більш небезпечне для самої птиці: вони дуже рухливі і здатні проникати навіть у невеликі щілини та отвори, а при високих стелях намагаються літати, що зазвичай призводить до травмування.

Аспекти утримання

Перепели в утриманні хоч і не дуже вибагливі, проте все ж вимагають до себе належної уваги і дотримання деяких умов.

У господарствах, що планують випускати продукцію у промислових обсягах, доцільніше використовувати багатоярусні кліткові батареї. Таке рішення дозволяє збільшити продуктивність праці при зниженні собівартості та підвищенні виходу продукції на одиницю площі. Вигляд і розміри кліток відрізняються залежно від кількості птиці, що буде в них утримуватися. Клітки можна виготовити самостійно, а можна закупити, оскільки останнім часом з’явилася ціла низка підприємств, що спеціалізуються на випуску обладнання для кліткового утримання специфічних тварин та птиці. Це послужить запорукою того, що клітки будуть виготовлені спеціально для перепелів з урахуванням всіх необхідних параметрів. Часто такі клітки пропонують організації, що продають племінний молодняк перепелів, разом із літературою з розведення й утримання та навіть готовими кормами.

Якщо немає можливості зробити стаціонарну систему опалення приміщення, слід встановити переносні обігрівачі. Температура — найголовніше правило для вирощування перепелів.

 Хоча утримання та догляд за перепелами доволі прості, однак для того, щоб отримати щоденні високі продуктивні показники, потрібно створити певні умови утримання, які включають у себе дотримання відповідного температурного та світлового режиму, забезпечення у приміщенні тиші та відсутності протягів для запобігання виникнення стресових ситуацій. Великий вплив на рівень продуктивності має годівля, яка повинна бути збалансована завдяки використанню спеціальних збалансованих раціонів із високим вмістом протеїну у кормі.

 

Приміщення

Приміщення, у якому планується утримувати перепелів, має добре вентилюватися та опалюватися. Повітрообмін потрібно підтримувати в розрахунку на 1 кілограм живої маси птиці не менше 1,5 м³/годину в холодну пору року та 5 м³/годину в теплу. Такі показники зумовлені інтенсивним обміном речовин, притаманним перепелам. Однак доступ до свіжого повітря не повинен супроводжуватися протягами, оскільки перепела дуже чутливі до дії холодного вітру. Ознакою наявності в приміщенні протягів стає інтенсивне випадіння пір'я, зниження яйценосності та підвищення падежу.

 

Світловий режим

Освітлення в приміщенні з перепелами має бути не сильно яскравим, щоб птахи не були нервозними. Згадайте, як вони живуть у природі. Перепели мешкають в лісових хащах і у високих заростях, тому яскравого світла вони не терплять — приглушене, але не менше 15 годин для збереження гарної продуктивності

Приміщення для утримання перепелів можуть бути як з вікнами, так і без них, однак останні є більш бажаними, позаяк дають можливість повністю контролювати інтенсивність світла та тривалість світлового дня за рахунок використання штучних джерел освітлення. Слід зауважити, що для штучного освітлення у приміщеннях для утримання перепелів використовують лампи накалювання або люмінесцентні, потужністю 40-65 Вт. З таким розрахунком інтенсивність освітлення має бути помірною у межах 20 лк на рівні годівниць, або ж близько 4 Вт на м². Освітлення не повинно бути надто яскравим, оскільки при сильному освітленні птиця виказує сильне занепокоєння, виникають бійки, перепели негативно реагують на перегруповування та через надмірну збудженість і агресивність можуть розпочинати розкльовування. При виробництві харчових яєць, з метою отримання максимальної яйценосності, тривалість світлового дня має сягати 20 год., у режимі 18 год. світла - 2 год. темряви - 2 години світла - 2 години темряви. При отриманні ж племінного яйця, слід намагатися, щоб тривалість світлового дня не перевищувала 17 год. на добу. Доведено, що максимально високі інкубаційні якості були отримані при використанні перервного режиму освітлення (3 год. світла - 2 год. темряви).

Вентиляція

Також повинна бути хороша вентиляція, але без протягів, адже в задушливих клітках перепілки починають хворіти. Ще один важливий момент — це висока вологість. Ще раз згадаємо природні умови проживання перепелів — ліс з густою рослинністю, а тут, як розуміємо, вологість досить висока. У домашніх умовах її слід підтримувати на рівні 60-70%. Для забезпечення таких оптимальних умов фахівці рекомендують застосовувати пульверизатор для зрошення повітря, а взимку в теплому приміщенні поливати підлогу водою.

Що стосується вентиляції, то розраховуйте, що на 1 кілограм живої ваги птиці потрібно 1,5 кубометра повітрообміну в годину (влітку — 5). Це пояснюється підвищеним обміном речовин птахів. Якщо ви навіть в домашніх умовах будете розводити близько 200 голів, то вам потрібно буде навідуватися до птаха два рази на день. Але це при правильно організованому харчуванні та забезпеченні водою. Це окрема тема для розмови, тому не будемо зараз загострювати свою увагу на цьому моменті.

 

Температурний режим

Шляхом тривалих спостережень встановлено, що для дорослої птиці оптимальною вважається температура у межах 20-22С, оскільки вже при 16С значно знижується яйценосність, а при нижче 10С самки можуть припиняти яйцекладку. Слід зауважити, що перепела дуже чутливі до різких перепадів температури, протягів та холоду. При виникненні холоду птиці інтенсивно скупчуються, спричиняючи задавлювання і загибель. Вологість у приміщеннях, де утримуються дорослі перепела, не повинна бути нижчою за 55%. Оскільки при нижчих показниках перепела починають більш інтенсивно споживати воду і значно менше від норми корми. Якщо низька вологість спостерігається тривалий час, птиця знижує яйценосність, виглядає скуйовдженою, оперення стає ламким. Небажаним є і підвищення вологості вище показника у 75%. Оптимальний показник вологості в приміщенні становить 60-70%.

 

Щільність посадки, годівля та напування

Незалежно від конструкції клітки слід суворо дотримуватися зоотехнічних параметрів утримання птиці. На 1 м² клітки можна утримувати 80-120 голів птиці (приблизно 85 см² на птицю). При виробництві інкубаційних яєць - не більш, ніж 70 голів (125 см² на птицю). Однак в одній клітці не повинно бути більше, ніж 25-30 перепелів. Слід уникати зайвого шуму і різких рухів. Надмірна щільність посадки призводить до бійок, травматизму та канібалізму. Формування продуктивних груп проводять з молодняку в 4-6 тижневому віці, більш пізні перегрупування не бажані, оскільки характеризуються підвищенням падежу. Догляд і утримання організовують таким чином, щоб птиця завжди знаходилася у чистоті і була ситою.

В даний час самки домашніх перепелів практично повністю втратили інстинкт насиджування, тому для виведення молодняку використовують або самок голубів, або інкубатори. Інкубація перепелиних яєць триває 17 - 18 діб, при цьому необхідно підтримувати температуру 37,5 градусів і рівень вологості 60%. Якщо ви не можете забезпечити такий рівень вологості, то тоді яйця потрібно періодично обприскувати водою з пульверизатора. Для вирощування перепелят вам необхідна клітка з електричним обігрівачем, який потрібно включати приблизно за 8 годин до виведення пташенят. Як тільки вилупилися пташенята обсохнуть, їх одразу ж пересадити в цю клітку. Потім насипте їм у годівниці корм і налийте води в поїлки. Найважче і відповідальний час - перші п'ятнадцять днів життя пташенят. У цей період потрібно особливо ретельно дотримуватися температурного режиму (перший тиждень - 33-35 градусів, друга - 30-32 градуси, а третина - 25-26; потім поступово її можна знизити до 20 градусів).

Протягом перших десяти-п'ятнадцяти днів поїти перепелят можна тільки з вакуумної поїлки, бо в поїлках інших видів вони нерідко тонуть. Для годування в перші два тижні використовують лоткові годівниці, потім можна поставити желобкового, накривши їх спеціальною сітчастою кришкою, щоб оберегти від потрапляння туди пташенят. Годівниць має бути достатньо для перепелят (близько 10 мм довжини годівниці має припадати на кожного пташеня). Що стосується годівлі молодняку, то в перші 7-10 днів життя Перепелята обов'язково слід включати в раціон зварені круто і подрібнені курячі яйця, замість води їм бажано давати кисле молоко. Потім поступово їх можна переводити на раціон для дорослих птахів, тобто пшоно, дрібно подрібнений ячмінь, пшенична крупа, білки (наприклад, сир, свіжа риба в подрібненому вигляді і т. п.), зелень, овочі (також в подрібненому вигляді), мінеральні корми. Молодняк слід годувати 4-5 разів на день, дорослих птахів - 2-3 рази. Звичайно домашні перепілки несуться протягом усього 10-12 місяців, після цього їх доцільно забивати на м'ясо.

 

Годівля

 Добові перепелята мають живу масу всього 6-8 г, але дуже швидко ростуть. За 2 міс вони збільшують свою масу більш ніж в 20 разів. У перепелів спостерігається досить сильний статевий диморфізм за живою масою: самки приблизно на 15% важче самців. На відгодівлю ставлять молодих самців, не задіяних для племінних цілей, доросле поголів'я після періоду його племінного використання та молодняк, спеціально призначений для вирощування на м'ясо. Тривалість відгодівлі становить 3-4 тижні. Самців і самок при відгодівлі містять окремо. Містять перепелів в безвіконних пташниках. Інтенсивність освітлення не повинна перевищувати 10-12 лк. У цьому випадку перепела більш спокійні і краще відгодовуються. Тривалість світлового дня 10 год на добу. Технологія утримання перепелів на відгодівлі і вживане обладнання приблизно такі ж, як при вирощуванні ремонтного молодняку. Дорослих перепелів переводять на відгодівлю у віці 9-10 міс, коли яйценосність самок падає (нижче 50%). Годують перепелів 2 рази на добу досхочу. При годуванні перепелів будь-якого віку не можна різко міняти склад раціону. Тому на раціон, призначений для відгодівлі, їх переводять поступово протягом 3-4 днів..

Годівля є одним із найважливіших елементів в утриманні перепелів. У перший раз молодняк годують не пізніше, ніж через 12 годин після виводки, оскільки більш пізнє згодовування призводить до зниження життєздатності та інтенсивності росту молодняку. Зважаючи на дуже швидкий ріст і розвиток, навіть короткочасна невідповідність раціону нагальним потребам організму може спровокувати незворотні порушення у розвитку молодняку та навіть загибелі.

 

Корми, що використовуються, мають відзначатися доброю якістю, часто для спрощення роботи з підготовки кормосумішей господарства застосовують готові збалансовані комбікорми, що випускаються промисловістю для молодняку бройлерів (ПК-5) та індиків (ПК-11). Молодняк до двотижневого віку бажано годувати 4 рази на добу, а починаючи з 3 тижня поступово переводять на дворазову годівлю.

 Фронт годівлі для молодняку становить 1,3 см/гол. Перехід на корми для дорослої птиці здійснюють у віці 6 тижнів, проводячи його поступово протягом 5-6 днів. У цей період він має складатися на 50% зі старого та на 50% з нового корму. В період яйцекладки добове споживання корму на голову становить 22-28 г. У бройлерних порід споживання корму на 8-10% більше. При проведенні відгодівлі на забій використовують триразову годівлю, витрати корму на голову становлять 25-28 г на добу. На відгодівлю зазвичай ставлять використане поголів’я після 9-10 місячної експлуатації, а також птицю, що підлягає вибраковці. Тривалість відгодівлі сягає 3-4 тижні, самок і самців при цьому утримують окремо. Фронт годівлі на дорослу птицю становить 2,5 см.

Перед забоєм перепелів витримують без корму не менше 4 - 6 ч. В цей час воду дають в необмеженій кількості. У добре вгодованих перепелів на грудях помітний шар підшкірного жиру, середня маса 8-тижневих яєчних перепелів ПО-120 г, м'ясних 160-200г. Маса одного птаха, що здається на забій, не повинна бути менше 100 г. Вимоги до вгодованості перепелів наступні: груди - м'язи розвинені задовільно, кіль грудної кістки може виділятися; лонні кістки - кінці лонних кісток легко промацуються, підшкірні жирові відкладення відсутні; живіт - в нижньої частини живота у дорослої птиці і молодняку підшкірні жирові відкладення можуть бути відсутніми; стегно - м'язи розвинені задовільно, підшкірний жир у молодняку і дорослої птиці відсутня; шкіра - колір темно-рожевий з бузковим відтінком.

Інтенсивний ріст молодняку і висока яєчна продуктивність самок проявляються за умови забезпечення їх кормами, що містять всі необхідні поживні речовини: білки, вуглеводи, жири, мікроелементи та вітаміни. Раціон для перепелів повинен відповідати природним особливостям цих птахів, охоче ними поїдати і не викликати небажаних наслідків. Основою раціону для перепелів є комбікорму. Так як перепела мають більш інтенсивний біохімічний обмін речовин і оптимальні фізіологічні особливості, то і склад комбікормів для перепелів має свою специфіку. Комбікорм для перепелів повинен відповідати трьом основним вимогам: збалансованість, висококалорійне, необхідна ступінь подрібнення. Живильні речовини в раціоні перепелів повинні бути збалансовані по обмінної енергії, сирого протеїну, незамінних амінокислот, по вітамінах, основним мінеральним речовинам: кальцію, фосфору і натрію, по мікроелементів: марганцю, заліза, міді, цинку, йоду. Енергія раціону балансується зерновими компонентами - кукурудзою, пшеницею, просом, ячменем.

По сирому протеїну раціон перепелів балансується шроту, макухи, зернобобовими і кормами тваринного походження (м'ясо-кісткового та рибним борошном, сухим молоком). Потреба перепелів в протеїні змінюється в залежності від віку. У 100 г комбікорму міститься: сирого протеїну-22%, кальцію - 2; фосфору 1,6 і натрію 0,6%. Думки різних дослідників про потреби перепелів у сирому протеїні значно розходяться. Проте встановлено, що ці птахи можуть переносити надлишки білка або їх недолік без особливого, шкоди в таких межах: молодняку у віці від 1до 30 днів потрібно від 23 до 26,7% сирого протеїну: від 31 до 46 днів - 16-26%; несучки - від 20 до 24%. При нормуванні раціону враховується вміст клітковини. Хоча поживна цінність її незначна, вона сприяє процесу травлення і благотворно впливає на нього, так як дратує стінки кишечника і тим самим викликає більш інтенсивне соковиделенія.

Кукурудза є однією з найбільш цінних зернових культур при вирощуванні перепелів. У ній багато вуглеводів, представлених у вигляді крохмалю, тому вона дуже високоенергетичних. Але за змістом амінокислот, мінеральних речовин і вітамінів групи В кукурудза бідна, тому в комбікорм, приготовлений з кукурудзи, треба додавати (близько 40%) шроти і рибну або м'ясо-кісткове борошно.  Овес - дієтичний корм для перепелів. У ньому велику кількість мікроелементів та вітамінів групи В. Молодняку перепелів овес треба просіювати від плівок і дробити.  Просо за хімічним складом схоже з вівсом, але енергетичність його трохи вище. Молодняку просо згодовують у вигляді пшона.  Ячмінь згодовують без оболонок у вигляді крупи. Для збагачення вітамінами групи В ячмінь пророщують.  Пшеницю теж краще згодовувати перепелів у вигляді крупи, так як вологі мішанки з пшеничного борошна можуть утворювати клейку масу, яка прилипає до дзьоба і внутрішньої поверхні ротової порожнини птиці.  Зернобобові культури (горох, сочевиця, соя, кормові боби) відносяться до рослинних білкових кормів. У них багато білка і мало жиру, за винятком сої. Бобові багатшими злакових амінокислотами та мінеральними речовинами. Просо, вівсянку, ріпак, суріпиця та інші дрібні зернові корми можна згодовувати перепелів у цілому вигляді, інші зернові корми - у вигляді комбікормів.  Буряк містить багато цукру (12-18%) і є хорошим кормовим засобом, але бідна мінеральними речовинами і вітамінами. Її миють, подрібнюють і згодовують у вигляді вологих мешанок. Варений буряк слід після варіння швидко охолодити, так як при повільному охолодженні в буряку утворюються нітрати, якими птахи можуть отруїтися.  Морква - хороше джерело каротину, завдяки якому в організмі птиці утворюється вітамін А. При згодовуванні переспівала моркви змінюється забарвлення жовтків яєць і м'яса тушок.  Кормова капуста багата каротином, вітамінами групи В, кальцієм. До її складу входить порівняно велика кількість сірковмісних амінокислот, що сприяють відростання пір'я птиці. Це хороший корм для профілактики розкльову.  Мінеральні добавки. Щоб збільшити в раціоні перепелів вмісту мінеральних речовин в корм додають крейда, товчену черепашку, товчену шкаралупу яєць, кухонну сіль. Мел використовують для цього кормової, будівельний крейда через наявність шкідливих домішок для годування птиці не придатний. Мел служить джерелом кальцію. Раковини необхідно ретельно промити, висушити й стовкти до розміру часток 0,5 мм, щоб вийшла черепашни крупа. Яєчну шкаралупу перед згодовуванням бажано прокип'ятити.  Дріжджі служать для перепелов головним джерелом вітаміну В1. Багато в дріжджах і вітаміну В2, нікотинової та пантотенової кислоти. Білки дріжджів засвоюються організмом птиці краще, ніж білок рослинних кормів.  Молочні продукти (молоко, обрат, сир) є кращим джерелом легкопереваримой білка, але містять мало аргініну і гліцину, що необхідно враховувати при складанні раціону перепелят. Молоко слід давати тільки заквашених, так як в годівницях воно швидко скисає і може викликати розлад травлення.  Можна вживати в харчуванні перепелів і кров забитої птиці. Це найбагатший протеїном і амінокислотами корм (81% білка), але при цьому треба знати, що кров необхідно вживати як корм тільки у свіжому вигляді, зваривши і після цього подрібнивши. З крові роблять кров'яну борошно з додаванням 5% кісток, але згодовувати у великій кількості кров'яну борошно не рекомендується - вона важко засвоюється, і у перепелів може виникнути розлад травлення.  Найбільш повноцінний із усіх кормів тваринного походження - протеїн яєць. Протертими звареними круто яйцями годують перепелят в перші дні життя.

Вітамінні добавки та зелені корми. При вживанні в їжу соковитих кормів у перепелів підвищується перетравлення поживних речовин раціону. Як зелених кормів переспівала дають подрібнену зелену траву (різнотрав'я): конюшина, люцерну, кропиву (її сушать і на зиму), бадилля буряка, шпинат, зелене листя капусти, картопля, буряк, як вітамінних кормів - моркву, капусту, трав'яне борошно . Зелені корми перед вживанням ретельно подрібнюють і використовують при приготуванні вологих мешанок.  Картопля - багатий крохмалем корм, він використовується організмом перепелів для одержання енергії. Крохмаль становить близько 80% кількості поживних речовин картоплі, він добре засвоюється організмом. Картоплю варять і змішують з іншими компонентами корму. Воду, в якій варилася картопля, використовувати в їжу перепела не можна. Мішанки з картоплею необхідно вживати для приготування корму тільки в свіжому вигляді, годівниці після дачі картоплі слід ретельно очистити.  Макуха та шроти. Після вилучення олії з насіння рослин (соняшник, соя) залишаються кормові засоби - макухи та шроти. Макуха отримують при віджиманні масла на пресах, шроти - при користуванні органічними кислотами. У макухи більше жиру (4-8%), ніж у шротах (1-3%). У цих кормах багато білка (35-50%), вітамінів В і Е, кальцію, фосфору, але мало калію. Соєві макухи і шрот відрізняються високим вмістом протеїну, вони багаті лізином, але бідні цистином і метіоніном.  Корми тваринного походження. Ці корми виходять у вигляді відходів м'ясо-молочного і рибного виробництва. Вони мають велику поживну цінність, так як багаті повноцінним протеїном (з усіма незамінними амінокислотами), мінеральними речовинами, а також багатьма вітамінами. 

Напування

Фронт напування при жолобкових поїлках має сягати не менше 3 см/гол. При використанні ж ніпельних поїлок на один ніпель повинно приходитися не більше 10 голів птиці. В поїлках завжди має бути чиста вода, тому бажано міняти її 2-3 рази на день, оскільки вона дуже швидко забруднюється і може послужити джерелом розвитку патогенних мікроорганізмів.

 

Технологічні особливості

Слід зауважити, що перепели мають найменший серед птиці свого роду період інкубації яєць - він становить 17 діб. Для інкубації використовують яйця, отримані від племінного поголів’я, що мають правильну форму, чисту гладку шкаралупу та повітряну камеру в тупому кінці яйця. Найкращі показники виводимості мають яйця із середніми показниками по масі. Через особливості забарвлення перепелиних яєць для овоскопії перед закладкою використовують овоскопи зі зменшеною діафрагмою та більш потужним джерелом світла. Перше вибіркове контрольне просвічування яєць із партії найдоцільніше проводити на 6,5 добу, друге - на 9,5, а третє на - 16, при переведенні в інкубатор для виведення.

 

Для інкубації використовують певні режими повітрообміну та вологості, оскільки недотримання їх може призводити до зниження виводимості. Виведення перепелят зазвичай проходить дружно та триває 6-7 годин. Однак перепелят залишають в інкубаторі ще на 12-15 годин. Виїмка приводиться на 18 добу після закладки. Після цього проводять вибраковку за відхиленнями в розвитку, формують групи, кільцюють і залишають на долівці інкубатору на 30-40 хв. для того щоб молодняк зігрівся та набув рухливості. Далі переводять у цех вирощування. При цьому молодняком вважається птиця до досягнення віку у 49 діб.

Для отримання інкубаційних яєць самок розміщують разом з самцями в співвідношенні 1:2 - 1:4. Іноді при проведенні племінної роботи самок і самців містять окремо, для спаровування самку на 10-15 хвилин підсаджують до самця, потім через деякий час це ж проробляють з іншою самкою і т.д. У цьому випадку заплідненість яєць становить 80% і вище. При вільному паруванні заплідненість яєць трохи нижче. Для того щоб зберегти високу заплідненість яєць, самок і самців використовують протягом 3-х місяців, а потім їх вибраковують, замінюючи молодими двомісячними перепелами. Для інкубації перепелині яйця підбирають за певними параметрами: вони повинні бути правильної форми, з гладкою поверхнею, середньої пігментації.

Яйця, призначені для інкубації, повинні бути чистими, оскільки забруднені яйця псуються самі і заражають інші, і як результат - знижується виводимість молодняку. У крайньому випадку брудні яйця перед інкубацією можна обмити в 3%-ном розчині марганцево-кислого калію, потім дати обсохнути. Занадто круглі або подовжені яйця, а також з нальотом на шкаралупі не закладають в інкубатор. Відбирають яйця масою 9-11 г, дрібніші яйця, як і більші, дають гірший результат при інкубації і вирощуванні молодняка. Від перепелів м'ясної породи фараон в інкубатор закладають яйця масою 12-16 г. При оцінці якості інкубаційного яйця бажано його просвітити на овоскопі, так як 30% яєць мають тріщини в шкаралупі.

Переглянувши яйця на овоскопі, бракують ті, у яких є насічка шкаралупи; з повітряною камерою, розташованої збоку або в гострому кінці яйця; з жовтком, опущеним в гострий кінець яйця або пристали до шкаралупи; двухжелтковие, а також з плямами на жовтку і білку. Не придатні для інкубації яйця з дуже світлою або темною шкаралупою, так як висновок з них набагато нижче.  Підготовлені до інкубації яйця зберігають не більше 7 діб. В інкубаторах повинен підтримуватися певний температурний режим

Поворот яєць (лотків) необхідно проводити через кожну годину. Період інкубації перепелиних яєць становить 17 діб, висновок перепелят відбувається активно і закінчується за 4-6 годин, хоча окремі перепелята з однієї і тієї ж партії можуть лупитися і через 1-2 дні після основного виводу.

Відгодівля на м’ясо.

Відгодовують зазвичай самців і самок вибракуваних з 30-денного віку, а також дорослих птахів після використання їх для отримання яєць і спеціально вирощені партії молодняку (при промисловому утриманні перепелів). Для цього їх поміщають у встановлені в затемненому місці клітини з суцільними стінками, годівниці та поїлки розміщують поза клітинами. Корм і воду птах дістає через вузькі поздовжні прорізи в передніх і задніх стінках клітини. Клітка на 35 перепелів має ширину 760 мм, висоту 35 мм. Клітини можна розташувати в 5-6 ярусів. Годують птицю так само, як і дорослу. Можна збільшити вміст в раціоні кормового жиру та кукурудзи. Хороші результати дає відгодівлю перепелів при раціоні: 80% комбікорму для бройлерів + 20% вареного гороху. Перекладати перепелів різко на раціон відгодівлі не можна, вони можуть захворіти і навіть загинути. Слід протягом 3-4 днів замінити один раціон іншим, наприклад, у перший день дати 60-50% старого корми, решта потрібного корму замінити новим, і таким чином поступово замінювати старий корм новим.

Відгодівля триває 3-4 тижні. Самок і самців при цьому містять окремо в різних клітинах. У добре вгодованих перепелів на грудях помітний шар підшкірного жиру, при цьому середня маса 2-місячних яєчних перепелів 110-130 г, м'ясних 160-200 м. При вирощуванні перепелят на м'ясо в перші три тижні потрібно підтримувати цілодобове слабке освітлення. Після цього для самок застосовують переривчасте освітлення: 1 година світла, 2 години темряви, світло не яскравий; для самців світловий день слід скоротити до 8 годин, також світ не повинен бути яскравим. У цей час збільшують і кількість кормів на добу, якщо звичайно на корм перепелів йде на добу 2,8-3 г корму, то при відгодівлі перепелят це кількість збільшують. На відгодівлю беруть також перепелят при першій вибракуванню. Зазвичай це перепелята зі слабкими або скорченими кінцівками та іншими дефектами. Таких перепелят містять окремо, попередньо пов'язують кінцівки простими нитками. Після закінчення 5 діб нитки розрізають, кінцівки звільняють, інакше нитки врастут в ніжки, що буде викликати біль і втрату апетиту. Оскільки перепелята слабкі, першу добу їх поять і годують з рук, поки вони не зміцніють. Годують протертими круто звареними яйцями, а також сиром, кислим, просіяним комбікормом.

Після закінчення тижня всіх вижили і зміцніли перепелів пересаджують в затемнену, з індивідуальними відсіками (обмежують рухи птаха) клітку, що дозволяє відгодовувати їх від 22 до 25 діб (тушка досягає 80-100 г, м'ясо такого перепела соковите і ніжне). Інший варіант відгодівлі. Перепелів вирощують до 45 діб, потім садять на 10 діб у відповідну клітку на відгодівлю (тушка досягає 180-200 г). У таку групу виділяють перепелів при другій вибракуванню, коли поділяють за статтю, за наявності зайвих самців.

Кліткове та інше обладнання

У розведенні перепелів чітко простежуються два напрямки. Перше - це несучки, що відкладають за рік приблизно 300 яєць. Друге - м'ясний напрямок, або, якщо бути точним, виробництво дієтичного м'яса. Це вид діяльності поки не дуже популярний, так як більшість фермерських господарств орієнтується в першу чергу на реалізацію яєць.

Головні витрати - це виготовлення обладнання і закупівля інкубаційних яєць або дорослих перепелів. Завдяки швидкому зростанню і плодючості птахів їх кількість зросте за рік приблизно в 10 разів, що повністю окупить вкладений капітал. Дуже важливо регулярно оновлювати поголів'я, так як продуктивність однорічних перепелів знижується вдвічі. Для цього потрібно сформувати батьківське стадо, в якому на одного самця доводилося б 3-4 самки. Яйце, призначене для продовження роду, необхідно брати від двох-тримісячної птиці. Якщо самка старше 10 місяців, то її яйця використовуються в їжу. Перепелів старше року забивають на м'ясо. До речі, молодняк так само вигідно продавати, як яйця і м'ясо.

Приміщення

Місцезнаходження приміщення не грає для перепелиній ферми істотної ролі. Головне - дотримання основних вимог з розведення перепелів. Насамперед, це цілорічна температура 18-27 ° С і вологість 70%. Перепели - дуже примхливі птиці: з одного боку, їм потрібне свіже повітря, а з іншого - вони не виносять протягів. Відповідним рішенням буде автоматична система вентиляції. Що стосується площі ферми, то для утримання 700 пернатих знадобиться всього 15-20 кв. м. Крім цього, будуть потрібні підсобні приміщення: для вивідних камер і інкубаторів, для утримання молодняка і курчат (площею приблизно 5 кв. м.), для приготування і зберігання кормів (площа 10 кв. м.). Молодняк міститься в спеціальних клітках, а "новонароджені" - в утеплених брудерах при температурі 25-37 ° С. При порушенні режиму утримання перепелів вони почнуть хворіти і гинути. Наприклад, при занадто сильному освітленні птахи будуть просто заклёвивать один одного.

Ну і окремо хочеться сказати про опалення. Цілком підійдуть масляні радіатори, але краще зробити водну систему опалення. По-перше, це істотно заощадить електрику, а по-друге, повітря не буде сухим. Ніколи не використовуйте радіатори відкритого типу! Вони істотно знижують вологість повітря, через що ваші перепела можуть залишитися без пір'я. Якщо ви плануєте створювати приміщення з нуля, але не володієте при цьому відповідними знаннями, то краще зверніться до професіоналів, які точно знають, як побудувати перепелиних ферму. Зараз на ринку немає дефіциту в таких фахівцях.

Це один з найважливіших моментів. Основним обладнанням ферми є клітинні батареї, що складаються з 5-6 клітин, в кожній з яких повинні бути годівниці, поїлки та невеликі бортики для "уловлювання" яєць. У такій клітці підлога має невеликий нахил, і як тільки перепілка знесе яйце, воно відразу скочується до бортика. Така клітинна батарея вміщує 250-300 птахів.

Зазвичай підприємці роблять їх самостійно з арматури, металевого листа, фанери та оцинкованої сітки.

Такі клітини підприємці зазвичай виготовляють самостійно з зварної оцинкованої сітки, фанери, металевого листа і арматури або купують готові на перепелиних фермах

Крім клітин на фермі необхідний інкубатор і вивідна камера. Інкубатор повинен відповідати наступним требованіям- "переворот" яєць повинен відбуватися автоматично, (інакше доведеться це робити вручну по кілька разів на день), він повинен підтримувати необхідну температуру - 37-39˚С і відносну вологість 50-90%. Під перепелячий інкубатор можна пристосувати курячу «механічну квочку», а можна придбати готове обладнання в тих же перепелиних фермах. Його вартість складе 1200-4000 грн.

Збут

Підприємці збувають перепелині яйця знайомим і друзям, реалізують через ринки і магазини, а також продають оптовим покупцям. Тушки птахів поставляють в санаторії, дитячі садки, ресторани, бази відпочинку, кафе і т.д. Причому з громадським харчуванням і торговими точками перепеловоди домовляються безпосередньо для мінімізації втрат на посередниках. Але при цьому треба обов'язково працювати над налагодженням оптового збуту. Тим більше що зберігати перепелині яйця можна до 30 діб при кімнатній температурі і до 60 - у холодильнику. Це головний фактор залучення оптових торговців. З цієї ж причини можна розглядати ринки не тільки в рідному місті, а й у сусідніх населених пунктах. Пам'ятайте, що якщо продукція накопичується в складських приміщеннях, то це не приносить ніякого прибутку, а тільки збільшує витрати на зберігання. Тому завжди займайтеся пошуком додаткових каналів збуту.

Персонал

Будь-яким домашнім птахам необхідний щоденний догляд. Це і збір яєць, і годування, і прибирання посліду. До того ж потрібно готувати кормову суміш і стежити за підтримкою потрібної для приміщення температури і вологості. Також треба стежити за інкубатором, розсаджувати перепелів по клітинах і, нарешті, здійснювати забій і розбирання. Це займає багато часу, тому що всі процеси вимагають втручання людини. Звичайно, якщо у вас автоматизована перепелина ферма, подібних проблем не виникне. Але і для її контролю потрібен хоча б одна людина. А в цілому для обслуговування господарства з поголів'ям в 500-700 птахів знадобиться 2 людини.

У промислових умовах використовують як клітковий, так і підлоговий способи утримання птиці.

Через особливості перепелят дрібні розміри, теплолюбність, надзвичайну рухливість та намагання сховатися у затемнених місцях - їх краще вирощувати в клітках.

Доцільно вирощувати перепелят із добового віку в одноярусних або багатоярусних кліткових батареях, ще й тому, що це збільшує вихід продукції з одиниці площі пташника, знижує її собівартість і підвищує продуктивність праці.

У тритижневому віці перепелята вже не такі вибагливі до температури навколишнього повітря, їх можна розділити за статтю по забарвленню оперення, а розміри тіла дають змогу утримувати їх в клітках для дорослих перепелів. У клітки для дорослих перепелів молодняк можна пересаджувати і в чотиритижневому віці, але більш пізня пересадка небажана, тому що в клітках для молодняка їм стає тісно, а головне - тому що пересадка перепелят безпосередньо перед початком несучості викликає її затримку і негативно впливає на наступну продуктивність. При цьому групи формуються так, щоб не було потреби пересаджувати і додатково турбувати птицю в процесі яйцекладки.

В репродукторне (племінне) стадо відбирають усіх кондиційних (нормально розвинутих) самок і до них підсаджують необхідну кількість кращих самців. Усіх інших пташенят поміщають в окреме приміщення для вирощування на м'ясо. Якщо поставлена задача одержати харчові перепелині яйця, то після сортування самок розміщують у клітки для несучок, а самців направляють для відгодівлі на м'ясо або на дорощування з метою подальшого використання в племінних цілях на старших самках.

Під час пересадки перепелят важливо ретельно їх передивитися і відбракувати тих, що відстали в рості, слабших самок і зайвих самців. Доцільність такого бракування саме в 3-4-тижневому віці підтверджується показниками інтенсивності яйцекладки, ефективності використання корму і рентабельністю виробництва перепелиних яєць.

Вимоги до кліткового обладнання

Конструкція кліток може бути різною, але головна вимога – забезпечення достатнього обігріву за допомогою електронагрівачів, електроламп або інших джерел тепла.

Стінки і підлогу клітки роблять із металевої сітки розміром отвору не більше як 10х10 міліметрів. Мінімальна висота клітки як для молодняка, так і для дорослих перепелів складає 14 сантиметрів. У багатоярусній клітковій батареї відстань між ярусами повинна бути достатньою для встановлення нагрівальних приладів і регуляції їх висоти в разі необхідності. Дверцята в багатоярусній клітковій батареї роблять в передній стінці, але нижня частина стінки під дверцятами, висотою 7-10 см, повинна бути стаціонарною, щоб запобігати випаданню перепелят при роздачі води та корму, заміні паперу або сітки з підлоги. Дверцята прикріплюють до нижньої сітки так, щоб вони відчинялися вниз. В одно- і двоярусних клітках, якщо є така можливість, дверцята краще робити зверху. У багатоярусних кліткових батареях між ярусами розміщують металеві або шиферні піддони для посліду, із урахуванням можливості щоденного їх прибирання.

Перепелівництво як галузь промислового птахівництва виникло в Японії близько 90 років тому.

Розведення перепелів для використання їх яєць і м’яса як продуктів харчування поширене в різних країнах, в тому числі і в нашій.В нашій країні створені великі господарства з виробничою продуктивністю 700-800 тис. тушок і кілька десятків мільйонів яєць в рік.  Самки перепелів починають нестись в 35-45-денному віці і дають за рік 250-300 яєць масою 7-17 г при витраті на 1 кг яєчної маси близько 5-7 кг сухого комбікорму. В перепелиних яйцях порівняно з куриними значно більше фосфору, заліза і вітамінів.

М’ясо і яйця перепелів відрізняються ніжною консистенцією, соковитістю, запахом і добрими смаковими якостями. М’ясо перепелів має смак дичини і особливі гастрономічні переваги.

Господарства, що розводять перепілок є в Криму, в Одеській та інших областях України.

Коротка характеристика яєць перепелів

Відмінною особливістю перепелиних яєць (маса 7-17 г) є їх пігментація. Зустрічаються різновиди від білошкаралупних до рябих з коричневими плямами. Форма і кількість плям належать до нестабільних ознак. Пігмент зосереджений в надшкаралупній плівці.

Співвідношення білок-жовток-шкаралупа незначно відрізняється від відповідного показника курей і складає 60-33-7%.

Яйця перепелів за концентрацією багатьох поживних речовин переважають курячі.

В п’яти перепелиних яйцях, за масою рівних одному курячому, міститься в 5 разів більше фосфору і калію, в 1,5 рази заліза, міді і кобальту, в 6 раз вітаміну В2, а вітаміну А більше в 3,5 рази. Це по суті унікальний білково-вітамінний комплекс, концентрат біологічно активних речовин, необхідних людині і таких, що сприяють мобілізації захисних резервів організму на боротьбу з хворобою.

За смаковими якостями яйця перепелів переважають яйця інших видів сільсько-господарської птиці.

Одна з особливостей перепелиних яєць –– їх здатність до тривалого зберігання. При зберіганні в умовах кімнатної температури може спостерігатись тільки деяке усихання яйця, але не буває випадків псування від розвитку мікроорганізмів.

Збір, пакування та транспортування яєць

Перепілки зносять яйця вночі і вранці-рано, тому яйця збирають один раз в першій половині дня. Зібрані яйця сортують і пакують. Яйця для інкубації отримують від перепілок протягом 6 місяців (з 2- до 8-місячного віку). Після цього строку запліднюваність яєць і вивід знижується, хоча несучість ще зберігається.

Відбір інкубаційних яєць проводиться за загальноприйнятими в птахівництві ознаками –– за формою яєць, їх масою, якістю шкаралупи.

Специфічним для перепелиних яєць є їх відбір за інтенсивністю пігментації.  Вважається, що вивід молодняку з яєць з більш пігментованою шкаралупою значно вища, ніж зі слабо пігментованих. Тому яйця дуже світлих відтінків видаляють. Дехто вважає правильним видаляти і дуже темні за забарвленням яйця. Слід відмітити, що через темне забарвлення шкаралупи і різного розміру на кожному яйці пігментованих ділянок овоскопування утруднено і його ефективність знижується. Однак при овоскопуванні на 5-6 день інкубації неважко визначити яйця "свіжак" і провести їх вибракування. Через п’ятнисте забарвлення яєць часто важко помітити щербинку. При інкубації яєць навіть з маленькою щербинкою на шкаралупі зародок гине.

На інкубацію відбирають яйця масою не менше 10 г від перепелів, вік яких 80-90 днів. Перепел-самець досягає зрілості вже до 6-тижневого віку, однак більш результативне і доцільне його використання –– з 3- до 6-місячного віку, коли самець досягає найкращого розвитку статевих і фізіологічних показників. За тією ж причиною більш бажаним є використання самок для відтворення з 3-місячного віку.

Відібрані яйця вкладають в спеціальні коробочки або в касети, які використовують для пакування курячих, і зберігають до закладення в інкубатор в складі на стелажах або візочках з пристосуванням для повороту яєць через кожні 2 години при відносній вологості близько 75% і температурі 8-12⁰ С. Зібрані яйця також пакують по 10,20 чи 50 штук в картонні коробки застосовуючи картонні решітки чи прокладки між рядами.

 Перепелині яйця добре зберігають інкубаційні якості. Відмічається, що після 3-тижневого зберігання вивід складає не менше 50%. Однак тривале зберігання яєць знижує цей показник. Умови вентиляції, температури і частота повороту лотків аналогічні, що і при інкубації курячих яєць.

Вибраковують яйця дрібні (особливо на початку яйцекладки), неправильної форми, з мармуровою шкаралупою. Отримання дрібних яєць обумовлене генетичними факторами, а мармуровість шкаралупи –– недостачею вітамінно-мінеральних речовин (порушенням балансу кальцію і вітаміну D).

Оцінка якості яєць

Для інкубації яйця беруть тільки з господарств, благополучних щодо інфекційних захворювань птиці. При оцінці яєць використовують методи ––органолептичний(величина. форма, пігментація, мармуровість. пошкодження, забруднення, розміщення і величина повітряної камери), біофізичний(маса, щільність, індекс форми. індекс білку і жовтку, пружна деформація) і біохімічний (каротиноїди, вітаміни, протеїн, ліпіди, рН, макро- і мікроелементи).

Яйця проглядають на овоскопі і вибірково розтинають для біохімічних і бактеріологічних аналізів. Для інкубації відбирають яйця, що відповідають певним вимогам.

Повноцінні яйця мають правильну форму, характерну для даного виду птиці, гладеньку шкаралупу, матову надшкаралупну оболонку. Повітряна камера яєць має бути в тупому їх кінці, бо неправильне її розміщення затруднює вилуплювання пташенят. Жовток займає центральне положення. Колір його яскраво-жовтий, що свідчить про високий вміст у ньому каротиноїдів. Якщо при перегляді на овоскопі погано видно структуру яєць, відбирають середню їх пробу, виливають на плоску поверхню, провадять за цих умов необхідні дослідження.

Зберігання і дезинфекція яєць

Відібрані для інкубації яйця дезинфікують разом з тарою для знищення мікрофлори, укладають до інкубаційних лотків і зберігають не довше 10 діб. Температура повітря в приміщенні, де зберігаються яйця, підтримується на рівні 12-13⁰ С. а вологість –– у межах 75-80%. Повітря має бути чистим.

Перед закладанням яєць до інкубатору яйця дезинфікують парою формальдегіду. Дезинфекцію проводять у спеціальній герметичній камері або безпосередньо в інкубаторі. Крім того, яйця опрмінюють ультрафіолетовими променями, озонують. Все це стимулює ріст і розвиток ембріонів, підвищує резистентність організму до захворювання.

Інкубація яєць

Інкубатори; графік і схема закладки яєць в інкубатор

Інкубатори поділяються на інкубаційні, вивідні і комбіновані. Перші призначені для інкубації яєць до накльовування, вивідні –– для виводу молодняку. В комбінованих інкубаторах проводять інкубування яєць і виведення птиці.

Інкубатор представляє собою агрегат, який складається з однієї або кількох камер, обладнаних комплектом лотків для вкладання яєць і обладнанням для їх установки. В інкубаторі є вентилятори для циркуляції повітря всередині камери, прилад, що регулює повітрообмін, нагрівачі, зволожувачі і прилади для контролю, регулювання температури і відносної вологості повітря, системи охолодження. а також електрообладнання і сигналізація.Яйця перепелівінкубують в інкубаторах типу "Універсал-45", Універсал-50" та ін.

В інкубаційний лоток "Універсала-45" вміщується 370-385 яєць перепелів. Часто вивідні лотки дещо переобладнують –– дно і бокові стіни роблять сітчастими, бортик збільшують до 7-10 см, оскільки перепелята часто зі звичайних лотків вискакують.

Закладають перепелині яйця в окрему інкубаційну шафу. В лотки яйця вкладають вертикально, тупим кінцем вверх.

В інкубаторах "Універсал-55" застосовують метод розрізнених закладок: нові партії яєць розміщують між раніше закладеними відповідно до вибраної схеми.

За першою схемою закладку яєць в шафи проводять по 52 лотки з інтервалом 7,5 днів. При повному завантаженні інкубатора в кожній шафі знаходиться дві партії. Лотки з яйцями розміщуються через ярус.

За другою схемою партію яєць (104 лотки) ділять на три шафи (по 34-35 лотків). Розміщують лотки в барабані через два яруси. Закладку наступної партії проводять з інтервалом 5 днів. При повному завантаженні інкубатора в кожній шафі знаходиться три партії яєць.

Режим інкубації підтримується в залежності від завантаження інкубаторів і стадії виведення (табл.1)

1. Режим інкубації яєць перепелів в інкубаторі "Універсал" (Б.Ф.Бессарабов, 2009)

Показники	Інкубаційна шафа		Вивідна шафа
	завантаження на 30-50%	повне завантаження	до накльовування	масовий вивід
Показники термометра,^0с сухого зволоженого	37,6-37,7 29,0	37,6-37,4 29-27,5	37,4-37,3 29-30	37,2 32,0
Відкриття засувок,мм: приточних витяжних	10-15 5-10	25-30 15-20	25-30 15-20	25-30 15-20

У вивідний інкубатор яйця переносять на 16-й день інкубації. Потім їх овоскопують, видаляючи незапліднені, з завмерлими зародками. Для підвищення вологості повітря на підлогу вивідного інкубатора ставлять кювети з теплою водою.

При завантаженні інкубатора за першою схемою в теплий період року виникає небезпека перегріву яєць і погіршення якості молодняку. Потреба в періодичних охолодженнях звичайно виникає з 14-15 дня інкубації. Яйця охолоджують 1-2 рази на добу до 34-34,5⁰ С продуванням інкубатора свіжим повітрям.

Режим інкубації яєць перепелів

Режим інкубації –– це зовнішні умови, що оточують яйця під час інкубації. Складові такого  режиму –– температура. вологість, швидкість і напрям руху повітря, його хімічний склад.

Для нормального розвитку зародку лотки періодично повертають на 45⁰ в ту чи іншу сторону. В різні періоди життя зародку необхідні різні зовнішні умови.

Температура. В перші дні інкубації підвищена температура (37-38⁰ С) прискорює ріст і розвиток зародку, сприяє кращому засвоєнню білку і жовтка, більш швидкому утворенню систем і органів. В наступні дні висока температура уповільнює ріст зародків, а в останні дні інкубації підвищена температура неприпустима. Зниження температури нижче норми негативно впливає на процеси розвитку зародка протягом всього періоду інкубації.

Вологість повітря. Як надлишкова, так і недостатня вологість при інкубації призводить до порушень ембріонального розвитку птиці. Підвищена вологість на початку інкубації покращує обігрів яєць, а в кінці –– тепловіддачу. Оптимальна вологість 50-60%, в період виведення її підвищують до 60-70 % при температурі 37,5⁰ С.

Повітрообмін.  В процесі інкубації яйця поглинають велику кількість кисень і виділяють багато двоокису вуглецю (вуглекислого газу). Вміст кисню в повітрі менше 18-15% призводить до потворностей і загибелі зародку. Концентрація вуглекислого газу вище 1% затримує ріст і збільшує смертність зародків. Тому необхідно забезпечити регулярний повітрообмін в інкубаторі: він має бути невеликим на початку і різко збільшеним в другий період інкубації. В повітрі інкубатора повинно міститись 21% кисню і не більше 0,2-0,3% вуглекислого газу. Нормальний склад повітря забезпечується при 4-9-кратному його обміні в годину. Швидкість руху повітря досягає 2м/с і більше.

Оцінка та визначення статі добового молодняку

Не пізніше 10-12 годин після вибірки молодняк передають на вирощування, оцінюючи його за комплексом ознак (живою масою, активністю, опушеністю, станові ніг, дзьоба, розміру живота) в теплому, сухому і світлому приміщенні при температурі повітря 26-24⁰ С і відносній вологості 60-65%. За результатами оцінки перепелят ділять на дві групи: придатні для вирощування і непридатні. При виводі середня маса перепеленят дорівнює 6-8 г.

Перепеленята, придатні для вирощування, рухливі, активно реагують на звук, мають м’який підібраний живіт, закриту пуповину без слідів кровотечі, рожеву чисту клоаку, м’який, рівний, блискучий добре пігментований пух; ноги і дзьоб міцні, очі ясні і блискучі, голова широка, дзьоб короткий, товстий, крила щільно притиснуті до тулубу, кіль довгий і пружний.

Непридатні до вирощування ослаблені перепеленята і каліки. Слабкі перепеленята малорухливі, нестійкі на ногах. До калік відносять перепеленят з потворною головою, невтягнутим жовтком, пуповиною, що не загоюється, викривленими кінцівками тощо.

Стать перепеленят можна визначити з 3-тижневого віку. Самці відрізняються від самок наявністю на грудях коричневих пір’їн з чорними цятками і рожевою шкірою в області клоаки. У самок оперення на грудях світло-сіре з великими чорними цятками, а шкіра в області клоаки має синювато-сіруватий відтінок.

Транспортування добового молодняку

Перевозять добовий молодняк в фанерних чи картонних ящиках (коробках) розміром 60х60х18 см, розділених на чотири секції. в зовнішніх стінах ящиків і коробок на рівні 10-12 см від дна є вентиляційні отвори діаметром 2 см. З зовнішньої сторони ящиків мають бути каркасні планки, які виключають можливість перекриття вентиляційних отворів при дотику ящиків. В кожну секцію садять по 50 перепелят. На дно ящиків стелять щільний папір або чисту стружку. Перевозять добовий молодняк в спеціалізованих автомашинах.

Облік результатів інкубаці

В інкубаторії яйця приймають згідно до внутрішньогосподарської накладної (форма 87), де вказана дата, від якого цеху надійшло яйце, порода птиці, кількість її.

Сортавання та закладання яєць до інкубаторів оформлюють актом (форма 109), де вказана дата, номер накладної, звідки надійшло яйце, кіькість яєць і номер партії.

В усіх птахівничих господарствах ведуть облік результатів інкубації по кожній партії закладених яєць. Всі дані реєструються в інкубаційному журналі (форма 9). Записи в інкубаційному журналі  і матеріали біологічного контролю допомагають зоотехніку виявити недостатки в годівлі і утриманні стада і прибрати їх.

Ведеться також журнал обліку даних біологічного контролю та даних експертизи зооветбаклабораторії з якості інкубаційних яєць, вмісту в них вітамінів тощо.

Вивід та вибірку молодняку оформлюють актом (форма 106), де вказана дата, номер партії, кількість закладених яєць, число здорового і слабкого молодняку, кількість відходів інкубації, відсоток виводу.

Передача виведеного і оціненого молодняку оформлюють накладною. В разі продажу молодняку до бухгалтерії надають відомість про результати інкубації за кожною партією за підписом завідувача цехом. Щомісячно складається звіт з інкубації (форма 105).

Дезинфекція інкубаторів та обладнання

Цех інкубації займає особливе положення на любому птахівничому підприємстві, тому він повинен знаходитись під постійним ветеринарним контролем. Основним джерелом заносу в інкубаторій інфекцій є інкубаційні яйця. Тому на яйця, що надходять в інкубаторій. Видають свідоцтво про відсутність інфекції в господарстві, звідки надійшли яйця.

Перед початком інкубації і після її закінчення інкубатори ретельно дезинфікують. Приміщення обробляють 10-20%-ним розчином свіжогашеного вапна; інкубатори, лотки і решта інвентарю дезинфікують  гарячим 2-3%-ним розчином формаліну, лотки після кожного виводу занурюють в бак з підігрітим дезрозчином.

Найбільш ефективною обробкою інкубаторів є обробка їх парами формальдегіду: з’єднують 40%-ний формалін (з розрахунку 45 мл на 1 куб. м інкубатора) з 30 г марганцевокислого калію і 20 мл води. Внаслідок хімічної реакції виділяються дезинфікаційні пари. При цьому включають вентилятори, закривають вентиляційні отвори і протягом 7-8 годин підтримують температуру не нижче 30 градусів С.

Після дезинфекції рештки парів формальдегілу нейтралізують 10-%-ним водним розчином нашатирного спирту.

Висновок.

Таким чином, перепели представляють собою швидкорослу птицю із високою продуктивністю і цінністю продукції. Забезпечення відповідних умов утримання та годівлі дозволяє тривалий час ефективно використовувати поголів’я, виводячи перепільництво практично на промисловий рівень. Звертаючи увагу на невибагливість птиці щодо ветеринарного обслуговування, і практично відсутність у неї переліку інфекційних хвороб, вирощування перепелів є безпечним і чистим виробництвом, що сприятливо впливає як на роботу господарства, так і на задоволення вимог кінцевого споживача.