23. Сенсомоторний розвиток як чинник та передумова образотворчості в період довкілля.

Дитина є відкритою усьому світові. У період дошкілля вона засвоює великий обсяг інформації. Л. Толстой зауважував, що від п'ятирічної дитини до нього один крок, а від немовляти до п'ятирічної—велика відстань. Усе, що відбувається вбезпосередньому оточенні малюка, перетворюється в його душі і відтворюється в діяльності та її продуктах.

Світ проникає у свідомість людини відразу після її народження. Це взає-мопроникнення виступає основою процесу розвитку особистості, форму-вання естетичної культури, образотворчості.Сприймання —

базовий пізнавальний процес, який зумовлений спільною роботою окремих органів чуття. Результатом спільної діяльності зору, дотику, слуху, нюху, смаку та ін. є образи сприймання —своєрідні «картинки» реальнос

ті, які дитина відтворює у продуктах образотворчості —

малюнку, зліпку, архітектурній споруді тощо.Колір, звук, запах, смак, рух, форма як характеристики предметів,

об'єктів і явиш навколишньої дійсності сприймаються, вивчаються та відчуваються дитиною завдяки рецепторам (від. лат. —отримувати) і трансформуються

в процес нервового збудження. Механорецептори

відповідальні за рухові, тактильні відчуття. Вони розміщені у вухах, вес-тибулярному апараті, м'язах, суглобах, шкірі та внутрішніх органах. Хеморецептори

обслуговують нюхову та смакову чуттєвість. Вони переважно розміщені у мозку і реагують

на зміни хімічного складу рідини організму. Зорові рецептори по суті також є хеморецепторами.Тобто перші уявлення про світ, красу та мінливість природи, про мистецтво дитина отримує через рецептори. Для педагога є важливим уміння забезпечити дію рецепторів під час обстеження предмета, об'єкта чи явища

перед його зображенням. Він пропонує дитині торкнутися, понюхати, обвести пальчиком контур, спробувати на смак —активно і всебічно, комплексно вивчати об'єкт, пізнавати його риси, особливості і властивості. Рецептори —перша частинапериферичного відділу аналізатора, нер-вового апарату, який здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, що

надходять із зовнішньогота внутрішнього середовища організму людини.Згадайте роботи І. Павлова, який саме і ввів поняття «аналізатор», чим допоміг не лише зрозуміти зміст понять «перцептивна культура», «естетична культура», а й визначити чинники та психолого-педагогічні умови розвитку

образотворчості в період дошкілля. За І. Павловим, окрім рецепторів, до 2структури аналізатора належать

провідні шляхипрямі (аферентні) та зворотні (еферентні), які забезпечують зв'язок з корою головного мозку —регулятором активності рецепторів.

Третьою складовою аналізаторає проекційні зони.

Залежно від виду чуттєвості розрізняють зоровий,

слуховий, нюховий, смаковий, тактильний, руховий аналізатори тощо.. Естетом називають людину, яка цінує витончене, є прихильником мистецтва,

сприймає та пізнає світ за законами краси і гармонії.

Естетика —наука, що вивчає сфери естетичного як специфічного ціннісного ставлення людини до світу та визначення себе в ньому. За філософом О.Баумгартеном, естетика—наука про чуттєве знання; за І. Кантом —наука про правила чуттєвості; за Г.В.-Ф. Гегелем —філософія мистецтва.

Участь комплексу аналізаторів у пізнаванні дитиною світу, краси, мис-тецтва забезпечує роботу сприймання як цілісного відображення предмета,

ситуації, події, об'єкта, явища. Разом із процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо-чуттєве орієнтування у світі —сенсорне(від лат.—сприймання, почуття, відчуття). Його головними характеристиками виступають чуттєвість, чутливість.

Як етап пізнавання світу, сприймання завжди пов'язане з мисленням, пам'яттю, спрямовується мотивацією і має певне емоційне забарвлення.