Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Творчість в епоху Середньовіччя як шлях пізнання себе через Бога.doc
Скачиваний:
29
Добавлен:
31.10.2016
Размер:
80.9 Кб
Скачать

Висновки

В християнській культурі середніх віків перетинаються дві тенденції: теїстична, яка розвилась із давньоєврейської релігії; пантеїстична – з античної філософії виникло інше розуміння творчості

Перша тенденція пов’язана з розумінням Бога як особистості, яка уявляє світ не відповідно до якогось вічного зразка, а вільно. Творчість – це породження буття з небуття за допомогою вольового акту божественої особистості. Августін, на відміну від неоплатоніків, наголошував на значенні волі в людській особистості, функції якої відрізняються від функцій розуму. Волі властиві мотиви рішення, вибору, згоди чи незгоди, які не залежать від розуму. Якщо розум аналізує те, що є, то воля скоріше стосується того, чого немає, але воно вперше виникає внаслідок вольового акту.

Друга тенденція, до якої тяжіла чи не найбільша частина представників середньовічної схоластики, зокрема й найважливіший її представник – Фома Аквінський, у питанні творчості підійшла ближче до античної традиції. Бог Фоми – це добро в його завершеності, вічний самоспоглядальний розум, універсальніша природа, ніж воля, що сама себе робить зробленою. Однак незалежно від прихильності християн­ських філософів до якоїсь тенденції, вони оцінювали людську творчість зовсім інакше, аніж антична культура. У християнстві це насамперед «творчість історії», бо не так розум, як воля та вольовий акт віри насамперед пов’язують людину з Богом; набуває значення особисте діяння, особисте, індивідуальне рішення як форма співучасті у творенні світу Богом. Це передумова розуміння творчості як створення чогось небувалого, унікального та неповторного. При цьому цариною творчості виявляється переважно історичне діяння, моральне та релігійне.

Список використаних джерел

  1. Баткин Л. К спорам о логико-историческом определении индивидуальности / Л. Баткин // Одиссей. Человек в истории. – 2002. – С. 73.

  2. Корнелюк Б. Середньовічні моделі історіописання: специфіка взаємодії історії та красного письменства / Б. Корнелюк // Держава та регіони. Сер. : Гуманітарні науки. – 2013. – № 4. – С. 28–32.

  3. Лихи Т. История современной психологи / Т. Лихи. – СПб. : Питер, 2003. – 560 с.

  4. Роменець В. Психологія творчості : навч. посіб. / В. Роменець. – К. : Либідь, 2001. – 288 с.

  5. Туриніна О. Психологія творчості : навч. посіб. / О. Туриніна. – К. : МАУП, 2007. – 160 c.

  6. Шереметьєва В. Ідентичність індивідуума за часів античності та середньовіччя: діахронічний аспект / В. Шереметьєва // Держава та регіони. Сер. : Гуманітарні науки. – 2013. – № 4. – С. 50–54.