Висновки

Забезпечення економічної та соціальної захищеності середніх та малозабезпечених верств населення, а також гарантованість прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу є одним із ключових принципів страхової медицини. І саме на цих принципах має будуватися нова система охорони здоров’я в Україні, на основі обов’язкового державного страхування.

Зараз в Україні функціонує державна система фінансування сфери охорони здоров’я, яка б мала гарантувати громадянам безкоштовне отримання якісної медичної допомоги, але нажаль на практиці це не так. Насамперед це пов’язано із дефіцитом фінансових ресурсів та неефективною системою перерозподілу коштів. Сфера добровільного медичного страхування розвивається доволі швидкими темпами, проте добровільне медичне страхуванням не є вирішенням даної проблеми, оскільки дозволити собі страхові поліси на даний момент можуть лише заможні люди.

В ході дослідження було визначено, що обов’язкове медичне страхування з трьома рівнями може вирішити ці питання. Фінансування першого рівня буде відбуватися за рахунок держави і він покликаний забезпечити фінансування державних програм боротьби з туберкульозом, СНІДом та витрати пов’язані із швидкою невідкладною допомогою, катастрофами, а також гарантувати отримання медичної допомоги дітям, пенсіонерам та військовим. Наступний рівень передбачає обов’язкове медичне забезпечення на основі стандартів ОМС. Третій рівень буде гарантувати додатковий захист і буде базуватися на добровільному медичному страхуванні. Фінансування другого та третього рівнів відбувається за рахунок роботодавців та громадян. Дана концепція дозволить зменшити корупцію, підвищить ефективність використання грошей, створить умови для економічного стимулювання працівників охорони здоров’я.

Дана модель враховує світовий досвід, і більш за все схожа на Німецьку систему охорони здоров’я, яка побудована на принципах суспільної солідарності, коли здорові фінансують хворих, а багаті – бідних.

В ході мого дослідження було виявлено, що запровадження даної концепції дозволить залучити додатково 29 млрд. грн. на рік, що мало б забезпечити всіх громадян медичною допомогою у повному обсязі і на належному рівні якості. Також хотів би зазначити, що повільне просування у запровадженні обов’язкового медичного страхування пов’язане не тільки з проблемами із правовою та нормативними базами та складністю організації системи відносин між усіма учасниками страхування, а і з тим, що деякі вважають, що ці реформи не змінять систему і кошти з новоутвореного фонду не будуть йти на потреби громадян у повному обсязі, а як це зазвичай робиться – будуть осідати в кишенях можновладців. Тому паралельно має існувати жорстка система нагляду, як з боку держави, так і з боку громадськості, а сама система має бути максимально прозорою. І тільки тоді ми зможемо забезпечити високий рівень надання медичних послуг, рівень життя в країні, тоді можна буде сказати, що Україна дійсно Європейська держава, яка піклується про своїх громадян.