2. Християнство

Християнство — найбільш поширена і розвинена світова монотеїстична релігія з вірою в Бога-Трійцю і позбавлення своїх послідовників нелюдських умов життя божественним Спасителем — Месією.

Основу християнства становить учення про міфічну Боголюдину Ісуса Христа, який, щоб звільнити людей від первородного гріха, прийняв смерть через розп'яття на хресті, але воскрес, вознісся на небо і обіцяв повернутись на землю вдруге" У Судний день, для того, щоб судити живих і мертвих; за результатами Божого суду одних направити до Раю, а інших — у пекло; Рай гарантовано тим, хто за земного життя мужньо і покірливо переносив усі його негаразди і нестатки.

Віровчення християнства як світової релігії викладене у Святому Письмі, Святому Переказі та працях християнських філософів.

У 1054 р. виникли дві основні течії у християнстві — католицизм і православ'я. Сталося це шляхом накладення взаємної анафеми (відлучення від Церкви) з боку Папи Римського та патріарха Константинопольського.

У XVI—XVII ст. у процесі Реформації— релігійного, соціокультурного, і громадсько-політичного руху за «виправлення» католицького віровчення, культу й організації в дусі первинних євангельських ідеалів — виникло третє відгалуження християнства: протестантизм. Фундатором і найвидатнішим діячем Реформації був німецький теолог Мартін Лютер (1483-1546).

Католицизм

Православ’я

Протестантизм

Якщо православ'я в організаційному плані являє собою сукупність автокефальних Церков, що об'єднані спільною догматикою, культом, але дещо розрізняються в обрядах і визнають тільки духовний авторитет константинопольського патріарха, то Католицька Церква являє собою єдину організацію на чолі з Папою Римським.

Для керування Церквою Папа має власну систему органів влади — Святий Престол. Вона включає у себе:

• єпископський синод — дорадчий орган при Папі;

• Святу Колегію з вищих посадових осіб Церкви — кардиналів:

• Римську Курію.

Крім верховного керівництва Церквою, Папі Римському належить вища законодавча, судова і виконавча влада у межах його резиденції — Ватикану.

3. Іслам

В ісламі існують різні напрями. Головною причиною розбіжностей у них є суперечка про принципи співіснування релігійної і світської влади.

Світові релігії – це монотеїстичні релігії, які в процесі свого історичного розвитку подолали етнонаціональні межі і стали відкритими для всіх. Це - буддизм, християнство та іслам. Незважаючи на значні відмінності між ними, їм властиві такі спільні риси:

• Виникнення у зв’язку з радикальними історичними змінами. Здебільшого це був перехід до розвинутішої соціально-економічної формації, що нерідко супроводжувався централізацією внутрідержавного життя. Все це стосувалось доль багатьох людей. (так, християнство супроводжувало розпад римської імперії, а мусульманство – об’єднання арабських племен і створення держави). Буддизм був реакцією на кризу брахманістської релігії і недоліки суспільного ладу.

• Космополітичний, пропагандистський характер, орієнтація на всіх людей.Незалежно від віку, соціального стану, національної чи расової належності, всі вони вважають люей рівними перед Богом, для всіх доступні можливості самовдосконалення і спасіння.

• Відмова від специфічної обрядовості, що розмежовує людей різних національностей. Проте певні відмінності в обрядових діях існують, не маючи принципового характеру ( латина в католицькому богослужінні або заборона перекладати Коран з арабської мови).

• Велика роль у їх становленні засновника. Буддизм заснував принц Сіддхартха Гаутама, християнство – Ісус Христос, якого вважали сином Бога, а мусульманство (іслам) – пророк Мохаммед.

• Відображення способу життя великих регіонів, різних станів, каст, народностей, націй.

• Чітко виражений прозелітизм. Він виявляється у глибокій прихильності до своєї віри, намаганні навернути до неї якомога більше послідовників інших віровчень. В буддизмі відчутний найменше. В християнстві та ісламі позначився появою великої кількості релігійних завоювань, суперечок, поширення в результаті місіонерської діяльності, що зумовило величезну кількість послідовників цих релігій.