- •План вивчення:
- •1.1. Предмет, об’єкт, методи вивчення релігієзнавства
- •Об’єкт релігієзнавства
- •Предмет релігієзнавства
- •Універсальні методи релігієзнавства
- •Полідисциплінарність релігієзнавства
- •1.2. Поняття релігії. Її структура та функції
- •Структура релігії
- •Релігійний культ
- •Комунікативна функція
- •1.3. Класифікація релігій
- •1.4. Походження релігії
- •План вивчення:
- •1. Ранні національні релігії
- •Релігія Стародавнього Риму
- •1. Пізні національні релігії
- •План вивчення:
- •2. Християнство
- •3. Іслам
- •Лекція 4
- •1. Неорелігії
- •2. Вільнодумство
2. Християнство
Християнство — найбільш поширена і розвинена світова монотеїстична релігія з вірою в Бога-Трійцю і позбавлення своїх послідовників нелюдських умов життя божественним Спасителем — Месією.
Основу християнства становить учення про міфічну Боголюдину Ісуса Христа, який, щоб звільнити людей від первородного гріха, прийняв смерть через розп'яття на хресті, але воскрес, вознісся на небо і обіцяв повернутись на землю вдруге" У Судний день, для того, щоб судити живих і мертвих; за результатами Божого суду одних направити до Раю, а інших — у пекло; Рай гарантовано тим, хто за земного життя мужньо і покірливо переносив усі його негаразди і нестатки.
Віровчення християнства як світової релігії викладене у Святому Письмі, Святому Переказі та працях християнських філософів.
У
1054 р. виникли дві основні течії у
християнстві — католицизм
і
православ'я.
Сталося це шляхом накладення взаємної
анафеми (відлучення
від Церкви) з боку Папи Римського та
патріарха Константинопольського.
У
XVI—XVII
ст. у процесі Реформації—
релігійного, соціокультурного, і
громадсько-політичного
руху за «виправлення» католицького
віровчення, культу
й організації в дусі первинних
євангельських ідеалів
— виникло третє відгалуження християнства:
протестантизм.
Фундатором
і найвидатнішим діячем Реформації був
німецький теолог Мартін
Лютер (1483-1546).
Католицизм
Православ’я
Протестантизм
Якщо
православ'я в організаційному плані
являє собою сукупність автокефальних
Церков,
що об'єднані спільною догматикою,
культом, але дещо розрізняються в
обрядах і визнають
тільки духовний авторитет
константинопольського патріарха, то
Католицька Церква
являє собою єдину організацію на чолі
з Папою Римським.
Для
керування Церквою Папа має власну
систему органів влади — Святий
Престол. Вона
включає у себе:
єпископський
синод —
дорадчий орган при Папі;
Святу
Колегію з
вищих посадових осіб Церкви — кардиналів:
Римську Курію.
Крім
верховного керівництва Церквою, Папі
Римському належить вища законодавча,
судова і виконавча влада у межах його
резиденції — Ватикану.
3. Іслам
В ісламі існують різні напрями. Головною причиною розбіжностей у них є суперечка про принципи співіснування релігійної і світської влади.
Світові релігії – це монотеїстичні релігії, які в процесі свого історичного розвитку подолали етнонаціональні межі і стали відкритими для всіх. Це - буддизм, християнство та іслам. Незважаючи на значні відмінності між ними, їм властиві такі спільні риси:
Виникнення у зв’язку з радикальними історичними змінами. Здебільшого це був перехід до розвинутішої соціально-економічної формації, що нерідко супроводжувався централізацією внутрідержавного життя. Все це стосувалось доль багатьох людей. (так, християнство супроводжувало розпад римської імперії, а мусульманство – об’єднання арабських племен і створення держави). Буддизм був реакцією на кризу брахманістської релігії і недоліки суспільного ладу.
Космополітичний, пропагандистський характер, орієнтація на всіх людей.Незалежно від віку, соціального стану, національної чи расової належності, всі вони вважають люей рівними перед Богом, для всіх доступні можливості самовдосконалення і спасіння.
Відмова від специфічної обрядовості, що розмежовує людей різних національностей. Проте певні відмінності в обрядових діях існують, не маючи принципового характеру ( латина в католицькому богослужінні або заборона перекладати Коран з арабської мови).
Велика роль у їх становленні засновника. Буддизм заснував принц Сіддхартха Гаутама, християнство – Ісус Христос, якого вважали сином Бога, а мусульманство (іслам) – пророк Мохаммед.
Відображення способу життя великих регіонів, різних станів, каст, народностей, націй.
Чітко виражений прозелітизм. Він виявляється у глибокій прихильності до своєї віри, намаганні навернути до неї якомога більше послідовників інших віровчень. В буддизмі відчутний найменше. В християнстві та ісламі позначився появою великої кількості релігійних завоювань, суперечок, поширення в результаті місіонерської діяльності, що зумовило величезну кількість послідовників цих релігій.