32. Розвиток самосвідомості та “я-концепції” особистості.

Інтенсивно формуються усі аспекти і модальності “Я-образу” особистості. Становлення соціального “Я” учня відбувається не тільки під впливом оцінок дорослих - вчителів, батьків, але й ровесників. Соціальні контакти дитини із значущими іншими є певним чином емоційно забарвленими, що в свою чергу сприяє становленню емоційного “Я”. В період від шести до дев’яти років дитина починає усвідомлювати, що не тільки вона сама, але й інші люди мають стійкі, незалежні від конкретної ситуації, характери і переконання. Інтенсивно розвивається й фізичний образ “Я”.

В більшості дітей до семи-восьми років виникають такі складні новоутворення як оцінка самого себе, самолюбство, з’являються нові, ще не розв’язані протиріччя між сприйняттям себе теперішнього, сьогоднішнього, ставленням до себе та оцінками оточуючих, орієнтованих то на себе минулого, то на майбутнього, то на ідеального. Молодші школярі, оцінюючи спочатку лише результати своєї навчальної діяльності, поступово включають до сфери самооцінки моральні якості своєї особистості, зокрема: правдивість, чесність, скромність, ввічливість, справедливість і т.д. До 10-11 років самооцінка характеризується відносною стабільністю і адекватністю.

Стійким моментом саморегуляції поведінки в структурі поведінкового компоненту “Я-концепції” молодших школярів стає підпорядкування своїх безпосередніх бажань соціальним вимогам, формування внутрішнього плану дій.

33. Вплив навчальної діяльності на розвиток дитини.

Дитина стає школярем лише тоді, коли в неї формується внутрішня позиція школяра. Вона включається в навчальну діяльність як найбільш значущу для неї. Дитина повинна мотивуватись не тільки результатом, але й самим процесом навчальної діяльності. До мотиваційної сфери учбової діяльності мають відноситись і мотив власного зростання, самовдосконалення, розвитку власних здібностей.

Контролююча та оцінна діяльність з боку вчителя сприяють формуванню в дитини механізмів самоконтролю та самооцінювання, що спершу реалізуються в учбовій діяльності, а згодом - і в поведінковій діяльності. Контроль над процесом власної учбової діяльності розвитку такої психічної функції як увага.

Шкільне навчання відрізняється і внутрішньою соціальною позицією школяра - соціальною значущістю навчальної діяльності, набуттям нових наукових понять, використання оцінок та зразків, запропонованих дорослими, дотриманням правил, що є загальними для усіх.

34. .Загальна характеристика вікового періоду.

На думку багатьох психологів, підлітковий вік триває від 11 до 15 років. Провідна діяльність - інтимно-особистісне спілкування. Основні новоутворення - становлення самосвідомості, розвиток самоконтролю. Крізь призму бурхливого фізичного та фізіологічного розвитку триває як особистісний, так і психічний розвиток дитини.

Когнітивний розвиток характеризується появою абстрактного мислення, логічної пам’яті, стійкої уваги, здатності до переключення уваги, розвитком репродуктивної і творчої уяви, довільністю усіх пізнавальних процесів.

В особистісній сфері відбуваються такі зміни: з’являється почуття дорослості, самоконтроль, емоційна амбівалентність, інтенсивно розвивається самосвідомість.