2. Діагностика, лікування і профілактика токсоплазмозу

Токсоплазмоз – зооантропоноз всіх ссавців і птахів, що хар-ся патологією вагітності, нервовими роздладами, ураженнями ендокринної та лімфатичної систем. Збудник – Toxoplasma gondii, пів місяцевої форми, передній кінець загострений, задній розширений. Цисти до 100 мкм, заповнені егдозоїтами. В епітеліальних клітинах кишок дефінітивного хаз. – кішок, утворюються неспорульовані ооцисти овальної форми, спорулюють, в ооцисті утворюються дві спороцисти а в них по 4 спорозоїти. Дефінітивні хаз. Заражаються при заковтуванні ендозоїтів, псевдо цист, цист. В епітелії кишок спочатку безстатеве розмноження (мерогонія), потім статеве (гаметогонія), завершується формуванням ооцист, які виділяються з фекаліями. Шляхи зараження проміжних – аліментарний, утробний, контамінацій ний, повітряно-крапельний, трансмісивний. Діагностика – складна. Аналізуються клін.ознаки (аборти, мертво народження, епізоотичні дані, патологоанатомічні зміни, лабораторні досл. (мазки-відбитки з паренхіматозних органів фарбують за романовським, виявляють ендозоїти токсоплазм, біопроба на білих мишах (в/очеревинно суспензію з паренхіматозних органів 1:3), із ексудату черевної порожнини роблять мазок відбиток, зафарбовують, серологічна діагностика РЗК, РТЗК, РІФ з антигеном токсоплазм), копро логічні дослідження котів Фюллеборн, Дарлінг). Диференціюють від бруцельозу, лептоспірозу, трихоманозу. Лікування – на основі монензину (еланкогран, румензин) 30 мг/кг 7 днів з кормом. Сульфаніламідні препарати +триметоприм збільшені дози для котів до 5 днів, фолієва кислота, хімкокцид 3 дні по 24 мг\кг, до 25 днів по 12 мг\кг. Профілактика – не згодовувати сире м'ясо, субпродукти, відходи забою. Не допускати бродячих тварин, своєчасно утилізувати трупи і відходи бойні, дератизації ферми, періодично клін огляд тварин.

Варіант 24

1. Цикл розвитку і характеристика збудника гастрофільозу.

Гастрофільоз - Хв коней, викликана личинками оводів Gastrophilus intestinalis, G. veterinus, G. haemorrhoidalis, G. pecorum, G. inermis, G. Nigricornis, хар-ся запаленням травного каналу, іноді випаданням прямої кишки, схудненням тварин. Збудники. G. intestinalis (великий шлунковий овід) — окрилений овід до 20 мм завдовжки, жовто-бурого кольору. Тіло вкрите волосками. На грудях i черевці коричневі плями. Голова жовтувата, спереду опукла. Крила з темними плямами. Лапки розвинені. Самка відкладає за життя до 700 яєць на волосся тварини в ділянці кінцівок, хвоста, лопаток, гриви. Вони жовті, блискучі, клиноподібні, до 1,25 мм завдовжки, з кришечкою на одному з полюсів. Личинки першої стадії веретеноподібні, до 1 мм завдовжки, мають 13 сегментів. Озброєні прямими рухливими приротовими гачками й шипами в три ряди. Паразитують вони на слизовій оболонці язика. Личинки третьої стадії овально-циліндричні, до 20 мм завдовжки. Мають добре розвинені приротові гачки та шипи в два ряди з 2-го по 10-й сегмент. Шипи першого ряду масивні, другого — дрібні. За допомогою гачків і шипів личинки міцно фіксуються до слизової оболонки шлунка і живуть упродовж дев’яти місяців. Навесні вони відпадають від слизової оболонки і з фекаліями виділяються назовні, де стають лялечками. G. veterinus (дванадцятипалик). Самка чорна, відкладає яйця на прикореневу частину волосся в ділянці шиї, міжщелепового простору. Яйця жовті, добре помітні. Личинки першої стадії мають довгі щетинки на трьох грудних і семи сегментах черевця, розвиваються в яснах коня. Личинки третьої стадії до 20 мм завдовжки, мають шипи по тілу в один ряд. Паразитують на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. G. haemorrhoidalis (вусоклій). Самка чорно-бурого кольору, має триколірне черевце — біле, чорне й руде. Відкладає на губи й волоски навколо них до 160 – 200 яєць чорного кольору. При змочуванні яєць водою чи слиною з них виходять личинки. Вони паразитують на стінці глотки, м’якого піднебіння, кореня язика. Личинки третьої стадії до 18 мм, мають шипи, розміщені в два ряди. Локалізуються вони на слизовій оболонці шлунка, перед виходом дозрівають у прямій кишці і разом з фекаліями виділяються у зовнішнє середовище. G. pecorum (травняк). Самка темно-бурога, голова її вкрита жовтими волосками, крила димчасті. Відкладає на траву яйця чорного кольору. Личинки першої стадії розвиваються в м’якому піднебінні. Личинки другої стадії в шлунку і лише незначна їх частина може паразитувати в ротовій порожнині й стравоході. Личинки третьої стадії великі, сплющені в дорсовентральному напрямку, передній кінець їх загострений, задній — округлий. Мають шипи, розміщені в два ряди. В першому вони більш розвинені. Локалізуються на слизовій шлунка. Перед виходом личинки фіксуються до слизової оболонки прямої кишки і набувають зеленого кольору. Виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище і відразу перетворюються на лялечок. G. inermis (малий шлунковий овід) — зовні подібний до великого шлункового ,але менший, сірого кольору, з плямистими крилами. Самка відкладає яйця на щоки коня. Вони овальні, жовті, з кришечкою. Личинки першої стадії мають веретеноподібну форму, проникають в епідерміс і мігрують до країв рота. Волосся на щоках у місцях їх переміщення випадає. Личинки дозрівають у ротовій порожнині. Від інших вони відрізняються наявністю 11 зон шипів. Личинки другої й третьої стадій локалізуються в шлунку та прямій кишці. G. nigricornis (чорновус) — овід сірувато-жовтогий, 10 – 11 мм. Самка відкладає до 300 – 350 яєць на щоки або перенісся коня. Тварини сильно реагують на підліт овода. Личинки першої стадії мають на тілі довгі щетинки. Паразитують у слизовій оболонці щік. Личинки другої стадії проникають глибоко в стінку дванадцятипалої кишки і можуть спричинювати непрохідність. Личинки третьої стадії зеленуватого кольору Цикл розвитку. Оводи живуть 10 – 20 діб. Самки після спарювання летять на пошуки тварин і відкладають на льоту яйця. Розвиток личинок у яйцях триває 7 – 16 діб. Личинка зберігаэ життєздатність у яйці до 3 міс. Щоб вона вийшла з яйця, потрібні тепло (температура 37 – 42 °С), волога і дотик стороннього предмета. Личинки першої стадії, що вийшли з яйця, потрапляють у ротову порожнину коня, кріпляться до губ, язика, піднебіння, ясен і розвиваються 18 – 28 діб. Потім линяють і перетворюються на личинок другої стадії. Розвиток личинок другої й третьої стадій відбувається в травному каналі. Зрілі личинки третьої стадії виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище, зариваються в ґрунт, під каміння, листя і перетворюються на лялечок. Ця стадія триває від 2 тижнів до 1,5 міс. Лікування -Проводять ранню (вересень – жовтень) і пізню (березень – травень) хіміотерапію. У період активності самок оводів коней обприскують розчинами та емульсіями неоцидолу, неостомазану, ціодрину, бутоксу. Ефектив- не застосування препаратів фенбендазолу (бровадазол, панакур, фенкур) у дозі 75 – 100 мг/10 кг маси тіла з кормом щодня впродовж 5 днів.