• Висновки

Проведене теоретико-експериментальне дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження засвідчив, що навколо вищої освіти, особливо аграрної, групуються багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти тощо. Зазначимо, що система вищої аграрної освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону.

Встановлено, що співіснування України в системі світової економіки в умовах подальшої глобалізації суспільства неможливе без успішного аграрного виробництва як в межах самої країни, так і за її кордоном, оскільки на аграрний сектор впливає багато чинників, а саме: політичні перетворення, усунення торгівельних бар’єрів, зростання значення інформаційно-комунікаційних мереж, впровадження нових технологій, швидкі темпи морального та фізичного старіння устаткування, обладнання й технологій, збільшення числа модифікацій продукції, зміни міжнародних стандартів у бізнесі, зростання світової конкуренції, енергетичні та фінансові кризи, природні катаклізми тощо. Все це ускладнює професійну підготовку агронома, висуваючи більш жорстокі вимоги до компетентності та особистісних якостей фахівця. При цьому вища освіта вимушена до зміни принципів, методів, форм, засобів організації навчально-виховного процесу, що у свою чергу передбачає застосування компетентнісного підходу.

Не маючи державної гарантії забезпечення робочим місцем, при відсутності стабільності в роботі, ймовірності отримати тимчасову за контрактом (або, навіть, сподіватися лише на часткову) зайнятість, необхідності мандрувати в пошуках праці, високому напруженні та відповідальності, зростаючій ймовірності стресів тощо, аграрій повинен пристосуватися до нових умов і способу життя. Водночас з’являється більше стимулів до досягнення кар’єри й здобуття успіху завдяки власним силам.

Теорія та практика аграрної освіти дозволили зробити висновок про необхідність забезпечення високого рівня децентралізації та широкого делегування повноважень з метою максимальної ефективності сільгосппідприємства, що вимагає від майбутнього агронома сформованості відповідних професійних компетенцій.

2. Уточнено сутність ключових понять дослідження «професійна підготовка агронома» і «професійна компетентність агронома». Під першим розуміємо спеціально організовану діяльність професорсько-викладацького складу, спрямовану на формування у студентів-агрономів системи фахових і наукових знань, умінь, навичок, світоглядних переконань, моральних норм, професійно значущих якостей. Професійну компетентність агронома трактуємо як багатоаспекте, інтегративне утворення, що включає психологічну (розуміння та усвідомлення власної діяльності) та теоретико-практичну (набуття професійно значущих знань і вмінь) готовність фахівця до діяльності, здатність практично вирішувати професійні проблеми, ефективно здійснювати професійну діяльність.

3. Виявлено критерії (мотиваційний, пізнавальний, діяльнісний) з відповідними показниками та рівні (репродуктивний, рецептивно-продуктивний, продуктивний, конструктивно-продуктивний) сформованості професійної компетентності майбутніх агрономів. Зазначені рівні дозволили здійснити експериментальну перевірку основних положень дослідження, переконливо довівши їх актуальність. Так, конструктивно-продуктивного рівня за середньостатистичним значенням досягли 16,1% студентів експериментальних груп і 3,1% – контрольних; продуктивного рівня відповідно 46,0% і 22,3%; рецептивно-продуктивного – 30,8% і 60,2%; репродуктивного – 7,2% і 14,5%.

4. У процесі дослідження визначено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови (урахування особливостей професійної діяльності у підготовці майбутнього агронома; спрямування навчально-виховного процесу на формування професійної компетентності агронома; формування професійно значущих якостей особистості майбутнього агронома), що сприяють реалізації компетентнісного підходу до професійної підготовки майбутніх агрономів з урахуванням виявлених рівнів.

5. Розроблено модель професійної підготовки майбутніх агрономів на засадах компетентнісного підходу. Експериментальні дані підтвердили результативність запропонованої моделі.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів, пов’язаних з проблемою професійної підготовки майбутніх агрономів на засадах компетентнісного підходу. У процесі пошукової роботи виявлено актуальні питання, що потребують подальшого вивчення, зокрема: розробка, обґрунтування, науково-методичне забезпечення і реалізація програм підготовки магістрів дослідного спрямування; дослідження мотивації професійної діяльності, адаптації молодого фахівця у професійному середовищі, транскордонної мобільності.