- •2.3 Самостійна робота ……………………………………………………………....9
- •2.4 Методи контролю ……………………………………………………………….9
- •2.6 Інформаційне забезпечення …………………………………………………...13
- •1 Мета і задачі дисципліни
- •1.1 Мета викладання дисципліни
- •1.2 Програма знань і умінь
- •2 Робоча програма дисципліни
- •2.2 Теми практичних занять
- •Самостійна робота
- •Методи контролю
- •2.4.2 Якісні критерії оцінювання
- •Шкала оцінювання: національна та єктс
- •2.5 Методичне забезпечення та рекомендована література
- •2.6 Інформаційне забезпечення
- •3.1 Визначення термінів
- •3.2 Структура та задачі цивільного захисту України
- •3.2.1 Становлення цивільного захисту у країнах світу та в Україні
- •3.2.2 Загальні положення цивільного захисту України
- •3.2.3 Єдина державна система цивільного захисту
- •3.2.4 Повноваження суб’єктів забезпечення цивільного захисту
- •3.2.4.1 Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту
- •3.2.4.2 Склад та основні завдання сил цивільного захисту
- •3.2.5 Характеристика осередків ураження і уражуючих факторів
- •3.3 Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіаційного забруднення
- •Рвпк-1000
- •3.4 Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах хімічного забруднення
- •3.5 Моніторинг надзвичайних ситуацій
- •3.5.1 Явище радіоактивності, період напіврозпаду
- •3.5.2 Види доз, одиниці виміру
- •3.5.3 Методи виявлення та реєстрації іонізуючих випромінювань
- •3.5.4 Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю
- •3.5.4.1 Вимірювачі потужності дози (ретгенометри) дп-5а (б, в)
- •3.5.4.2 Комплект індивідуальних дозиметрів дп - 22в (дп - 24)
- •3.5.5. Методи виявлення й виміру нхр й ор у навколишньому середовищі
- •3.5.6. Прилади хімічної розвідки та хімічного контролю
- •3.5.6.1. Військовий прилад хімічної розвідки впхр
- •3.5.6.2 В якості приладів хімічної розвідки можуть використовуватися
- •3.6 Захист суб’єктів господарювання в надзвичайних ситуаціях
- •3.6.1 Джерела небезпеки виникнення нс
- •3.6.2 Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання
- •3.6.3 Організація заходів цивільного захисту
- •3.7 Заходи та засоби колективного та індивідуального захисту населення в нс
- •3.7.1. Концепція захисту населення і територій від нс техногенного та природного характеру. Основні заходи захисту населення в нс
- •3.7.2 Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цз
- •3.7.2.1 Оповіщення про загрозу або виникнення нс
- •3.7.2.2 Інформування у сфері цз
- •3.7.3. Захисні споруди цз
- •3.7.4 Евакуація населення
- •3.7.5.1 Інженерний захист територій
- •3.7.5.2 Радіаційний і хімічний захист населення і територій
- •3.7.6 Медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
- •3.7.6.1 Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
- •3.7.6.2 Біологічний захист населення, тварин і рослин
- •3.7.6.3 Психологічний захист населення
- •3.7.7. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях
- •3.7.8 Засоби індивідуального захисту
- •4.7.8.1 Засоби захисту органів дихання
- •3.7.8.2 Засоби захисту шкіри
- •Додаток а
- •61166, Харків, просп.Леніна, 14
3.7.4 Евакуація населення
Евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення;
Кодексом ЦЗ України передбачені наступні заходи з евакуації.
Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому рівні.
Залежно від особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі
види евакуації:
обов’язкова;
загальна або часткова;
тимчасова або безповоротна.
Рішення про проведення евакуації приймають на наступних рівнях:
на державному рівні - Кабінет Міністрів України;
на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
на місцевому рівні - районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;
на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання.
У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймається місцевими державними адміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі.
У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.
Обов’язкова евакуація населення проводиться у разі виникнення загрози:
аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;
катастрофічного затоплення місцевості;
масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).
Загальна евакуація (рис.2.29) проводиться для всіх категорій населення із зон:
можливого радіоактивного та хімічного забруднення;
катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.
Рисунок 3.29 Загальна евакуація населення
Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Проведення евакуації забезпечується шляхом:
утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;
планування евакуації;
визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;
організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;
організації управління евакуацією;
життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;
навчання населення діям під час проведення евакуації.
За рішенням органів, зазначених у частині третій цієї статті (крім керівників суб’єктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.
Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.
У разі виникнення загрози життю або здоров’ю громадянам України на території іноземних держав відповідні центральні органи виконавчої влади проводять їх евакуацію.
Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.
Порядок проведення евакуації визначається Кабінетом Міністрів України.
Планування заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист