• Замальовка - найбільш компактний жанр художньої публіцистики, у якому висловлені враження автора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури.

• Нарис - центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на суспільно важливу подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про побут, звичаї й людей певного регіону своєї й чужої країни.

• Есей - жанр, у якому вільно, не обов'язково вичерпно, але виразно індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема, а публіцистична суб'єктивність сягає апогею

• Фейлетон - сатиричний жанр публіцистики, що виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним засобом фейлетоніста є художній образ. Автор обов'язково повинен створити образ негативного явища, події, героя. Цілком самобутній вид цього жанру створив Остап Вишня, назвавши його "усмішка".

• Памфлет - сатиричний жанр публіцистики різко викривального характеру, у якому сатира переростає в сарказм, цілковите заперечення предмета відображення. Для памфлету характерні такі риси, як злободенність, документалізм, обрання для викриття значного суспільного явища.

• 34. Замітка. Її жанрові особливості.

• Замітка - найпростіший жанр оперативного газетного повідомлення. Його головні властивості: стислість у подачі новини, ощадливість тексту, який не повинен перевищувати 35-40 рядків, точність і зрозумілість його для масового читача. Замітку небезпідставно вважають найдавнішим жанром журналістики.

• Види: Подієва замітка, Анонс, Анотація, Міні-рецензія, Міні-порада. Основні риси замітки:

• Лаконічність Оперативність Відповіідь (Що?де?Коли?) Побудова за шаблоном:

1. суть

2. джерела і подробиці

3. передісторія (бекграунд) і конктекстні зв'язки 

• 36. Інтерв’ю. Вимоги до нього.

• Інтерв'ю - це бесіда, вибудо­вана за певним планом через безпосередній контакт інтерв'­юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей.

• У журналістиці інтерв'ю використовується як метод збору інформації та як жанр. Інтерв'ю — призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або яким-небудь іншим діячем^[1]. Якщо сама бесіда, її хід, — не стали предметом відображення в тексті, а журналіст просто використав дані для публікації, говоримо про те, що журналіст користувався інтерв'ю як методом збору інформації. Якщо ж автор подав розмову у формі запитань та відповідей, то це жанр інтерв'ю.

• Інтерв’ю-факт Інформаційне інтерв’ю, мета якого – виявлення, підтвердження або уточнення певних фактів.

• Інтерв’ю-думка Проблемно-аналітичне інтерв’ю, метою якого є виявлення думки, позиції певної людини з певної проблеми.

• Портретне інтерв’ю Це діалог, метою якого є розкриття індивідуальності того, кого інтерв’юють, створення його образу.

• Інтерв’ю-полілог Різновид інтерв’ю з великою кількістю співрозмовників(прес-конференції, брифінги). Його головна мета – виявлення позицій установ чи організацій, лідерів з того чи іншого питання, отримання інформації, яку іншим шляхом отримати неможливо.

• 37.Жанрові особливості репортажу. Вимоги до нього

• Репорта́ж — повідомлення в періодичних виданнях, радіо- і телепередачах про важливі події суспільного життя, а також мистецької та літературної дійсності, матеріал з місця подій.

• послідовне зображення події — динаміка оповіді, пов'язана з тривалістю дії;

• наочність — створення образної картинки за допомогою предметного опису деталей, наведення подробиць, відтворення вчинків і реплік дійових осіб;

• максимальна документальність — репортаж не може бути реконструкцією події або творчою вигадкою (можливим у нарисі або фейлетоні);

• емоційно забарвлений стиль оповіді, що надає додаткової переконливості;

• активна роль особистості репортера, що дозволяє не тільки побачити подію очима журналіста, але й провокує самостійну роботу читацької уяви.

• подієві (новинні);

• тематичні;

• постановчі.

• гарячий репортаж (про несподівану подію, про передбачувану подію, яку треба висвітлювати негайно і яка має несподіваний фінал);

• теплий репортаж (про подію, яку починають висвітлювати в процесі її розвитку — на другий день катастрофи: організація допомоги або пошук причин катастрофи; про подію, яка триває в часі і яка може повторитися знову);

• холодний репортаж (про події, відомі заздалегідь: слухання в суді, вихід книги, візит президента, вибори). З-поміж холодних репортажів вирізняються такі, які вертаються на сторінки преси певного числа щороку.