16.Діагностичне значення протеїнурії

Протеїнурія (від протеїни і грецького слова сеча) — виділення білка з сечею.Коли ниркиздорові, білок кров'яної плазми надходить у сечу в дуже невеликій кількості і звичайними методами не визначається. Протеїнурія виникає при захворюваннях нирок (пієлонефрит), порушенні у них кровообігу (застійна нирка), а також при гарячкових інфекційних захворюваннях, травмах черепа, епілептичних припадках. Іноді протеїнурія зумовлена запаленням сечовидільних шляхів. Протеїнурія може виникнути у здорової тварини після значного фізичного навантаження, охолодження, стресів. Патогенетичним механізмом появи білку в сечі є збільшення фільтрації та (або) зниження реабсорбції протеїну внаслідок патологічного процесу. Протеїнурія є однією із найчастіших ознак сечового синдрому, виділення білка є нефротоксичним фактором. Основною характеристикою протеїнурії вважається кількісна ступінь виділення білка. Остання у більшості хворих визначає прогноз нефрологічного захворювання та термін розвитку ниркової недостатності. Таким чином, клінічне значення протеїнурії полягає у своєчасному виявленні протеїнурії та адекватному її лікуванні. 

17.Гепатоспецифiчнi ферменти

Ферменти (ензими) — біологічні каталізатори білкової природи, які синте- зуються в клітинах живих організмів та забезпечують необхідні швидкість і координацію біохімічних реакцій, що становлять обмін речовин (метаболізм). Із гепатоспецифічних (органоспецифічних) ферментів для діагнос-тики хвороб печінки у сироватці крові тварин визначають активність СДГ, аргінази, орнітинкарбамоїлтрансферази (ОКТ), ФМФА, печінковий ізофермент ЛДГ (ЛДГ₅). Зростання активності органоспецифіч-них ензимів у сироватці крові є патогномонічним показником цитолітичного синдрому ураження печінки, оскільки вони розміщуються лише в гепатоцитах і при їхній деструкції елімінують у кров.

До відносно специфічних (для печінки) ферментів відносять ГЛДГ, ГГТ, малатдегідрогеназу (МДГ), ізоцитратдегідрогеназу (ІЦДГ), лейцин-амінопептидазу (ЛАП), 5-нуклеотидазу, уроканіназу та ін. Крім клітин печінки, вони можуть локалізуватися і в іншому органі.

У печінці знаходиться велика кількість неспецифічних ферментів (АСТ, АЛТ, альдолаза, ЛДГ, холінестераза, ЛФ та ін.), які розміщуються також у клітинах інших тканин організму. Тому використовувати їх у діагностиці хвороб печінки слід одночасно із гепатоспецифічними або відносно специфічними ферментами чи іншими показниками й обов’язково враховувати симптоми, які отримані при клініч-ному дослідженні хворої тварини. 18.Білкові фракції плазми крові

Білки крові — це динамічна система, яка знаходиться в рівновазі з білками тканин і відображає певною мірою стан обміну білків в організмі. Основна частина загального білка плазми крові (біля 90 %) припадає на альбуміни, глобуліни і фібриноген. Альбуміни — це найбільш гомогенна фракція білків, що синтезуються в печінці. Глобуліни сироватки крові представлені чотирьма фракціями (α1, α2, β і γ), кожна з яких не є однорідною і містить декілька білків, що відрізняються за своїми функціями. Фібриноген — безбарвний волокнистий білок з групи глобулінів, розчинений в плазмі крові.  19.Причини і види глюкозурії

При виявленні в сечі тварини глюкози, йому ставиться діагноз глюкозурія. У нормі в сечі глюкози бути не повинно (точніше, вона є, але в таких кількостях, що не виявляється лабораторними методами). У більшості випадків глюкозурія є симптомом цукрового діабету. У деяких випадках глюкозурія свідчить про порушення реасорбции в нирці - ця патологія називається ниркова глюкозурія.

 Поява глюкозурії може бути викликано: цукровий діабет; лікарськими препаратами; вагітністю;порушенням роботи нирок; дисфункція ендокринних залоз;сепсисом, обширними опіками, злоякісними процесами тощо; Глюкозурія може бути патологічною і фізіологічною. Фізіологічну спостерігають після вживання їжі багатої на вуглеводи, деяких ліківфізичних навантажень, а також при деяких емоційних станах. Патологічна глюкозурія може бути інсулярною та екстраінсулярною. Інсулярні глюкозурії розвиваються при зменшенні виробки інсуліну підшлунковою залозою. Екстраінсулярні (непанкреотичні) глюкозурії охоплюють велику групу різних станів, при яких глюкозурія пов’язана не роботою підшлункової залози, а з порушенням роботи інших органів і систем, які беруть участь в регуляції вуглеводного обміну. Виділяють:

- аліментарну глюкозурію, яка виникає при вживанні великої кількості вуглеводної їжі;

- емоційну, яка виникає після емоційних збуджень;

- глюкозурії, які виникають при порушенні роботи центральної нервової системи (при черепно-мозкових травмах, пухлинах мозку, менінгітах та інших), так як кора головного мозку та центральна нервова система беруть участь в регуляції вуглеводного обміну;

- гормональні глюкозурії розвивається при порушенні роботи деяких ендокринних залоз, які беруть участь в регуляції вуглеводного обміну (гіпофіз, щитовидна залоза, надниркові залози);

- глюкозурії при захворюваннях печінки, в результаті порушення глікопексичної функції печінки (пігментний цироз);

- ренальна (ниркова) глюкозурія, яка розвивається в результаті зниження реабсорбції глюкози в ниркових канальцях (частіше спостерігається у дітей). При цьому рівень глюкози в крові залишається нормальним.