4. Піднебіння: частини, його будова, м’язи м’якого піднебіння.

Піднебіння (palatum) складається з двох частин — твердого та м’якого піднебінь.

Тверде піднебіння (palatum durum) формує передню частину піднебіння і являє собою кісткову пластинку, яка з обох боків вкрита слизовою оболонкою. Уздовж кісткового серединного піднебінного шва розміщене підвищення слизової оболонки — шов піднебіння (raphe palati), від якого розходяться поперечні піднебінні складки (plicae palatinae transversae). Спереду піднебінний шов закінчується різцевим сосочком (papilla incisiva).

М’яке піднебіння (palatum molle), або піднебінна завіска (velum palatinum), складає задню третину піднебіння. Посередині вільного краю м’якого піднебіння розміщений його видовжений відросток — піднебінний язичок (uvula palatina). Основу м’якого піднебіння утворюють піднебінний апоневроз і посмугована м’язова тканина. М’яке піднебіння збоку переходить в дужки — arcus glossopalatinus і arcus pharyngopalatinus. М’язи м’якого піднебіння: 1) m.palatopharyngeus — підтягує глотку доверху; 2) m.palatoglossus — звужує зів; 3) m.uvulae — вкорочує язичок; 4) m.levator veli palatini — піднімає м’яке піднебіння; 5) m.tensor velli palatine — опускає м’яке піднебіння.

5. Язик: частини, будова, класифікації м’язів язика, особливості слизової оболонки язика, функції язика.

Язик (lingua, glossa) являє собою м’язовий орган, має овально-видовжену форму. Більша передня частина язика зветься тілом язика (corpus linguae), а задня — коренем язика (radix linguae). Тіло язика спереду закінчується верхівкою язика (apex linguae). Край язика (margo linguae) є межею між його верхньою та нижньою поверхнями. Верхня поверхня, або спинка язика (dorsum linguae), опукла, шорстка, торкається піднебіння. По серединній лінії спинки язика проходить борозна (sulcus medianus linguae). Перпендикулярно їй поперечно прямує межова борозна (sulcus terminalis linguae). Попереду межової борозни розміщена передня частина (pars anterior) спинки язика, а позаду — задня частина (pars posterior) спинки язика. Заглиблення у місці сходження серединної та межової борозен має назву сліпого отвору язика (foramen caecum linguae), який є залишком ембріональної щитоподібно-язикової протоки (ductus thyroglossalis). На нижній поверхні (facies inferior) язика розташовується складка слизової оболонки — вуздечка язика (frenulum linguae). У власній пластинці кореня язика є непарний язиковий мигдалик (tonsilla lingualis).

Слизова оболонка передборозенної частини спинки язика утворює невеликі випини — язикові сосочки (papillae linguales). За формою та розташуванням розрізняють шість типів сосочків: ниткоподібні (papillae filiformes) — вкривають всю поверхню спинки язика, найчисельніші, затримують їжу на поверхні язика, мають больові та температурні рецептори; конічні (papillae conicae) — вкривають всю поверхню спинки язика, найчисельніші; грибоподібні (papillae fungiformes) — розташовані у передній частині спинки, містять смакові бруньки; сочевицеподібні (papillae lentiformes) — схожі на грибоподібні, але менші, розташовані між ними; жолобуваті (papillae vallatae) — найбільші, розташовані на межі кореня і тіла, містять майже половину смакових бруньок; листоподібні (papillae foliatae) — розташовані по краях, містять смак. бруньки.

М’язи язика, mm. linguae, поділяються на власні та скелетні. Усі м’язи язика іннервуються під’язиковим нервом.

I. Власні м’язи язика змінюють його форму:

1. Верхній поздовжній м’яз (m. longitudinalis superior) — вкорочує язик, піднімає його верхівку вгору; при односторонньому скороченні відводить верхівку язика вбік.

2. Нижній поздовжній м’яз (m. longitudinalis inferior) — вкорочує язик, опускає його верхівку вниз; при односторонньому скороченні відводить верхівку язика вбік.

3. Поперечний м’яз язика (m. transversus linguae) — звужує та видовжує язик, скручує його у трубочку.

4. Вертикальний м’яз язика (m. verticalis linguae) — видовжує язик та робить його більш плоским.

II. Скелетні м’язи язика змінюють положення язика:

1. Підборідно-язиковий м’яз (m. genioglossus) — тягне язик вперед та вниз.

2. Під’язиково-язиковий м’яз (m. hyoglossus) — тягне язик дозаду та вниз.

3. Шило-язиковий м’яз (m. styloglossus) — тягне язик до заду та вгору, а при односторонньому скороченні — убік.

Кровопостачає язик язикова артерія (гілка зовнішньої сонної артерії). Кров від язика відтікає по язиковій вені до внутрішньої яремної вени. Язик належить до органів травлення і виконує функції: перемішування їжі і пересування її з однієї частини порожнини рота в іншу; членороздільної мови; периферійного органа смаку; у немовлят язик приймає участь у ссанні молока.