3.4. Класифікація систем:

3.4.1. Загальна класифікація: абстрактні системи; конкретні системи; відкриті системи; закриті системи; динамічні системи; адаптивні системи; ієрархічні системи, їх характеристики.

Існує багато класифікацій систем, ознаки класифікації та, відповідно, види систем залежать від цілей організаційного аналізу. Класифікація допомагає охарактеризувати систему, тобто визначити функцію, яку система повинна виконувати або сформулювати меіу чи визначити та оцінити чинники, що впливають на систему.

У загальному, у науковій літературі найчастіше виділяють такі види систем:

– абстрактні – системи теоретико-методологічного характеру, що дозволяють описувати загальні й специфічні властивості організаційної структури елементів, зв'язків і відносин у цілісному утворенні для пізнання, вивчення й проектування стану, поведінки та розвитку досліджуваного складного об'єкта як системи;

– конкретні – системи, елементи яких є фізичними об'єктами. Конкретні системи поділяють на природні та штучні. Природні системи створює природа або суспільство, але функціонують вони в подальшому без втручання людини. Штучні системи створює людина чи певне суспільство для реалізації запланованих програм, цілей;

– відкриті – системи, що активно взаємодіють із зовнішнім середовищем, обмінюючись із ним ресурсами, і в такий спосіб пристосовуються до його змін. Відкриті системи відзначаються, з одного боку, широким набором зв'язків із зовнішнім середовищем, а з іншого – значною залежністю від нього;

– закриті – системи з фіксованими межами, які не мають обміну із зовнішнім середовищем і тому відносно незалежні від нього. Закриті системи ігнорують зовнішній вплив і не віддають власну енергію зовнішньому середовищу. Для них характерні, перш за все, розвинені внутрішні зв'язки, і створює їх зазвичай людина для задоволення конкретних потреб та інтересів;

– динамічні – системи, які розвиваються, змінюються в часі. Така система виступає структурованим об'єктом із входами та виходами, у який у певні моменти можна вводити або виводити ресурси. Поведінку динамічних систем можна аналізувати в певному проміжку часу. Процеси в таких системах відбуваються або безперервно, або в дискретні проміжки часу;

– адаптивні – системи, які функціонують в умовах початкової невизначеності й мінливості зовнішнього середовища на основі процесу накопичення й використання інформації. Їм властива сукупність реакцій, що забезпечують пристосування до змін внутрішніх і зовнішніх умов;

– ієрархічні – системи, елементи яких згруповані за рівнями, вертикально співвідносними між собою, і мають розгалужені виходи. До основних переваг ієрархічних систем можна віднести; свободу локального впливу; відсутність необхідності пропускати занадто великі потоки інформації через один пункт управління; підвищену надійність. Основні характеристики ієрархічних систем – це: послідовне вертикальне розміщення рівнів, що складають систему; пріоритет дій підсистем вищого рівня; залежність дій підсистеми вищого рівня від фактичного виконання функцій на нижчих рівнях; відносна самостійність підсистем, що забезпечує можливість поєднання централізованого і децентралізованого управління складною системою. Класифікація видів систем за різними ознаками наведена у таблиці 3.6.

[23].