- •Семінарське заняття 7
- •Тема 4. Організація як соціум
- •4.1. Соціальна організація і соціальна спільність.
- •4.2. Людина як елемент соціальної системи.
- •4.3. Активність і опірність соціальної організації. Загальні риси соціальної організації.
- •4.4. Основні види соціальних організацій: формальна й неформальна організації.
- •4.5. Механізми регулювання (регулятори) у соціальних системах: цільова управлінська дія, саморегуляція (самоуправління), організаційний порядок.
4.5. Механізми регулювання (регулятори) у соціальних системах: цільова управлінська дія, саморегуляція (самоуправління), організаційний порядок.
Цілісність соціальної системи забезпечується механізмами її регулювання. У соціальних системах діють три основні типи регуляторів:
– цільова у правлінська дія:
– саморегуляція;
– організаційний порядок.
Розглянемо суть цільової управлінської дії. Її механізм включає цілепокладання і ціле реалізацію Як правило, ця дія здійснюється поза організацією. При цьому можна виділити два види цільового управління: зовнішнє управління і самоврядування. Зовнішнє управління, у свою чергу, може бути розділене на управління, спрямоване безпосередньо на елементи об'єкту управління, і управління, спрямоване на систему в цілому.
Управління, спрямоване на окремі елементи організації, припускає, що власні можливості суб'єктів організації використовуються лише в межах заданих ззовні установок, отже, їх потенціал використовується не повною мірою (рис. 4.3.).
До переваг зовнішнього управління можна віднести:
– осяжність максимального числа об'єктів управління;
– можливість єдиної скоординированно! дії на окремі елементи управління, виходячи з інтересів цілого.
Недоліками цього управління є:
– обмеженість інтелектуального потенціалу єдиної управлінської ланки;
– його відірваність від завдань і проблем низових ланок;
– відсутність особистої зацікавленості усіх елементів організаційної структури в результатах функціонування.
Самоврядування відноситься до цільового управління. Його можна розглядати з кібернетичних або соціологічних позицій. З точки зору кібернетики система вважається самокерованою, якщо має автономію відносну автономію стосовно зовнішнього середовища і її поведінка не повністю детермінована ззовні. З соціологічної точки зору правління виступає як участь усіх членів організації у виборі загальних рішень.