років. У цей період виявляються статеві відмінності у розмірах і формі тіла, оскільки статеве дозрівання у дівчаток починається в середньому на 2 роки раніше ніж у хлопчиків. Наприклад, дівчатка у віці 10 років випереджають хлопчиків за зростом і масою тіла, відбувається перший перехрест ростових процесів. У період другого дитинства підвищується секреція статевих гормонів (особливо у дівчаток), унаслідок чого починають розвиватися вторинні статеві ознаки: формуються грудні залози, з’являється волосся на лобку, а потім у пахвових ділянках. Статеві органи розвиваються одночасно з грудними залозами.

Меншою мірою в період другого дитинства проявляється процес статевого дозрівання у хлопчиків. Тільки до кінця періоду другого дитинства в них починається прискорений розвиток яєчок, а потім і статевого члена.

Наступний період – підлітковий, його називають також періодом статевого дозрівання, або пубертатним. Він продовжується у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток – з 12 до 15 років. У цей період відзначається збільшення швидкості ростових процесів, тобто відбувається пубертатний стрибок, який стосується всіх розмірів тіла. У дівчаток довжина тіла найбільш інтенсивно збільшується протягом 11-12-го років; у хлопчиків

– протягом 13-15-го років. Особливо швидко ростуть хлопчики в 13-14 років, унаслідок чого вони у цей віковий період випереджають дівчаток за довжиною тіла. До кінця підліткового періоду довжина тіла у них становлять 90 – 97% від дорослих чоловіків.

Упідлітковому віці відбувається перебудова головних систем організму (м’язової, дихальної, серцево-судинної). Головні функціональні характеристики підлітків наближаються до таких у дорослих. У хлопчиків у цей час особливо інтенсивно розвивається м’язова система.

Слід зауважити, що різниця в довжині тіла у хлопчиків і дівчаток до періоду статевого дозрівання становить не більше ніж 2%, а після статевого дозрівання вона досягає в середньому 8%.

Юнацький вік продовжується у хлопців від 18 років до 21 року, у дівчат – від 17 до 20 років. У цей період в основному закінчується процес росту тіла та формування організму, всі основні розміри та ознаки тіла досягають дефінітивної, тобто кінцевої, величини.

Узрілому віці форма та будова тіла змінюються мало. У 20 – 30 – літніх людей можливе продовження росту хребтового стовпа за рахунок нашарування кісткової речовини на верхніх і нижніх поверхнях тіл хребців, однак ці зміни не пере-

вищують в середньому 3 – 5 мм. Між 30 та 50 роками довжина тіла залишається постійною, а потім починає зменшуватись. У старечому віці та в довгожителів довжина тіла зменшується на 6 – 8 % порівняно з юнацьким віком.

Площини

Для чіткого визначення положення, розмірів, просторових відношень судин, органів у порожнинах тіла людини, проекції органів на ділянки її тіла користуються поняттями площин і осей. Тіло людини в нормальній анатомії вивчають у вертикальному положенні з кінцівками спрямованіми донизу, а долоні рук обернуті вперед.

Існує три основні, взаємно перпендикулярнї площини (plana), які умовно можна проводити через будь-яку точку органа чи ділянки тіла людини, причому, кількість площин може бути довільною (мал. 10).

Ці площини такі: горизонтальна (plana horizontalia); фронтальна, лобна (plana frontalia); сагітальна, стрілова (plana sagittalia). Площини проводяться відносно вертикальної осі тіла людини.

Горизонтальна (horizontalis – паралельно горизонту) площина перетинає тіло чи орган упоперек, поділяючи їх на верхню та нижню частини. Для позначення утворень розташованих вище від горизонатальної площини застосовують термін “верхній” (superior), або “черепний” (cranialis), що означає розташований ближче до головного кінця тіла. Терміном “нижній” (inferiror), або “хвостовий” (caudalis) визначається положення нижче від горизонтальної площини, тобто ближче до хвостового кінця тіла.

Мал. 10. Площини та осі тіла людини (схема)

14

1.Фронтальна (лобна) площина.

2.Горизонтальна площина.

3.Сагітальна (стрілова) площина.

А– Вертикальна ось.

В – Фронтальна ось. С – Сагітальна ось.

Фронтальна, лобна площина (plana frontalis) проводиться паралельно площині лоба, поділяючи тіло на передній і задній відділи. Терміном “передній” (anterior) та його синонімом “черевний” (ventralis) позначаються органи, утворення або частини тіла, розташовані попереду від лобної площини, тобто ближче до його передньої поверхні. Для визначення органів чи утворень, розташованих позаду від лобної площини застосовують термін “задній” (posterior) та його синонім “спинний” (dorsalis).

Третя площина йде під прямим кутом до лобної і горизонтальної площин, проводиться в напрямку стріли, що пронизує тіло вздовж – спереду назад. Цю площину називають сагітальною, стріловою (plana sagittalis). Її проводять по середині тулуба, поділяючи його на праву (правий – dexter) і ліву (лівий - sinister) симетричні половини і називають серединною площиною (planum medianum). Розташування частин тіла, органів чи ліній відносно стрілових площин позначають термінами: медіальний, “присередній” (medialis) – розташований ближче до середини і “бічний” (lateralis) - розташований збоку, далі від середини.

Відповідно до трьох площин виділяють осі, які дозволяють орієнтувати різні анатомічні утворення, органи відносно вертикального положення тіла. Осі також визначають напрямок рухів у суглобах. Фронтальна, лобна (поперечна) співпадає з лобною площиною. Наприклад, навколо лобної осі здійснюються нахили тулуба вперед і назад. Сагітальна, стрілова вісь проходить спереду назад у відповідній площині. Як приклад руху навколо цієї осі – нахили тулуба в правий і лівий боки. Вертикальна вісь проходить зверху вниз у стріловій площині. Навколо цієї осі тулуб людини повертається вправо й вліво.

Крім цих найменувань є широко вживані в анатомії і в клінічній практиці спеціальні терміни. Так, для визначення порівняльних розмірів схожих утворень користуються термінами “більший” (major), “менший” (minor) і “найменший” (minimus). Терміни величини – “великий” (magnus), “малий” (minor). Для позначення частин кінцівок використовують терміни: “ближчий” (proximalis), тобто розташований ближче до тулуба і “дальший” (distalis) – віддалений від

тулуба. Коли характеризують положення органів, які розташовані в порожнинах тіла і в його частинах, застосовують термін “внутрішній” (internus) і “зовнішній” (externus). Терміном “поверхневий” (superficilis) позначають поверхневе розташування відносно поверхні тіла чи органа; глибоке розташування позначають терміном “глибокий” (profundus).

Ділянки тіла людини

В анатомії просторова характеристика тіла людини, його частин розглядається від вихідного вертикального положення з опущеними донизу верхніми кінцівками і повернутими вперед долонями. Саме з урахуванням цього положення характеризують проекцію внутрішніх органів на стінки грудної і черевної порожнин, визначають межі різних топографоанатомічних ділянок, частин тіла, описують проекцію місць розташування судин і нервів.

Голова (caput): лоб (sinciput), потилиця (occiput), скроня (tempora), вухо (auris), око (oculus), щока (bucca), ніс (nasus), рот (os), підборіддя (mentum), лице (facies).

Ділянки голови (мал. 11 a,б): лобна (regio frontalis), тім’яна (regio parietalis), потилична (regio occipitalis), скронева (regio temporalis), слухова (regio auricularis), соскоподібна (regio mastoidea), лицева (regio facialis), очноямкова (regio orbitalis), щічна (regio buccalis), вилична (regio zygomatica), привушно-жувальна (regio parotideomasseteri-ca), носова (regio nasalis), ротова (regio oralis), підборідна (regio mentalis).

Ділянки шиї (cervix) такі (мал. 11 a,б): передня шийна ділянка (regio cervicalis anterior), груднин- но-ключично-соскоподібна ділянка (regio sternocleido-mastoidea), бічна шийна ділянка (regio cervicalis lateralis), задня шийна ділянка (regio cervicalis piosterior).

Мал. 11. Ділянки голови і шиї (a — вигляд спереду і з права; б— вигляд ззаду і зліва):

1	- regio frontalis;	9 - regio zygomatica;
2	- regio parietalis;	10 - regio infraorbitalis;

15

3	- regio occipitalis;	11	- regio nasalis;
4	- regio temporalis;	12	- regio oralis;
5	- regio auricularis;	13	- regio mentalis;
6	- regio mastoidea;	14	- regio cervicalis anterior;
7	- regio orbitalis;	15	- regio
8	- regio buccalis;	sternocleidomastoidea;
		16	- regio cervicalis lateralis;
		17	- regio cervicalis piosterior.

Тулуб (truncus), на ньому визначають: грудну клітку (thorax), груди (pectus), живіт (abdomen), таз (pelvis), спину (dorsum) (мал. 12).

lateralis), ділянка груді (regio mammaria), підгрудна ділянка (regio inframammaria), пахвова ділянка (regio axillaris).

Ділянки живота: підребер’я; підреброва ділянка (hypochondrium; regio hypochondriaca); надчрев’я; надчревна ділянка (epigastrium; regio epigastrica); бік; бічна ділянка (latus; regio lateralis); пупок; пупкова ділянка (umbo; regio umbilicalis); пахвина; пахвинна ділянка (inguen; regio inguinalis); підчрев’я; лобкова ділянка (hypogastrium; regio pubica).

Ділянки спини (див. мал. 13): хребтова (regio vertebralis), крижова (regio sacralis), лопаткова (regio scapularis), підлопаткова (regio infrascapularis), поперекова (regio lumbalis).

Мал. 12. Ділянки тулуба і кінцівок людини. Вигляд спреду:

1	- regio presternalis;	13	– hypogastrium, regio
2	- fossa infraclavicularis;	pubica;
3	- regio pectoralis;	14	- regio deltoidea;
4	- regio pectoralis lateralis;	15	- regio brachii anterior;
5	- regio mammaria;	16	- regio cubitalis anterior;
6	- regio inframammaria;	17	- regio antebrachii anterior;
7	- regio axillaris;	18	- regio antebrachii posterior;

8- hypochondrium, regio 19 - regio carpalis;

hypochondriaca;				20	- regio dorsalis manus;
9	–	epigastrium,	regio	21	- digiti manus;
epigastrica;				22	- regio femoris anterior;
10	- latus, regio lateralis;			23	- regio genus anterior;
11	– umbo, regio umbilicalis;			24	- regio cruris anterior;
12	– inguen, regio inguinalis;			25	- dorsum pedis;
				26 - digiti pedis.

Ділянки грудної клітки: передгрудннина ділянка (regio presternalis), підключична ямка (fossa infraclavicularis), грудна ділянка (regio pectoralis), бічна ділянка грудної клітки (regio pectoralis

Мал. 13. Ділянки тулуба і кінцівок людини. Вигляд ззаду:

1	- regio vertebralis;				13	- regio palmaris;
2	- regio suprascapularis;				14	– thenar;
3	- regio scapularis;				15	– hypothenar;
4	- regio infrascapularis;				16	- digiti manus;
5	- regio lumbalis;				17	- regio glutealis;
6	- regio sacralis;				18	- regio coxae;
7	- regio deltoidea;				19	- regio femoris posterior;
8	- regio brachii posterior;				20	- regio genus posterior;
9	- regio cubitalis posterior;				21	- regio cruris posterior;
10		-	regio	antebrachii	22	- regio surae;
posterior;					23	– planta;
11		- regio antebrachii anterior;			24	- digiti pedis.
12		- regio carpalis;

Промежинна ділянка (мал. 14) (regio perinealis) поділяється на відхідникову ділянку

16

(regio analis) і сечово-статеву ділянку (regio urogenitalis).

Верхні кінцівки (membri superiores). На кожній з них знайдіть: грудний пояс (cingulum pectorale); плече (brachium), лікоть (cubitus), передпліччя (antebrachium); кисть (manus). Кисть утворюють: зап’ясток (carpus), п’ясток (metacarpus), долоню (palma; vola), тил кисті (dorsum manus), пальці кисті (digiti manus).

Ділянки верхньої кінцівки (див. мал. 12, 13) – дельтоподібна (regio deltoidea); плечова (regio brachialis), яка поділяється на передню плечову (regio brachii anterior), задню плечову (regio brachii posterior); ліктьова (regio cubitalis), у якій виділяють передню (regio cubitalis anterior) і задню ліктьову (regio cubitalis posterior) ділянки; передплічна (regio antebrachii), що поділяється на передню передплічну (regio antebrachii anterior) і задню передплічну (regio antebrachii posterior); ділянку кисті (regio manus), яку поділяють на зап’ясткову (regio carpalis) і тильну ділянку (regio dorsalis manus); долонну ділянку (regio palmaris), у якій виділяють підвищення великого пальця (thenar) і підвищення мізинця (hypothenar); п'я- сткову ділянка (regio metacarpalis); пальці кисті (digiti manus).

Мал. 14. Промежинна ділянка:

1 - regio perinealis;

2 - regio urogenitalis.

Пальці кисті: великий, або перший, палець [I] (pollex; digitus primus [I]); вказівний, або другий, палець [II] (index; digitus secundus [II]); середній, або третій, палець [III] (digitus medius; digitus tertius [III]); престневий, або четвертий, палець [IV] (digitus anularis; digitus quartus [IV]); мізинець, або п’ятий, палець [V] (digitus minimus; digitus quintus [V]).

Нижні кінцівки (membri inferiores). Кожна з них складається з тазового пояса (cingulum pelvicum), сідниці (nates), кульші (coxa) стегна (femur), гомілки (crus) і стопи (pes).

У межах тазового пояса виділяють сідничну (regio glutealis) і кульшову (regio coxae) ділянки.

Стегнову ділянку (regio femoris) поділяють на передню стегнову (regio femoris anterior) і задню стегнову (regio femoris posterior) ділянки; колінну ділянку (regio genus) на - задню колінну (regio

genus posterior) і передню колінну (regio genus anterior); гомілкову ділянку (regio cruris) на - передню гомілкову (regio cruris anterior) і задню гомілкова (regio cruris posterior), у склад якої відносять литкову ділянку (regio surae). Також до ділянок нижньої кінцівки відносять: передню над- п’ятково-гомілкову (regio talocruralis anterior), задню надп’ятково-гомілкову (regio talocruralis posterior), присередню закісточкову (regio retromalleolaris medialis), бічну закісточкову (regio retromalleolaris laterlis). Ділянку стопи (regio pedis) поділяють на: п’яткову ділянку (regio calcanea), тил стопи (dorsum pedis); підошву (planta) а також на заплеснову (regio tarsalis), плеснову (regio metatarsalis) ділянки та пальці стопи (digiti pedis).

Пальці стопи: великий, перший, палець стопи [I] (hallux; digitus primus [I]), другий палець [II] (digitus secundus [II]), третій палець [III] (digitus tertius [III]); четвертий палець [IV] (digitus quartus [IV]); мізинець, або п’ятий палець [V] (digitus minimus; digitus quintus [V]).

Система скелета

(systema skeletale)

Загальні дані про будову кісток

Скелет (мал. 15), подiляють на твердий i м’який. Твердий скелет складається з 206-210 кiсток які виконує 4 основні функцiї:

1)опорну - для тiла i його частин,

2)захисну - для головного та спинного мозку i внутрiшнiх органiв,

3)локомоторну – за рахунок скорочення скелетних м’язiв,

4)кровотворну –-за рахунок червоного кiсткового мозку.

17

Мал. 15. Скелет. Загальний вигляд спереду

М’який скелет становлять сполучнотканиннi утворення: зв’язки, апоневрози, фасцiї, мiжкiстковi перетинки.

За формою кiстки подiляють на довгi, короткi, плоскi та атипові. Розгляньте на препаратах: довгi кiстки мають тiло (diaphysis), i два наростки (epiphysis) – ближчий та віддалений (proximalis et distalis). Мiж тілом i наростками розміщений метафіз (metaphysis), в якому локалiзуються зони росту кiсток у довжину. Бiльшiсть довгих кiсток входить до складу верхнiх і нижнiх кiнцiвок.

Короткi кiстки утворюють хребтовий стовп, зап’ясток, заплесно i забезпечують гнучкiсть рухiв. Плоскi кiстки утворюють стiнки порожнин тулуба, черепа. До атипових кiсток належать деякi кiстки черепа, якi мають окремi частини рiзної форми (наприклад, скронева кiстка), вони не мають певної визначеної форми.

Будова кістки є складною, що вiдображує її функцiю та розвиток. На розпилі видно: зовнiшнiй шар усiх кiсток утворює щiльну речовину (substantia compacta), внутрiшнiй - губчасту речовину (substantia spongiosa). У товщi трубчастих кiсток розміщені кістковомозковi порожнини, стінки яких вистеляє дуже тонка оболонка з колагенових волокон, яку називають середкістям (endosteum).

Розглядаючи свiжі препарати кiсток людей чи тварин, звернiть увагу на те, що затоки в губчастій речовині та кiстковомозковi порожнини

заповненi червоним кiстковим мозком (medulla ossium rubra). Вiн побудований з ретикулярної (сітчастої) тканини, що виробляє стовбуровi клiтини кровi, з яких розвиваються всi види клiтин кровi.

Розрiзняють червоний кiстковий мозок (medulla ossium rubra), в якому утворюються еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, та жовтий кiстковий мозок (medulla ossium flava). Останнiй в тілі трубчастих кісток поступово замiнює червоний кiстковий мозок, жировi клiтини надають йому жовтого кольору.

На зовнiшнiй поверхнi кісток є сполучнотканинна оболонка – окiстя (periоsteum). Окістя складається з двох шарiв: зовнішнього – волокнистого, та внутрiшнього – остеогенного. Остеогенний шар утворений пучками еластичних і колагенових волокон та значною кiлькiстю остеобластiв, що розмножуються i перетворюються на остеоцити. Таким чином, кiстка росте в товщину назовнi шляхом нашарування кiсткової тканини. В окiстi розташовуються кровоноснi судини i нерви, якi здiйснюють живлення та iннервацiю кiсток. У разі ушкодження окiстя руйнується вiдповiдна частина кiсткової тканини.

Хiмiчний склад i фiзичнi властивостi кісток

Кісткова тканина дорослої людини складається з 50% води, 15,75% жиру, 12,4% органiчних i 21,85% неорганiчних речовин. У знежиренiй кiстцi мiститься приблизно 1/3 органiчної i 2/3 неорганiчної речовини. Осеїн – клейка органiчна речовина – надає кiсткам гнучкостi, мiнеральнi речовини – мiцностi.

Таким чином, кiстка – орган опори i руху тiла - складається з трьох взаємопов’язаних компонентiв: кiсткових клiтин, мiжклiтинної речовини i мiнеральних речовин. Розрiзняють 4 типи кiсткових клiтин: остеобласти, остеокласти, остеоцити i хондроцити. Остеобласти розташовані у внутрішньому шарі окістя i виробляють осеїн. Остеокласти беруть участь у резорбції (руйнуванні) кістки, утворюють порожнини. Остеоцити - зрiлi клiтини, замурованi в мiнеральнiй речовинi кiстки, вони утворюють кiстковi пластинки. Останнi концентрично розташованi навколо так званого каналу остеона, в якому проходить кровоносний капiляр. Цi пластинки, канал та капiляр складають окрему структурну одиницю кiстки - остеон.

Напрямок центральних каналiв остеонiв вiдповiдає напряму сил натягу та опору, якi виникають у процесi функцiонування кiстки. Кожна кiстка має специфiчнi особливостi архiтектури, зумовленi фiзичним навантаженням.

18

Ріст трубчастих кiсток кiнцiвок у довжину здійснюється за рахунок хондроцитiв епіфізаного хряща. Вони розташованi в прошарку хряща мiж тілом та кінцем кістки i забезпечують рiст тіла кістки в довжину. Епiфiзарний хрящ (він ще має назву зони росту) зберiгається доти, поки можливий рiст кiсток у довжину.

Кiстки скелета у зародка розвиваються по-рi- зному. Кістки, що розвиваються на мiсцi перетинчастої сполучної тканини, називають первинними, перетинчастими, або покривними, а кiстки, що виникли з хрящової тканини - вторинними, або хрящовими.

Первиннi кiстки починають формуватися наприкiнцi 2-го мiсяця ембрiонального розвитку, коли в товщi сполучної тканини з’являються скупчення остеобластiв, якi називають точками скостенiння. До первинних кiсток вiдносять кiстки склепiння мозкового черепа та кiстки лицевого черепа. Вторинні кістки на основі хряща починають розвиватися на 3-му мiсяці внутрішньоутробного розвитку. Якщо кiсткова тканина утворюється всерединi хряща, це енхондральне скостенiння, а якщо в сполучнiй тканинi, що покриває хрящ, це перихондральне скостенiння (охрястя – perichondr-ium). Кiстки, що розвиваються за перита енхондральним типами, називаються атиповими.

Для контролю динамiки росту i будови кiсток в медицинi широко використовують рентгенологiчний метод дослiдження. На рентгенограмах знайдiть щільну i губчасту речовину, визначте тіло кістки, наростки, метафіз, кiстковомозкову порожнину.

Будова хребців

Хребтовий стовп (columna vertebra-lis) складається з окремих хребцiв (vertebrae), з’єднаних мiж собою в єдине ціле (мал. 16).

Видiляють шийні, грудні, поперекові, крижові та куприкові хребці.

Шийних хребців (vertebrae cervicales; CI-СVII) є сім, грудних - (vertebrae thoracicae; ТI-ТXII) дванадцять, поперекових - (vertebrae lubales; LI- LV) п’ять, крижових - (vertebrae sacrales; SI -SV) п’ять, вони зрослися в одну крижову кiстку (os sacrum). Куприковi хребці (vertebrae coccygeae) рудиментарнi, їх 3-5, вони також зрослися в одну куприкову кiстку (os coccygis).

Загальна будова хребців Хребець (vertebrae) складається з тiла

(corpus vertebrae) та дуги (arcus vertebrae), що

з’єднуються ніжками дуги (pediculi arcus vertebrae). Між тiлом та дугою хребця розташовується хребцевий отвiр (foramen vertebrale). Хребцевi отвори всiх хребцiв формують хребтовий канал (canalis vertebralis). На початку дуги мiж тiлом хребця i суглобовими вiдростками знаходяться верхня та нижня хребцевi вирiзки (incisura vertebralis superior et inferior). Нижня хребцева вирiзка верхнього хребця разом з верхньою хребцевою вирiзкою нижнього хребця обмежовують мiжхребцевий отвiр (foramen intervertebrale), крiзь який проходять нерви i судини.

На дузі знаходяться сім відростків, назад вiдходить найдовший відросток - остистий (processus spinosus), в сторони вiдходять поперечнi вiдростки (processus transversus) - правий i лiвий. Також є чотири невеликих суглобових відростків - верхнi та нижнi (processus articulares superiorеs et inferiores). На суглобових вiдростках розташовані гладенькi суглобовi поверхнi, які спрямованi в залежності від відділу хребтового стовбура.

19

Мал. 16. Хребтовий стовп (вигляд з лівого боку):

а– шийні хребці; б – грудні хребці; в – поперекові хребці;

г– крижова кістка; д – куприк;

1 – lordosis cervicalis; 2 - lordosis lumbalis; 3 - kiphosis thoracicа; 4 - kiphosis sacralis.

Шийні хребці (vertebrae cervicales CI -СVII)

Особливості будови:

-наявність отвору у поперечному вiдростку (foramen transversarium), який утворений вiд рудимента ребра i власне відростка у вигляді двох горбиків - переднього та заднього (tuberculum anterius et posterius), між ними - на верхнiй поверхнi поперечних вiдросткiв є борозна спинномозкового нерва (sulcus nervi spinalis);

-суглобові поверхні знаходяться у площині, яка є майже горизонтальною;

-хребцевий отвір має трекутну форму (окрім

СІ);

-остистий відросток спрямований гори-

зонтально та роздвоєний (spina bifida) (окрім С1 та СVII);

- тіла хребців, порівняно з хребцями інших відділів, є меншими.

Перший шийний хребець - атлант (atlas), з’єднується з черепом (мал. 17), не має тiла та остистого вiдростка, за формую нагадує кiльце. Передня частина кiльця утворена передньою дугою (arcus anterior atlantis), задня частина кiльця - задньою дугою (arcus posterior atlantis), мiж ними розмiщенi бічні маси (massаe lateralеs atlantis), на яких розташовуються верхня суглобова поверхня (facies articularis superior) та нижня суглобова поверхня (facies articularis inferior). Вiд бічної маси вiдходить поперечний вiдросток (processus transversus) з отвором.

Мал. 17. Атлант (вигляд зверху):

1 - arcus anterior atlantis;

2 - arcus posterior atlantis;

3 - massa lateralis atlantis;

4 - facies articularis superior;

5 – foramen transversarium;

6 - sulcus arteriae vertebralis;

7 - tuberculum posterius;

8 - tuberculum anterius;

9 - fovea dentis.

Передня дуга має на переднiй поверхнi переднiй горбок (tuberculum anterius), а на заднiй поверхнi - ямку зуба (fovea dentis) для з’єднана iз зубом осьового хребця. На заднiй дузi розмiщений заднiй горбок, а на верхнiй суглобовій поверхнi - борозни хребтової артерiї (sulcus arteriaе vertebralis).

Axis – осьовий (ІІ шийний хребець). Вiд тiла хребця вгору вiдходить стовщений вiдросток - зуб (dens axis), на якому є невеликi передня та задня суглобовi поверхнi, передня - для з'єднання з атлантом, до задньої прилягає поперечна зв’язка атланта. По обидва боки вiд зуба розташованi двi верхнi суглобовi поверхнi для з'єднання з атлантом, знизу розташовані нижнi суглобовi вiдростки (мал. 18).

Шийні хребцi від ІІІ по V мають типову для даного відділа будову. Значно більший за розміром переднiй горбок VI шийного хребця дiстав назву сонного (tuberculum caroticum), що дозволяє в разі поранення сонної артерiї притиснути її до цього горбка. Остистий вiдросток VII шийного хребця видовжений, у зв’язку з чим хре-

20

бець дiстав назву “виступаючий хребець” (vertebra prominens). Вiн є орієнтиром мiж дiлянками шиї та спини (мал. 19).

Мал. 18. Осьовий хребець (вигляд збоку):

1 - corpus vertebrae;

2 - processus transversus;

3 - processus spinosus;

4 - foramen transversarium;

5 – facies articularis superior;

6 - dens axis;

7 - facies articularis anterior;

8 - facies articularis sterior.

Мал. 19. Типовий шийний хребець (a - вигляд зверху, б - вигляд з лівого боку):

1 - сorpus vertebrae;

2 – processus transverses;

3 – tuberculum anterius;

4 – tuberculum posterius;

5 – foramen transversarium;

6 – foramen vertebrale;

7 - processus spinosus;

8 – facies articularis superior.

хребцях разом формують ямку для головки ребра. Винятком є I, X, XI, XII груднi хребцi: на I хребцi бiля верхнього краю тiла є реброва ямка для I ребра, а бiля нижнього – напiв’ямка для II ребра. X хребець має напiв’ямку на верхньому краї тiла для X ребра; XI, XII хребцi мають на бiчнiй поверхнi тiла ямки для кожного з останнiх двох ребер (мал. 20);

-суглобові певерхні знаходяться у площині, що наближається до фронтальної (окрім нижніх поверхонь ТXII);

-поперечнi відростки вiдхиленi назад, стовщенi на кiнцях i мають на переднiй поверхнi реброву ямку поперечного вiдрост-ка (fovea costalis processus transversi) для з’єднання з горбком ребра, поперечнi вiдростки XI та XII грудних хребцiв таких ямок не мають;

-остистi вiдростки грудних хребців значно довшi, нiж остисті відростки шийних хребцiв, у верхньому i нижньому вiддiлах хребців вони розташованi горизонтально, в середньому відділі - майже вертикально.

Грудні хребці (vertebrae thoracicae ТI - ТXII)

Характернi особливості будови:

-оскiльки бiльшiсть ребер з’єднуються

зтiлами двох сумiжних хребцiв, то тiло хребця має на бічній поверхнi по двi ребровi ямки: на

верхньому краї тiла хребця - верхню реброву ямку (fovea costalis superior), а на нижньому - нижню (fovea costalis inferior), якi на сумiжних

Мал. 20. Грудний хребець (а - вигляд з лівого боку. б – зверху):

1 - corpus vertebrae;

2 - processus spinosus;

3 - processus transverses;

4 - processus articularis superior;

5 - fovea costalis processus transverse;

6 - fovea costalis superior;

7 - fovea costalis inferior;

8 - icisura vertebralis inferior;

9 - foramen vertebrale.

21

Поперекові хребці (vertebrae lubales LI-LV) Особливості будови:

-суглобовi вiдростки масивнi, розташованi в стріловій площинi, причому суглобовi поверхнi верхнiх вiдросткiв спрямовані всередину

іввігнутi, а нижнiх вiдросткiв - спрямованi назовнi й опуклi. Кожен верхнiй суглобовий вiдросток (мал. 22) має сосочкоподiбний відросток (processus mamillaris);

-поперечнi вiдростки тонкi та плоскі (вони є рудиментами ребер), без отворiв i суглобових ямок, але бiля основи кожного з них є додатковий вiдросток (processus accessorius), можливо, власне поперечний відросток;

-хребцевий отвір має трикутну

форму;

-велике, овальної форми тiло; Поперекові хребці характерних відмін між

собою не мають.

Мал. 22. Поперековий хребець (а - вигляд з лівого боку, б - вигляд зверху):

1 - corpus vertebrae;

2 – foramen vertebrale;

3 - facies aticularis superior;

4 - processus articularis superior;

5 - processus mammillaris;

6 - processus trans-verses;

7 - processus spinosus;

8 - incisura vertebralis inferior;

9 - processus articularis inferior;

10 - processus accessorius.

Крижова кiстка (os sacrum) формується з п’яти крижових хребцiв (vertebrae sacrales SI -SV), якi у дорослих зростаються в одну кiстку. Основа крижової кiстки (basis ossis sacri) спрямована вгору i з’єднується з V поперековим хре-

бцем, утворюючи мис (promontorium). Верхiвка крижової кiстки (apex ossis sacri) обернена донизу i вперед. Тазова поверхня ввігнута. На нiй видiляються поперечнi лiнiї (lineaе transversaе) i вертикально розташованi чотири пари передніх крижових отворiв (foramina sacralia anteriora). Задня поверхня крижової кiстки опукла, вздовж середньої лiнiї проходить серединний крижовий гребiнь (crista sacralis mediana), який утворюється внаслiдок зрощення остистих вiдросткiв. По боках вiд нього розмiщуються невисокi промiжні та бічні крижовi гребенi (crista sacralis intermedia et lateralis), якi утворюються внаслiдок зрощення суглобових та поперечних вiдросткiв. Названi крижовi гребенi розташованi вздовж задніх крижових отворiв (foramina sacralia posteriora; - мал. 23).

Мал. 23. Крижова кістка (а - задня поверхня, б

-передня поверхня):

1 - basis ossis sacri;

2 - apex ossis sacri;

3 - partes laterales;

4 - processus articularis superior;

5 - canalis sacralis;

6 - crista sacralis mediana;

7 - crista sacralis medialis;

8 - foramina sacralia posteriora;

9 - foramina sacralia anteriora;

10 - crista sacralis lateralis;

11 - facies auricularis;

22

12 - hiatus sacralis;

13 - cornu sacrale.

Через крижову кiстку проходить крижовий канал (canalis sacralis), що проходить через усю кiстку. Вгорi вiд задньої частини основи вiдходять два верхнiх суглобових вiдростка (processus articulares superiores), вони розташованi збоку вiд крижового отвору. Знизу крижовий канал закiнчується крижовим розтвором (hiatus sacralis), який обмежований крижовими рогами (cornua sacraliа).

Масивнi бічні частини крижової кiстки (partes laterales) ззаду мають горбистiсть крижової кістки (tuberositas ossis sacri), i на них є вушкоподiбнi поверхнi (facies auriculares), що з’єднуються з клубовими кiстками.

Куприкова кістка (os coccygis). Ця кiстка у дорослої людини складається з III-V рудиментних хребцiв (vertebrae coccygeae). На першому куприковому хребцi можна розрiзнити залишки суглобових вiдросткiв, якi утворюють куприковi ріжки (cornua coccygea; мал. 24).

Мал. 24. Куприк (вигляд сзаду):

1 - cornu coccygeum.

Будова ребер та груднини

Ребра (costae), їх 12 пар, мають вигляд плоских довгих пластинок, що складаються з ребрової кiстки (os cоstale) та ребрового хряща (cartilago costalis). Сiм пар верхнiх ребер (І–VII) ребровим хрящем з’єднуються з грудниною. Їх називають справжнiми ребрами (costae verae). Останнi 5 пар ребер (VIII–XІІ) називають несправжнiми (costae spuriae), серед них XI та XII ребра коливнi (costae flucitantes), що вiльно закiнчуються в м’язах черевної стiнки (мал. 25).

Кiсткова частина ребра подiляється на: головку ребра (caput costae), шийку (collum costae) і тiло ребра (corpus costae). Головка ребра розташована на задньому кiнцi його i має двi суглобовi поверхнi, що вiддiляються одна вiд одної гребенем головки ребра (crista capitis costae) за винятком I, XI та XII ребра, головки яких мають тiльки одну суглобову поверхню, тому що з’єднуються тiльки з одним тiлом вiдповiдного хребця.

За головкою ребра розмiщується найвужча його частина - шийка ребра (collum costae) з гребенем шийки ребра (crista colli costae)

уздовж верхнього краю. На межі із тілом кісткової частини ребра знаходиться горбочок ребра (tuberculum costae), який з’єднується із поперечним відростком хребця (мал. 26).

Мал. 25. Грудна клітка (вигляд спереду):

1 - manubrium sterni;

2 - corpus sterni;

3 - processus xiphoideus;

4 - arcus costalis;

5 - spatium intercostale;

6 - costae I—XII.

Тiло ребра має зовнiшню та внутрiшню поверхнi, а також верхнiй та нижнiй краї. Уздовж нижнього краю внутрiшньої поверхнi тiла ребра проходить борозна ребра (sulcus costae) для мiжребрових судин i нервiв. Мiж шийкою i тiлом на деякiй вiдстанi вiд горбка утворюється кут ребра (angulus costae).

Мал. 26. Ребро (costa):

1 - crista capitis costae;

2 - caput costae;

3 - collum costae;

4 - tuberculum costae;

5 - angulus costae;

6 - sulcus costae;

7 - cartilago costalis.

Особливостi будови i розташування I, II, XI, XII ребер

23

Перше ребро розташоване горизонтально, найбiльше зiгнуте, в ньому видiляють верхню та нижню поверхнi, присередній та бiчний краї. На верхнiй поверхнi є горбок переднього драбинчастого м’яза (tuberculum musculi scaleni anterioris), спереду вiд якого розташовується борозна пiдключичної вени (sulcus venae subclaviae), ззаду - борозна пiдключичної артерiї (sulcus arteriae subclaviae). Останнi (XI, XII) ребра не мають горбка, на суглобовiй поверхнi головки ребра вiдсутнiй гребiнь, вiдсутнi також борозна ребра, кут ребра, шийка ребра та гребiнь шийки (мал. 27).

Мал. 27. Ребра (costa I et II):

1 - angulus costae;

2 - tuberculum costae;

3 - collum costae;

4 - caput costae;

5 - sulcus a. subclavia;

6 - tuberculum m. scaleni anterioris;

7 - sulcus v. subclavia;

8 - tuberositas m. serrati anterioris.

Груднина (sternum)

Непарна, плоска, довга кістка, що складається з трьох частин: ручки (manubrium sterni), тiла (corpus sterni) та мечоподiбного вiдростка (processus xipho-ideus). Ручка на верхньому краї має яремну вирiзку (incisura jugularis), бiля неї з кожного боку - ввігнутi ключичнi вирiзки (incisuraе claviculares), а донизу вiд них - ребровi вирiзки (incisurае costales). Мiсце з’єднання ручки груднини з її тiлом - кут груднини (angulus sterni), бiля якого прикрiплюється II ребро, що є орієнтиром для визначення інших ребер під час обстеження хворого. Мечоподiбний вiдросток закiнчується тупим або розщепленим кiнцем (мал. 28).

Мал. 28. Грудина (sternum):

1 - manumbrium sterni; 2 - corpus sterni; 3 - processus xipoideus; 4 - angulus sterni; 5 - incisura jugularis; 6 - incisura clavicularis; 7 - incisurae costales.

Загальний огляд черепа.

Кiстки мозкового черепа.

Череп (cranium) є скелетом голови (мал. 29) i подiляється на мозковий череп (neurocranium) i лицевий череп (viscerocranium). Мозковий череп мiстить i захищає головний мозок, лицевий череп обмежовує зовнi порожнину носа i рота - початковi вiддiли дихальної i травної систем. До складу мозкового черепа належить шiсть кiсток: потилична, тiм’яна, лобова, клиноподiбна, скронева, решiтчаста.

Мал. 29. Череп (а – вигляд спереду, б – вигляд збоку):

1 - os frontale;

2 - os nasale;

3 - maxilla;

4 - os zygomaticum;

5 – mandibula;

6 - for. supraorbitale;

7 - for. infraorbitale;

8 - for. mentale;

9 - os parietale;

10 - os occipitale;

11 - os temporale;

12 - os sphenoidale.

Потилична кістка (os occipitale) складається з чотирьох частин, які розміщені навколо великого потиличного отвору (foramen magnum):

24

основну частину (pars basilaris), дві бічні частини (partes lateralis) та потиличну луску (squama occipitalis). Основна частина на верхній поверхні увігнута й утворює схил (clivus). На нижній поверхні посередині розташований глотковий горбок (tuberculum pharyngeum). Спереду основна частина з’єднується з клиноподібною кісткою, з боків - з кам’янистими частинами скроневих кісток. На бічних краях основної частини розташована борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris; мал. 30).

На нижнiй поверхнi бічних частин розмiщенi потиличнi виростки (condyli occipitales). Ззаду вiд кожного з них розташована виросткова ямка (fossa condylaris), на днi якої вiдкривається непостiйний отвiр - виростковий канал (canalis condylaris). У ньому розмiщена вена, що вiдводить кров із сигмоподiбної пазухи. В основi потиличних виросткiв проходить канал пiд’- язикового нерва (canalis nervi hypoglossi). На бічній частинi є яремна вирiзка (incisura jugularis), яка разом з однойменною вирiзкою скроневої кiстки утворює яремний отвiр. Ззаду вiд яремної вирiзки розташований яремний вiдросток (рrocessus jugularis).

Мал. 30. Потилична кістка (а – внутрішня поверхня; б – зовнішня поверхня):

1 - foramen magnum;

2 - squama occipitalis;

3 - pars basilaris;

4 - pars lateralis;

5 - protuberantia occipitalis interna;

6 – sulcus sinus sagittalis superioris;

7 – sulcus sinus transversi;

8 - crista occipitalis interna;

9 - linea nuchae inferior;

10 - linea nuchae superior;

11 - linea nuchae suprema;

12canalis condylaris;

13 - condylus occipitalis;

14 - tuberculum pharyngeum;

15 - processus jugularis.

На внутрiшнiй (мозковiй) поверхнi потиличної луски (squama occipitalis). є внутрiшнiй потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna), в обидва боки вiд нього вiдходять борозни поперечної пазухи (sulcus sinus transversi), вгору - борозна верхньої сагітальної пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris); вiд виступу донизу вiдходить внутрiшнiй потиличний гребiнь (crista occipitalis interna). Перелiченi утворення об’- єднують під назвою хрестоподiбного пiдвищення (eminentia cruciformis), яке подiляє мозкову поверхню луски на чотири ямки. До двох верхнiх ямок прилягають потиличнi частки пiвкуль великого мозку, а до двох нижнiх - пiвкулi мозочка.

На зовнiшній поверхні, в центрi розмiщується зовнiшнiй потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa). Донизу вiдходить зовнiшнiй потиличний гребiнь (crista occipitalis externa). Вiд нього йдуть верхня i нижня каркові лінії (limea nuchalis suoperior; limea nuchalis inferior), а бiля потиличного кута є невеликий тiм’яний отвiр (foramen parietale), крiзь який проходить тiм’яна випускна вена (vena emissaria parietalis).

Парна тiм’яна кiстка (os parietale) має чотирикутну форму, бере участь в утвореннi черепного склепiння; має чотири краї: потиличний, лусковий, стріловий, лобний (margo occipitalis, squamosus, sagittalis, frontalis). Кути: верхньопередній - лобний (angulus frontalis), нижньопередній - клиноподібний (angulus sphenoidalis), задньо-верхній - потиличний (angulus occipitalis), задньо-нижній - соскоподібний (angulus mastoideus). Клиноподiбний кут є гострим та на внутрiшнiй його поверхнi є артерільниі борозни (sulci arteriosi) та борозна середньої оболонної артерiї (sulcus arteriaе meningeaе mediaе). Соскоподібний кут заокруглений i на внутрiшнiй поверхнi має борозну сигмоподiбної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). Мiсце найбiльшої опуклостi кiстки називається тiм’яним горбом (tuber parietale). Уздовж стрілового краю кiстки, на її внутрiшнiй поверхнi розмiщена борозна верхньої сагітальої пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), а бiля потиличного кута є невеликий тiм’яний отвiр (foramen parietale), крiзь який проходить венозний тiм’яний випускник (мал. 31).

Лобна кістка (os frontale) має чотири частини: лобну луску (squama frontalis), парні очноямкові частини (partes orbitales) і розташовану між ними носову частину (pars nasalis) (мал. 32). Луска має зовнiшню i внутрiшню поверхнi (facies externa et interna). На зовнiшнiй поверхнi є два лобних горби (tubera frontalia), пiд кожним з них розмiщена надбрiвна дуга (аrcus superciliaris), мiж ними розташовується надперенiсся (glabella).

Спереду i знизу луска має надочноямковий край (margo supraorbitalis). Знайдiть його, збоку вiн закiнчується виличним вiдростком (processus

25

zygomaticus). У присередній частині надочноямкового краю є надочноямкова вирiзка (отвiр) (incisura, foramen supraorbitalis). На бічній поверхні є скронева лiнiя (linea temporalis) i скронева поверхня (facies temporalis).

Мал. 31. Тім’яна кістка (а - внутрішня поверхня; б - зовнішня поверхня):

1 - margo frontalis;

2 - margo sagittalis;

3 - margo occipitalis;

4 - margo squamosus;

5 – sulcus sinus sagittalis superioris;

6 - foveolae granulares;

7 – sulcus sinus sigmoidei;

8 - angulus frontalis;

9 - angulus sphenoidalis;

10 - angulus occipitalis;

11 - angulus mastoideus;

12 - linea temporalis inferior;

13 - linea temporalis superior;

14 - foramen parietale.

На внутрiшнiй поверхнi луски знаходиться лобний гребiнь (crista frontalis) i борозна верхньої сагітальної пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), ззаду вiд гребеня є слiпий отвiр (foramen cаecum) .

Очноямкова частина має мозкову i очноямкову поверхнi, на останнiй збоку розташована ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis), ближче до середини - блокова ямка (fovea trochlearis), у нiй - блокова ость (spina trochlearis) у виглядi гачка, яку утворює хрящ i тiльки в старечому вiцi вона може окостенiти. Мiж очноямковими частинами є глибока решiтчаста вирiзка (incisura ethmoidalis), яку заповнює решiтчаста пластинка решiтчастої кiстки.

Носова частина лобної кiстки з’єднується з носовими кiстками та лобним вiдростком верхньої щелепи. На середнiй дiлянцi знаходиться носова ость (spina nasalis), збоку вiд нього є парнi отвори лобної пазухи (apertura sinus

frontalis), що ведуть у лобну пазуху (sinus frontalis). Лобна пазуха подiляється перегородкою на двi половини (septum sinuum frontalium) (мал. 32 б).

Мал. 32. Лобна кістка (а - вигляд спереду, зовнішня поверхня, б - вигляд знизу):

1 - squama frontalis;

2 - processus zygomaticus;

3 - for. supraorbitale;

4 - incisura frontalis;

5 - pars nasalis;

6 - pars orbitalis;

7 - fossa glandulae lacrimalis;

8 - fovea trochlearis;

9 - apertura sinus frontalis.

Решiтчаста кiстка (os ethmoidale) розташована мiж очноямковими частинами лобної кiстки i спереду вiд клиноподiбної кістки, складається з чотирьох частин: а) дірчастої пластинки (lamina cribrosa), б) перпендикулярної пластинки (lamina perpendicularis) i в) парного решiтчастого лабіринту (labyrinthus ethmoidalis). Бiльша їі частина розташована в носовiй порожнинii. Дірчаста пластинка кiстки розташована горизонтально, заходить у решiтчасту вирiзку лобової кiстки й утворює верхню стiнку носової порожнини, має близько 40 маленьких отворiв, крiзь якi з порожнини носа до порожнини черепа проходять волокна нюхових нервiв та судини.

Перпендикулярна пластинка вiдходить пiд прямим кутом вiд горизонтальної дірчастої пластинки і має двi частини: верхню, що виступає над горизонтальною пластинкою й утворює випин - пiвнячий гребiнь (crista galli), i нижню - видовжену, що опускається в порожнину носа i разом з лемішем формує кiсткову перегородку носа.

Решiтчастi лабiринти розташованi по обидва боки вiд перпендикулярної пластинки i складаються з великої кiлькостi повітряносних решiтчастих комiрок (cellulae ethmoidales), які сполучаються мiж собою i з порожниною носа. Решiтчастi

26

комiрки вистеленi слизовою оболонкою, їх подiляють на переднi, що вiдкриваються в середнiй носовий хiд, середнi та заднi, що вiдкриваються у верхнiй носовий хiд. На присереднiй стiнцi лабіринту, яка утворює бiчну стiнку порожнини носа, є верхня носова раковина (concha nasalis superior) та середня носова раковина (concha nasalis media). Бiчна стiнка решiтчастого лабіринту називається очноямковою пластинкою (lamina orbitalis), тому що утворює бiльшу частину присередньої стiнки очної ямки.

Клиноподiбна кiстка (os sphenoidale) розмiщується в центрi основи черепа і складається з тiла, малих та великих крил i крилоподiбних вiдросткiв. Тiло (corpus) клиноподібної кістки, що має форму куба. Верхня поверхня тiла обернена до порожнини черепа, посерединi має утворення, що називається турецьким сiдлом (sella turcica), на днi якого є гіпофізна ямка (fossa hypophysialis), де залягає гiпофiз. Спереду від гіпофізної ямки знайдіть горбок сiдла (tuberculum sellae), а ззаду – спинку сiдла (dorsum sellae) з двома заднiми нахиленими вiдростками (processus clinoideus posterior). Збоку вiд тiла розмiщена досить широка сонна борозна (sulcus carоticus), а поряд з нею – клиноподiбний язичок (lingula sphenoidalis). Усерединi тiла кiстки є порожнина – клиноподiбна пазуха (sinus sphenoidalis), подiлена перегородкою (septum sinuum sphenoidalium) на двi частини (мал. 33).

Мал. 33. Клиноподібна кістка (а - вигляд зверху, б - вигляд спереду):

1	- canalis opticus;	7	- dorsum sellae;
2	- fissura orbitalis superior;	8	- ala minor;
3	- for. rotundum;	9	- ala major;
4	- for. ovale;	10 - processus pterygoideus;

5	- for. spinosum;	11	- canalis pterygoideus;
6	- fossa hypophysialis;	12	- apertura sinus
		sphenoidalis.

Передня поверхня тiла обернена до носової порожнини i її недостатньо видно на черепi. На серединi нижньої поверхнi тiла починається клиноподiбний гребiнь (crista sphenoidalis), який продовжується на передню поверхню у виглядi клиноподiбного дзьоба (rostrum sphenoidale).

Вони разом з перпендикулярною пластинкою решiтчастої кiстки i лемешем утворюють кiсткову перегородку носа. На переднiй поверхнi тiла, збоку вiд клиноподiбного дзьоба знайдiть клиноподiбнi раковини (conchae sphenoidales) – тоненькi кiстковi пластинки, якi обмежовують спереду клиноподiбну пазуху. У центрi кожної раковини є отвiр клиноподiбної пазухи (apertura sinus sphenoidalis).

Малi крила (alae minores) – тонкi трикутнi пластинки, якi вiдходять в обидва боки вiд тiла кiстки, мають двi поверхнi: - мозкову i очноямкову. Бiля основи кожного крила проходить зоровий канал (canalis opticus). Мiж зоровими каналами на верхнiй поверхнi тiла клиноподібної кістки розташована передперехресна борозна (sulcus preсhiasmatis), спереду вiд неї – клиноподібний витин (jugum sphenoidale), ззаду – горбок сiдла.

Великi крила (alae majores) починаються вiд бокiв тiла i мають чотири поверхнi: 1) мозкову поверхню (faсies cerebralis), обернену до порожнини черепа; 2) очноямкову поверхню (facies orbitalis), що утворює бiчну стiнку очної ямки; 3) скроневу поверхню (facies temporalis), яка подiляється пiдскроневим краєм (margo infratemporalis) на двi частини; 4) верхньощелепну поверхню (facies maxillaris), яка бере участь у формуваннi крилопiднебiнної ямки. Мiж малими та великими крилами розташована верхня очноямкова щiлина (fissura orbitalis superior), що з’єднує порожнину черепа з порожниною очної ямки. В основi кожного великого крила є три отвори. Круглий отвiр (foramen rotundum) розмiщений спереду і ближче до середини, овальний отвір (foramen ovale) - дещо ззаду та збоку, остистий отвiр (foramen spinosum) розташовується в задньому гострому кутi великого крила, поблизу ості клиноподібної кістки (spina ossis sphenoidalis).

Вниз вiд тiла кiстки вiдходять крилоподiбнi вiдростки (processus pterуgoidei), які утворенi бічною та присередньою пластинками (lamina lateralis et medialis). Звернiть увагу, що мiж пластинками розмiщується глибока крилоподiбна ямка (fossa pterygoidea), а на верхiвцi вiдростка - крилоподiбна вирiзка (incisura pterygoidea). В основi крилоподiбного вiдростка спереду назад проходить крилоподiбний канал (canalis pterygoideus), який з’єднує рваний отвiр з крилопіднебiнною ямкою. В основi присередньої пластинки є човноподiбна ямка (fossa scaphoidea). Верхiвка цiєї пластинки закiнчується крилоподiбним гачком (hamulus pterygoideus), який має борозну (sulcus hamuli pterygoidei). див. Пi-

27

хвовий вiдростк (processus vaginalis) розташований на нижнiй поверхнi тiла клиноподiбної кiстки i являє собою присередню частину основи крилоподiбного вiдростка у виглядi горизонтально розташованої пластинки, спрямованої ближче до крила лемеша. Над пiхвовим вiдростком розмiщена лемешево-піхвова борозна (sulcus vomerovaginalis), пiд ним – піднебіннопіхвова борозна (sulcus palatovaginalis). У цих борознах проходять гiлки глоткових нервiв.

Скронева кістка (os temporale) розміщена в бічній частині основи черепа і складається з кам’янистої, барабанної та лускової частин (мал. 34, 35). Кам’яниста частина (pars petrosa) за формою нагадує тригранну піраміду. Усередині кам’янистої частини розташовані барабанна порожнина і кістковий лабіринт внутрішнього вуха. Відшукайте поверхні кам’янистої частини: 1) передню (facies anterior partis petrosae), обернену вперед і вбік, 2) задню (facies posterior partis petrosae), обернену назад і ближче до середини, і 3) нижню (facies inferior partis petrosae), обернену донизу, а також три краї: верхній і задній (margo superiorr et posterior). Щоб правильно визначити поверхні та краї кам’янистої частини, потрібно зорієнтувати скроневу кістку таким чином, щоб виличний відросток був обернений вперед, соскоподібний – назад, лускова частина повинна розміщуватися вертикально в сагітальній площині. У такому положенні також визначають праву або ліву кістку.

Передня поверхня кам’янистої частини. Біля верхівки кам’янистої частини (apex partis petrosae) знаходиться неглибока ямка – трійчасте втиснення (impressio trigeminalis), де розміщується трійчастий вузол V пари черепних нервів. Майже на середині передньої поверхні розташоване дугове підвищення (eminentia arcuata), збоку від нього - покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani), а спереду - два отвори: розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris) та розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris). Від названих отворів до верхівки кам’янистої частини проходять дві борозни: борозна великого кам’я- нистого нерва (sulcus nervus petrosi majoris) та борозна малого кам’янистого нерва (sulcus nervus petrosi minoris). Борозна і розтвір каналу малого кам’янистого нерва розташовані збоку, тобто ближче до лускової частини. Остання відокремлюється від кам’янистої частини кам’яни- сто-лусковою щілиною (fissura petrosquamosa).

Задня поверхня кам’янистої частини. Тут розташований внутрiшнiй слуховий отвiр (porus acusticus internus), продовженням якого є внутрiшнiй слуховий хiд (meatus acusticus internus); ззаду i зверху вiд нього розташована пiддугова ямка (fossa subarcuata), а ззаду i знизу - отвір канальця присiнка (apertura canaliculi vestibuli). У канальці присiнка розташована ендолiмфатична протока, вона є продовженням

маточково-мішечкової протоки, яка з’єднується з мiшечком i маточковою перетинчастого лабiринту внутрішнього вуха. Звернiть увагу, що на верхньому краї кам’янистої частини розташована борозна верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris).

Мал. 34. Права скронева кістка (а - зовнішня поверхня, б - нижня поверхня):

1 - pars squamosa;

2 - processus zygomaticus;

3 - porus acusticus externus;

4 - processus mastoideus;

5 - processus styloideus;

6 - apertura interna canalis carotici;

7 - apertura externa canalis carotici;

8 - fossa jjugularis;

9 - canaliculus mastoideus;

10 - for. stylomastoideum;

11for. mastoideum.

Нижня поверхня кам’янистої частини є нерiвною, майже в центрi її є яремна ямка (fossa jugularis), на днi якої знайдіть невелику борозну, що веде в отвiр соскоподiбного канальця (canaliculus mastoideus). Вiн вiдкривається в барабанно-соскоподібній щiлинi. Спереду вiд яремної ямки розмiщується зовнiшній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici), який веде в сонний канал (canalis caroticus), вiн на верхiвцi кам’янистої частини закiнчується внутрiшнiм отвором сонного каналу (apertura interna canalis carotici). Мiж останнiм i яремною

28

ямкою є кам’яниста ямочка (fossula petrosa), в якiй починається барабаннй каналець (canaliculus tympanicus).

Збоку вiд яремної ямки виступає спрямований донизу шилоподiбний вiдросток (processus styloideus), кзаду знаходиться соскоподiбний вiдросток (processus mastoideus) i мiж ними – шило-соскоподiбний отвiр (foramen stylomastoideum). Ближче вiд соскоподiбного вiдростка розташовані соскоподiбна вирiзка (incisura mastoidea) i борозна потиличної артерiї (sulcus arteriae occipitalis). На зовнiшнiй поверхнi соскоподiбного вiдростка є соскоподiбний отвiр (foramen mastoidеum), який вiдкривається на внутрiшнiй поверхнi в борознi сигмоподiбної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). Важливо звернути увагу на заднiй край кам’янистої частини, в переднiй частинi його розмiщується борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris), за нею йде заднiй край яремної ямки, обмежований яремною вирiзкою (incisura jugularis), яку невеликий внутрiшньояремний вiдросток (processus intrajugularis) подiляє на двi частини: передню i задню. На цiлому черепi яремний отвiр також має двi частини. Посерединi заднього краю вiдкривається отвір канальця завитки (apertura canaliculi cochleae). У канальцi завитки розташована перилiмфатична протока внутрiшнього вуха.

Мал. 35. Скронева кістка (внутрішня поверхня):

1 - pars squamosa;

2 - pars petrosa;

3 - porus acusticus internus;

4 - apertura canaliculi vestibuli;

5 - sul. sinus petrosi superioris;

6 - sul. sinus sigmoidei;

7 - hiatus canalis nervi petrosi minoris;

8 - hiatus canalis nervi petrosi majoris.

Барабанна частина (pars tympanica) має вигляд жолоба, вiдкритого доверху, обмежовує з трьох сторiн (спереду, знизу i ззаду) зовнiшній слуховий отвір (porus acusticus externus) i зовнiшній слуховий хід (meatus acusticus externus). На межi з барабанною порожниною має барабанну борозну (sulcus tympanicus) для прикрiплення барабанної перетинки. Зверху барабанну борозну обмежовують два випини: спереду - велика барабанна ость (spina tympanica major), ззаду - мала барабанна ость (spina tympanica minor). Мiж цими випинами

розмiщується барабанна вирiзка (incisura tympanica).

Барабанна частина вiдокремлюється вiд лускової частини барабанно-лусковою щiлиною (fissura tympanosquamosa), в яку виступає частина покрiвлi барабанної порожнини i подiляє її на двi щiлини: передню - кам’янисто-лускову (fissura petrosquаmosa) i задню - кам’янистобарабанну (fissura petrotympanica). Через останню щiлину з барабанної порожнини виходить гiлка проміжного нерва - барабанна струна. Ззаду барабанна частина вiдокремлюється вiд соскоподiбного вiдростка барабаннососковою щiлиною (fissura tympanomastoidea). Ви вже знаєте, що в нiй закiнчується соскоподiбний каналець, через який проходить вушна гiлка блукаючого нерва.

Лускова частина (pars squamosa) має форму пластинки, розмiщеної в стріловiй площинi. На нiй видiляють скроневу (зовнiшню) та мозкову (внутрiшню) поверхнi. На мозковiй поверхнi (facies cerebralis) видно артерiальнi борозни (sulci arteriosi) – слiди вiд прилягання оболонних артерiй та їх гiлок. На скроневій поверхнi (facies temporalis) розмiщується борозна середньої скроневої артерiї (sulcus arteriae temporalis mediae). Вiд лускової частини вiдходить виличний вiдросток (processus zygomaticus), який з’єднується з виличною кiсткою й утворює виличну дугу (arcus zygomaticus). На нижнiй поверхнi лускової частини розмiщена нижньощелепна ямка (fossa mandibularis) для з’єднання з суглобовим вiдростком нижньої щелепи. Спереду нижньощелепну ямку обмежовує суглобовий горбок (processus articularis), вiдокремлюючи її вiд пiдскроневої ямки.

Над зовнiшнiм слуховим отвором розташовується надходова ямочка (foveоla suprameatica), а над нею – надходова ость (spina suprameatica). На межi мiж лусковою частиною i соскоподiбним вiдростком проходить надсоскоподiбний гребiнь (crista supramastoidea), вiн закiнчується бiля тi- м’яної вирiзки (incisura parietalis), яку виповнює соскоподiбний кут тiм’яної кiстки.

Найважливіші в практичному сенсі канали кам’янистої частини скроневої кiстки:

∙Внутрiшнiй слуховий хiд (meatus acusticus internus) починається в центрi задньої поверхнi кам’янистої частини i розташований косо. Вiн заповнений лицевим нервом (VII пара черепних нервів), присiнково-завитковим нервом (VIII пара черепних нервів), а також артерiєю i венами перетинчастого лабіринту.

∙Канал лицевого нерва (canalis facialis). У

ньому розташованi промiжний i лицевий нерви, кровоноснi судини. Починається він на днi внутрiшнього слухового ходу. Горизонтальна частина каналу продовжується вперед i вбік (перпендикулярно до осі кам’янистої частини), потiм повертає пiд прямим кутом назад, у цьому мiсцi канал досягає рiвня розтвору каналу великого кам’янистого нерва. Звiдси канал продовжується паралельно до лабіринтової стінки барабанної порожнини, утворюючи на нiй виступ каналу ли-

29

цевого нерва (prominentia canalis facialis), пiд прямим кутом повертає вертикально донизу i закiнчується шило-соскоподiбним отвором на нижнiй поверхнi кам’янистої частини. Таким чином, у каналi можна видiлити три частини: двi горизонтальнi, мiж якими є колiнце каналу лицевого нерва (geniculum canalis facialis), i вертикальну частину. Вiд вертикальної частини каналу до барабанної порожнини вiдходить каналець барабанної струни (сanaliculus chordаe tympani), в якому розташована гiлка проміжного нерва - барабанна струна. Канал лицевого нерва найкраще вивчати на розпилах скроневої кiстки.

∙Сонний канал (canalis caroticus) починається зовнiшнiм отвором на нижнiй поверхнi кам’я- нистої частини, йде вгору, потiм пiд прямим кутом повертає вперед i присередньо. Закiнчується на верхiвцi кам’янистої частини внутрiшнім отвором сонного каналу. Введiть дротяну указку в цей канал i простежте його напрямок. Звернiть увагу на те, що на заднiй стiнцi вертикальної частини сонного каналу двома (або більше) отворами починаються сонно-барабаннi канальні (canaliculi caroticotympaniri), якi проникають у барабанну порожнину, в них проходять однойменнi нерви та артерiї. У сонному каналi проходить внутрiшня сонна артерiя.

∙М’язово-трубний канал (canalis musculotubarius), розташований збоку вiд сонного каналу, має з ним спільну стiнку. Зовнiшнiй отвiр цього каналу розмiщений на верхiвцi кам’я- нистої частини, внутрiшнiй - на сонній стiнцi барабанної порожнини. М’язово-трубний канал перегородкою подiляється на два пiвканали: 1) зверху – пiвканал м’яза – натягувача барабанної перегородки (semicanalis musculi tensoris tympani) і знизу – пiвканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae). Перший із них заповнений м’язом, другий з’єднує барабанну порожнину з носовою частиною глотки і є кiстковою частиною слухової труби.

∙Барабанний каналець (canaliculus tуmpanicus) починається на нижнiй поверхнi кам’я- нистої частини, спереду вiд яремної ямки, в кам’янистій ямочці. Вiн іде вертикально вгору, переривається в барабаннiй порожнинi i закiнчується розтвором каналу малого кам’янистого нерва. У каналi проходить барабанний нерв - гiлка язикоглоткового нерва (IX пара черепних нервів).

∙Соскоподiбний каналець (canaliculus mastoideus) починається в яремнiй ямцi, прямує назовнi, перехрещуючись із каналом лицевого нерва в нижнiй його частинi, закiнчується в барабанно-соскоподібній щiлинi, в ньому проходить вушна гiлка блукаючого нерва (X пара черепних нервів).

Кiстки лицевого вiддiлу черепа

Дев’ять кiсток складабть лицевий відділ черепа. Верхня щелепа (maxilla) - масивна кiстка, що бере участь в утвореннi носової та ротової порожнин, очної ямки. Частини - тiло верхньої щелепи (corpus maxillae) i чотири вiдростки (лобний, ви-

личний, пiднебiнний, комірковий), якi вiдходять у рiзнi боки. На тiлi є чотири поверхнi: очноямкова, передня, підскронева та носова. Усередині тiла розмiщується верхньощелепна (гайморова) пазуха (sinus maxillaris; мал. 36).

Передня поверхня (facies anterior) вігнута, заглибина називається iкловою ямкою (fossa canina). Передня поверхня вiдокремлюється вiд очноямкової пiдочноямковим краєм (margo infraorbitalis), нижче від якого є пiдочноямковий отвiр (foramen infraorbitale). На присередньому гострому краї розташована носова вирiзка (incisura nasalis). Нижня частина носової вирiзки виступає вперед у виглядi передньої носової остi (spina nasalis anterior).

Пiдскронева поверхня (facies infratemporalis) є опуклою, добре видно горб верхньої щелепи (tuber maxillаe), на ньому вiдкриваються коміркові отвори (foramina alvеolaria), якi переходять у коміркові канали (canalеs alveolares). На межi мiж пiдскроневою та носовою поверхнями розташована велика пiднебiнна борозна (sulcus palatinus major).

Мал. 36. Верхня щелепа (ліва, a - зовнішня поверхн, б - внутрішня поверхня):

1 - sul. infraorbitalis;

2 - canalis infraorbitalis;

3 - for. infraorbitale;

4 - foramina alveolaria;

5 - processus frontalis;

6 - crista ethmoidalis;

7 - crista conchalis;

8 - sinus maxillaris;

9 - incisura nasalis;

10 - spina nasalis anterior.

Очноямкова поверхня (facies orbitalis) має форму трикутника, гладенька, трохи увігнута. На нiй проходить пiдочноямкова борозна (sulcus infraorbitalis), яка переходить у підочноямковий канал (canalis infraorbitalis) i закінчується під очноямковим отвором; на нижнiй стiнцi каналу та в пiдочноямковiй борознi є коміркові отвори, через якi проходять нерви i судини до зубiв верхньої щелепи.

Носова поверхня тіла верхньої щелепи (facies nasalis) має складний рельєф і бере участь в утвореннi бiчної стiнки носової порожнини. Зверху i ззаду на носовiй поверхнi є верхньощелепний розтвiр (hiatus maxillaris), що веде у

30

верхньощелепну пазуху, стiнки якої вистеленi слизовою оболонкою. Спереду вiд верхньощелепного розтвору на лобному вiдросткові розмiщується сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яку обмежовує переднiй сльозовий гребiнь (crista lacrimalis anterior) лобного відростка (processus frontalis). На носовiй поверхнi лобового відростка є два гребенi: нижнiй - раковинний (crista conchalis) - для з’єднання з нижньою носовою раковиною i верхнiй - решiтчастий (crista ethmoidalis) - для з’єднання з решiтчастою кiсткою. Лобовий вiдросток спрямований вгору, доходить до лобової кiстки i бере участь в утвореннi присередньої стiнки очної ямки та грушоподiбного отвору носової порожнини.

Виличний вiдросток (processus zygomaticus) - широкий та короткий, з’єднується з виличною кiсткою. Пiднебiнний вiдросток (processus palatinus) має вигляд тонкої короткої пластинки, яка вiдходить присередньо, утворює бiльшу частину кiсткового пiднебiння. Мiж двома пiднебiнними вiдростками спереду на мiсцi їх зрощення розташовується рiзцевий канал.

Нижню частину верхньої щелепи становить комірковий вiдросток (processus аlveolaris). Вiн вiдходить вниз вiд тiла кiстки – утворюючи коміркову дугу (arcus alveolaris), що вигнута вперед. Нижня поверхня коміркової дуги має вісім зубних комірок (alveoli dentales) для верхнiх зубiв. Комірки вiдокремлюються одна вiд одної міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria). Крiм того, в комірках для кутнiх зубiв розмiщуються мiжкореневi перегородки (septa interradicularia). Переконайтеся, що на зовнiшнiй поверхнi коміркового вiдростка видно коміркові випини (juga alveolaria), якi вiдповiдають розташуванню коренiв зубiв.

Нижня щелепа (mandibula) - непарна кiстка, форма якої нагадує пiдкову. Розрiзняють тiло нижньої щелепи (corpus mandibulae) та двi гiлки (rami mandibulae). У тiлi нижньої щелепи видiляють основу нижньої щелепи (basis mandibulae) та коміркову частину (pars alveolaris). Остання містить зубнi комірки (alveoli dentales) для 16 зубiв, роздiленi мiжкомірковими перегородками (septa interalveolaria). На зовнiшнiй поверхнi коміркової дуги (arcus alveolaris) розташованi коміркові випини (juga alveolaria). Посерединi основи нижньої щелепи розташований пiдборiдний виступ (protuberantia mеntalis), який донизу розширюється i закiнчується з бокiв пiдборiдним горбком (tuberculum mentale). Трохи вище i назад вiд пiдборiдного виступу є два пiдборiдних отвори (foramen mentale), крiзь якi проходять однойменнi нерви i судини. Ззаду вiд пiдборiдного отвору, на рiвнi другого малого кутнього зуба починається коса лiнiя (linea obliqua), яка закiнчується бiля основи вiнцевого вiдростка (мал. 37).

Посерединi внутрiшньої поверхнi oснови виступає пiдборiдна ость (spina mentalis), з боків вiд якої розташовані двочеревцеві ямки (fossaе digastricaе), де починається переднє черевце

двочеревцевого м’яза. На внутрiшнiй поверхнi тiла нижньої щелепи знайдiть щелепно-пiд’- язикову лiнiю (linea mylohyoidea), вiд якої починається однойменний м’яз. З обох боків підборідної ості розмiщуються пiд’язикові ямки (foveaе sublingualiоs). Пiд щелепно-під’язиковою лiнiєю на рiвнi кутніх зубiв розташовується пiднижньощелепна ямка (fovea submandibularis) - місце прилягання піднижньощелепної слинної залози.

Мал. 37. Нижня щелепа (а- верхньо-бічний вигляд, зовнішня поверхня, б - вигляд ззаду, внутрішня поверхня):

1 - ramus mandibulae;

2 - processus coronoideus;

3 - processus condylaris;

4 - caput mandibulae;

5 - incisura mandibulae;

6 - tuberositas masseterica;

7 - linea obliqua;

8 - for. mentale;

9 - protuberantia mentalis;

10 - processus alveolaris;

11 - for. mandibulae;

12 - sul. mylohyoideus;

13 - tuberositas pterygoidea;

14 - spina mentalis;

15 - fossa digastrica;

16 - fovea sublingualis;

17 - fovea submandibularis.

Гiлки нижньої щелепи (rami mandibulae) разом з тiлом утворюють кут нижньої щелепи (angulus mandibulаe). До зовнішньої та внутрiшньої поверхнi кута прикрiплюються жувальнi м’язи. На зовнiшнiй поверхнi кута нижньої щелепи розмiщується жувальна горбистiсть (tuberositas massеterica), на внутрiшнiй - крилоподiбна горбистiсть (tuberositas pterуgoidea). Дещо вище вiд горбистостi знаходиться отвiр нижньої щелепи (foramen mandibulаe), який обмежований язичком нижньої щелепи (lingula mandibulаe). Цей отвiр веде в канал нижньої ще-

31

лепи (canalis mandibulae), який проходить усерединi тiла нижньої щелепи i закiнчується на зовнiшнiй поверхнi пiдборiдним отвором. На внутрiшнiй поверхнi гiлки ззаду вiд язичка починається й опускається косо вниз i вперед щелепнопiд’язикова борозна (sulcus mylohуoideus), до якої прилягають однойменнi нерв i судини.

Кожна з гiлок нижньої щелепи закiнчується двома вiдростками: вiнцевим (processus corоnoideus) та виростковим (processus condуlaris), вiдокремленими один вiд одного вирiзкою нижньої щелепи (incisura mandibulae). Вiд внутрiшньої поверхнi основи вiнцевого вiдростка до останнього великого кутнього зуба йде скроневий гребiнь (crista temporalis). Виростковий вiдросток закiнчується головкою нижньої щелепи (caput mandibulae), яка переходить у шийку (collum mandibulаe). На переднiй поверхнi шийки розмiщена крилоподiбна ямка (fovea pterуgoidea).

Пiднебiнна кiстка (os palatinum) розмiщена позаду від верхньої щелепи i разом з нею бере участь в утвореннi стiнок носової та ротової порожнин. У кiстцi розрiзняють перпендикулярну та горизонтальну пластинки, у мiсцi їх з’єднання вiдходить пiрамiдний вiдросток (processus pyramidalis). Вiн виповнює клино-піднебінну вирiзку мiж присередньою та бічною пластинками крилоподiбного вiдростка клиноподiбної кiстки. Горизонтальна пластинка (lamina horizontalis) переднiм краєм з’єднується з пiднебiнним вiдростком верхньої щелепи. Має дві поверхні – носову (facies nasalis) і пiднебiнну (facies palatinа).

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) вiдходить вiд горизонтальної пiд прямим кутом i з’єднується з клиноподiбною кiсткою та верхньою щелепою. Вона утворює частково бічну стiнку порожнини носа i крило-пiдне- бiнної ямки. На бiчнiй поверхнi перпендикулярної пластинки проходить у вертикальному напрямку велика пiднебiнна борозна (sulcus palatinus major), яка разом з однойменною борозною верхньої щелепи i крилоподiбного вiдростка утворює великий пiднебiнний канал.

На присередній поверхнi перпендикулярна пластинка має два гребенi: раковинний (crista conchalis) та решiтчастий (crista ethmoidalis). Верхнiй кiнець перпендикулярної пластинки закiнчується двома вiдростками: очноямковим вiдростком (processus orbitalis), спрямованим вперед i вбік, та клиноподiбним вiдростком (processus sphenoidalis), спрямованим назад i до середини. Цi два вiдростки обмежовують кли- но-пiднебiнну вирiзку (incisura sphenopalatina), яка разом з тiлом клиноподiбної кiстки утворює клино-пiднебiнний отвiр.

Вилична кiстка (os zуgomaticum) парна, за формою нагадує чотирикутник, який заповнює простiр мiж виличними вiдростками верхньої щелепи, лобовою та скроневою кiстками i разом з

останньою утворює виличну дугу. Кiстка має два вiдростки: скроневий (processus temporalis) і лобний (processus frontalis) та три поверхнi: бічну (facies lateralis), скроневу (facies temporalis) та очноямкову (facies orbitalis). На цих поверхнях розмiщуються отвори - вилично-лицевий (foramen zуgomatico-faciale), виличноскроневий (foramen zigomatico-temporale) та вилично-очноямковий (foramen zуgomaticoorbitale). Вилична кiстка зміцнює скелет лицевого черепа.

Носова кiстка (os nasale). Це парна кістка, що являє собою невелику пластинку чотирикутної форми, що з’єднується з протилежною кiсткою, утворюючи спинку носа. Зверху вона з’єднана з лобною кiсткою, а з боків – з лобним вiдростком верхньої щелепи. На заднiй поверхнi носової кiстки, що обернена до порожнини носа, є решiтчаста борозна (sulcus ethmoidalis) для однойменного нерва.

Нижня носова раковина (conсha nasalis inferior) має вигляд опуклої пластинки з трьома вiдростками: сльозовим вiдростком (processus lacrimalis), верхньощелепним (processus maxillaris) і решiтчастим (processus ethmoidalis). За допомогою вiдросткiв нижня носова раковина з’єднується з однойменними кiстками бiчної стiнки носової порожнини. Нижній її край вiльно звисає в носову порожнину. Нижня носова раковина обмежовує зверху нижнiй носовий хiд.

Лемiш (vomer) - непарна трапецiєподiбна пластинка, що розташована в носовiй порожнинi. Разом з перпендикулярною пластинкою решiтчастої кiстки вона утворює кiсткову перегородку носа. Верхнiй край лемеша роздвоєний, утворює два крила (alae vomeris) i борозну (sulcus vomeris), як з’єднана з клиноподібними гребiнем i дзьобом клиноподiбної кiстки на цілому черепі. Нижнiй край лемеша зрощується з носовим гребенем верхнiх щелеп i пiднебiнних кiсток, заднiй край лемеша гладенький i вiльний; переднiй край у верхнiй частинi з’єднується з описаною вище перпендикулярною пластинкою решiтчастої кiстки, а в нижнiй - з хрящовою перегородкою носа.

Сльозова кiстка (os lacrimale) парна, вона найтонша з усiх кiсток черепа, розмiщена в переднiй частинi присередньої стiнки очної ямки. На переднiй частинi зовнiшньої поверхнi кiстки є сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яка з однойменною борозною верхньої щелепи утворює ямку сльозового мiшка, а потiм носо-сльозовий канал. Сльозова борозна ззаду обмежована заднiм сльозовим гребенем (crista lacrimalis posterior), що закiнчується сльозовим гачком (hamulus lacrimalis).

Пiд’язикова кiстка (os hyoideum) розташована в дiлянцi шиї мiж нижньою щелепою та гортанню. Кiстка має пiдковоподiбне тiло (corpus ossis hyoidei) та двi пари рогiв: малі (cornua minora),

32

спрямовані вгору, та великі (cornua majora), спрямовані вбік. До малих та великих рогів прикрiплюються над- і підпід’язикові м’язи.

Топографiя мозкового черепа

Череп (cranium) - це скелет голови, до складу якого входить 23 кiстки, що за винятком нижньої щелепи i пiд’язикової кiстки нерухомо з’єднанi мiж собою. Ви уже переконалися, що вивчення кiсток черепа потребує опрацювання матерiалу з використанням натуральних препаратів. Череп у цілому зверху, знизу, ззаду, збоку i спереду, тобто з рiзних позицiй має наступні назви: верхня норма (norma superior), нижня норма (norma inferior), потилична норма (norma occipitalis), бічна норма (norma lateralis), лицева норма (norma facialis).

Верхня частина черепа є його склепінням (calvaria), нижня - основа черепа (basis cranii). Межа мiж склепiнням черепа i його основою являє собою умовну лiнiю, що проходить через зовнiшнiй потиличний виступ, верхню каркову лiнiю до основи соскоподiбного вiдростка, далі – над зовнiшнiм слуховим отвором, по основi виличного вiдростка скроневої кiстки i по пiдскроневому гребеню великого крила клиноподiбної кiстки. Ця лiнiя продовжується вгору до виличного вiдростка лобної кiстки i по надочноямковому краю досягає носо-лобного шва.

На зовнiшній поверхні склепiння черепа видно шви (suturae cranii) між кістками черепа. Вони мають спецiальнi назви. По серединi склепiння мiж однойменними стріловими краями тiм’яних кiсток проходить стрілове шво (sutura sagittalis). Спереду, перпендикулярно до нього, мiж лобовою лускою i тiм’яними кiстками розташоване вiнцеве шво (sutura coronalis). Ззаду мiж тiм’я- ними кiстками i потиличною лускою розташоване ламбдоподiбне шво (sutura lambdoidea). На бiчнiй поверхнi склепiння з кожного боку тiм’яна кiстка i луска скроневої кiстки з’єднанi лусковим швом (sutura squamosa).

Кiстки склепiння черепа складаються з зовнiшньої пластинки (lamina externa), внутрiшньої пластинки (lamina interna) i губчатки, або диплоє (diploё). У губчатці проходить багато каналiв (canalеs diploё), якi крiзь отвори в кiстках сполучаються мiж собою, а завдяки тому, що в них розташованi вени, ці канали з’єднують зовнiшнi вени склепiння черепа з пазухами твердої оболони головного мозку.

На поверхні внвутрішньої пластинки склепiння черепа є багато дрiбних борозен, в яких розмiщенi гiлки оболонних артерiй i вен (sulci arteriosi et sulci venosi). Посерединi склепiння в напрямку стрілової площини розташована борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). Збоку вiд борозни мiстяться зернисті ямочки (foveolae granulares), а по всiй внутрiшнiй поверхнi – втиснення звивин (impressiones gyrorum).

У переднiй частинi склепiння розташований лоб (frons), з боків – лобнi горби, надбрiвнi дуги, по серединi – надперенiсся (glabella). У порожнинi мозкового черепа розмiщується головний мозок з оболонами i кровоносними судинами, тому склепiння черепа має форму купола i виконує захисну функцiю. Форма склепiння черепа i структура його кiсток визначають механiчну мiцнiсть черепа. Є данi, що максимальнi механiчнi навантаження, якi призводять до ушкодження черепа, досягають 1110-1140 кг. При цьому спочатку руйнуються диплоє i внутрiшня компактна пластинка, яку через її ламкість називають склоподiбною пластинкою.

Основу черепа (мал. 35, 36) подiляють на внутрiшню та зовнiшню (basis cranii externa et basis cranii interna).

На внутрiшнiй основi черепа видiляють три черепнi ямки: передню, середню та задню.

Передня черепна ямка (fossa cranii anterior) утворена мозковою поверхнею очноямкової частини лобової кiстки, малими крилами клиноподібної кiстки та дірчастою пластинкою решiтчастої кiстки. В центрi передньої черепної ямки розмiщений пiвнячий гребiнь, спереду вiд нього - слiпий отвiр, а з боків – численнi отвори, крiзь якi проходять нитки нюхових нервiв та передня решiтчаста артерiя, решiтчастi вени, переднiй решiтчастий нерв. На всiй внутрiшнiй поверхнi основи черепа є втиснення звивин великого мозку.

Мал. 35. Внутрішня основа черепа:

1	- for. caecum;	10	- for. jugulare;
2	- cribrae laminae cribrоsae;	11	- fossa hypophysialis;
3	- canalis opticus;	12	- for. magnum;
4	- fissura orbitalis superior;	13	- crista occipitalis interna;
5	- for. rotundum;	14	- protuberantia occipitalis
6	- for. ovale;	interna;
7	- for. spinosum;	15	- sul.sinus transversi;
8	– for. caroticum internum;	16	- sul. sinus sigmoidei;
9	- porus acusticus internus;	17	- sul. sinus petrosi
		superioris.

Cередня черепна ямка (fossa cranii media) значно глибша за передню та утворена тiлом i великими крилами клиноподiбної кiстки та передньою поверхнею кам’янистої частини скроневої

33

кiстки; вона має три заглибини - двi бічні та центральну, утворену турецьким сiдлом. На днi турецького сiдла розташована гiпофiзна ямка, в якій розмiщується гiпофiз. У бічних частинах середньої черепної ямки розмiщенi скроневi частки пiвкуль головного мозку. Межа мiж передньою та середньою черепними ямками проходить по задньому краю малих крил, а мiж основою крил - по не завжди добре розвиненому горбку сідла. Середню ямку черепа вiдокремлює вiд задньої верхнiй край кам’янистої частини скроневих кiсток i спинка турецького сiдла. Спереду вiд гіпофізної ямки розмiщується передперехресна борозна, яка веде праворуч i лiворуч в зоровий канал, через останнiй проходять зоровий нерв i очна артерiя.

На бiчнiй поверхнi тiла клиноподiбної кiстки є сонна борозна, яка веде до внутрiшнього сонного отвору на верхiвцi кам’янистої частини скроневої кiстки; тут же, спереду вiд верхiвки розмiщується рваний отвiр (foramen lacerum), який продовжується назад в клино-кам’янисту щiлину (fissura sphenopetrosa). Мiж малими i великими крилами та тiлом клиноподiбної кiстки розташована верхня очноямкова щiлина. Через неї проходять: окоруховий нерв (III пара черепних нервів), блоковий нерв (IV пара черепних нервів), очний нерв V пари черепних нервів, вiдвiдний нерв (VI пара черепних нервів), гiлки оболонних артерiй, верхня очна вена. Ззаду i знизу вiд цiєї щiлини в основi великого крила клиноподiбної кiстки розташований круглий отвiр, який заповнює верхньощелепний нерв V пари черепних нервів; далi – овальний отвiр, в якому міститься нижньощелепний нерв V пари черепних нервів, оболоннi артерiї та венозне сплетення; ще далi – остистий отвiр, в якому мiститься середня оболонна артерiя, венозне сплетення та остистий нерв.

Передня поверхня кам’янистої частини скроневої кiстки утворює ззаду бiчнi частини середньої черепної ямки. Посерединi цiєї поверхнi розташоване дугове підвищення, латерально - покрiвля барабанної порожнини; попереду від неї

– розтвори каналів, борозни малого та великого кам’янистих нервiв i трійчасте втиснення. По верхньому краю кам’янистої частини проходить борозна верхньої кам’янистої пазухи.

Задня черепна ямка (fossa cranii posterior) утворена потиличною кiсткою, заднiми поверхнями кам’янистої частини скроневих кiсток i внутрiшнiми поверхнями соскоподiбних вiдросткiв, а також задньою частиною тiла клиноподiбної кiстки i соскоподiбними кутами тiм’яних кiсток. У центрi ямки є великий отвiр, до якого спереду спускається схил (clivus), утворений тiлами клиноподiбної та потиличної кiсток. Збоку вiд нього розмiщенi яремнi отвори (foramen jugulare), якими закiнчується борозна сигмоподібної пазухи i починається внутрiшня яремна вена. Через передню частину яремного отвору проходять язикоглотковий (IX пара черепних нервів), блукаючий (X пара черепних нервів), додатковий (XI пара черепних нервів) черепнi нерви, а через канал пiд’- язикового нерва – однойменний нерв (XII пара черепних нервів).

В задню черепну ямку вiдкривається внутрiшнiй слуховий хiд, у глибинi його бере початок лицевий канал в якому проходить лицевий нерв (VII пара черепних нервів) та присiнково-зави- тковий нерв (VIII пара черепних нервів). На задньому краї кам’янистої частини, в дiлянцi кам’янисто-потиличної щiлини (fissura petrooccipitalis) розташована борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris), в якiй розташований однойменна пазуха твердої оболони головного мозку. Крiм того, на заднiй поверхнi є отвір канальця присiнка, через який проходить ендолiмфатична протока, що впадає в ендолiмфатичний мiшечок твердої оболонки головного мозку; а на задньому краї кам’янистої частини вiдкривається отвір канальця завитки, в якому проходить перилiмфатична протока, вона впадає у верхню цибулину внутрiшньої яремної вени.

На внутрiшній поверхні потиличної луски i бічних частин потиличної кiстки позаду від великого потиличного отвору по серединнiй лiнiї пiднiмається внутрiшнiй потиличний гребiнь, який доходить до внутрiшнього потиличного виступу. Вiд останнього в обидва боки вiдходять борозни поперечної пазухи, продовжуючись у борозну сигмоподібної пазухи, яка проходить на внутрішній поверхнi тiм’яної кiстки та соскоподiбного вiдростка скроневої кiстки i повертає до яремного отвору. Наприкiнцi борозни сигмоподібної пазухи з нею з’єднується борозна нижньої кам’янистої пазухи i вiдкривається соскоподiбний отвiр. Крiм того, з верхньою частиною борозни сигмоподібної пазухи з’єднується борозна верхньої кам’я- нистої пазухи. В заднiй черепнiй ямцi розмiщуються мiст, мозочок та довгастий мозок.

До зовнiшньої основи черепа (basis cranii externa) входять рiзнi утворення мозкового i лицевого черепа, якi розмiщуються на нижнiй поверхнi, тобто тi кiстки черепа, якi з’єднанi мiж собою нерухомо (крiм нижньої щелепи i пiд’- язикової кiстки). У центрi зовнiшньої основи розташовується основна частина потиличної кiстки з глотковим горбком, також бічні частини та потилична луска до верхньої каркової лiнiї, великий отвiр i зовнiшнiй потиличний гребiнь з двома карковими лiнiями та площинами. Збоку вiд великого отвору розташованi потиличнi виростки з каналами пiд’язикового нерва, а ззаду вiд них є виростковi ямки з виростковими каналами. Останнi вiдкриваються в яких розташовуються випускнi вени (виросткова i соскоподiбна), якi вiдводять кров із венозних пазух до зовнiшнiх вен голови ( мал. 36).

Збоку вiд потиличної кiстки розташовані скроневі кiстки з утвореннями нижньої поверхнi кам’янистої частини. Щiлини, якi вiдокремлюють кам’янисту частину вiд основної частини потиличної кiстки наступні: кам’янисто-потиличну (fissura petrooccipi-talis) i клино-кам’янисту (fissura spheno-petrosa). Знайдiть зовнiшнiй i внутрiшнiй соннi отвори, сонний канал, яремний отвiр, шилоподiбний i соскоподiбний вiдростки, шило-соскоподiбний отвiр, кам’янисту ямочку,

34

отвір барабанного канальця, барабанну частину, барабанно-лускову щiлину, кам’янисто-лускову i кам’янисто-барабанну шілини, згадайте, якi судини i нерви в них проходять (глибока вушна артерія та передня барабанна артерiя - гiлки щелепної артерiї, барабанна струна - гiлка проміжного нерва). У барабанно-соскоподібній щiлинії відкривається соскоподібний каналець, який починається в яремній ямці скроневої кiстки.

Мал. 36. Зовнішня основа черепа:

1	- canalis incisivus;	9 - for. stylomastoideum;
2	- for. palatinum majus;	10	- tuberculum pharyngeum;
3	- choanae;	11	- condylus occipitalis;
4	- for. lacerum;	12	- canalis condylaris;
5	- for. ovale;	13	- crista occipitalis externa;
6	- for. spinosum;	14	- linea nuchae inferior;
7	- apertura externa canalis	15	- linea nuchae superior;
carotici;		16	- protuberantia occipitalis
8	- for. jugulare;	externa;
		17	- for. magnum.

На препаратах необхідно вміти знаходити: соскоподiбний вiдросток, соскоподiбну вирiзку, борозну потиличної артерiї, зовнiшнiй слуховий отвiр та зовнiшнiй слуховий хiд, виличний вiдросток, виличну дугу, нижньощелепну ямку, суглобовий горбок, на клиноподiбнiй кiстцi овальний та остистий отвори, бічну і присередню пластинки крилоподiбного вiдростка клиноподібної кістки та крилоподiбну ямку мiж ними, човноподiбну ямку, пiднебiнно-пiхвову i лемеше- во-пiхвову борозни, рваний отвiр, крилоподiбний канал.

Кiсткове пiднебiння (palatum osseum)

складають пiднебiннi вiдростки обох верхнiх щелеп i горизонтальнi пластинки обох пiднебiнних кiсток. Між ними знаходяться серединний та поперечний піднебінні шви, рiзцевий канал, задня носова ость, великий пiднебiнний отвiр i малi пiднебiннi отвори.

Потилична норма, яке передбачає обстеження потиличної частини мозкового черепа. У межах потиличної норми розташована зовнiшня

поверхня потиличної луски, зовнiшня поверхня задньої частини тiм’яних кiсток та задня поверхня соскоподiбного вiдростка. У полi зору - ламбдоподiбне шво, задня частина стрілового та поти- лично-соскоподiбного швів. На потиличнiй кiстцi є зовнiшнiй потиличний гребiнь, вiд якого вбік вiдходять дві горизонтальнi карковi лiнiї: верхня i нижня, а над верхньою є ще найвища каркова лінія. У межах соскоподiбного вiдростка скроневої кістки знаходиться соскоподiбний отвiр, соскоподiбна вирiзка i борозна потиличної артерiї.

Бічна норма. Верхньою межею дiлянки є верхня скронева лiнiя, нижньою - зовнiшня поверхня основи черепа. У дiлянцi бічної проекцiї черепа виділяють скроневу, пiдскроневу та кри- ло-пiднебiнну ямки.

Скронева ямка (fossa temporalis) утворена зовнішньою поверхнею тiм’яної кiстки, скроневою поверхнею великого крила клиноподiбної кiстки, лусковою частиною скроневої кiстки та лобовою лускою. Передню стiнку ямки утворює вилична кiстка та виличний вiдросток лобової кiстки. Умовно верхньою межею є верхня скронева лiнiя, нижньою – пiдскроневий гребінь великого крила клиноподiбної кiстки. Ззовні скронева ямка обмежована виличною дугою. Скронева ямка заповнена скроневим м’язом, скроневою фасцiєю та жировою тканиною.

Пiдскронева ямка (fossa infratemporalis) є

продовженням скроневої ямки. Верхню стiнку її утворюють скронева поверхня лускової частини скроневої кiстки i пiдскронева поверхня великого крила клиноподiбної кiстки. Передню стiнку утворюють верхньощелепний горб i пiдскронева поверхня тiла верхньої щелепи. Присередню стiнку утворює бічна пластинка крилоподiбного вiдростка клиноподiбної кiстки. Знизу пiдскронева ямка стiнки не має, з боку вона обмежована гiлкою нижньої щелепи. Спереду пiдскронева ямка через нижню очноямкову щiлину сполучається з очною ямкою, присередньо – з крило-пiднебiнною ямкою. Пiдскронева ямка виповнена бічним крилоподiбним м’язом, нижньою частиною скроневого м’яза, в ній проходить верхньощелепна артерiя з її гiлками та крилоподiбне сплетення занижньощелепної вени.

Крило-пiднебiнна ямка (fossa pterygopalatina) є кінцеве заглиблення пiдскроневої ямки, яка сполучається з нею через крило-верх- ньощелепну щiлину (fissura pterygomaxillaris; мал. 37).

Стінки:

-передня - горб верхньої щелепи;

-присередня - перпендикулярна пластинка пiднебiнної кiстки;

-задня - передня поверхня крилоподiбного вiдростка клиноподiбної кiстки;

-верхня (не всіма визнається) – підскронева повехня великого крила клиноподібної істки (facies infratemporalis).

35

Крило-пiднебiнну ямку виповняють: однойменний парасимпатичний вузол, жирова тканина, проходять судини і нерви.

Мал. 37. Крилоподібно-піднебінна ямка (права, сагітальний розтин):

1 - processus pterygoideus;

2 - canalis pterygoideus;

3 - canalis palatinus major (et minor);

4 - for. sphenopalatinum;

5 - fissura orbitalis inferior;

6 - for. rotundum;

7 – sinus maxillae.

Сполучення крило-пiднебiнної ямки:

1.З носовою порожниною крило-пiднебiнна ямка сполучається через клино-пiднебiнний отвiр (foramen sphenopalatinum) у перпендикулярній пластинцi пiднебiнної кістки; отвiр обмежований тiлом клиноподiбної кiстки i клино-пiднебiнною вирiзкою пiднебiнної кiстки, через нього в носову порожнину проходять заднi носовi нерви i клинопiднебiнна артерiя.

2.З ротовою порожниною крило-пiднебiнна ямка з’єднується через великий пiднебiнний канал (canalis palatinus major), який утворений однойменними борознами на трьох кiстках: перпендикулярнiй пластинцi пiднебiнної кiстки, тiлi верхньої щелепи i на переднiй поверхнi крилоподiбного вiдростка клиноподiбної кiстки. У ротовiй порожнинi на твердому пiднебiннi канал розкривається великим пiднебiнним отвором i двома малими пiднебiнними отворами. У каналi проходять пiднебiннi нерви, низхiдна пiднебiнна артерiя, вени.

3.З очною ямкою крило-пiднебiнна ямка з’єднується через нижню очноямкову щiлину

(fissura orbitalis inferior), в нiй проходять пiдочноямкові нерв, артерiя i вени.

4.Із середньою черепною ямкою крило-пiдне- бiнна ямка з’єднується за допомогою круглого отвору клиноподiбної кiстки. Із середньої череп-

ної ямки в крило-пiднебiнну ямку через круглий отвiр проходить верхньощелепний нерв V пари черепних нервів;

5. Із рваного отвору в крило-пiднебiнну ямку на її заднiй стiнцi вiдкривається крилоподiбний

канал, в якому проходить однойменний нерв i кровоносні судини.

6. Вхід до крило-піднебінної з підскроневої ямки – fissura pterigomaxillaris (крило-верхньо- щелепна щілина).

Топографiя лицевого черепа.

В переднiй частинi черепа є дві порожнини: очна ямка і порожнина носа.

Парнi очнi ямки (orbitае) розмiщуються по обидва боки вiд носової порожнини. Кожна з них має вигляд неправильної чотиригранної пiрамiди, верхiвка якої обернена назад та присередньо. Початкова частина очної ямки – очноямковий вхiд (aditus orbitae), вiн утворений двома краями: надочноямковим (margo supraorbitalis) i пiдочноямковим (margo infraorbitalis), вище i нижче вiд яких розмiщенi однойменнi отвори (мал. 38).

Мал. 38. Очна ямка (права), вигляд спереду:

1 - incisura supraorbitalis;

2 - fissura orbitalis superior;

3 - fissura orbitalis inferior;

4 - sul. infraorbitalis;

5 - canalis infraorbitalis;

6 - for. infraorbitale;

7 - foramina ethmoidalia anterius et posterius;

8 - canalis opticus;

9 - canalis nasolacrimalis;

10 - for. zygomaticoorbitale;

11 - for. zygomaticofaciale.

Стiнки очної ямки:

-верхня стiнка (paries superior) утворена

очноямковою частиною лобової кiстки i лише ззаду доповнюється малим крилом клиноподiбної кiстки;

-бічна стiнка (paries lateralis) спереду

утворена очноямковою поверхнею лобового вiдростка виличної кiстки, виличним вiдростком лобної кiстки, ззаду – очноямковою поверхнею великого крила клиноподiбної кiстки;

-нижня стінка (paries inferior) утворена

очноямковою поверхнею виличної кiстки та тiла верхньої щелепи, а також очноямковим вiдростком пiднебiнної кiстки;

36

- присередню стiнку (paries medialis) утворюють: лобний вiдросток верхньої щелепи, сльозова кiстка, очноямкова пластинка решiтчастої кiстки i тiло клиноподiбної кiстки.

У межах очноямкового входу є надочноямковi отвори або вирiзки, лобна вирiзка (incisura frontalis), а також підочноямковий отвір. У них проходять однойменнi нерви i судини. На бічній стiнцi є вилично-очноямковий отвiр (для виличного нерва); на верхнiй стiнцi в бічному кутi – ямка сльозової залози, у присередньому кутi – блокова ямка з блоковою остю. На присередній стiнцi спереду розмiщена ямка сльозового мiшка (fossa sacci lacrimalis), яка продовжується нососльозовим каналом (canalis nasolacrimalis), що вiдкривається в нижнiй носовий хiд. Ззаду i зверху вiд ямки сльозового мiшка знайдiть у швi мiж лобовою кiсткою i очноямковою пластинкою решiтчастої кiстки отвори: переднiй решiтчастий (foramen ethmoidale anterius) i заднiй решiтчастий (foramen ethmoidale posterius), у яких проходять однойменні нерви i судини. У межах дна очної ямки є двi очноямковi щiлини: верхня (fissura orbitalis superior) i нижня (fissura orbitalis inferior), а також зоровий канал (canalis opticus).

На нижнiй стiнцi очної ямки є пiдочноямкова борозна, що переходить в пiдочноямковий канал, який вiдкривається пiдочноямковим отвором.

Кісткова носова порожнина (cavitas nasalis ossea) є кiстковою основою початкового вiддiлу дихальної системи та органу нюху. Ця порожнина кiстковою носовою перегородкою (septum nasi osseum) подiлена на двi половини. Кісткова носова порожнина обмежована чотирма стiнками:

-верхня стiнка порожнини носа утворена носовими кiстками, носовою частиною лобової кiстки, дірчастою пластинкою решiтчастої кiстки i тiлом клиноподiбної кiстки;

-нижня стiнка складається з пiднебiнних вiдросткiв верхньої щелепи i горизонтальних пластинок пiднебiнної кiстки. По середнiй лiнiї нижньої стiнки утворюється предня носова ость, до якої прикрiплюється кiсткова носова перегородка (мал. 39, 40).

-на бічній стiнці розмiщенi: верхня, середня та нижня носовi раковини. Носовi раковини обмежовують верхнiй, середнiй та нижнiй носовi ходи (meatus nasi superior, medius et inferior), у якi вiдкриваються приносовi пазухи. Бічна стiнка кісткової носової порожнини утворена носовою поверхнею тiла i лобового вiдростка верхньої щелепи, далі – сльозовою кiсткою i носовою поверхнею решiтчастого лабiринту з двома носовими раковинами – верхньою та середньою. Нижня носова раковина, як окрема кiстка, з’єднується трьома вiдростками з сльозовою кiсткою, верхньою щелепою i решiтчастою кiсткою. Задню частину бічної стiнки утворюють носова поверхня перпендикулярної пластинки пiднебiнної кiстки i присередня пластинка крилоподiбного вiдростка клиноподiбної кiстки.

Мал. 39. Носова порожнина, права бічна стінка:

1 - сoncha nasalis superior;

2 - сoncha nasalis media;

3 - сoncha nasalis inferior;

4 - sinus frontalis;

5 - sinus sphenoidalis;

6 - canalis incisivus;

7 - for. sphenopalatinum;

8 - lamina medialis processus pterygoidei;

9 - palatum osseum.

Мал. 40. Носова порожнина, перегородка носа:

1 - lamina perpendicularis ossis ethmoidalis;

2 – vomer;

3 - sinus sphenoidalis;

4 - sinus frontalis;

5 - palatum osseum.

Сполучення приносових пазух з носовими ходами має велике функцiональне та клiнiчне значення:

-в переднiй вiддiл нижнього носового ходу вiдкривається носо-сльозовий канал, який починається в очнiй ямцi;

-в середнiй носовий хiд вiдкривається верхньощелепний розтвiр, а також отвір лобної пазухи i переднi решiтчастi комiрки лабiринту решiтчастої кiстки;

-у верхнiй носовий хiд вiдкривається отвір клиноподiбної пазухи i середнi та заднi решiтчастi комiрки лабiринту решiтчастої кiстки.

Крiм окремих носових ходiв розрізняють ще спільний носовий хiд (meatus nasi communis), який сполучається з усiма трьома носовими

37

ходами. Вiн розташований мiж носовою перегородкою з одного боку i присередньою поверхнею усiх носових раковин з іншого. Усi носовi ходи продовжуються в носо-глотковий хiд (meatus nasopharyngeus), який закiнчується хоанами (choanae) – заднiми носовими отворами; хоани сполучають носову порожнину з глоткою. Кожна хоана обмежована з боку присередньою пластинкою крилоподiбного вiдростка клиноподібної кістки, присередньо – лемешем, зверху – тiлом клиноподiбної кiстки, знизу – горизонтальною пластинкою пiднебiнної кiстки.

Види з’єднання кісток

Розділ анатомії що вивчає з’єднання кісток - (juncturae ossium). З’єднання кісток ще називають м’яким скелетом, тому що йому властиві такі фізичні якості, як міцність, пружність, рухомість.

Класифікація з'єднання кісток.

Всю різновиди з'єднання кісток можна розділити на дві групи:

1)синартрози (synarthrosis) – коли одна кістка з'єднується з іншою без проміжку між ними;

2)синовіальні з'єднання (juncturae synoviales), або суглоби (articulatio) – з'єднання кісток за наявності між ними суглобових поверхонь.

Синартрози поділяються на три види: волокнисті, хрящові та кісткові з’єднання.

З’єднання кісток за допомогою сполучної (волокнистої) тканини називають волокнистими з’єднаннями (juncturae fibrosae; fibra - волокно).

Якщо в проміжку між кістками міститься хрящова тканина, такі з'єднання називають хрящовими (juncturae cartilagineae; cartilago - хрящ).

Якщо хрящова тканина, що міститься між кістками, перетворюється на кісткову, таке з’єднан-

ня називають кістковим з’єднанням (juncturae osseae). Такі види з'єднань кісток повторюють розвиток кісткової тканини у внутрішньоутробному розвитку. Як відомо, скелет у своєму розвитку проходить три стадії: сполучнотканинну, хрящову і кісткову.

Волокнисті з’єднання, вони бувають у вигляді перетинок і швів.

Якщо між кістками великий проміжок, сполучна тканина між ними перетворюється на міжкісткову перетинку (membrana interossea).

Якщо сполучна тканина між кістками черепа перетворюється на тонкий прошарок, утворюється шво (sutura; мал. 40 а). За формою з’єднання кісткового краю шви поділяють на зубчасте (sutura serrata), лускате (sutura squamosa), плоске (sutura plana). Як окремий вид з’єднання виділяють ще вклинення (gomphosis) – з’єднання коренів зубів з комірками верхньої та нижньої щелеп.

До складу хрящових з'єднань (мал. 40 б). належать: синхондрози – первинні хрящові безперервні з’єднання (постійні і тимчасові) та

вторинні - симфізи. Постійні синхондрози існують протягом усього життя, наприклад, синхондрози між кам’янистою частиною скроневої кістки і клиноподібною кісткою, між кам’янистою частиною скроневої кістки і потиличною кісткою, а також між І ребром і грудниною. Крім того, за властивостями хряща їх поділяють на гіалінові і волокнисті. Усі названі синхондрози належать до гіалінових. Волокнисті синхондрози є там, де виникає великий опір механічним навантаженням.

Тимчасові синхондрози існують тільки в періоди росту людини, після чого вони заміщуються на кісткові з’єднання. До тимчасових синхондрозів належать з’єднання між тілом кістки і наростком трубчастих кісток, між трьома кістками тазового пояса, які згодом зрощуються в одну кульшову кістку, а також клино-потиличний (synchondrosis spheno-оссіріtalis), клино-реші- тчастий (synchondrosis spheno-ethmoidalis), внутрішньопотиличний (synchondrosis intraoccipitalis) та ін.

Симфізи характеризуються наявністю в хрящі невеликої порожнини, яка надає з’єднанню пружності, пом’якшуючи поштовхи і струси (мал. 40).

Мал. 40. Неперевне з’єднання:

а – sutura, б – synchodrosis, в - лобковий симфіз: 1 – хрящ, 2 - щілина в хрящі.

Синовіальні з’єднання (juncturae synoviales), або суглоби (articulatio), характеризуються трьома ознаками: 1) вони утворені щонайменше двома кістками із суглобовими поверхнями, які вкриті гіаліновим або волокнистим хрящем; 2) до краю суглобових поверхонь прилягає суглобова капсула (capsula articularis); 3) мають суглобову порожнину (cavitas articulare) - герметично закритий щілиноподібний простір (мал. 41).

Епіфізарний хрящ утворює суглобові поверхні. Він менш міцний, ніж синходроз і не містить судин і нервів.

Основні структурні характеристики складників суглоба такі:

Суглобовий хрящ завдовжки 0,2 - 0,5 мм є буфером, гладенька волога його поверхня запобігає тертю. Суглобові поверхні є конгруентними, тобто відповідають одна одній. Якщо головка однієї кістки опукла, то поверхня другої кістки увігнута;

38

Суглобова капсула має зовнішню волокнисту перетинку (membrana fibrosa) і внутрішню синовіальну перетинку (membrana synovialis). Остання обернена в порожнину суглоба, покрита шаром ендотеліальних клітин і виділяє рідину - синовію (synovia), яка зменшує тертя суглобових хрящів. Синовіальна претинка може утворювати невеликі відростки, так звані синовіальні ворсинки (villi synoviales) або синовіальні складки (рlicae sуnоviales). Інколи у стоншених місцях капсули синовіальна претинка утворює мішкоподібні випини або сумки (bursae synoviales), які розташовуються навколо сухожилків, під м’язами, поблизу суглобів і зменшують тертя під час рухів. Волокниста перетинка стовщена, складається зі щільної волокнистої тканини, волокна якої, залежно від рухів, орієнтовані в різних напрямках, але переважно поздовжньо.

Мал. 41. Простий суглоб (art.simplex):

1 – окістя;

2 – кістка;

3 - суглобовий хрящ;

4 - суглобова порожнина;

5 - синовіальна перетинка суглобової капсули;

6 - волокниста перетинка суглобової капсули.

Місцями волокниста перетинка утворює зв’язки (ligamenta, скорочено - ligg.), які стовщують капсулу. Інколи зв’язки відокремлюються від капсули і розміщуються поза нею – позакапсульні звя’зки (ligg. ехtracapsularia) – або в порожнині суглоба разом із синовіальною претинкою – внутрішньокапсульні зв’язки (ligg. Intracapsu-laria). Є ще капсульні зв’язки (ligg. capsularia). Вони розташовані між волокнистою та синовіальною перетинками капсули суглоба.

Суглобова порожнина герметична, заповнена синовіальною рідиною. Між суглобовими поверхнями, в порожнині суглоба тиск від’є- мний, що перешкоджає розходженню суглобових поверхонь.

У багатьох суглобах є додаткові утворення з волокнистої хрящової тканини – внутрішньосуглобові хрящі. Це суцільні пластинки – диски (disci articulares), або пластинки півмісяцевої форми, їх називають менісками (menisci

articulares); або хрящові кружальця, обідки – суглобові губи (labria articularia). Усі ці утворення зрощуються з суглобовою капсулою.

Сили, які утримують суглобові поверхні кісток від розходження:

1) молекулярна сила зчеплення синовіальної рідини; 2) атмосферний тиск; 3) суглобова капсула; 4) зв’язки суглоба; 5) навколосуглобові м’язи.

Капсула плечового суглоба витримує навантаження в межах 110-140 кг, після чого слабкі ділянки її починають розриватися. А м’язи, розташовані безпосередньо навколо плечового суглоба (глибокі м’язи грудного пояса), здатні розвивати силу до 500 кг. Під час хірургічних втручань необхідно зберігати структуру м’язів, оскільки вони майже не відновлюються.

Рухи в суглобах залежать від форми суглобових поверхонь. Однак усі вони виконуються навколо умовних осей – фронтальної (лобної), сагітальної (стрілової) і вертикальної (поздовжньої) відносно тіла людини, або вертикальної.

Навколо фронтальної осі відбувається згинання (flexio) і розгинання (ехtensio), під час згинання частини тіла зближуються, кут між ними зменшується, під час розгинання рух відбувається в зворотному напрямку.

Навколо сагітальної осі відбувається приведення, це рух до серединної площини (adductio), під час відведення (аbductio) виконується зворотній рух віддалення від серединної площини. Такі рухи здійснюють тулуб, голова або кінцівки.

Навколо вертикальної осі відбувається обертання (rotatio) в той чи той бік. Їх також можуть виконати голова, тулуб, кінцівки та їх частини. Є ще один складний рух, який називають коловим рухом (circumductio; circulus – коло , ducco – вести). Цей рух можливий тільки в три- і двоосьових суглобах. Об’єм рухів залежить від різниці кутових величин (у градусах) зчленованих поверхонь.

Вивчаючи класифікацію суглобів, необхідно використовувати скелет і окремі вологі препарати суглобів.

Велику роль у науковому обґрунтуванні класифікації суглобів відіграв yчений П.Ф. Лесгафт (1837 - 1909 рр.) - засновник функціональної анатомії та фізичного виховання в Росії. Він розробив класифікацію суглобів, прирівнюючи їх форму до різних геометричних фігур.

Залежно від кількості кісток, які беруть участь у формуванні суглоба, виділяють: простий суглоб (articulatio simplex), утворений тільки двома суглобовими поверхнями ( мал. 42) та складний суглоб (articulatio соmposita), який має більше ніж дві поверхні.

Розрізняють ще комплексний суглоб, що має внутрішньосуглобовий хрящ у вигляді дисків або менісків, які поділяють його на дві камери (скронево-нижньощелепний, груднинно-ключи- чний, колінний суглоби) та комбінований суглоб –

39

що має два або більше анатомічно ізольованих один від одного суглоби, які функціонують тільки разом (обидва скронево-нижньощелепні, проксимальний та дистальний променево-ліктьові суглоби та ін.).

Залежно від форми суглобової поверхні, яка нагадує різні геометричні тіла - циліндр, еліпс, кулю, виділяють одноосьові суглоби (циліндричні), двоосьові (еліпсоїдні) і триосьові (кулясті). Зустрічаються також різні варіанти наведених форм, про що йтиметься нижче.

Загальна особливість одноосьових, або циліндричних, суглобів (articulatio cylindrica) полягає в тому, що одна з кісток має суглобову поверхню у вигляді відрізка циліндра, а друга – увігнута, у вигляді вирізки, яка охоплює циліндр. Розрізняють два різновиди циліндричних суглобів: блокоподібний і обертовий.

Блокоподібний суглоб (ginglymus) – суглобова циліндрична поверхня у вигляді блока, з борозною посередині, розташована впоперек відносно довжини кістки. Відповідно у другої кістки є вирізка з гребенем. Рухи в блокоподібному суглобі здійснюються навколо лобової осі – згинання і розгинання, наприклад, міжфалангові суглоби кисті (мал. 42).

Мал. 42. Одноосьовий суглоб:

а - аrt. сylindrica (art. interphalangea); б - gіnglimus (art. humeroulnaris)

Обертовий суглоб (articulatio trochoidea) відрізняється від попереднього тим, що вісь його обертання збігається з довжиною кістки, тобто довжиною циліндра, суглобова поверхня розміщена на зовнішній поверхні однієї кістки. Відповідно на зовнішній поверхні другої кістки є вирізка. Рухи відбуваються навколо вертикальної осі: привертання (рronatio) і відвертання (supinatio) (наприклад, променево-ліктьовий суглоб).

До двоосьових суглобів належать еліпсоподібний, сідлоподібний та виростковий.

В еліпсоподібному суглобі (articulatio ellipsoidea) з’єднувальні - поверхні представлені відрізками еліпса: одна опукла, овальної форми з неоднаковою кривиною в двох напрямках, друга

– увігнута (наприклад, променево-зап’ястковий суглоб). Суглоб нагадує яйце, розташоване в ложці, яке може рухатися навколо лобової та стрілової осей, імітуючи згинання та розгинання і меншою мірою – приведення і відведення (мал. 45). Раніше такий суглоб називали яйцеподібним. Обертання в таких суглобах неможливе.

Сідлоподібний суглоб (articulatio sellaris) утворений двома сідлоподібними поверхнями, накладеними одна на одну, з яких одна рухається навколо лобової (згинання, розгинання) і навколо стрілової (відведення, приведення) осі. Рухи в такому суглобі нагадують рухи вершника в сідлі: вперед, назад і вбік (наприклад, зап’ястково-п’я- стковий суглоб великого пальця). Обертання в таких суглобах неможливе (мал. 43).

Двовиростковий суглоб (articulatio bicondylaris) теж має еліпсоподібну форму, але відрізняється від еліпсоподібного суглоба тим, що утворений не одним суглобовим відростком, а двома (наприклад, скронево-нижньощелепний, атланто-потиличний, колінний суглоби). Рухи в таких суглобах аналогічні тим, які здійснюються в попередніх двоосьових суглобах, деякі розбіжності існують у рухах скронево-нижньощелепному і колінному суглобах (мал. 43).

Мал. 43. Двоосьові суглоби:

а - двоосьові суглоби кисті:

1 - art.ellipsoidea (art.radiocarpea);

2 - art.sellaris (art.carpometacarpea pollicis);

в - двоосьовий суглоб коліна (двовиростковий): 1- аrt. bicondylaris (art. genus).

Необхідно зауважити, що в них можливе виконання колових рухів, які, однак не слід ототожнювати з обертанням (rotatio). З’ясуйте, яка між ними різниця. Розгляньте різні форми суглобів на відповідних кісткових і вологих препаратах.

До триосьових, або багатоосьових, суглобів належать кулястий і плоский суглоби.

Кулястий суглоб (articulatio spheroidea). Опукла суглобова голoвка має форму кулі, а ввігнута поверхня западину. Суглобова западина значно менша за розмірами, ніж голoвка. Об’єм рухів залежить від різниці кутової довжини дуги суглобових поверхонь. У кулястих суглобах можливі різні рухи навколо лобової, стрілової і вертикальної осей (згинання, розгинання, приведення, відведення, привертання, відвертання). Можливий коловий рух, при цьому голoвка кістки рухається по краю суглобової поверхні западини, кінець кістки описує коло, а вся вона описує конус.

40

Такий рух здійснюється, як ви уже знаєте, і в двоосьових суглобах. Коловий рух можливий під час рухів голови в атланто-потиличному чи в променево-зап’ястковому суглобах. Найхарактерніший приклад кулястої форми суглобів – це плечовий суглоб. Розгляньте його на препаратах (мал. 44 а).

Різновидом кулястого суглоба є чашоподібний суглоб (articulatio соtуlіса), в якого суглобова заглибина глибока і нагадує чашу (соtуlе - чаша). У цьому суглобі можливі всі рухи в різних напрямках, але з меншим розмахом, ніж у кулястому суглобі (наприклад, кульшовий суглоб; мал. 44 б).

Плоский суглоб (articulatio рlаnа) утворений майже плоскими суглобовими поверхнями, які розглядають як відрізки поверхні кулі з дуже великим радіусом. Розмах рухів у цьому суглобі незначний через майже відсутню різницю розмірів суглобових поверхонь (наприклад, крижовоклубовий суглоб, дуговідросткові суглоби хребта).

Мал. 44. Багатоосьовий суглоб:

а - аrt. spheroidea (art. humeri); б - аrt. cotylica (art. coxae).

Вивчаючи суглоби, слiд дотримуватися такої схеми: 1) назва суглоба; 2) суглобовi поверхнi та кiстки, що утворюють суглоб; 3) форма i можливi рухи навколо осей суглоба; 4) початок i прикрiплення капсули суглоба; 5) зв’язки суглоба; 6) особливостi будови суглоба: простий чи складний; 7) внутрiшньосуглобовi зв’язки, сухожилки м’язiв, суглобовi губи, диски, менiски, синовiальнi вiдростки, складки, сумки, пiхви.

З’єднання кiсток черепа.

Череп виконує захисну функцiю для головного мозку та органiв чуття. Розвиток мозкового черепа пов’язаний з розвитком головного мозку. У тварин, якi не мають головного мозку, немає й черепа. Лицевий череп розвивається iз структур первинних зябрових дуг, закладених у бічних стiнках головного вiддiлу первинної кишки.

Всi кiстки мозкового черепа, за винятком лускової частини скроневої кiстки, з’єднуються зубчастим швом (sutura serrata). Лускова частина скроневої кiстки з’єднується з тiм’яною кiсткою лусковим швом (sutura squamosa). Кiстки обличчя з’єднуються між собою плоскими швами (sutura plana).

Зуби верхньої i нижньої щелеп з’єднуються в зубних комірках за допомогою вклинення (gomphosis, junctura dento-alveolaria). Воно належить до сполучнотканинних, волокнистих з’єднань (sуndesmo-sis), волокнистi структури якого ще називають ще десмодонтом (desmodontium). Корiнь кожного зуба покритий цементом – грубоволокнистою кiстковою тканиною, в якiй розташованi міцні колагеновi волокна. Вони з одного боку проникають у радiальному напрямку в корiнь зуба, з другого боку продовжуються у волокнах перiодонту (periodontium), які в свою чергу вплiтаються в кiсткову тканину зубної комірки. Таким чином перiодонт i десмодонт складають зв’язку, яка утримує зуб у кiстковiй комiрцi. Частина кореня зуба живиться шляхом дифузiї з боку перiодонту, його захворювання негативно позначаються на будовi та функцiї зубiв.

Череп новонародженого має тiм’ячка (fonticuli), якi є залишками перетинчастої стадiї розвитку кiсток. Наявнiсть їх має велике значення пiд час пологiв – кiстки склепiння черепа значно змiщуються, завдяки чому череп пристосовується до форми i розмiрiв пологових шляхів. Розрiзняють такі тiм’ячка:

∙переднє тiм’ячко (fonticulus anterior) ромбоподiбної форми, розташоване на перехрестi вiнцевого i переднього кiнця стрілового шва – заростає на 2-му роцi життя;

∙заднє тiм’ячко (fonticulus posterior) трикутної форми, розташоване на серединi ламбдоподiбного шва – заростає на 2-му мiсяцi життя;

∙клиноподібні тiм’ячка (fonticulus sphenoidalis), парнi, розташованi з кожного боку черепа;

∙соскоподiбні тім’ячка (fonticulus mastoideus) теж парні (мал. 45).

Клиноподiбне тiм’ячко розташоване на стикові клиноподiбного кута тiм’яної кiстки, лобової луски, лускової частини скроневої кiстки i великого крила клиноподiбної кiстки. Соскоподiбне тi- м’ячко розташовується мiж соскоподiбним кутом тiм’яної кiстки, лусковою частиною скроневої кiстки i потиличною лускою. Клиноподібні і соскоподібні тiм’ячка заростають невдовзi пiсля народження. Лiкарi під час обстеження дитини звертають увагу на стан переднього тiм’ячка, тому що поступове його зменшення вiдображає стан сольового обмiну в кiстках дитини. У віці 2- 4 роки тiм’ячка повністю зникають, i формуються шви черепа з типовими зубчастими контурами.

На основi черепа є щiлини, якi закриваються волокнистим хрящем, утворюючи синхондрози: кам’янисто-потиличний та клиноподібно-кам’яни- стий, якi уже вам вiдомi. Крiм того, в молодому вiцi зустрiчаються ще клино-потиличний та клинорешітчастий синхондрози (synсhondrosis sphenooccipitalis et synshondrosis sphenoethmoidalis) – мiж тiлами потиличної i клиноподiбної кiсток, а також мiж клиноподiбною i решiтчастою кiстками. Хрящове зрощення на основi черепа –

41

це амортизацiйне пристосування до можливих струсiв.

Серед суглобів черепа виділяють парний

скронево-нижньощелепний суглоб

(articulatio temporomandibularis) та атлантопотиличний суглоб (articulatio atlantooccipitalis). Cкронево-нижньо-щелепний суглоб – комбiнований, комплексний, двовиростковий. Використовуючи цілий череп i вологий препарат суглоба, переконайтеся, що вiн утворений нижньощелепною ямкою скроневої кiстки i головкою нижньої щелепи.

Мал. 45. Тім’ячка черепа новонародженого: а - вигляд зверху, б - вигляд збоку:

1 - fonticulus anterior;

2 - fonticulus posterior;

3 - fonticulus sphenoidalis (anterolateralis);

4 - fonticulus mastoideus (posterolateralis).

Суглобові поверхнi доповнюються внутрiшньосуглобовим хрящем (discus articularis), який краями зрощується з капсулою суглоба i роздiляє суглобову порожнину на два вiддiли: верхнiй та нижнiй. Капсула починається по краю нижньощелепної ямки, включає в себе суглобовий горбок, за нею розташована кам'яни- сто-барабанна щілина. Закiнчується капсула навколо шийки нижньої щелепи. Суглобова ямка покрита волокнистим хрящем. Навколо суглоба розташовані чотири зв’язки, з яких одна (lig. laterale) проходить у бiчнiй складцi капсули вiд виличного вiдростка скроневої кiстки. На присередній поверхні капсули суглоба є присередня зв’язка (lig. mediale).Останнi дві зв’язки, клино-

нижньощелепна і шило-нижньощелепна (lig. sphenomandibulare et lig. stуlomandibulare) проходять окремо (мал. 46), не зв’язані суглобом, а лише підтримують нижню щелепу.

Функцiя скронево-нижньощелепного суглоба - обидва суглоби (правий та лiвий) функцiонують одночасно. Завдяки диску в суглобi можливi такi рухи: 1) опускання i пiднiмання нижньої щелепи (рухи здiйснюються навколо лобової осi); 2) змiщення нижньої щелепи вперед i назад; 3) бічні рухи вправо i влiво, як це буває під час жування.

Мал. 46. Висково-нижньощелепний суглоб, правий (а - загальний вигляд збоку, б - сагітальний розпил, вигляд збоку):

1 - lig. laterale;

2 - lig. stylomandibulare;

3 - caput mandibulae;

4 - discus articularis;

5 - fossa mandibularis;

6 - cavitas articularis.

Рух вправо вiдбувається в нижньому вiддiлi суглоба, мiж головкою i диском, який притиснений до суглобової ямки, а під час руху вліво головка разом з диском виходить уперед, за межi суглобової ямки, рух вiдбувається у верхньому вiддiлi. Під час виконання бічних рухiв в одному суглобi вiдбувається обертання в нижньому вiддiлі суглоба, обертається головка навколо вертикальної осi, в другому суглобi - коловий рух; головка змiщується вперед на суглобовий горбок разом з диском, тому рух вiдбувається у верхнiй частинi суглоба. Необхiдно запам’ятати, що під час рухів нижньої щелепи в лiвий бік ротацiя вiдбувається в лiвому суглобi, а під час рухів вправо - в правому суглобi.

З’єднання кiсток тулуба

Атланто-потиличний суглоб парний, двовиростковий за формою суглоб; утворений суглобовою поверхнею потиличних виросткiв та верхнiми суглобовими ямками атланта. Су-

42

глобова капсула зміцнює зв’язки передньої та задньої атланто-потиличних претинок (membrana atlantooccipitalis anterior et posterior). Цей суглоб належить до комбiнованих, елiпсоподiбних. Рухи вiдбуваються одночасно в правому та лiвому суглобах (згинання вперед, розгинання назад – навколо фронтальної осi та бiчнi рухи – навколо сагітальної осi).

З’єднання скелету тулуба, що складається з хребтового стовпа i кiсток грудної клiтки наступні.

∙ З’єднання хребцiв (articulationes vertebralеs). Вони з’єднуються: тiла з тiлами, дуги з дугами i вiдростки з вiдростками. Мiж тiлами розмiщенi мiжхребцевi диски (disci intervertebralеs), якi мають форму двоопуклої лiнзи. Периферійна частина представлена волокнистим хрящем, волокна якого утворюють волокнисте кiльце (anulus fibrosus), центральна частина - драглисте ядро (nuclеus pulposus). В серединi драглистого ядра у поперековому відділі може бути щiлина, тому дане з’єднання називають мiжхребцевим симфiзом (sуmphysis intervertebralis). Тiла хребцiв, крiм того, спереду i ззаду пiдкрiплюються двома, передньою та задньою, поздовжнiми зв’язками (lig. longitudinale anterius et posterius). Передня зв’язка пролягла по переднiй поверхнi тiл хребцiв, починаючись вiд передньої дуги атланта, вона доходить до другої поперечної лінії передньої поверхні крижової кiстки. Задня поздовжня зв’язка проходить усерединi хребтового каналу по заднiй поверхнi тiл хребцiв - вiд передньої частини великого отвору потиличної кістки до крижової кiстки, закінчуючись в її каналі (мал. 47).

З’єднання дуг хребцiв відбувається за рахунок головних елементів даного комплексу - суглобових вiдросткiв, які утворюють дуговiдросткові суглоби (articulationes zygapophysiales), що є майже плоскими за формою, та малорухомими з’єднаннями, однак сумація рухів у багатьох з’єднаннях призводить до значної рухливости хребтового стовбура у цілому. Дані сіновіальні з’єднання укріплюються короткими зв’язками. Дуги хребцiв з’єднуються мiж собою жовтими зв’язками (ligg. flava). Вони еластичнi, досить міцні і мають жовтий колiр. Мiж поперечними вiдростками хребцiв розмiщуються мiжпоперечнi зв’язки (ligg. intertransversaria). Остистi вiдростки зв’язуються мiжостьовими (ligg. interspinalia) i надостьовими зв’язками (ligg. supraspinaliа); надостьовi зв’язки фiксують верхiвки остистих вiдросткiв по всiй довжинi хребтового стовпа. У шийнiй дiлянцi надостьова зв’язка стовщується в стріловiй площинi, а її верхня частина прикрiплюється до зовнiшнього потиличного гребеня. Ця зв’язка утворена щiльною сполучною тканиною у виглядi пластинки трикутної форми i називається карковою зв’язкою (lig. nuchae).

Серединний атланто-осьовий суглоб

(articulatio atlantoaxialis mediana) утворений суглобовою поверхнею ямки зуба атланта та передньою суглобовою поверхнею зуба осьового хре-

бця. За формою суглоб цилiндричний. Рухи (обертання) в ньому вiдбуваються навколо вертикальної осi (повороти голови праворуч та лiворуч). Суглоб зміцнює поперечна зв’язка атланта (lig. transversum atlantis), натягнутою позаду вiд зуба осьового хребця мiж бічними масами атланта (мал. 48).

Мал. 47. Зв’язки хребтового стовпа (фрагменти стовпа):

а - вигляд спереду.

б - вигляд ззаду (дуги хребців видалені). в - вигляд спереду (тіла хребців видалені).

1 - lig. longitudinale anterius;

2 - lig. longitudinale posterius;

3 - arcus vertebrae;

4 - lig. flava.

Мал. 48. Зв’язки атлантоосьового суглоба, вигляд сзаду:

1 - fascilulus longitudinalis superior;

2 - fascilulus longitudinalis inferior;

43

3 - lig. transversum atlantis;

4 - lig. alare.

Бічний атланто-осьовий суглоб (arti-culatio atlantoaxialis lateralis) складається з правого та лiвого iзольованих суглобiв. Він утворений нижнiми суглобовими поверхнями атланта та суглобовими поверхнями осьового хребця. Суглоб малорухомий, плоский, функцiонує разом із серединним атланто-осьовим суглобом як обертовий комбiнований суглоб.

Обидва суглоби – серединний атлантоосьовий i бічний атланто-осьовий – зміцнюють ще деяки зв’язки: 1) зв’язка верхiвки зуба (lig. apicis dentis), натягнута мiж верхiвкoю зуба i переднiм краєм великого потиличного отвору; 2) крилоподiбні парні зв’язки (lig. alaria), кожна з яких починається вiд бiчної поверхнi зуба i закiнчується на бічних внутрiшнiй поверхнi потиличного виростка (крилоподiбнi зв’язки вiдзначаються великою мiцнiстю, вони запобігають надмiрним поворотам голови вправо i вліво); 3) хрестоподiбна зв’язка атланта (lig. cruciforme atlantis), яка має поздовжнi пучки (fasciculi longitudinales) та поперечну зв’язку атланта (lig. transversum atlantis), остання утримує зуб осьового хребця бiля передньої дуги атланта, запобiгаючи травмуванню ним спинного мозку; 4) усi зв’язки покриває покрівельна перетинка (membrana tectoria), що йде вiд схилу до задньої поверхнi тiла осьового хребця.

Крижово-куприковий суглоб (articulatio sacrococcygea), який нагадує мiжхребцеве з’єднання (у диску суглоба є щiлина), яке укріплюється такими зв’язками:

1)бічна крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum laterale) – аналог мiжпоперечної зв'язки;

2)передня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrocoсcygeum anterius) – продовження передньої поздовжньої зв’язки;

3)глибока задня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcуgeum posterius profundum) – продовження задньої поздовжньої зв’язки;

4)поверхнева задня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum posterius superficiale).

Таким чином, хребтовий стовп утворений хребцями і становить осьовий скелет тулуба людини. У вертикальному положеннi хребтовий стовп утворює опору для голови, органiв грудної та черевної порожнин, тому тiла його хребцiв у нижньому вiддiлi бiльшi, нiж у верхньому. Крiм того, в хребтовому каналi розмiщується спинний мозок, отже, хребтовий стовп виконує важливу захисну функцiю.

Хребтовий стовп має природнi вигини. Дитина народжується з грудним кiфозом хребтового стовпа - вигином, опуклiстю оберненим назад. Коли дитина починає утримувати голoвку (2-3 мiс), формується шийний лордоз хребтового стовпа - вигин опуклiстю вперед. Із 6-8 мiс, коли дитина починає сидiти, виникає поперековий ло-

рдоз. Крижовий кiфоз утворюється пiзнiше, в період, коли дитина починає ставати на ніжки. Усi цi вигини мають назву фiзiологiчних, природних. Є вигини, опуклi вправо чи влiво, вони виникають як наслiдок хвороби (патологiчнi вигини). У люди- ни-правшi лiнiя хребтового стовпа може бути незначно вигнутою вправо, у лiвшi - влiво. Це сколiоз. У хребтовому стовпі вiдбуваються всi види рухiв: згинання, розгинання, вiдведення, приведення, обертання влiво, вправо i ще один складний пружинистий рух, який можливий завдяки iснуючим фiзiологiчним вигинам.

Знання анатомiї хребтового стовпа має виключно важливе значення для лiкаря. Зменшення рухiв людини в наш час пов’язане з автоматизацiєю виробничих процесiв. Це призводить до перебування людини в однiй позi, а відтак - до рiзних порушень нормальної будови хребтового стовпа.

З’єднання ребер з хребтовим стовпом - ре- брово-хребцевi суглоби (articulati-nes costovertebrales). Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae) утворений суглобовою поверхнею головки ребра та ребровими ямками тiл хребцiв таким чином, що кожна головка ребра з’єднується з тiлами двох сусiднiх хребцiв. Виняток становлять I, XI, XII ребра, якi з’єднуються з тiлами лише одного хребця. Суглоб головки ребра за формою кулястий. Суглобову капсулу зміцнюють дві зв’язки: промениста зв’язка головки ребра (lig. capitis costae radiatum) та внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticulare). Перша зв’язка розмiщується на зовнiшній поверхні капсули, її волокна віялом розходяться до диска i тiл сумiжних хребцiв, друга зв’язка всерединi суглоба бере початок вiд гребеня головки ребра i з’єднується з мiжхребцевим диском. Головки I, XI, XII ребер не мають гребеня i цих зв’язок (мал. 49).

Реброво-поперечний суглоб (articulatio costotransversaria) належить до плоских суглобів. Він утворений суглобовою поверхнею горбка ребра i ребровою ямкою поперечного вiдростка хребця. Капсулу суглоба змiцнює ре- брово-поперечна зв’язка (lig. costotransversarium). Слiд зауважити, що ре- брово-хребцевi суглоби у функцiональному вiдношеннi комбiнованi, одноосьовi, обертові; під час дихання вiдбуваються рухи всiх ребер навколо осi, яка проходить через головку, шийку та горбок ребра. Навколо цiєї осi обертається заднiй кiнець ребра, переднiй кiнець при цьому то пiднiмається, то опускається.

Груднинно-реброві суглоби (articula-tiones sternocostales), згадайте, що таке справжнi ребра. З грудниною I ребро утворює постiйний синхондроз (synchondrosis costae primae), ребровi хрящi II - VII ребер із ребровими вирiзками груднини утворюють груднинно-реброві суглоби, капсули яких фiксуються променистими груднин- но-ребровими зв’язками (ligg. sternocostalia radiata), якi переходять на передню поверхню груднини, вплiтаються в окiстя й утворюють щiльну перетинку груднини (membrana sterni). У

44

суглобi II ребра є внутрiшньосуглобова груднин- но-реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare) (мал. 49).

Переднi кiнцi несправжнiх ребер (VIII, IX, X) з грудниною безпосередньо не з’єднуються, а з’єднуються мiж собою та з хрящем VII ребра, утворюючи реброву дугу (аrcus costalis), а на мiсцi зрощення одного ребра з iншим - мiжхрящовi суглоби (articulationes interchondrales). Суглобовою сумкою є охрястя.

Мал. 49. З’єднання ребер з хребцями, а - вигляд зверху, б - вигляд справа:

1 - lig. capitis costae radiatum;

2 - lig. costotransversarium;

3 - lig. costotransversarium laterale;

4 - lig. longitudinale anterius;

5 - lig. capitis costae radiatum;

6 - lig. costotransversarium laterale;

7 - lig. intertransversarium.

Мал. 50. З’єднання ребер з грудниною, вигляд спереду. Лівий бік на фронтальному розрізі.

1 - synchondrosis costae prime;

2 - lig. sternocostale intraarticulare;

3 - art.sternocostalis;

4 - lig. sternocostale radiatum.

Переднi кiнцi ребер на зовнiшнiй поверхнi з’єднанi зовнiшньою мiжребровою претинкою (membrana intercostalis externa), волокна її спрямовані зверху вниз i наперед. Бiля заднього, хребтового, кiнця ребер натягнута внутрiшня мiжреброва перетинка (membrana intercostalis interna), волокна якої спрямовані знизу вгору i наперед.

Скелет грудної клiтки (skeleton thoracis), в якiй розмiщуються важливi внутрiшнi органи: серце, легенi, трахея, стравохiд та iншi. Грудна клiтка має два отвори: верхній (apertura thoracis superior) i нижній (apertura thoracis inferior), закритий дiафрагмою. Ребра, якi обмежовують нижній отвір, утворюють парну реброву дугу. Права i лiва ребровi дуги обмежовують з бокiв пiдгруднинний кут (angulus infrasternalis), вiдкритий донизу. Верхiвку пiдгруднинного кута утворює мечоподiбний вiдросток, який розмiщений на рiвнi IX грудного хребця. Верхній отвір грудної клiтки обмежований I грудним хребцем, внутрiшнiми краями перших ребер i верхнiм краєм ручки груднини.

У груднiй клiтцi розрiзняють чотири стiнки: передню, задню i двi бiчнi. Передня стiнка утворена грудниною i ребровими хрящами, задня

– грудними хребцями i заднiми кiнцями ребер; бiчнi стiнки – тілами ребер. Ребра роздiленi мiжребровими просторами (spatia intercostalia). Грудна клiтка сплющена в передньо-задньому напрямку, має форму конуса зi зрiзаною верхiвкою. Однак форма i розмiри грудної клiтки дуже мiнливi. Залежно вiд конституцiї людини видiляють три форми грудної клiтки: конусоподiбну, плоску i цилiндричну.

Дихальнi рухи здійснюються з навперемiнним пiдняттям i опусканням груднини i ребер. Під час вдиху обертаються заднi кiнцi ребер навколо осi, яка проходить через головку, вздовж шийки до горбка ребра, причому переднi кiнцi ребер пiднiмаються разом з грудниною, грудна клiтка розширюється як у передньо-задньому, так i в поперечному напрямках. Після закiнчення вдиху, який спричинюється скороченням м’язiв, ребра опускаються i настає видих. Ребра опускаються не тiльки за рахунок скорочення спецiальних м’язiв, а й еластичних структур: зв'язок, перетинок, хрящiв i маси грудної клiтки. У дихальних рухах беруть участь м’язи не лише грудей, а й iнших дiлянок тiла людини.

Кістки верхньої кiнцiвки. Будова i з’єднання кiсток грудного пояса

Кістки верхньої кiнцiвки (ossa membri superioris) подiляється на грудний пояс (cingulum pectorale) та вiльну частину верхньої кiнцiвки (pars libera membri superioris). До грудного пояса належать ключиця, лопатка, тобто кiстки, що обмежовують грудну клiтку. Вiльна частина верхньої кiнцiвки включає плечову кістку; кі-

45

стки передпліччя – ліктьову і променеву; кістки кисті.

Ключиця (clavicula) – S-подiбну кiстку, яка розмiщується мiж грудниною i лопаткою. Ключиця розташована горизонтально i має тiло та два кiнцi – груднинний та надплечовий (extremitаs sternalis et eхtremitas acromialis). На товстому груднинному кiнцi ключицi є велика сiдлоподiбної форми груднинна суглобова поверхня для з’єднання з ручкою груднини (facies articularis sternalis). На нижній поверхні груднинного кінця є втиснення реброво-ключичної зв'язки (impressio lig. costoclavicularis). Надплечовий кiнець сплощений, з опуклою надплечовою суглобовою поверхнею (facies articularis acromialis), знизу має конусоподiбний горбок (tuberculum conoideum) - слiд вiд прикрiплення конiчної зв’язки, та трапецiєподiбну лiнiю (linea trapezoidea) - слiд вiд прикрiплення трапецiєподiбної зв’язки. Тiло ключицi (corpus claviculae), починаючи вiд груднинного кiнця, вигинається випуклiстю вперед, а далі - випуклiстю назад. Щоб вiдрiзнити праву ключицю вiд лiвої, слiд пам’ятати, що верхня поверхня тіла майже гладенька, груднинний кiнець товстий i бiля нього розташований вигин уперед. На нижнiй поверхнi тiла ключицi добре виражена борозна пiдключичного м’яза (sulcus m. subclavii).

Лопатка (scapula) має дві поверхнi: задню (facies posterior) i реброву (facies costalis); три кути: 1) верхнiй (angulus superior); 2) бічний (angulus lateralis); 3) нижнiй (angulus inferior). На тильній поверхнi лопатки розташована ость лопатки (spina scapulae), яка в бічному напрямку закiнчується вигнутим вперед сплощеним надплечовим вiдростком (acromion), на якому є ключична суглобова поверхня (facies articularis clavicularis). Вiдносно остi лопатки розрiзняють: надостьову ямку (fossa supraspinata) i пiдостьову ямку (fossa infraspinata).

Бічний кут спочатку звужується, утворюючи шийку лопатки (collum scapulae), а потiм стовщується й утворює суглобову западину (cavitas glenoidalis), що має довгасту форму i з’єднується з плечовою кiсткою. Над суглобовою западиною i пiд нею розташовуються невеликi над- і пiдсуглобові горбки (tuberculum supraglenoidale et tuberculum infraglenoidale), вiд них починаються сухожилки м’язiв. Верхнiй найкоротший увiгнутий край має вирiзку лопатки (incisura scapulаe), через яку проходить надлопатковий нерв. Вiд цього краю бiля бічного кута лопатки вiдходить угору дзьобоподiбний вiдросток (processus coracoideus). Розгляньте реброву поверхню лопатки, її впадина має назву пiдлопаткової ямки (fossa subscapularis). Зорiєнтуйте лопатку вiдносно скелета тулуба, визначте праву i лiву лопатки (мал. 51).

Плечова кiстка (humerus). Це довга трубчаста кiстка, в якiй розрiзняють тiло (corpus humeri) i два наростки: ближчий i дальший. Розгляньте ближчій наросток плечової кістки, її головку (caput humeri) та анатомiчну шийку (collum anatomi-cum). До неї прикрiплюється капсула

плечового суглоба, нижче вiд якої розмiщенi великий та малий горбки (tuberculum majus et minus). Вони вiддiляються один вiд одного мiжгорбковою борозною (sulcus intertubercularis), в якій проходить сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча. Від великого та малого горбків донизу відходять гребені великого і малого горків (crista tuberculi majoris et minoris). Форма плечової головки - куляста, вона обернена присередньо та вгору. Нижче вiд горбкiв є ледь помiтне заглиблення - хiрургiчна шийка (collum chirurgicum) - у цiй дiлянцi найчастiше трапляються переломи кістки (мал. 52).

Мал. 51. Лопатка (права), а - вигляд заду, б - вигляд спереду:

1 - margo superior;

2 - margo medialis;

3 - margo lateralis;

4 - angulus infеrior;

5 - spina scapulae;

6 - fossa supraspinata;

7 - fossa іnfraspinata;

8 – incisura scapulae;

9 - processus coracoideus;

10 – acromion;

11 - cavitas glenoidalis;

12 - tuberculum infraglenoidale;

13 - facies articularis acromialis;

14 - fossa subscapularis.

Кожен із горбкiв, продовжуючись, переходить у вiдповiднi гребенi (crista tuberculi majoris et minoris), до яких прикрiплюються м’язи.

Середня частина плечової кістки, або тіло кістки нагадує тригранну призму з поверхнями - передньо-присередня (facies anterior medialis), передньо-бічна (facies anterior lateralis) та задня (facies posterior). У верхній третині тіла кістки є дельтоподібна горбистість (tuberositas deltoidea), на задній поверхні тіла спіралеподібно зверху вниз проходить борозна променевого нерва (sulcus nervi radialis) ( мал. 52 б).

Дальший кінець плечової кiстки закiнчується виростком (condylus humeri). Вiн майже трикутної форми, внутрiшнiй i зовнiшнiй краї нижнього кiнця кiстки переходять, вiдповiдно, у присередній та бічний надвиростки (epicondylus medialis et lateralis). Бiльший за розмiрами присередній надвиросток на заднiй поверхнi має борозну лiктьового нерва. Пропальпуйте на собі

46

надвиростки i борозну лiктьового нерва. Нижче вiд присереднього надвиростка i до середини вiд нього розмiщений блок плечової кiстки (trochlea humeri) - суглобова поверхня для з’єднання з лiктьовою кiсткою. Пiд бічним надвиростком розмiщена головочка плечової кiстки (capitulum humeri), з якою з’єднується променева кiстка. На заднiй поверхнi плечової кiстки, над блоком є лiктьова ямка (fossa olecrani), в яку заходить лiктьовий вiдросток лiктьової кiстки.

Мал. 52. Плечова кістка (права), а - вигляд спереду, б - вигляд ззаду:

1 - caput humeri;

2 - tuberculum minus humeri;

3 - tuberculum majus humeri;

4 - corpus humeri;

5 - epicondylus lateralis humeri;

6 - epicondylus medialis humeri;

7 - trochlea humeri;

8 - capitulum humeri;

9 - fossa coronoidea;

10 - fossa radialis;

11 - collum chirurgicum;

12 - sul. nervi radialis;

13 - trochlea humeri;

14 - fossa olecrani;

15 - sul. nervi ulnaris.

На переднiй поверхнi, над головочкою плечової кiстки та блоком, розмiщуються променева ямка (fossa radialis) та вiнцева ямка (fossa coronoidea), у які під час згинання у лiктьовому суглобi заходять головка променевої кiстки та вiнцевий вiдросток лiктьової кiстки. Щоб вiдрiзнити праву плечову кiстку вiд лiвої, потрiбно правильно її зорiєнтувати: задню поверхню з ямкою лiктьового вiдростка обернути назад, головку - догори i присередньо, променеву та вiнцеву ямки спрямувати наперед.

До суглобiв грудного пояса відносять наступні. Мiж грудниною i ключицею утворюється груднин- но-ключичний суглоб (articulatio sternoclavicularis) двома суглобовими поверхнями: це ключична вирiзка груднини i груднинна суглобова поверхня ключицi. Вони мають сiдлоподiбну форму. Капсула суглоба починається по краю суглобової поверхнi вирiзки груднини i прикрiплює-

ться до суглобового хряща ключицi. Суглобова порожнина подiляється суглобовим диском на два вiддiли: присереднiй та бiчний.

Зв’язки суглоба: груднинно-ключична передня i задня (lig. sternoclavicularе anterius et posterius), мiжключична (lig. interclaviculare) та реброво-ключична (lig. costoclaviculare).

За формою суглоб сiдлоподiбний, однак завдяки диску рухи в ньому здiйснюються навколо трьох осей, як у кулястому суглобi. Головнi рухи вiдбуваються навколо стрілової осi – пiднiмання й опускання ключицi та навколо вертикальної осi – рухи ключицi вперед i назад. Крiм названих рухiв можливе обертання ключицi навколо лобової осi (вона в даному разі збігається з довжиною ключицi). Цей рух незначний – близько 100 (мал.53).

Мал. 53. З’єднання ключиці і грудини, вигляд спереду, зліва фронтальний розпил:

1 - art. sternoclavicularis, discus articularis;

2 - lig. costoclaviculare;

3 - lig. interclaviculare;

4 - lig. sternoclaviculare anterius.

Усi рухи ключицi вiдбуваються разом з лопаткою, вона змiщується вверх i вниз, вперед i назад, може обертатися навколо передньозадньої осi, так що нижнiй кут змiщується назовнi, як це буває, коли руку пiднiмають вище від горизонтального рiвня. Крiм того, в груднинно-ключи- чному суглобi можливий коловий рух, цьому руховi сприяє диск. Груднинно-ключичний суглоб належить до комплексних суглобiв.

Надплечово-ключичний суглоб (articulatio acromioclavicularis) утворений суглобовими поверхнями надплечового кiнця ключицi та надплечового відростка лопатки. За формою суглоб плоский, рухи в ньому незначні (мал. 54). Нерiдко суглобову порожнину роздiляє диск. Суглобова капсула зміцнюється надчплечово-ключичною зв’язкою (lig. аcromio-claviculare), а весь суглоб - дзьобо-ключичною зв’язкою (lig. coracoclaviculare), натягнутою мiж дзьобоподiбним вiдростком i нижньою поверхнею ключицi. Крiм зв’язок над- плечово-ключичного суглоба лопатка має три власнi зв’язки: дзьобо-надплечову (lig. coracoacromiale), що утворює склепiння плечового суглоба i захищає його зверху; верхню поперечну зв’язку лопатки (lig. transversum scapulаe superius), вона натягнута над вирiзкою лопатки i перетворює її на отвiр, в якому проходить надлопатковий нерв; нижню поперечну зв’язку лопатки (lig. transversum scapulаe inferius), яка натягнута мiж основою надплечово-

47

го відростка i шийкою лопатки, пiд нею проходить надлопаткова артерiя.

Плечовий суглоб (articulatio humeri) є одним із найважливiших з’єднань i має велике практичне значення. Вивихи плечового суглоба трапляються так часто, як у всіх інших суглобах, разом узятих. Суглобовi поверхнi: суглобова западина лопатки, головка плечової кiстки. За формою він є типовим кулястим суглобом. Волокнистий хрящовий обвiд – губа суглобової западини (labrum glenoidale) дещо збiльшує суглобову западину, але рiзниця у площі суглобових поверхонь лопатки i плечової головки залишається значною, що зумовлює велику рухомiсть у цьому суглобi (мал. 55).

Мал. 54. Надплечово-ключичний суглоб, зв’язки лопатки і ключиці:

1 - art. acromioclavicularis, Lig. acromioclaviculare;

2 - lig. transversum scapulаe superius;

3 - lig. conoideum;

4 - lig. trapezoideum;

5 - lig. coracoacromiale.

Кулястi за формою суглоби дозволяють виконувати рухи навколо трьох осей: навколо фронтальної осi – згинання i розгинання; навколо сагітальної осi – вiдведення i приведення; навколо вертикальної осi – обертання (привертання i вiдвертання).

Мал. 55. Плечовий суглоб (правий), вигляд спереду:

1 - capsula articularis;

2 - cavitas glenoidalis;

3 - tendo m. bicipitis brachii (caput longum);

4 - caput humeri.

Початок капсули навколо кiсткового краю суглобової западини лопатки зрощується з губою суглобової западини. Капсула прикріплюється навколо анатомiчної шийки, так що великий i малий горбки залишаються за межами суглоба. Переломи плечової кiстки в дiлянцi хiрургiчної шийки теж бувають поза порожниною суглоба. Капсула суглоба тонка, еластична, за рахунок чого досягається великий об’єм рухів; з iншого боку, такi структурнi особливостi капсули сприяють виникненню вивихiв. Капсула зверху зміцнена тiльки однією зв’язкою - дзьобо-пле- човою (lig. coracohumerale), яка йде вiд основи дзьобоподiбного вiдростка в товщi капсули в напрямку до великого горбка плечової кістки.

Через порожнину плечового суглоба проходить сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча, який виходить з суглобової порожнини через отвiр капсули в мiжгорбковiй борознi, де, як вiдомо, капсула проходить над борозною. У плечовому суглобi в стоншених мiсцях передньої стiнки капсули майже вiдсутнiй волокнстий шар, i синовiальний шар утворює на переднiй поверхнi шийки лопатки пiдсухожилкову сумку пiдлопаткового м’яза (bursa subtendinea musculі subscapularis), через отвiр цiєї сумки можуть здiйснюватися переднi вивихи плеча. У мiжгорбковiй борознi розташована мiжгорбкова сухожилкова пiхва (vagina tendinis intertubercularis), що має форму пальцеподiбного вiдростка, в якому розмiщується сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча. Через мiжгорбкову сухожилкову пiхву в разі гнiйних запалень суглоба запальний процес може поширюватися на передню дiлянку плеча. Тепер вам зрозумiло, що плечовий суглоб, оскільки він виконує великий обсяг рухів, є дуже вразливим щодо розвитку рiзних захворювань.

Будова i з’єднання кiсток передплiччя та кистi

Скелет передплiччя складають дві довгі кістки: лiктьової та променевої. Вивчають їх у стандартному анатомічному положеннi, у якому вони розташованi при опущенiй донизу верхнiй кiнцiвцi з долонею, повернутою вперед. При цьому ліктьова кiстка розташована відносно тулуба присередньо, а променева –збоку.

На переднiй поверхнi ближчого стовщеного наростка лiктьової кiстки (ulna) розташована блокова вирiзка (incisura trochlearis), за допомогою якої лiктьова кiстка з’єднується з плечовою (мал. 56). Вище вiд вирiзки розмiщується лiктьовий вiдросток (olecranon), а нижче - вiнцевий вiдросток (processus coronoideus). На бічній поверхнi верхнього кiнця лiктьової кiстки є променева вирiзка (incisura radialis) для з’єднання з головкою променевої кiстки. Пiд вiнцевим вiдростком є горбистiсть лiктьової кiстки (tuberositas ulnae), до якої прикрiплюється плечовий м’яз.

Середню частину лiктьової кiстки займає тiло (corpus ulnae), що нагадує видовжену тригранну призму. На ньому видiляють передню, задню та присередню поверхнi (facies anterior, posterior

48

et medialis), а мiж ними - переднiй, заднiй та мiжкiстковий краї (margo anterior, posterior et interosseus). Дальший наросток лiктьової кiстки закiнчується головкою (caput ulnae), на якiй розрiзняють суглобовий обвiд (circumferentia articularis), що займає бiчну поверхню головки i з’єднується з променевою кiсткою, і нижню поверхню. Ближче до середини головка лiктьової кiстки переходить у шилоподiбний вiдросток (processus styloideus). Щоб вiдрiзнити праву кiстку вiд лiвої, слiд пам’ятати, що променева вирiзка i мiжкiстковий край оберненi назовнi, лiктьовий вiдросток – угору i назад, а вiнцевий – уперед.

Мал. 56. Ліктьова кістка права: а - вигляд спереду, б - вигляд ззаду:

1 – olecranon;

2 - processus coronoideus;

3 - incisura trochlearis;

4- incisura radialis ulnae;

5 - caput ulnae;

6 - processus styloideus;

7 - corpus ulnae;

8 - corpus ulnae.

Променева кістка (radius) на ближчому наростку має головку (caput radii), в центральнiй частинi її розмiщується суглобова ямка (fovea articularis) для з’єднання з плечовою кiсткою (мал. 57) По бічнiй поверхнi головки проходить суглобовий обвiд (circumferentia articularis), за допомогою якого променева кiстка з’єднується з лiктьовою. Пiд головкою є шийка (collum radii), яка поступово переходить у тiло променевої кiстки.

Тiло променевої кiстки (corpus radii) вигнуте i має передню, задню та бічну поверхнi (facies anterior, posterior et lateralis), що роздiляються переднiм, заднiм i мiжкiстковим краями (margo anterior, posterior et interosseus). Нижче від шийки спереду i ближче до середини розташована горбистiсть променевої кiстки (tuberositas radii), до якої прикрiплюється двоголовий м’яз плеча.

Дальший наросток променевої кiстки стовщений i розширений у лобовій площинi. Його бічна частина, продовжуючись, переходить у шилоподiбний вiдросток (processus styloideus), а на присередній поверхнi є вирiзка ліктьової кістки (incisura ulnaris), за допомогою якої променева кiстка з’єднується з лiктьовою. Дальший наросток закiнчується зап’ястковою суглобовою поверхнею (facies articularis carpea), що з’єднується з кiстками зап’ястка.

Мал. 57. Променева кістка права: а - вигляд спереду, б - вигляд ззаду:

1 - caput radii;

2 - tuberositas radii;

3 - corpus radii;

4 - processus styloideus radii.

Відміна правої променевої кiстки вiд лівої полягає у наступному - ближчий наросток кістки тонший, нiж нижнiй, передня поверхня ввігнута, мiжкiстковий край обернений досередини, а шилоподiбний вiдросток розмiщується на бічному краї дальшого наростка. На заднiй поверхнi дальшого наростка променевої кiстки є гребенi та борозни, тодi як передня поверхня гладенька.

Скелет кистi (ossa manus), складається із зап’ястка (carpus), п’ястка (metacarpus) i фаланг пальцiв (phalangеs digitorum) (мал. 58).

49

Мал. 58. Кістки правої кисті, дорсальна поверхня:

1 – carpus;

2 – metacarpus;

3 - phalanx proximalis;

4 - phalanx media;

5 - phalanx distalis.

Кістки зап’ястка (ossa carpi)містять у собі вiсiм невеликих за розмiром і рiзних за формою кiсток, що розмiщенi в два ряди, по чотири кiстки в кожному. До верхнього ряду входять (починаючи з бічного краю): човноподiбна (os scaphoideum), пiвмiсяцева (os lunatum), тригранна (оs triquetrum) i горохоподiбна (os pisiforme) кiстки. Розгляньте нижнiй ряд кiсток зап’ястка, починаючи з бічного краю: кiстка-трапецiя (os trapezium), трапецiєподiбна (os trapezoideum), головчаста (os capitatum), гачкувата (os hamatum) кiстки.

П’ясткової кiстки (ossa metacarpi) - п’ять коротких трубчастих кісток, кожна з яких має основу (basis), тiло (corpus) та головку (caput), суглобова поверхня якої з’єднується з проксимальною фалангою.

Кiстки пальцiв (ossa digitorum). Кожен палець, крiм першого, має три фаланги: проксимальну (phalanx proхimalis), середню (phalanx media), кінцеву (phalanx distalis). Перший палець має двi фаланги: ближчу і кiнцеву. Кожна з фаланг - невелика трубчаста кiстка, що теж складається з основи, тiла і головки (на проксимальній та середнiй фалангах). Кінцева фаланга має горбистiсть кінцевої фаланги (tuberositas phalangis distalis).

З’єднання кiсток передплiччя та кистi. Лiктьовий суглоб (articulatio cubiti)

утворений дальшим наростком плечової та ближчими наростками лiктьової i променевої кiсток. Суглоб складний, оскiльки вiн утворений трьома кiстками, у ньому є три суглоби, об’єднанi спiльною суглобовою капсулою: плечо-лiктьовий, плечо-променевий та проксимальний променеволiктьовий (мал. 59, 60).

Мал. 59. Ліктьовий суглоб, правий, вигляд спереду:

1 - lig. collaterale ulnare;

2 - lig. collaterale radiale;

3 – lig. anulare radii.

Плечо-лiктьовий суглоб (articulatio humeroulnaris) утворюється блоком плечової та блоковою вирiзкою лiктьової кiсток, має гвинтоподiбну будову суглобових поверхонь. За формою суглоб блокоподiбний (ginglymus): направляюча борозна блока орiєнтована косо.

Плечо-променевий суглоб (articulatio humeroradialis) утворюється головочкою плечової кiстки та суглобовою ямкою головки променевої кiстки. За формою суглоб кулястий i функцiонально пов’язаний з плечо-лiктьовим суглобом, однак окрiм згинання i розгинання навколо лобової осi в ньому разом з проксимальним променево-лiктьовим суглобом вiдбувається обертання (пронацiя та супiнацiя) навколо вертикальної осi.

Проксимальний променево-лiктьовий суглоб (articulatio radiounaris proximalis) утворений променевою вирiзкою лiктьової кiстки та суглобовим обводом головки променевої кiстки. За формою суглоб цилiндричний, за функцією – обертовий. Рухи – обертання до середини і назовнi (пронацiя та супiнацiя) навколо вертикальної осi вiдбуваються разом із рухами у пле- чо-променевому суглобi. Тепер розгляньте вологий препарат i зверніть увагу на те, що всi три суглоби покриті спiльною суглобовою капсулою, яка починається спереду на плечовiй кiстцi таким чином, що вiнцева i променева ямки розмiщенi в порожнинi суглоба, а ямка лiктьового відростка - ззаду, частково поза порожниною суглоба. На променевiй кiстцi суглобова капсула прикрiплюється до шийки, а на лiктьовiй кiстцi - до краю блокової вирiзки.

Мал. 60. З’єднання правих ліктьової та променевої кісток, вигляд спереду:

1 - lig. anulare radii;

2 - chorda oblique;

3 - membrana interossea antebrachii.

Лiктьовий суглоб зміцнюють три зв’язки: обхідна лiктьова зв’язка (lig. collaterale ulnare); обхідна променева зв’язка (lig. collaterale radiale), кiльцева зв’язка променевої кiстки (lig. anulare radii).

Мiж мiжкiстковими краями лiктьової та променевої кiсток розмiщена мiжкiсткова перети-

50

нка передплiччя (membrana interossea antebrachii).

Променево-лiктьовий суглоб (articulatio radioulnaris distalis) утворений лiктьовою вирiзкою променевої кiстки, головкою лiктьової кiстки та суглобовим диском променево-зап’ясткового суглоба. За формою суглоб цилiндричний, функцiонує разом з однойменним проксимальним суглобом як комбiнований суглоб. Рухи в суглобах вiдбуваються навколо вертикальної осi (пронацiя та супiнацiя), при цьому лiктьова кiстка зберiгає звичайне положення на передплiччi, а променева обертається разом з кистю навколо неї. У положеннi супiнацiї кистi долонями повернуті вперед, кiстки передплiччя при цьому розташованi паралельно одна до одної. У положеннi пронацiї кистi долонями повернуті назад, променева кiстка перехрещує лiктьову кiстку.

З’єднання кiсток кистi мiж собою i з кiстками передплiччя.

Кисть з’єднана тiльки з променевою кiсткою за допомогою променево-зап’ясткового суглоба

(articulatio radiocarpalis). Лiктьова кiстка вiдокремлена вiд кiсток зап’ястка суглобовим диском. В утвореннi променево-зап’ясткового суглоба беруть участь: зап’ясткова суглобова поверхня променевої кiстки з суглобовим диском та суглобові поверхні човноподiбної, пiвмiсяцевої та тригранної кiсток. За формою суглоб елiпсоподiбний, тому рухи в ньому можливi навколо лобової осi – згинання та розгинання, навколо стрілової – приведення та вiдведення; можливі також колові рухи (мал. 61, 62).

Мiж ближчими i дальшими рядами зап’я- сткових кiсток є середньозап’ястковий суглоб

(articulatio mediocarpea), утворений оберненими одна до одної суглобовими поверхнями цих кісток ( мал. 62) Горохоподiбна кiстка участi в утвореннi цього суглоба не бере, оскiльки разом з тригранною кiсткою утворює самостiйний суглоб

– суглоб горохоподібної кістки (articulatio ossis pisiformis). З’єднанні поверхнi середньозап’я- сткового суглоба мають складну двокулясту конфiгурацiю, а суглобова щiлина має вигляд S- подiбної стрiчки. Таким чином, у суглобi є немовби двi головки i двi западини. Одна головка утворена човноподiбною кiсткою з ближчого ряду, западина – кiсткою-трапецiєю i трапецiєподiбною кiсткою з дальшого ряду. Друга головка утворена кiстками з ближчого ряду – головчастою та гачкуватою, а западина – пiвмiсяцевою i тригранною кiстками з ближчого ряду.

Мiжзап’ястковi суглоби (articulationes intercarpalеs) розташованi мiж окремими кiстками зап’ястка у виглядi щiлин, якi з’єднуються з порожниною середньозап’ясткового суглоба. Користуючись рентгенограмами кистi i розпилами вологих суглобiв, з’ясуйте положення кожної з кiсток зап’ястка в суглобах кистi.

Два суглоби – променево-зап’ястковий i середньозап’ястковий - мають самостiйнi суглобовi капсули, а фiксуються численними зв’язками, загальними для обох суглобiв. Перед-

усім з боку променевої кістки вiд шилоподiбного вiдростка до човноподiбної кiстки i кiстки-трапецiї проходить променева обхідна зв’язка зап’ястка (lig. collaterale carpi radiale). Вiд шилоподiбного вiдростка лiктьової кiстки починається ліктьова обхідна зв’язка зап’ястка (lig. collaterale carpi ulnare), яка закiнчується на триграннiй, горохоподiбнiй та гачкуватiй кiстках. Крiм того, долонну і тильну поверхнi цих суглобiв зміцнюють долонна i тильна променево-зап’ясткові зв’язки (ligg. radiocarpale palmare et dorsale). На долоннiй i тильнiй поверхнях капсули середньозап’ясткового суглоба розмiщуються долоннi i тильнi мiжзап’ястковi зв’язки (ligg. intercarpalia palmaria et dorsalia). На долоннiй поверхнi капсули розташована ще променева зв’язка зап’ястка (lig. carpi radiatum). Волокна її у виглядi віяла розходяться вiд головчастої кiстки. Суглоб горохоподiбної кiстки зміцнюється двома зв’язками: горохово-гачкуватою (lig. pisohamatum) i горохово-п’ястковою (lig. pisometacarpale), які закiнчуються на IV-V п’я- сткових кiстках. Усерединi суглоба мiж кiстками ближчого ряду зап’ястка є мiжкiстковi мiжзап’я- стковi зв’язки (ligg. intercarpalia interossea). Подiбними зв’язками з’єднуються мiж собою кiстки дальшого ряду зап’ястка.

Мал. 61. З’єднання кісток кисті:

1 - art. radiocarpea, art. ellipsoidea;

2 - art. carpometacarpea pollicis, art. sellaris;

3 - artt. metacarpophalangeae II-V, art. spheroidea.

Зап’ястково-п’ястковi суглоби

(articulationes carpometacarpeae) об’єднують не пов’язанi мiж собою функцiонально зап’ястково- п’ястковий суглоб великого пальця та зап’я- стково-п’ястковi суглоби II - V пальцiв.

Зап’ястково-п’ястковий суглоб великого пальця (articulatio carpometacarpalis pollicis) утворений суглобовими поверхнями кiстки-трапе- цiї та основи I п’ясткової кiстки. Суглоб має сiдлоподiбну форму, забезпечує великий обсяг рухiв великого пальця i протиставлення його iншим пальцям. До основних рухiв великого пальця

51

належать: згинання i розгинання його навколо лобової осi, вiдведення i приведення навколо стрілової осi та коловий рух.

Зап’ястково-п’ястковi суглоби (articulationes carpometacarpales) II - V пальцiв утворенi суглобовими поверхнями дальшого ряду кiсток зап’ястка (окрім кістки-трапеції) та основами II - V п’ясткових кiсток. Причому трапецiєподiбна кiстка з’єднується з основою II п’ясткової кiстки, головчаста – III, гачкувата – з основами IV - V- п’я- сткових кiсток. Суглоб за формою плоский, має спільну суглобову щiлину. Суглобова капсула зміцнена долонними і тильними зап’ястково-п’я- стковими зв’язками (ligg. carpometacarpalia palmaria et dorsalia). Слiд зазначити, що суглобова порожнина зап’ястково-п’ясткового суглоба має декiлька вiддiлiв, які у виглядi щiлин розмiщенi мiж основами II-V п’ясткових кiсток, утворюючи мiжп’ястковi суглоби (articulationes intermetacarpales). Капсула цих суглобiв є одночасно й капсулою зап’ястково-п’ясткових суглобiв i зміцнена долонними, тильними i мiжкiстковими зв’язками (ligg. metacarpalia palmaria, dorsalia et interossea), якi проходять поперечно i з’єднують розташованi поряд основи п’ясткових кiсток.

Мал. 62. З’єднання кісток правої кисті, фронтальний розріз:

1 - art. radiocarpalis;

2 - discus articularis;

3 - art. mediocarpalis;

4, 5 - ligg. intercarpalia interossea; 6 - art. carpometacarpalis;

7 - ligg. carpometacarpea palmaria;

8 - ligg. metacarpalia interossea;

9 - artt. metacarpophalangeae;

10 - lig. metacarpale transversum profundum;

11 - artt. interphalangeae manus.

В рухах кистi вiдносно передплiччя беруть участь променево-зап’ястковий, середньозап’я- стковий, зап’ястково-п’ястковий, а також мiжзап’ястковi та мiжп’ястковi суглоби. Усi цi суглоби об’єднанi функцiонально, iнколи їх називають ки-

стьовим суглобом. Однак найбiльший об’єм рухiв припадає на перші два суглоби (променево-зап’я- стковий та середньозап’ястковий). Це рухи навколо лобової i стрілової осей. Крiм того, в цих суглобах можливi коловi рухи як наслiдок послiдовного переходу руху вiд однiєї осi до iншої.

П’ястково-фаланговi суглоби

(articulationes metacarpophalangeae) утворенi суглобовими поверхнями головок I - V п’ясткових кiсток i основами проксимальних фаланг I - V пальцiв. Суглобову капсулу фiксують мiцнi обхідні та долоннi зв’язки (ligg. collateralia et palmaria). Крiм того, з долонного боку капсула п’ястково-фа- лангових суглобiв I-V пальцiв зміцнена пучками поперечних волокон глибокої поперечної п’я- сткової зв’язки (lig. metacarpale transversum profundum). За формою суглоби належать до кулястих, крiм суглоба великого пальця, який обмежований сеcамоподiбними кiсточками, тому вiн є блокоподiбним. Рухи I - V пальцiв здійснюються навколо лобової (згинання, розгинання), стрілової (вiдведення, приведення) осі. Можливі також колообертання i обертання навколо поздовжньої осi.

Мiжфаланговi суглоби кистi (articulatio interphalangeae manus) утворенi головками й основами сумiжних фаланг, вони є блокоподiбними суглобами. Рухи здійснюються лише навколо лобової осi (згинання та розгинання). Суглобову капсулу зміцнюють обхідні та долоннi зв’язки (ligg. collateralia et palmaria). Розгляньте на рентгенограмах розташування кiсток кисті i послiдовно назвіть суглоби, опишіть форму суглобiв i можливi рухи в них.

Кістки нижньої кiнцiвки (ossa membri inferioris)

З’єднання кiсток тазовового пояса

До складу кiсток нижньої кiнцiвки вiдносять тазовий пояс (cingulum pelvicum) та вiльну ча-

стину нижньої кiнцiвки (pars libera membri inferioris ). Тазовий пояс складається з кульшових кiсток. До вільної частини нижньої кінцівки належать стегнова кістка, наколінок, великогомілкова і малогомілкова кістки та кістки стопи.

Тазовий пояс представлений однiєю парною

кульшовою кiсткою (os coxae), за допомогою якої нижня кiнцiвка з’єднується з тулубом. Кульшова кiстка утворюється до 20 рокiв унаслiдок повного зрощення клубової, сiдничої та лобкової кiсток (у новонароджених та дітей кульшова кiстка складається з трьох кiсток, з’єднаних за допомогою хряща). У мiсцi зрощення їх тiл на зовнiшнiй поверхнi знайдiть глибоку кульшову западину (acetabulum), оточену з усiх бокiв кантом кульшової западини (limbus acetabuli), a знизу – вирiзкою кульшової западини (incisura acetabuli). На зовнiшнiй частинi кульшової западини розмiщується пiвмiсяцева поверхня (facies lunata), в центрi западини - ямка кульшової западини (fossa acetabuli; мал. 63).

52

Клубова кiстка (os ilium) складається з тiла та крила (corpus et ala ossis ilii). Тiло кiстки має значну товщину i формує верхню частину кульшової западини. Крило кiстки тонше, нiж її тiло, i обернене догори, причому передня частина крила вiдхилена вбік, а задня – присередньо. Дугоподiбна лiнiя (linea arcuata) на внутрiшнiй поверхнi кiстки вiддiляє тiло кiстки вiд її крила. Верхнiй край крила стовщений i має назву клубового гребеня (crista iliaca), на ньому видiляють зовнiшню i внутрiшню губи (labium externum et internum), мiж якими проходить промiжна лiнiя (linea intermedia). До цих утворень прикрiплюються м’язи живота. Спереду гребiнь закiнчується заокругленою верхньою передньою клубовою остю (spina iliaca anterior superior), нижче вiд якої розташовується нижня передня клубова ость (spina iliaca anterior inferior). На задньому кiнцi клубового гребеня є верхня задня клубова ость (spina iliaca posterior superior), а нижче – нижня задня клубова ость (spina iliaca posterior inferior).

Мал. 63. Кульшова кістка (права): а - зовнішня поверхня, б - тазова поверхня:

1	- ala ossis ilii;	13	- for. obturatorium;
2	- crista iliaca;	14	- ramus superior ossis
3	- spina iliaca anterior	pubis;
superior;		15	- ramus inferior ossis pubis;
4	- spina iliaca anterior inferior;	16	- ramus ossis ischii;
5	- spina iliaca posterior	17	- corpus ossis ischii;
superior;		18	- fossa iliaca;
6	- spina iliaca posterior	19	- crista iliaca;
inferior;		20	- facies auricularis;
7	- incisura ischiadica major;	21	- facies symphysialis;
8	- spina ischiadica;	22	- tuberculum pubicum;
9	- incisura ischiadica minor;	23	- eminentia iliopubica;
10 - tuber ischiadicum;		24	- linea arcuata;

11	- facies lunata;	25 - tuberositas iliaca.
12	- fossa acetabuli;

На внутрiшнiй поверхнi крила клубової кiстки є заглиблення - клубова ямка (fossa iliaca), ззаду вiд неї розмiщується нерiвна вушкоподiбна поверхня (facies auricularis), за допомогою якої клубова кiстка з’єднується з крижовою. Вище i вниз вiд цiєї поверхнi розташовуються крижовотазова поверхня (facies sacropelvina) i клубова горбистiсть (tuberositas iliaca). На зовнiшнiй сiдничнiй поверхнi (facies glutea) крила клубової кiстки можна побачити передню, задню i нижню сiдничнi лiнiї (linea glutea anterior, posterior et inferior), вiд яких починаються сiдничнi м’язи.

Сiднича кiстка (os ischii), яка розташовується нижче вiд кульшової западини i складається з тiла (corpus ossis ischii) та гiлки (ramus ossis ischii). Тiло з’єднується в кульшовiй западинi з клубовою i лобковою кiстками, а його заднiй край на межi з крилом клубової кiстки утворює велику сiдничу вирiзку (incisura ischiadica major), нижче вiд якої розташовується мала сiднича вирiзка (incisura ischiadica minor). Велику сiдничу вирiзку вiддiляє вiд малої сiднича ость (spina ischiadica). На межi мiж тiлом сiдничої кiстки та її гiлкою розмiщується обернений назад i назовнi сiдничий горб (tuber ischiadicum), до якого прикрiплюються зв’язки та м’язи.

Лобкова кiстка (os pubis) має тiло (corpus ossis pubis) та верхню й нижню гiлки (rami superior et inferior ossis pubis). Тiло кiстки з’єднується з клубовою i сiдничою кiстками й утворює передню частину кульшової западини. Верхня гiлка лобкової кiстки вiдходить вiд її тiла вперед, униз i присередньо, а її верхнiй край дещо загострений i має назву лобкового гребеня (crista pubica). Його переднiй вiддiл закiнчується лобковим горбком (tuberculum pubicum). Уздовж нижнього краю верхньої гiлки лобкової кiстки розміщена затульна борозна (sulcus obturatorius), де проходять однойменнi судини i нерви. Затульна борозна спереду i ззаду обмежована переднiм i заднiм затульними горбками (tuberculum obturatorium anterius et posterius). З нижньою частиною переднього вiддiлу верхньої гiлки з’єднується пiд кутом нижня гiлка лобкової кiстки (ramus inferior ossis pubis), а в мiсцi цього з’єднання утворюється симфiзна поверхня (facies symphysialis) для з’єднання з протилежною кiсткою. Щоб вiдрiзнити лiву i праву кульшовi кiстки, слiд пам’ятати, що кульшова западина обернена назовнi, сiдничий горб – донизу, клубова кiстка – назад i вгору, лобкова – вперед i присередньо.

Стегнова кiстка (os femoris) - найдовша й наймасивнiша трубчаста кiстка людини (мал. 64). У кiстцi розрiзняють тiло (corpus femoris), головку (caput femoris) та шийку. На головці розмiщується заглиблення - ямка головки стегнової кiстки (fovea capitis femoris), де прикрiплюється зв’язка головки стегнової кiстки (lig. capitis femoris). Шийка стегнової кiстки (collum femoris) цилiндричної форми. Вона розміщується нижче

53

від головки. У тому мiсцi, де шийка з’єднується з тiлом, на заднiй поверхнi кiстки є два вертлюги: великий вертлюг (trochanter major) із вертлюговою ямкою (fossa trochanterica) на присередній поверхнi і малий вертлюг (trochanter minor), розмiщений нижче від великого i обернений присередньо. На переднiй поверхнi кiстки мiж вертлюгами проходить мiжвертлюгова лiнiя (linea intertrochanterica), а на заднiй поверхнi – мiжвертлюговий гребiнь (crista intertrochanterica).

Мал. 64. Стегнова кістка, права: а - вигляд спереду, наколінок; б - вигляд сзаду:

1 - сaput femoris;

2 - сollum femoris;

3 - trochanter major;

4 - trochanter minor;

5 - corpus femoris;

6 - epicondylus medialis;

7 - epicondylus lateralis;

8 - facies patellaris;

9 - patella;

10 - linea aspera;

11 - condylus medialis;

12 - condylus lateralis;

13 - facies poplitea.

Тiло стегнової кiстки (corpus femoris) має майже цилiндричну форму, на заднiй поверхнi є шорстка лiнiя (linea aspera), в якiй розрiзняють бічну і присередню губи (labium laterale et mediale), що розходяться донизу й обмежовують трикутної форми пiдколiнну поверхню (facies poplitea). Доверху губи спрямовуються до великого і малого вертлюгів стегнової кістки. Бічна губа значно розширюється, стовщується і переходить у сідничну горбистість (tuberositas glutea) – місце прикріплення великого сідничного м’яза. Присередня губа продовжується в гребінну лінію (linea pectinea).

Дистальний (дальший) наросток стегнової кістки стовщений i закiнчується присереднім і бічним виростками (condylus medialis et lateralis), над якими розмiщуються невеликих розмiрiв при-

середній та бічний надвиростки (epicondylus medialis et lateralis). Між виростками на заднiй поверхнi кiстки є глибока мiжвиросткова ямка (fossa intercondylaris), над якою проходить мiжвиросткова лiнiя (linea intercondylaris), що вiддiляє мiжвиросткову ямку вiд пiдколiнної поверхнi (facies poplitea).

Щоб вiдрiзнити праву стегнову кiстку вiд лiвої, треба пам’ятати, що її головка обернена вгору та присередньо, вертлюги – назад, а присередній виросток бiльший, нiж бічний.

Наколiнок (patella) - найбiльша сесамоподiбна кiстка. За формою нагадує заокруглений трикутник, верхiвка (apex patellae) якого обернена вниз, а основа (basis patellae) – вгору. Передня поверхня кiстки нерiвна, а суглобова поверхня подiлена поздовжнiм виступом на двi площини: меншу - присередню та бiльшу - бiчну. Це має значення для визначення правого або лiвого наколiнка.

З’єднання кульшової та стегнової кiсток.

Кiстки тазового пояса – клубова, сiднича, лобкова – до юнацького вiку з’єднуються за допомогою тимчасового синхондрозу, який пiзнiше переходить у кісткове з’єднання. Такий розвиток кiсток таза пов’язаний з функціонуванням нижнiх кiнцiвок залежно від віку. Тому кiстки тазового пояса з’єднані значно мiцнiше не тiльки мiж собою, а також зі скелетом тулуба порiвняно з кiстками грудного пояса. Про це ви дiзнаєтеся, вивчивши з’єднання кiсток тазового пояса.

Кульшові кістки з’єднуються мiж собою (за допомогою власних зв’язок), з крижовою кiсткою, з хребтовим стовпом, зі стегновими кiстками.

До власних зв’язок належить затульна перетинка (membrana obturatoria), натягнута по краю однойменного отвору. Перетинка, а також зовнiшнiй та внутрiшнiй затульнi м’язи разом з однойменною борозною лобкової кiстки утворюють затульний канал (canalis obturatorius), через який проходять однойменнi судини i нерв (мал. 65, 66).

Мал. 65. З’єднання кісток таза. Вигляд з середини на праву половину:

1 - ligg. sacroiliaca anteriora;

2 - lig. longitudinale anterius;

3 - lig. sacrotuberale;

4 - lig. sacrospinale;

54

5 - for. ischiadicum majus;

6 - for. ischiadicum minus;

7 - membrana obturatoria;

8 - lig. inguinale;

9 - arcus iliopectineus;

10 - lacuna vasorum.

Кульшові кiстки мiж собою зєднуються за допомогою лобкового симфiзу (symphysis pubica) – це хрящове з’єднання, утворене симфiзними поверхнями лобкових кiсток i розмiщеним мiж ними мiжлобковим диском (discus interpubicus) зі щiлиноподiбною порожниною в центрi. У жiнок під час пологів ця порожнина збiльшується, що й призводить до розширення тазового кiльця. Лобковий симфiз не має капсули, її функцію виконує верхня лобкова зв’язка (lig. pubicum superius) i нижня лобкова зв’язка (lig. pubicum inferius). Нижня лобкова зв’язка прилягає до симфізу знизу i виповняє пiдлобковий кут (angulus subpubicus), який у жiнок більший, нiж у чоловiкiв, i має назву лобкової дуги (arcus pubis). Ця статева особливiсть будови симфізу пов’язана з дiтородною функцiєю у жiнок.

До з’єднань кульшових кiсток з крижовою кiсткою належить крижово-клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca), утворений вушкоподiбними суглобовими поверхнями крижової та клубової кiсток. Добре виражену суглобову капсулу зміцнюють передні та задні крижово-клубові зв’язки (ligg. sacroiliaca anteriora et posteriora), якi проходять на переднiй та заднiй поверхнях суглобової капсули. На заднiй поверхнi суглоба мiж крижовою та клубовою горбистостями розмiщена у виглядi коротких пучкiв мiжкiсткова крижово-клу- бова зв’язка (lig. sacroiliacum interosseum), яка є однiєю iз наймiцнiших зв’язок. Крижово-клу- бовий суглоб зміцнюють ще дві зв’язки, якi розташованi на вiдстанi вiд нього. Перша з них – кри- жово-горбова зв’язка (lig. sacrotuberale). Вона починається вiд бiчного краю крижової кiстки та куприка i прикрiплюється до сiдничого горба, її продовження по сiдничiй гiлцi має назву серпоподiбного вiдростка (processus falciformis). Друга зв’язка - крижово-остьова (lig. sacrospinale) – починається теж вiд бiчного краю крижової кiстки, але вище вiд попередньої зв’язки i прикрiплюється до сiдничої остi. Обидвi зв’язки значно зміцнюють з’єднання крижової кiстки з кульшовою.

Мал. 66. З’єднання кісток таза. Вигляд сзаду:

1 - lig. iliolumbale;

2 - ligg. sacroiliaca posteriora;

3 - lig. sacrotuberale;

4 - for. ischiadicum majus;

5 - membrana obturatoria.

Вони разом із великою та малою сiдничими вирiзками формують великий та малий сiдничі отвори.

З хребтовим стовпом кульшова кiстка з’єднується за допомогою клубово-поперекової зв’язки (lig. iliolumbale), яка проходить мiж поперечними вiдростками двох нижнiх поперекових хребцiв i гребенем клубової кiстки. На вологих препаратах розгляньте всi з’єднання кульшової кiстки, знайдiть зв’язки, що зміцнюють тазовий пояс нижньої кiнцiвки.

Таз (pelvis) утворюється двома кульшовими кiстками, крижовою кiсткою та куприком, якi з’єднуються мiж собою суглобами i зв’язками в мiцне кiсткове кiльце. За формою таз нагадує глибоку тарiлку з розгорнутими краями. Розрізняють великий та малий таз (pelvis major et minor).

Великий таз обмежований з боків крилами клубових кiсток, ззаду - нижнiми поперековими хребцями, спереду - передньою черевною стiнкою. Вiд малого таза вiн вiддiляється межовою лiнiєю (linea terminalis), яка проходить по лобковому гребеню, дугоподiбнiй лiнiї клубової кiстки i переходить через мис крижової кістки (promontorium) на протилежний бiк. Межова лiнiя обмежовує верхній отвір таза (apertura pelvis superior), нижче вiд якого розташована порожнина малого таза (cavitas pelvis). Передня стiнка малого таза складається з лобкового симфiзу та гiлок лобкових кiсток. Його задня стiнка утворена крижовою кісткою i куприком. Бiчнi стiнки обмежованi внутрiшнiми поверхнями клубової та сiдничої кiсток. У передньо-нижнiх частинах бiчних стiнок малого таза є затульнi отвори, названi так через те, що вони майже цiлком затягнуті затульними перетинками. Розгляньте їх на вологих препаратах. На бiчнiй стiнцi малого таза знайдiть також великий сiдничий отвiр, обмежований знизу крижово-остьовою зв’язкою, та малий сiдничий отвiр, обмежований знизу i ззаду кри- жово-горбовою зв’язкою. Обидва отвори заповненi м’язами, в них проходять судини i нерви, якi виходять iз порожнини малого таза в сiдничну та промежинну дiлянки.

Нижня межа малого таза проходить по краю нижнього отвору таза (apertura pelvis inferior), який сформований куприком, гiлками сiдничих кiсток, крижово-горбовою зв’язкою, нижнiми гiлками лобкових кiсток та нижнiм краєм лобкового симфiзу. Пiд лобковим симфiзом мiж нижнiми гiлками лобкових кiсток розмiщений пiдлобковий кут, розмiр якого залежить вiд вiку і статі людини. Кут з’єднання нижнiх гiлок лобкових кiсток у жiнок становить бiльше ніж 900 (лобкова дуга), а у чоловiкiв – 70 - 750 (пiдлобковий кут).

Рiзниця будови чоловiчого i жiночого таза визначається, починаючи з перiоду статевого дозрiвання (13-16 рокiв). У вертикальному положеннi тiла людини верхній отвір таза розташований не

55

вгоризонтальнiй площинi, а нахилений уперед i вниз, утворюючи з горизонтальною площиною гострий кут. У жiнок цей кут становить 55 - 600, у чоловiкiв – 50 - 550. Жiночий таз ширший порівнянно з чоловiчим, тому що крила клубових кiсток розмiщенi бiльш горизонтально, а самi кiстки тоншi. Верхній отвір жiночого таза має елiпсоподiбну форму і бiльший порівнянно з чоловiчим. Форма порожнини малого таза жiнок цилiндрична, у чоловiкiв вона звужена донизу, лiйкоподiбна. Мис крижової кістки у жiнок менше виступає в порожнину малого таза, нiж у чоловiкiв. Нижній отвір жiночого таза теж значно ширший порівнянно з чоловiчим, тому що вiдстань мiж сiдничими горбами у жінок бiльша, а куприк менше виступає вперед. Користуючись скелетом i вологими препаратами, визначте статевi вiдмiнностi будови жiночого i чоловiчого таза.

Розмiри жiночого таза мають велике значення

вакушерськiй практицi. Для визначення їх беруть за основу рiзнi анатомiчнi структури, мiж якими проводять умовнi лiнiї та площини (мал. 67, 68). Усi передньо-заднi розмiри мають назву кон’югат, а поперечнi та косi – дiаметрiв. Розрiзняють розмiри великого таза i розмiри малого таза.

Мал. 67. Розміри таза. Вигляд зверху:

1 - distantia interspinosa;

2 - distantia intercristalis;

3 - diameter oblique;

4 - diameter transversa;

5 - conjugata anatomica.

Розмiри великого таза:

1)мiжостьова відстань (distantia interspinosa) – мiж обома переднiми верхнiми клубовими остями;

2)мiжгребенева відстань (distantia intercristalis) – найбiльша вiдстань мiж обома клубовими гребенями;

3)мiжвертлюгова відстань (distantia intertrochanterica) – вiдстань мiж великими вертлюгами стегнових кiсток. Розгляньте анатомiчнi орiєнтири для визначення розмiрiв на кiстках скелета.

У малому тазі розрізняють розмiри верхнього отвору таза – вхід у малий таз, розмiри порожнини таза i розмiри нижнього отвору таза – виходу з таза. До розмiрiв верхнього отвору таза вiдносять такі:

1.Анатомiчнка кон’югата (conjugata anatomica) – вiдстань мiж мисом та верхнiм краєм лобкового симфiзу.

2.Справжня кон’югата (conjugata

vera) – вiдстань мiж мисом та частиною лоб-

кового симфiзу, що найбільше виступає в порожнину таза. Вона обчислюється за зовнiшньою кон’югатою - вiдстанню мiж остистим вiдростком V поперекового хребця i верхнiм краєм лобкового симфiзу, вiд якої вiднiмають 10 см (товщина стiнок малого таза). В акушерськiй практицi розмiр справжньої кон’югати порiвнюють з розмiрами головки плода, якi повиннi бути меншими вiд справжньої кон’ю- гати.

3.Дiагональна кон’югата (conjugata diagonalis) - вiдстань мiж мисом i нижнiм краєм лобкового симфізу.

4.Поперечний дiаметр (diameter

transversa) - найбiльша вiдстань мiж межовими лiнiями.

5. Косий дiаметр (diameter obliqua) - вiдстань мiж крижово-клубовим суглобом з одного боку i клубово-лобковим пiдвищенням – з iншого.

Мал. 68. Розміри таза. Cагітальний розріз:

1 - conjugata anatomica;

2 - conjugata vera;

3 - conjugata diagonalis;

4 - conjugata recta;

5 - axis pelvis.

У порожнині малого таза розрізняють прямi та поперечнi розміри: пряма кон’югата (conjugata recta) – вiдстань мiж V крижовим хребцем i нижнiм краєм лобкового симфiзу; поперечний дiаметр порожнини таза – вiдстань мiж внутрiшнiми точками середини кульшових западин.

Кульшовий суглоб (articulatio coxae), який належить до суглобiв вiльної нижньої кiнцiвки (мал. 70). Суглоб утворюється кульшовою западиною кульшової кiстки та головкою стегнової кiстки. Вiдповiдностi площ суглобових поверхонь обох кісток сприяє товста хрящова губа кульшової западини (labrum acetabulі), яка прикрiплюється до краю кульшової западини. Суглобова капсула починається вiд канта кульшової западини, зрощується з губою кульшової западини i прикрiплюється до шийки стегнової кiстки таким чином, що майже вся шийка кiстки розмiщується в порожнинi суглоба, передня стiнка капсули спереду закiнчується на мiжвертлюговiй лiнiї, а ззаду майже доходить до мiжвертлюгового гребеня, вертлюги i вертлюгова ямка залишаються

56

за межами капсули. За формою суглоб кулястий, чашоподiбний, тому рухи в ньому можливi навколо лобової (згинання та розгинання), стрілової (приведення та вiдведення) та вертикальної (обертання – привертання та вiдвертання) осей, а також колові рухи.

Практичне значення мають внутрішньокапсульні (внутрішньосуглобові) та позакапсульні зв’язки. До перших відносять дві зв’язки: поперечну зв’язку кульшової западини та зв’язку головки стегна. Поперечна зв’язка кульшової западини (lig. transversum acetabuli) натягнута над кульшовою виразкою і являє собою частину губи кульшової западини. Зв’язка головки стегна (lig. capitis femoris) розміщена між ямкою головки стегнової кістки і вирізкою кульшової западини. В її товщі проходить артерія, що постачає кров’ю головку стегнової кістки (мал. 69).

Мал. 69. Внутрішньосуглобові зв’язки кульшового суглоба. Суглобова капсула видалена:

1 - lig.transversum acetabuli;

2 - lig. capitis femoris.

Мал. 70. Кульшовий суглоб, правий: а -вигляд спереду, б - вигляд сзаду:

1 - lig. pubofemorale;

2 - lig. iliofemorale;

3 - lig. ischiofemorale;

4 - zona orbicularis.

До позакапсульних зв’язок належать клубовостегнова, сiдничо-стегнова, лобково-стегнова зв’язки, а також коловий пояс. Клубово-стегнова зв’язка (lig. iliofemorale) – наймiцнiша зв’язка. Вона проходить навскiс i спереду від суглоба, йде вiд передньої нижньої клубової остi до мiжвертлюгової лiнiї стегнової кiстки. Сiдничо-сте- гнова зв’язка (lig. ischiofemorale) розташована на заднiй поверхнi суглоба. Починається вiд тiла сiдничої кiстки i прикрiплюється у вертлюговiй ямцi стегнової кiстки. Лобково-стегнова зв’язка (lig. pubofemorale) має трикутну форму, широкою основою починається вiд тiла i верхньої гiлки лобкової кiстки, прикрiплюється до малого вертлюга i мiжвертлюгової лiнiї стегнової кiстки. Коловий пояс (zona orbicularis) складається з мiцних волокон, які залягають у товщi волокнистого шару капсули кульшового суглоба. Волокна охоплюють у вигляді петлі шийку стегнової кiстки i прикрiплюються до передньої нижньої клубової остi.

Таким чином, у зв’язку з особливим положенням кульшового суглоба, його участю в статицi та перемiщеннi тiла людини вiн пристосований для здiйснення рухiв меншого об’єму порiвняно з плечовим суглобом. Тому стегновий суглоб фіксується мiцними зв’язками та м’язами, в ньому значно рiдше, нiж в iнших суглобах, бувають вивихи.

Будова та з’єднання кiсток гомiлки i стопи

Скелет гомілки утворюють великогомiлкова i малогомiлкова кiстки.

Великогомiлкова кiстка (tibia) - трубчаста кiстка, що має тiло та два наростки. Ближчий наросток розширений у поперечному напрямку i закiнчується присереднім та бічним виростками (condylus medialis et lateralis). На задньо-ниж- нiй поверхнi бічного виростка роздивiться малогомiлкову суглобову поверхню (facies articularis fibularis) для сполучення з головкою малогомiлкової кiстки. Зверху кожний виросток має ввігнуту верхню суглобову поверхню (facies articularis superior) для з’єднання з вiдповiдним виростком стегнової кiстки. Посерединi суглобової поверхнi є мiжвиросткове пiдвищення (eminentia intercondylaris), а на ньому - присередній та бічний мiжвиростковi горбки (tuberculum intercondylarе mediale et laterale). Спереду i ззаду вiд мiжвиросткового пiдвищення розмiщенi переднє та заднє мiжвиростковi поля (area intercondylaris anterior et posterior), до яких прикрiплюються хрестоподiбнi зв’язки колiнного суглоба (мал. 71).

Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) за формою нагадує видовжену тригранну призму, що поступово звужується донизу. На ньому розрізняють три поверхні: присередню, задню й бі-

57

чну (facies medialis, posterior et lateralis), що відділяються одна від одної присереднім, переднім та міжкістковим краями (margo medialis, anterior et interosseus). Передній край у верхньому відділі кістки починається від горбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae), до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м’яза стегна.

Дальший наросток великогомiлкової кiстки має майже чотирикутну форму, на його присередньому краї є спрямований донизу вiдросток - присередня кiсточка (malleolus medialis), на внутрiшнiй поверхнi якого розмiщується суглобова поверхня кiсточки (facies articularis malleoli), що присередньо продовжується в нижню суглобову поверхню (facies articularis inferior). Присередня поверхня дального наростка кiстки має невелику вирiзку з суглобовою поверхнею для з’єднання з малогомiлковою кiсткою – малогомiлкову вирiзку (incisura fibularis). Щоб вiдрiзнити праву великогомiлкову кiстку вiд лiвої, необхiдно ближчий наросток зорiєнтувати вгору, дальший наросток - вниз, горбистiсть i переднiй край – наперед, тоді присередня кiсточка вiдходитиме вiд присереднього краю дальшого наростка кiстки. У такому положеннi кiстки мiжкiстковий край на її тiлi завжди буде обернений назовнi: правої кiстки – праворуч, у лiвої – лiворуч.

Мал. 71. Кістки правої гомілки: а - вигляд спереду, б - вигляд сзаду:

1 - corpus tibiae;

2 - condylus medialis;

3 - condylus lateralis;

4 - eminentia inter-condylaris;

5 - tuberositas tibiae;

6 - margo anterior; 7 - malleolus medialis;

8 - caput fibulae;

9 - corpus fibulae; 10 - malleolus lateralis.

Великогомiлкова кiстка розташована на гомілцi присередньо, а малогомiлкова – збоку.

Малогомiлкова кiстка (fibula) - тонка, довга, розташована зовнi вiд великогомiлкової кiстки. На ближчому кінці її є головка (caput fibulae),

вона стовщена, має вiдросток – верхiвку головки малогомiлкової кiстки (apex capitis fibulae), а на внутрiшнiй поверхнi - суглобову поверхню головки малогомiлкової кiстки (facies articularis capitis fibulae) для з’єднання з великогомiлковою кiсткою. Поступово головка тоншає i переходить у майже цилiндричну шийку малогомiлкової кiстки (collum fibulae).

Тiло малогомiлкової кiстки (corpus fibulae) за формою нагадує тригранну призму, яка скручена навколо поздовжньої осi. На тiлi покажiть присередню, бічну та задню поверхнi (facies medialis, lateralis et posterior). Останнi вiддiляються одна вiд одної переднiм, заднiм краями (margo anterior, posterior), присереднім гребенем (crista medialis). На присередній поверхнi проходить мiжкiстковий край (margo interosseus).

На дальшому наростку малогомiлкової кiстки є бічна кiсточка (malleolus lateralis), що має на присередній поверхнi суглобову поверхню кiсточки (facies articularis malleoli lateralis) для з’єднання з великогомiлковою кiсткою, на її заднiй поверхнi є ямка бічної кiсточки (fossa malleoli lateralis). Щоб вiдрiзнити праву малогомiлкову кiстку вiд лiвої, треба її тримати головкою догори, бічною кiсточкою донизу i в бік, так щоб ямка кiсточки була обернена назад i до середини. У такому випадку права малогомiлкова кiстка буде розташована праворуч вiд великогомiлкової кiстки, лiва - лiворуч.

Кiстки стопи (ossa pedis). Серед них виділяють заплеснові кістки, плеснові кістки і кiстоки пальцiв (фаланги; мал. 72).

Мал. 72. Кістки стопи, правої: а - вигляд зверху, б - вигляд з боку:

1 – talus;

2 – calcaneus;

3 - os naviculare;

4 - os cuboideum;

5 - os сuneiforme mediale;

6 - os cuneiforme intermedium;

7 - os cuneiforme laterale;

8 - ossa metatarsi;

9 - phalanx proximalis;

10 - phalanx media;

11 - phalanx distalis.

58

Заплеснових кісток (ossa tarsi) на стопi є сiм, які розмiщенi в два ряди. До проксимального ряду вiдносять надп’яткову та п’яткову кiстки, а до дистального - човноподiбну, кубоподiбну i три клиноподiбнi кiстки.

Надп’яткова кiстка (talus). У нiй розрiзняють тiло (corpus tali), шийку (collum tali) та головку (caput tali). На верхнiй поверхнi тiла є блок над- п’яткової кiстки (trochlea tali) – для з’єднання з великогомiлковою та малогомiлковою кiстками. На бiчних поверхнях блока розташовуються, вiдповiдно, присередня та бічна кiсточковi поверхнi (facies malleolaris medialis et lateralis), до яких прилягають одноiменнi кiсточки. Вiд бічної частини тiла вiдходить бічний вiдросток надп’яткової кiстки (processus lateralis tali). На задньому вiдростку надп’яткової кiстки (processus posterior tali) проходить зверху вниз борозна сухожилка довгого м’яза – згинача великого пальця стопи (sulcus tendinis musculi flexoris hallucis longi). Ця борозна подiляє заднiй вiдросток надп’яткової кiстки на присередній та бічний горбки (tuberculum mediale et tuberculum laterale). Передню частину головки займає велика сферична суглобова поверхня для з’єднання з човноподiбною кiсткою. На нижнiй поверхнi тiла роздивiться передню, середню та задню п’ятковi суглобовi поверхнi (facies articularis calcanea anterior, media et posterior). Мiж середньою i задньою п’ятковими суглобовими поверхнями проходить борозна надп’яткової кiстки (sulcus tali; мал. 73).

Мал. 73. Права надп’яткова кістка:а - вигляд зверху, б - вигляд знизу:

1 - caput tali;

2 - facies articularis navicularis;

3 - collum tali;

4 - trochlea tali;

5 - facies superior;

6 - processus lateralis;

7 - tuberculum laterale (processus posterior tali);

8 - tuberculum mediale;

9 - facies articularis calcanea media;

10 - sulcus tali;

11 - facies articularis calcanea posterior;

12 - facies articularis calcanea anterior;

13 - processus posterior tali;

14 – sulcus tendinis m. flexoris hallucis longi.

П’яткова кiстка (calcaneus) є найбiльшою кiсткою серед заплеснових кісток. У середнiй частинi її верхньої поверхнi знайдiть борозну п’я- ткової кiстки (sulcus calcanei), яка разом з вiд-

повiдною борозною надп’яткової кiстки утворює пазуху заплесна (sinus tarsi). Спереду вiд борозни вздовж присереднього краю кiстки розмiщенi середня та передня надп’ятковi суглобовi поверхнi (facies articularis talaris media et anterior); за борозною - задня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris posterior). За допомогою всiх цих поверхонь п’я- ткова кiстка з’єднується з надп’ятковою. У задньо-нижньому вiддiлi кiстки є п’ятковий горбок (tuber calcanei). На ньому розмiщенi присередній та бічний вiдростки (processus medialis et lateralis tuberis calcanei), до яких прикрiплюється дуже мiцний п’ятковий сухожилок (мал. 74).

Мал. 74. Права п’яткова кістка: а - вигляд з боку, б - вигляд зверху:

1 - tuber calcanei;

2 - sustentaculum tali;

3 - facies articularis сuboidea;

4 - facies articularis talaris posterior;

5 - facies articularis talaris anterior;

6 - processus lateralis tuberis calcanei;

7 - processus medialis tuberis calcanei;

8 - facies articularis talaris media;

9 – sul. calcanei.

На переднiй поверхнi п’яткової кiстки є кубоподiбна суглобова поверхня (facies articularis cuboidea), якою п’яткова кiстка з’єднується з кубоподiбною кiсткою. Вiд передньо-верхнього краю п’яткової кiстки з присереднього боку вiдходить короткий i товстий вiдросток - пiдпора надп’яткової кiстки (sustentaculum tali), пiд яким продовжується з надп’яткової кiстки уже вiдома вам борозна сухожилка довгого м’яза – згинача великого пальця. На бічній поверхнi п’яткової кiстки є малогомiлковий блок (trochlea fibulalis), пiд яким розташована борозна сухожилка довгого малогомiлкового м’яза (sulcus tendinis musculi fibularis longi).

Човноподiбну кiстку (os naviculare) вiдносять до другого ряду заплеснових кiсток. Знайдiть її серед кiсток стопи. Вона розмiщується з присереднього краю стопи мiж головкою надп’я- ткової кiстки і трьома клиноподiбними кiстками. У зв’язку з цим її задня суглобова поверхня ввігнута вiдповiдно до форми головки надп’яткової кiстки, а на переднiй – є три майже однаковi поверхнi для клиноподiбних кiсток. У присередній частинi нижньої поверхнi бачимо горбистiсть човноподiбної кiстки (tuberositas ossis navicularis).

Клиноподiбнi кiстки – присередня, промiжна та бічна (ossa cuneiformia mediale, intermedium

59

et laterale) - розташованi мiж човноподiбною i I, II, III плесновими кiстками, з якими i з’єднуються.

Кубоподiбна кiстка (os cuboideum) розмiщується на бічному краї стопи мiж п’ятковою кiсткою i двома останнiми плесновими кiстками (IV, V). У мiсцях з’єднання цих кiсток є суглобовi поверхнi. Крiм того, на присередньому боцi розмiщуються суглобовi поверхнi для з’єднання з бічною поверхнею бічної клиноподiбної i човноподiбної кiсток. Бічний край вiльний, вiд нього починається борозна сухожилка довгого малогомiлкового м’яза (sulcus tеndinis musculi fibularis longi) i продовжується на нижню поверхню кiстки, де розташовується спереду вiд горбистостi кубоподiбної кiстки (tuberositas ossis cuboidei; мал. 75).

Плеснові кістки (ossa metatarsi). На кожнiй з п’яти цих кiсток розрiзняють основу (basis ossis metatarsi), тiло (corpus ossis metatarsi) та головку (caput ossis metatarsi). Перша плеснова кiстка вiдповiдає I пальцю (hallux), вона найтовща i найкоротша. Основа всiх плеснових кiсток майже плоскої форми. Розгляньте також тiла плеснових кiсток. За формою вони нагадують тригранну призму, викривленi до середини i дещо опуклi доверху. Головки всiх плеснових кiсток мають пiвкулясту форму i з’єднуються з основою проксимальних фаланг.

Кістки пальцiв стопи (ossa digitorum). Кожна з них, за винятком I, складається з проксимальної, середньої та кінцевої фаланг

(phalanges proхimalis, media et distalis). У I пальця середньої фаланги немає. На кожнiй фаланзi розрiзняють основу (basis phalangis), тiло (corpus phalangis) i головку (caput phalangis). Кiнцевi фаланги замiсть головки мають горбистiсть (tuberositas phalangis distalis). Основи проксимальних фаланг мають суглобовi поверхнi у виглядi ямок i з’єднуються з головками плеснових кiсток. Головки проксимальних та середнiх фаланг за формою нагадують блок.

З’єднання кiсток вiльної нижньої кiнцiвки.

Колiнний суглоб (articulatio genus) є за будовою складним, утворений суглобовими поверхнями бічного та присереднього виросткiв стегнової кiстки, верхньою суглобовою поверхнею великогомiлкової кiстки i суглобовою поверхнею наколiнка та наколiнковою поверхнею стегнової кiстки (мал. 75-77). За формою це двовиростковий, двоосьовий суглоб, рухи в ньому вiдбуваються навколо лобової (згинання i розгинання) i вертикальної (обертання) осей.

З використанням вологих препаратiв вивчiть особливостi будови капсули колiнного суглоба. Звернiть увагу на те, що капсула починається дещо вище вiд краю суглобової поверхнi стегнової кiстки, спереду пiдiймається вгору вiд надколінкової поверхні, по бiчнiй поверхнi проходить мiж виростками та надвиростками, останнi залишаються за межами порожнини суглоба. Спереду прикрiплюється по краю суглобової поверхнi наколiнка. Знизу на великогомiлковiй кiстцi при-

крiплюється по нижньому краю присереднього та латерального виросткiв. Спереду синовiальна перегородка утворює великий випин - наднаколiнкову сумку (bursa suprapatellaris), вона пiдiймається високо вгору мiж стегновою кiсткою i чотириголовим м’язом стегна. Суглобова капсула утворює ще ряд випинiв – синовiальних сумок, якi значно збiльшують порожнину суглоба. До найважливіших вiдносять: глибоку пiднаколiнкову сумку (bursa infrapatellaris profunda), розмiщену мiж зв’язкою наколiнка i великогомiлковою кiсткою. На переднiй поверхнi колiнного суглоба пiд шкiрою розташована переднаколiнкова пiдшкiрна сумка (bursa subcutanea prepatellaris). Крiм того, навколо капсули колiнного суглоба виникає ще чимало сумок бiля сухожилкiв м’язiв (камбалоподiбного, литкового, пiвперетинчастого, пiвсухожилкового, кравецького та iнших), якi мають одноiменну з м’язами назву.

Мал. 75. Колінний суглоб: а - вигляд спереду, б - вигляд сзаду:

1 - lig. collaterale tibiale;

2 - lig. collaterale fibulare;

3 - lig. patellae;

4 - retinaculum patellae madiale;

5 - retinaculum patellae laterale;

6 - lig. capitis fibulae anterius;

7 - lig. popliteum obliquum;

8 - lig. popliteum arcuatum.

Синовiальна перетинка покриває зсередини суглоба волокнисту претинку i утворює крилоподiбнi складки (plicae alares), якi починаються по боках i внизу наколiнка i розмiщуються в порожнинi суглоба. Найбiльшою є пiднаколiнкова синовiальна складка (plica synovialis infrapatellaris).

Колiнний суглоб вiдносять до комплексних суглобiв через наявнiсть у ньому менiскiв: присереднього та бічного (meniscus medialis et lateralis). Вони мають вигляд пластинок з волокнистого хряща, розмiщених мiж суглобовими поверхнями стегнової та великогомiлкової кiсток. Менiски пiвмiсяцевої форми, стовщенi назовнi до 6-8 мм i стоншенi вздовж присереднього краю, за рахунок їх поглиблюється суглобова западина. Переднi та заднi кiнцi менiскiв прикрiплюються до мiжвиросткового пiдвищення великогомiлкової кiстки .

60

Зв’язки колiнного суглоба подiляють на тi, що розмiщенi в порожнинi суглоба, i тi, що розташовуються поза нею. До першої групи зв’язок належать передня та задня схрещенi зв’язки, поперечна зв’язка колiна i менiсково-стегновi зв’язки передня та задня. Передня схрещеа зв’язка (lig. cruciatum anterius) починається вiд присередньої поверхнi бічного виростка стегнової кiстки i прикрiплюється до переднього мiжвиросткового поля великогомiлкової кiстки.

Мал. 76. Колінний та міжгомілковий суглоб, правий, суглобова капсула видалена: а - вигляд спереду, б - вигляд сзаду:

1 - lig. collaterale tibiale;

2 - lig. collaterale fibulare;

3 - lig. patellae;

4 - lig. cruciatum anterius;

5 - lig. cruciatum posterius;

6 - lig. transversum genus;

7 - lig. capitis fibulae posterius;

8 - meniscus medialis;

9 - meniscus lateralis.

Задня схрещена зв’язка (lig. cruciatum posterius) починається вiд бічної поверхнi присереднього виростка стегнової кiстки i прикрiплюється до заднього мiжвиросткового поля великогомiлкової кiстки. У складi цих зв’язок є менi- сково-стегновi зв’язки – передня i задня (lig. meniscofemorale anterius et posterius). Вони прикрiплюються, вiдповiдно, до присереднього та бічного менiскiв. Поперечна зв’язка колiна (lig. transversum genus) з’єднує передню поверхню обох менiскiв.

Мал. 77. Правий колінний суглоб. Вигляд зверху. Стегнова кістка видалена:

1 - meniscus medialis;

2 - meniscus lateralis;

3 - lig. cruciatum anterius;

4 - lig. cruciatum posterius;

5 - tuberositas tibiae.

Зовнiшньосуглобовi зв’язки наступні. Обхідна великогомiлкова зв’язка (lig. collaterale tibiale) розмiщується мiж присереднім надвиростком стегнової кiстки i верхнiм кiнцем великогомiлкової кiстки. Обхідна малогомiлкова зв’язка (lig. collaterale fibulare) розташована на бічній поверхнi суглоба мiж бічним надвиростком стегнової кiстки i головкою малогомiлкової кiстки. Вона вiдокремлена вiд капсули суглоба. Зв’язка наколiнка (lig. patellae) - частина сухожилка чотириголового м’яза стегна, що йде вiд нижнього краю наколiнка (вершини) до горбистостi великогомiлкової кiстки.З боків від наколiнка сухожилок чотириголового м’яза утворює розширення, котре має назву присереднього i бічного тримача наколiнка (retinaculum patellae mediale et laterale).

Коса пiдколiнна зв’язка (lig. popliteum obliquum) розмiщена на заднiй поверхнi капсули суглоба, є частиною сухожилка пiвперетинчастого м’яза, який вплiтається в капсулу i косо пiдiймається вiд присереднього виростка великогомiлкової кiстки до бічного виростка стегнової кiстки. Дугоподiбна пiдколiнна зв’язка (lig. popliteum arcuatum) розташована на заднiй поверхнi капсули суглоба, починається вiд головки малогомiлкової кiстки, йде у виглядi дуги до задньої поверхнi присереднього виростка великогомiлкової кiстки. На рентгенограмах колiнного суглоба розгляньте це з’єднання.

З’єднання кiсток гомілки мiж собою. Проксимальні відділи кісток з’єднуються велико-мало-

гомiлковим суглобом (articulatio tibiofibularis),

що утворений суглобовими поверхнями бічного виростка великогомiлкової кiстки та головки малогомiлкової кiстки. Суглобову капсулу зміцнюють передня та задня зв’язки головки малогомiлкової кiстки (lig. capitis fibulae anterius et posterius). За формою суглоб плоский, малорухомий.

Діафізи кісток з’єднуються мiжкiстковою перетинкою гомілки (membrana interossea cruris) – добре розвиненою щiльною волокнистою пластинкою, що розмiщена мiж мiжкiстковими краями великогомiлкової та малогомiлкової кiсток.

Дистальні (дальші) наростки кiсток гомiлки

з’єднанi велико-малогомiлко-вим синдесмозом (syndesmosis tibio-fibularis). Крiм того, спереду i ззаду цього з’єднання розташованi передня та задня велико-малогомiлковi зв’язки (lig. Tibio-fibulare anterius et posterius).

З’єднання кiсток стопи. Надп’ятковогомiлковий суглоб (articulatio

talocruralis) утворений суглобовими поверхнями дальших наростків великогомiлкової та малогомiлкової кiсток i блоком надп’яткової кiстки.

Надп’ятковогомiлковий суглоб вiдносять до блокоподiбних суглобiв. Рухи в ньому вiдбуваються в основному навколо фронтальної осi (згинання, розгинання), а в разі сильного згинання

61

можливi невеликi рухи в сторони за типом приведення, вiдведення.

Зв’язки, якi зміцнюють надп’ятково-гомiлковий суглоб (мал. 78, 79).

На присередньому поверхні суглоба розгляньте мiцну присередню обхідну, або дельтоподiбну, зв’язку (lig. collaterale mediale, seu deltoideum). Вона складається з чотирьох частин: 1) і 2) передня i задня великогомiлково-надп’яткові частини (pars tibiotalaris anterior et posterior); 3) велико- гомiлково-п’яткова частина (pars tibiocalcanea); 4) великогомiлково-човноподiбна частина (pars tibionavicularis). Усi чотири частини зв’язки починаються вiд присередньої кiсточки великогомiлкової кiстки i у виглядi віяла розходяться до надп’яткової, п’яткової та човноподiбної кiсток. Ця зв’язка i три зв’язки, що розташованi на бічній поверхні суглоба, мають велике практичне значення в зміцненнi суглоба, вони часто ушкоджуються внаслідок необережних рухів стопи.

Мал. 78. З’єднання кісток стопи, правої. Присередня поверхня:

1. lig. collaterale mediale:

а) pars tibionavicularis,

б) рars tibiotalaris anterior, в) рars tibiocalcanea,

г) рars tibiotalaris posterior;

2.lig. talocalcaneum posterius;

3.lig. talocalcaneum mediale;

4.lig. сalcaneonaviculare dorsale;

5.lig. calcaneonaviculare plantare;

6.lig. plantare longum;

7.lig. talonaviculare dorsale;

8.lig. cuneonaviculare dorsale;

9.lig. Intercuneiforme;

10.lig. tarsometatarseum.

На бічній поверхнi надп’ятковогомiлко-вий суглоб розташованi три самостiйнi зв’язки, якi починаються вiд бічної кiсточки малогомiлкової кiстки i розходяться внизу у виглядi трьох з’язок:

1)передня надп’ятково-малогомiлкова зв’язка (lig. talоfibulare anterius);

2)задня надп’ятково-малогомiлкова зв’язка (lig. talofibulare posterius);

3)п’ятково-малогомiлкова зв’язка (lig. calcaneofibulare).

Надп’ятково-п’ятково-човноподiбний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis), утворений суглобовими поверхнями надп’яткової, п’яткової та човноподiбної кiсток (мал. 80). Суглоб зміцню-

ють надп’ятково-човноподiбна зв’язка (lig.

talonaviculare) та п’ятково-човноподiбна пiдошвовою зв’язкою (lig. calcaneonaviculare plantare). Першi двi заплеснові кiстки - надп’я- ткова i п’яткова – утворюють пiднадп’ятковий суглоб (articulatio subtalaris), який зміцнюється самостiйними присередньою, бічною, передньою, задньою та мiжкiстковою надп’ятково-п’ятковими зв’язками (lig. talocalcaneum mediale, laterale, anterius, posterius et interosseum). Мiжкiсткова зв’язка розташована в пазусi заплесна (sinus tarsi).

Мал. 79. З’єднання кісток стопи, правої. Бічна поверхня.

1.lig. tibiofibulare anterius;

2.lig. talofibulare anterius;

3.lig. calcaneofibulare;

4.lig. talofibulare posterius;

5.lig. talocalcaneum laterale;

6.lig. talocalcaneum anterius;

7.lig. talonaviculare dorsale;

8.lig. cuneonaviculare dorsale;

9.lig. cuboideonaviculare dorsale;

10.lig. calcaneocuboideum dorsale;

11.lig. bifurcatum: lig. calcaneonaviculare, lig. calcaneocuboideum;

12.lig. intercuneiforme dorsale;

13.lig. cuneocuboideum dorsale;

14.lig. tarsometatarseum dorsale;

15.lig. metatarsea dorsalia.

За формою пiднадп’ятковий суглоб цилiндричний, а надп’ятково-п’ятково-човноподiбний – кулястий, однак рухи в них відбуваються одночасно i можливi тiльки навколо стрілової осi за типом приведення та вiдведення, причому надп’яткова кiстка може бути нерухомою, а рухи здійнюються всiєю стопою. У разі приведення (зовнiшнє обертання) стопи пiдiймається присередній її край; при вiдведеннi (внутрiшнє обертання) пiдiймається бічний край.

П’ятково-кубоподiбний суглоб (articulatio calcaneocuboidea) утворений оберненими одна до одної суглобовими поверхнями п’яткової i кубоподiбної кiсток. За формою суглоб сiдлоподiбний, однак рухи в ньому обмеженi. Капсула суглоба зміцнена тильною i пiдошвово п’ятково-ку- боподiбними зв’язками (lig. calcaneocuboideum dorsale et plantare).

Клино-човноподiбний суглоб (articulatio cuneonavicularis) утворений суглобовими поверхнями трьох клиноподiбних кiсток, човноподiбної кiстки та частково кубоподiбної кiстки. Суглобова капсула фiксується тильними, пi-

62

дошвовими та мiжкiстковими зв’язками (ligg. tarsi dorsalia, plantaria et interossea). Суглоб за формою плоский, рухи в ньому незначнi, перважно амортизувального характеру.

Мал. 80. Суглоби стопи (на розпилі стопи):

1.articulatio talocruralis;

2.articulatio subtalaris;

3.articulatio talonavicularis;

4.articulatio calcaneocuboidea;

5.articulatio cuneonavicularis;

6.articulatio cuboideocuneiformia.

7.articulatio intercuneiformis;

8.articulatio tarsometatarsea.

9.articulatio intеrmetatarsea.

10.articulatio metatarsofalangea.

Поперечний суглоб заплесни (articulatio tarsi transversa). З клiнiчних мiркувань п’ятковокубоподiбний суглоб i надп’ятково-човноподiбний (частина надп’ятково-п’ятково-човноподiбного суглоба) розгляньте з позицiй хiрургiв як єдиний поперечний суглоб заплесна (його ще називають суглобом Шопара). Розгляньте цей суглоб на вологому препаратi суглобiв стопи i скелетi стопи. Крiм зв’язок, що зміцнюють окремо кожний суглоб, ці два суглоби мають ще загальну роздвоєну зв’язку (lig. bifurcatum). Вона починається на верхнiй поверхнi (вiд переднього краю) п’яткової кiстки i подiляється на двi зв’язки: п’я- тково-човноподiбну (lig. calcaneonaviculare) та п’ятково-кубоподiбну (lig. calcaneocuboideum). Тiльки у разі розсiчення роздвоєної зв’язки поперечний суглоб заплесна роз’єднується, через що цю зв’язку називають ключем від поперечного суглоба заплесна.

Заплесно-плесновi суглоби (articulationes tarsometatarseae), утворенi суглобовими поверхнями основ плеснових кiсток, суглобовими поверхнями трьох клиноподiбних та кубоподiбної кiсток (хірурги називають це з’єднання суглобом Лісфранка). За формою це плоскi суглоби. Розрiзняють три iзольованi суглоби. Перший утворений присередньою клиноподiбною та І плесновою кiстками; другий – промiжною i бічною клиноподiбними та ІІ, ІІІ плесновими кiстками;

третiй суглоб - кубоподiбною кiсткою та IV, V плесновими кістками. Роздивiться суглобовi поверхнi кiсток на вологих препаратах i скелетi стопи. Капсули суглобiв зміцнюються тильними i пiдошвовими заплесно-плесновими зв’язками (ligg. tarsometatarsea dоrsaliа, plantariа), а також мiжкiстковими клино-плесновими зв’язками (ligg. cuneometatarsea interossea). Присередня мiжкiсткова клино-плеснова зв’язка (lig. cuneometatarseum interosseum mеdiale) натягнена мiж присередньою клиноподiбною та II плесновою кістками. Цю зв’язку з огляду на її практичне значення називають ключем від заплесноплеснових суглобів.

Мiжплесновi суглоби (articulationes intermetatarseae) утворенi бiчними суглобовими поверхнями основ сумiжних плеснових кiсток. Мають спiльну iз заплесно-плесновими суглобами суглобову порожнину. Функцiонально мiжплесновi суглоби та заплесно-плесновi суглоби належать до плоских, рухи в них незначнi. Капсули суглобiв фiксують тильнi та пiдошвовi плесновi зв’язки, якi розташованi поперечно. Мiжкiстковi плесновi зв’язки (ligg. metatarsеa interossea) розташовуються мiж оберненими одна до одної поверхнями основ плеснових кiсток.

Значна роль в зміцненнi стопи належить довгiй пiдошвовій зв’язцi (lig. plantare longum). Вона починається вiд нижньої поверхнi п’яткової кiстки, тягнеться вперед i прикрiплюється мiцними глибокими волокнами до горбистостi кубоподiбної кiстки та поверхневими волокнами – до основи II - V плеснoвих кiсток. Волокна пiдошвової зв’язки перетворюють борозну кубоподiбної кiстки на кiстково-фiброзний канал, в якому проходить сухожилок довгого малогомiлкового м’яза. Таким чином, довга пiдошвова зв’язка об’- єднує окремi зв’язки суглобiв стопи в єдину мiцну сполучнотканинну структуру.

Плеснофаланговi суглоби (articulationes metatarsophalangeае) утворенi суглобовими поверхнями головок усiх плеснових кiсток та основ проксимальних фаланг. Суглоби мають кулясту форму, окрiм першого, який є блокоподiбним, що зумовлено наявнiстю двох (присередньої та бічної) сесамоподiбних кiсточок. Рухи в суглобах – згинання, розгинання та незначнi розведення (приведення, вiдведення) пальцiв. Суглобовi капсули зміцнюються обхідними та пiдошвовими зв’язками (ligg. collateralia et plantaria). Глибока поперечна плеснова зв’язка (lig. mеtatarseum profundum transversum) проходить у поперек головок вiд I до V плеснових кiсток, зрощується з капсулами усiх плесно-фала- нгових суглобiв.

Мiжфаланговi суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis) утворенi суглобовими поверхнями проксимальних i середнiх фаланг та середнiх i кінцевих фаланг. Суглобовi капсули зміцнюються обхідними та пiдошвовими зв’язками. Суглоби належать до блокоподiбних, у них можливi лише згинання та розгинання. Цих суглобiв дев’ять. У стадiї спокою проксимальнi

63

фаланги перебувають у станi розгинання, а середнi – згинання.

Будова стопи в цiлому. Найбiльшi розбiжностi мiж будовою стопи i кистi зустрiчаються у людини, оскільки у неї верхня кiнцiвка повнiстю звiльнилася вiд локомоторної функцiї, а стопа разом з iншими ділянками нижньої кiнцiвки пiдтримує тiло у вертикальному положеннi i виконуючи вiдштовхувальну функцiю уможливлює пересування людини. Вiдповiдно до цього кістки стопи мають сегментну будову і набули опуклої форми у виглядi склепiння. Недаремно вченi для бiльш чiткого уявлення про функцiю стопи розглядають її як комплекс пов’язаних мiж собою склепiнь, якi забезпечують її пружнiсть i рухомiсть. Видiляють п’ять поздовжнiх склепiнь, вiдповiдно до кількості плеснових кiсток i одне поперечне. Склепiнчасте розмiщення кiсток стопи забезпечують численнi зв’язки та м’язи. Зв’язки виконують роль пасивного фiксуючого апарата, а м’язи - це активний фiксатор склепiнь як поздовжнього, так i поперечного напрямків. Стопа в разі перевантаження тiла може втратити склепiнчасту форму i стати плоскою. Ця вада може бути й природженою.

М'язова система (Systema musculare)

Загальна будова м’язiв

Скелетнi м’язи - це посмуговані м’язи, скорочення яких залежить вiд волi людини, тобто це довiльнi м’язи. У тiлi людини є близько 400 посмугованих м’язiв.

М’яз (musculus) – це орган, побудований з пучкiв посмугованих м’язових волокон, зв’язаних мiж собою пухкою сполучною тканиною, в якiй проходять кровоноснi судини i нерви. М’язова система становить близько 40% маси тіла людини.

Одиницею будови скелетної м’язової тканини є м’язове волокно. Кожний м’яз складається з пучкiв м’язових волокон, укритих сполучнотканинною оболонкою – ендомiзiєм (endomysium). Рiзнi за величиною пучки покритi внутрiшнiм перимiзiєм (perimysium), а весь м’яз зовні вкриває епiмiзiй (epimysium). Епімiзiй продовжується на зовнiшню поверхню сухожилка, ця його частина має назву перитендинiю (peritendineum; мал. 81).

М’яз з’єднується з кiсткою за допомогою сухожилка, який має тiсний зв’язок з ендомiзiєм та сарколемою м’яза; сухожилок - це щільна волокниста сполучна тканина. Пучки цiєї сполучної тканини розмiщуються паралельно i об’єднуються прошарками пухкої клiтковини, в якiй проходять кровоноснi судини. Сухожилки є цилiндричної форми, деякi м’язи (зокрема, м’язи живота) мають сухожилки у формi тонких широких пластинок, їх називають апоневрозами (aponeurosis). Є м’язи, з так званими сухожилковими переділками (intersectio tendineа) їх може бути декiлька на протязi м’яза. Такi переділки характернi для прямого м’яза живота.

М’язи добре кровопостачаються кровоносни-

ми судинами - артерiями, що супроводжуються двома венами. Внутрiшньом’язовi артерiї розмiщуються в ендомiзiумi, утворюють артерiальнi сiтки, петлi яких видовженi по ходу м’язових волокон. М’язи мають руховi та чутливi нерви. Руховi нерви закiнчуються в скоротливiй речовинi м’язового волокна на рухових бляшках, чутливi нерви іннервують як м’язовi елементи, так i сухожилки.

Мал. 81. Будова м’яза:

1.epimysium;

2.peritendineum;

3.perimysium;

4.endomysium;

5.tendo.

Кожний м’яз має стовщену середню м’ясисту частину – черевце (venter) та сухожилок (tendo), який у більшості м’язів є на обох їх кінцях. М’яз починається вiд однієї кiстки головкою (caput), що з’єднується з кiсткою за допомогою проксимального сухожилка або м’язової тканини, розмiщується проксимально, ближче до серединної осi тiла людини. Дистальний сухожилок прикрiплюється до іншої кiстки (мал. 82), а точка прикрiплення м’яза (insertio) розташовується дистально, далi вiд серединної осi тiла людини. Коли м’яз скорочується, один кiнець його залишається нерухомим. Це точка фiксації (punctum fixum), вона збігається з початком м’яза. Рухома точка (punctum mobile), розмiщується на тiй кiстцi, до якої м’яз прикрiплюється. Точка фiксації та рухома точка за певних умов мiняються мiсцями.

М’язи мають найрізноманітнішу форму (мал. 83, 84). Вони подiляються на довгi, короткi та широкi. Довгi м’язи розвиненi переважно на кiнцiвках, широкi - на спинi, грудях та животi. Короткими м’язами є глибокi м’язи спини. М’язи можуть мати коловий напрямок волокон, наприклад, коловий м’яз ока, коловий м’яз рота. Цi м’язи виконують функцiю стискачiв.

М’язи подiляються на простi та складнi. Простi

64

м’язи - це такi, у кожного з яких є головка, черевце і з черевця виходить один сухожилок. До складних м’язiв належать:

а) м’язи, що мають двi, три, чотири головки, наприклад: двоголовий м’яз плеча, стегна (m. biceps), триголовий м’яз плеча, литки (m. triceps), чотириголовий м’яз стегна (m. quadriceps) та iн.;

б) м’язи, у яких iз черевця кiлька сухожилкiв, наприклад: поверхневий та глибокий м’язи – згиначі пальцiв передплiччя (m. flexor digitorum superfіcialis et profundus), довгий м’яз – згинач пальцiв та довгий м’яз – розгинач пальцiв гомілки (m. flexor digitorum longus et m. extensor digitorum longus);

в) м’язи, в яких спільне черевце подiлено промiжним сухожилком (tendo intermedius) на два черевця, наприклад: двочеревцевий м’яз (m. digastricus), лопатково-пiд’язиковий м’яз (m. omohyoideus);

г) м’язи, у яких черевце перетинається однiєю або кiлькома сухожилковими переділками (intersectiones tendineae), наприклад: прямий м’яз живота (m. rectus abdominis); пiвперетинчастий м’яз стегна (m. semimembranosus).

За напрямком пучкiв волокон м’язи подiляють на такi, у яких м’язовi волокна йдуть прямо, паралельно одне до одного, і такі, у яких волокна розмiщенi косо по вiдношенню до сухожилка. 3а принципом прикрiплення м’язових волокон до сухожилків розрiзняються м’язи, у яких косо розташованi м’язовi волокна сходяться пiд гострим кутом i прикрiплюються з двох бокiв до сухожилка – двоперистий м’яз (m. bipennatus), і такі, у яких м’язовi волокна йдуть косо, пiд гострим кутом, але прикрiплюються до сухожилка з одного боку

– одноперистий м’яз (m. unipennatus). Є м’язи з різним напрямком волокон – дельтоподібний м’яз (m. deltoideus). Це так званий багатоперистий м’яз (m. multipennatus; мал. 84).

Мал. 82. Загальна зовнішня будова м’яза:

1. проксимальний сухожилок; 2. черевце;

3. дистальний сухожилок.

Мал. 83. Форми скелетних м’язів:

1.квадратний м’яз;

2.довгий м’яз;

3.широкий м’яз;

4.багаточеревцевий м’яз з сухожилковими переділками (intersectio tendinea);

5.двоголовий м’яз.

6.двочеревцевий м’яз.

Мал. 84. Перисті скелетні м’язи.

1.Двоперистий м’яз.

2.Одноперистий м’яз.

3.Багатоперистий м’яз.

Окремі м’язи або їх групи, які під час скорочення виконують протилежно спрямовану дію називаються антагоністами, м’язи, що виконують однакові рухи, - синергістами.

Походження назв м’язiв рiзне. Так, назва м’яза може вiдображати його форму – трапецiєподiбний, ромбоподiбний, квадратний м’яз, круглий м’яз; деякi м’язи мають назву, що свiдчить про розмiр м’яза: великий, малий, короткий, найширший, найдовший м’язи; у назвi м’яза може вiдображатися: напрямок м’язових волокон – косий, поперечний м’язи; будова м’яза, кiлькiсть головок, черевцiв – двоголовий, триголовий, чотириголовий, двочеревцевий м’язи; назва м’яза може мiстити в собi мiсця його початку та прикрiплення – плечопроменевий, груднинно-ключично- соскоподiбний; назва м’яза може свiдчити про

65

функцiю м’яза – м’яз-згинач, м’яз-розгинач, м’язобертач, м’яз-привертач, м’яз-відвертач, м’яз-пi- днiмач, м’яз-натягач, м’яз-стискач, привідний м’яз, відвідний м’яз, протиставний м’яз.

Залежно вiд того, на скiльки суглобiв дiє м’яз, видiляють односуглобовi, двосуглобовi, багатосуглобовi м’язи. На вiдмiну вiд цих м’язiв є такi, які взагалi не дiють на суглоби, наприклад, шило-пi- д’язиковий м’яз, щито-пiд’язиковий м’яз.

Допомiжний апарат м’язiв

У функцiонуваннi м’язiв допомагає так званий допомiжний аппарат, до якого належать: фасцiї, пiхви сухожилкiв, волокнисті та кістково-волокни- сті канали, синовiальнi сумки, блоки м’язiв та сесамоподiбнi кiсточки.

Фасцiя (fascia), являє собою сполучнотканинний покрив. Фасцiї м’язів вкривають окремi м’язи, групи м’язiв, вiдокремлюють один м’яз вiд iншого, одну групу м’язiв вiд iншої.

Уразі запальних процесів тканин організму фасцiя запобiгає поширенню гною, однак в окремих випадках вона є провiдником гною. Фасція утворює пiхви навколо судинно-нервових пучкiв, є складовою частиною судинно-нервового пучка. У фасцiю в разi її потужного розвитку сухожилок м’яза може вплiтатися, прикрiплюючись до неї. Подекуди фасцiї утворюють капсули для органiв, наприклад, на шиї для щитоподiбної залози, гортанi, трахеї, глотки, стравоходу, мішки для під нижньощелепної та привушної залоз.

Під час скорочення м’язів, покритих фасцією, зменшується тертя м’язів.

Фасція розщеплюється на пластинки, що відокремлюють один шар м’язів від іншого. При цьому можуть утворюватися спільні фасції та фасціїї для окремих м’язiв.

Фасцiальнi пластинки та фасцiальнi перегородки, зокрема, тi, що прирощуються до кiсток, разом утворюють волокнистий скелет, який ще називають м’яким скелетом. Розвиток фасцiй залежить від розвитку м’язів. Фасцiї подекуди беруть участь в утвореннi стiнок каналiв: поперечна фасцiя - в утвореннi задньої стiнки пахвинного каналу, широка фасцiя стегна - в утвореннi передньої та задньої стiнок стегнового каналу.

Фасцiї називаються залежно вiд назв дiлянок,

вяких фасцiї розташовуються, вони можуть мати назву органа, який покривають (наприклад, привушна фасцiя, щiчно-глоткова фасцiя).

Удiлянцi променево-зап’ясткового та надп’я- тково-гомілкового суглобiв фасцiї потовщуються,

вних переважають колові волокна, якi прирощуються до кiсток передплiччя, гомiлки та стопи. Це

так званi тримачi м’язів (retinacula musculorum). Вiд них до кiсток (вiдповiдно, лiктьової та променевої чи великогомiлкової, малогомiлкової, стопи) вiдходять перегородки, що зрощуються з окiстям. Таким чином пiд тримачами м’язів утворюються волокниті пiхви (vaginae fibrosae), в яких проходять сухожилки м’язiв, покритi синовіальні пiхвами (vaginae synoviales), утворені синовiальною оболонкою.

Синовіальна піхва має два листки - нутрощевий (lamina visceralis), що зрощується з сухожилком, та пристінковий (lamina parietalis), що зрощується з волокнистою піхвою. На кiнцях сухожилкової пiхви пристінковий листок переходить у нутрощевий. Таким чином, утворюється щiлиноподiбна порожнина сухожилкової пiхви, заповнена незначною кількістю синовіальної рідини, що зволожує оберненi одна до одної поверхні пристінкового та нуторщевого листків синовіальної піхви. Це забезпечує зменшення тертя сухожилка, що створює оптимальнi умови для функцiонування м’яза. Пристінковий листок переходить у нутрощевий листок синовіальної пiхви на всьому протязi пiхви, тоді його називають брижею сухожилка (mesotendinеum), aбo ж тiльки в окремих дiлянках пiхви, утворюючи вуздечки сухожилка (vincula tendinum). В брижi сухожилка проходять судини та нерви, вони розмiщуються мiж двома синовiальними листками брижi (мал. 85).

Мал. 85. Схема будова піхви сухожилка:

1.сухожилок.

2.нутрощева пластинка піхви сухожилка;

3.пристінкова пластинка піхви сухожилка;

4.брижа сухожилка;

5.волокнистий шар.

Синовіальна сумка (bursa) – це сполучнотканинний мiшечок, заповнений тягучою рiдиною, подiбною до синовiальної. Синовiальнi сумки розмiщуються пiд сухожилками, пiд м’язами, прилягають до кiстки або iнших сухожилків. Вони сприяють зменшенню тертя під час скорочення м’яза. Якщо сумка розташовується поблизу суглоба, вона може сполучатись iз суглобовою порожниною. У таких випадках її називають синовiальною сумкою (bursa synovialis). Синовіальна сумка заповнена синовiальною рiдиною.

М’язовий блок (trochlea muscularis) – це кiстковий виступ, що має вкритий хрящем жолобок для сухожилка м’яза. Блок є опорою для сухожилка, вiн сприяє збiльшенню кута мiж сухожилком та кiсткою, до якої прикрiплюється сухожилок, при цьому збiльшується важiль прикладання сили.

Сесамоподiбнi кiсточки (ossa sesamoidea). Розмiщуються в товщi сухожилка близько до мiсця його прикрiплення. Сесамоподiбними кiсточками є наколiнок, горохоподiбна кiстка. Сесамоподiбнi кiсточки розташовуються бiля

66

основи проксимальних фаланг пальцiв (зокрема, великого) кистi та стопи. Функцiя сесамоподiбних кiсточок така сама, як м’язових блокiв.

Правила П.Ф. Лесгафта - засновника функцiональної анатомiї:

1)в цiлому м’язи здiйснюють рухи в тих ланках тiла людини, до яких вони прикрiплюються,

2)м’язи забезпечують рухи в тих суглобах, через якi вони проходять,

3)м’язи здiйснюють рухи в тому напрямку або

втой бік, на якому вони розташованi: якщо м’язи розташованi на переднiй поверхнi, то здiйснюють рухи вперед, тобто згинають частини тiла; якщо м’язи розташованi на заднiй поверхнi, то розгинають; на присереднiй – приводять; на бічнiй – вiдводять,

4)м’язи виконують рухи навколо тих осей, якi перпендикулярно перетинають,

5)м’язи переважно починаються вiд кiсток i фасцiй широкою площиною, а прикрiплюються звуженими кiнцями; П.Ф. Лесгафт назвав це “проксимальною концентрацiєю двигунiв”. Ось чому кінцiвки мають конусоподiбну форму (П.Ф. Лесгафт. Основы теоретической анатомии. - С.Пб., 1905. - Ч. 1).

Загальні поняття про біомеханіку м’язів

Головна властивість м’язів – це скоротливість, яка призводить до зміни їх довжини під впливом нервових імпульсів. Під час скорочення м’язів точки початку і точки прикріплення на кістках наближуються одна до одної, довжина м’язів зменшується. Кістки, що з’єднані суглобами функціонують як важелі.

У біомеханіці виокремлюють два види важелів: важіль першого роду та важіль другого роду. Важіль першого роду характеризується тим, що точки прикладання сил розташовані по різні боки від точки опори, тоді як важіль другого роду має сили, які прикладаються з одного боку від точки опори.

Важіль першого роду двоплечий (важіль рівноваги), прикладом його може бути з’єднання хребтового стовпа з черепом (мал. 86, а І). Тут рівновага досягається за рахунок відповідності момента обертання діючої сили і момента обертання протилежної сили ваги. Перший момент сили дорівнює силі, що діє на потиличну кістку, тобто на довжину важеля від точки його опори; другий момент сили дорівнює силі ваги,помноженій на відстань від точки опори до крайньої точки обличчя.

Важіль другого роду одноплечий, однак залежно від місця прикладання сили м’язів і сили ваги його поділяють на важіль швидкості та важіль сили.

Важіль сили характеризується тим, що плече прикладання м’язової сили довше від плеча протидії (мал. 86, ІІ). Наприклад, для стопи точкою опори (вісь обертання) є головки плесневих кісток, точкою прикладання м’язової сили (триголовий м’яз литки) – п’яткова кістка, а точкою протидії (вага тіла) – надп’ятковогогомілковий суглоб. Цей важіль під час виконання функції має меншу

швидкість переміщення точки протидії, оскільки плече прикладання м’язової сили довше від плеча, на яке діє вага тіла.

Важіль швидкості навпаки характеризується тим, що плече прикладання м’язової сили значно коротше від плеча протидії (мал. 86, ІІІ). Унаслідок подолання сили ваги, віддаленої на значну відстань від точки обертання, наприклад у ліктьовому суглобі, необхідна значно більша сила м’язів-згиначів, які прикріплюються на близькій відстані від ліктьового суглоба. У цьому разі переважають швидкість та об’єм рухів довшого важеля і наявні втрати у виконанні силових дій.

Таким чином, кожний м’яз впливає на суглоб тільки в одному напрямку. Одноосьові суглоби, наприклад циліндричні, мають тільки дві групи м’язів-антагоністів, які діють на них: одна група – згиначі, друга – розгиначі. На двоосьові суглоби діють м’язи, що розташовуються навколо обох осей суглобів. На багатоосьові суглоби діють м’язи, які розташовані з усіх боків. Так, наприклад, плечовий суглоб діють м’язи-згиначі й м’язи-розгиначі (рухи відбуваються навколо фронтальної осі). М’язи, відводять і приводять верхню кінцівку (рухи відбуваються навколо сагітальної осі) та обертачі (рухи відбуваються навколо поздовжньої осі) – обертають верхню кінцівку досередини (пронатори) або назовні (супінатори).

До групи м’язів-синергістів або антагоністів відносять м’язи, що здійснюють головні й допоміжні рухи. Під час скорочення м’язів тіло людини утримується у відповідному положенні. Виходячи з цього, розрізняють три види м’язів: м’язи, які долають опір; м’язи, які поступаються; м’язи, які утримують вагу.

У першому випадку м’язи скорочуються і змінюють положення частин тіла; у другому випадку сила м’язів поступається дії сили ваги. У третьому випадку м’язи утримують вагу без переміщення тіла та його частин у просторі.

Мал. 86. Схема біомеханічних важелів, які діють на суглоби:

І – важіль першого роду (двоплечовий); ІІ, ІІІ – важелі другого роду (одноплечові);

А – точка опори; Б, В – крайні точки плеча прикладання м’язової сили.

Вивчаючи силові функціональні особливості м’язів, розрізняють анатомічний та фізіологічний поперечники. Анатомічний поперечник – це площина перпендикулярного перетину м’яза в

67

середній ділянці, він не враховує силу всіх м’язових волокон, які складають м’яз. (мал. 86). Перший показник характеризує в основному величину м’яза, другий – його силу. Абсолютну силу м’язів вираховують шляхом ділення маси максимальної ваги ( в кілограмах), яку може підняти м’яз, на 1 см2 площини фізіологічного перетину. Цей показник у людиини для різних м’язів становить від 6,24 до 16,8 кг/см2. Наприклад, абсолютна сила двоголового м’яза плеча дорівнює 11,4 кг/см2. Напруження, що його розвиває під час скорочення одно м’язове волокно, коливається в межах 0,1 – 0,2 г.

Одним із показників функції окремого м’яза є амплітуда, або розмах, скорочення м’язових волокон. Веретеноподібні та стрічкоподібні м’язи мають довгі волокна, тому фізіологічний і анатомічний поперечники збігаються; сила цих м’язів незначна. Фізіологічний поперечник перистих м’язів значно більший від анатомічного, тому сила їх більша, ніж сила інших м’язів. Оскільки волокна цих м’язів короткі, амплітуда їх скорочення незначна.

Змінюючи положення кісткових важелів, м’язи діють на суглоби. Кожен м’яз впливає на суглоб тільки в одному напрямку. М’язи, які діють на суглоб, виконуючи протилежні функції, називають антагоністами, а ті, що діють в одному напрямку, - синергістами.

Робота м’язів залежить від розміру площі їх початку і прикріплення та наявності на кістах у місцях фіксації м’язів горбистостей, гребенів, відростків тощо. М’язи з великою площею початку і прикріплення здатні проявляти більшу силу і меншу втомлюваність (сідничні м’язи). До виконання швидких і різноманітних рухів пристосовані м’язи з малою площею фіксації (м’язи кисті).

Вивчаючи м’язи, ви усвідомите важливе значення їх скорочень для забезпечення венозного відтоку крові і відтоку лімфи, функції органів дихання, травлення, обміну речовин та рефлекторного впливу на органи і системи органів тощо.

Розвиток скелетних м’язів

Більшість посмугованих скелетних м’язів людини в ембріогенезі розвивається з міотомів спинної (дорсальної) частини середнього зародкового листка мезодерми, що розташована по боках від хорди, і тільки деякі з них (жувальні, мімічні) розвиваються з мезенхіми зябрових дуг.

У мезодермі є два відділи – спинний (дорсальний), що розташований по обидва боки нервової трубки і хорди, та з’єднаний з ним сегментарною ніжкою мезодерми вентральний відділ (спланхнотом). Наприкінці 3-го тижня ембріогенезу в спинному відділі мезодерми в напрямку від голови до хвостового кінця тіла зародка утворюються парні, кубоподібної форми випини – спинні сегменти, або соміти. До кінця 4-го тижня ембріонального розвитку у зародка нараховується до 40 сомітів: 3 – 5 потиличних, 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 4 – 5

хвостових. Усередині кожного соміта з’являеться порожнина (міоцель), яка поділяє товщу соміта на присередню та бічну пластинку. Клітини бічної пластинки сомітів утворюють дерматом, з якого розвиввається шкіра. Нижня частина присередніх пластинок сомітів перетворюється на склеротом ( від лат. scleros – твердий). За рахунок склеротомів розвивиається хребтовий стовп. Спинні частини присередніх пластинок сомітів, які залишаються після утворення склеротомів, називають міотомами, з них утворюються передусім скелетні м’язи тулуба. За місцем розташування міотоми поділяються на передвушні (3), потиличні (4), шийні (8), грудні (12), поперекові (5), крижові (5) та куприкові (4).

Зрозростанням міотомів та перетворенням їх

усинтиціальну масу їх порожнина зникає. Із синтиціальної маси утворюються посмуговані м’язові волокна, які мають метамерне положення (мал. 87). Розростаючись за сегментарним типом

увентральному напрямку, міотоми поділяються на ветральну і дорсальну частини. На цій стадії розвитку кожний з міотомів отримує зв’язок з певною ділянкою нервової трубки – невромером, від якого до міотома підходять нервові волокна майбутнього спинномозкового нерва. Ці волокна супроводжують м’язи, які виникають з того чи іншого міотома.

Мал. 87. Схема сегментарного розташування міотомів скелетних м’язів 4–тижневого ембріона людини.

З дорсальних частин міотомів розвиваються глибокі (власні) м’язи спини, які іннервуються задніми гілками спинномозкових нервів. Вентральні частини міотомівзапочатковують розвиток м’язів, які розташовані на передній і бічній поверхнях тулуба (глибокі м’язи грудей, м’язи передньої та бічної стінок черевної порожнини, окремі м’язи кінцівок). Ці м’язи іннервуються передніми гілками спинномозкових нервів.

У процесі розвитку під час розростання м’язової тканини відповідно розвиваються і розгалужуються нервові волокна. Тому рівень відходження нерва до м’яза може вказувати на рівень його закладки. Прикладом може бути діафрагма, яка розташовується з четвертого і п’ятого шийних міотомів, опускається до нижнього

68

отвору грудної клітки й іннервується видовженим діафрагмовим нервом із шийного нервового сплетення.

Усі м’язи, що розвиваються з одного міотома, іннервуються одним спинномозковим нервом. У тих випадках, коли зростаються між собою сусідні міотоми, кожен із них не втрачає зв’язку з відповідним нервом. Тому м’язи, які розвиваються з декількох міотомів, іннервуються кількома нервами (наприклад, прямий м’яз живота).

На ранніх стадіях ембріонального розвитку міотоми на кожному боці відділені один від одного сполучнотканинними перегородками, зберігаючи сегментарне розташування. Після народження залишок сегментації виявляють у глибоких м’язах спини, міжребрових м’язах і прямому м’язі живота.

У процесі розвитку спостерігається переміщення багатьох м’язів. Розрізняють три групи таких м’язів. Частину м’язів, яка розвивається на тулубі

інікуди не переміщується, називають автохтонною (від грецького autos – той самий, chton – земля, autochtonos – місцевий) – глибокі м’язи спини, міжреброві м’язи, м’зи живота. Друга група

– це м’язи, які перемістилися з тулуба чи голови на кінцівки. Це трункофугальні м’язи (від лат. truncus –тулуб, fugere – бігти; тікати), які розвиваються з ветральних частин міотомів та зябрових м’язів; дистальними кінцями вони переходять з тулуба і черепа на верхні кінцівки і прикріплюються до їх кісток. До трункофугальних м’язів належать: трапецієподібний, груднинно- ключично-соскоподібний, великий і малий ромбоподібні, передній зубчастий, лопатково-пі’- язиковий, підключичний м’язи і м’яз – підіймач лопатки. Третя група м’язів – трункопетальні (віл лат. truncus –тулуб, petere – спрямовувати, тобто спрямовані до тулуба) – великий і малий грудні м’язи, найширший м’яз спини. Вони розвиваються з мезенхімальних закладок верхньої кінцівки

ісвоїми верхніми кінцями переміщуються на тулуб, де прикріплюються до його кісток.

М’язи кінцівок є похідними вентральних м’язів тулуба, їх іннервація здійснюється нервами плечового, поперекового і крижово-куприкового сплетень, утворених передніми гілками спинномозкових нервів. М’язи голови мають різне походження. З міотомів сомітів голови (з передвушних міотомів) розвиваються м’язи, що забезпечують рухи очного яблука. З потиличних міотомів розвиваються м’язи язика. Жувальні та мімічні м’язи і деякі м’язи шиї розвиваються з вентрального несегментованого відділу мезодерми в місцях розташування нутрощевих і зябрових дуг. Ці м’язи названі нутрощевими. Жувальні м’язи утворюються з м’язової закладки першої нутрощевої дуги. Розвиток мімічних м’язів здійснюється із закладки другої нутрощевої дуги. З м’язових закладок зябрових дуг розвивається трапецієподібний і груднинно-ключично-со- скоподібний м’язи.

Досить часто зустрічаються аномалії розвитку скелетних м’язів, особливо на верхніх кінцівках. Найпоширеніші з них – це повна відсутність окремих м’язів, поява нових м’язів; різні зміни

форми, положення та розмірів м’язів (відсутність або недостатність розвитку окремих частин м’яза і його сухожилків, з’єднання з іншими м’язами, зміна початку і прикріплення.

М’язи спини (musculi dorsi)

Ділянка спини обмежена зверху верхніми карковими лініями, знизу – клубовими гребенями, заду - передньо-бічним краєм трапецієподібних м’язів і задніми пахвовими лінями до їх перетину з клубовими гребенями.

Класифiкацiя м’язiв спини (musculi dorsi). Вони подiляються на двi групи: 1) поверхневi (гетерохтоннi) м’язи, якi прикрiплюються до кiсток грудного пояса, плечової кiстки та ребер; вони в процесi розвитку перемiстилися на спину з iнших дiлянок і розташовуються поверхнево; 2) глибокi м’язи (автохтоннi) - це власнi м’язи спини. Цi м’язи фiксуються до кiсток тулуба та черепа, мають сегментну будову, закладка їх вiдбувається на спинi.

До поверхневих м’язiв спини належать:

трапецiєподiбний м’яз, найширший м’яз спини, великий та малий ромбоподiбнi м’язи, м’яз – підіймач лопатки, верхнiй заднiй зубчастий м’яз, нижнiй заднiй зубчастий м’яз (мал. 87).

Трапецiєподiбний м’яз (m. trapezi-us). Вiн розташований у першому шарi. Початок: зовнiшнiй потиличний виступ, верхня каркова лiнiя, каркова зв’язка, остисті вiдростки всiх грудних хребцiв. Прикрiплення: плечовий кінець ключицi, плечовий відросток лопатки, ость лопатки. Функцiя: верхнi пучки тягнуть лопатку та ключицю вгору, середнi наближають лопатку до середини, нижнi тягнуть лопатку вниз. Якщо грудний пояс зафіксований, нахиляє голову та шию в той самий бiк, повертаючи лице протилежний бiк, а при двобічному скороченнi закидає голову назад.

Найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi)

розташований у поверхневому шарi. Вiн частково прикритий трапецiєподiбним м’язом і щоб роздивитися його потрiбно розрiзати трапецiєподiбний м’яз уздовж остистих вiдросткiв хребцiв i вiдгорнути його в бiк. Початок: задня третина зовнiшньої губи клубового гребеня клубової кiстки, остистi вiдростки шести нижнiх грудних, усiх поперекових хребцiв, серединний крижовий гребiнь, три-чотири нижнiх ребра, нижнiй кут лопатки. Прикрiплення: гребiнь малого горбка плечової кiстки. Функцiя: розгинає плече, пiдняту руку опускає, опущену тягне назад i присередньо, привертає її до середини, опускає лопатку. Якщо верхні кінцівки зафiксовані наближає до них тулуб, пiднiмає таз, а також бере участь в актi вдиху.

Великий та малий ромбоподiбнi м’язи (mm. rhomboidei major et minor), розташованi пiд трапецiєподiбним м’язом, у другому шарi. Початок: остисті вiдростки VI-VII шийних та І-IV

69

грудних хребцiв. Прикрiплення: присередній край лопатки. Функцiя: наближають лопатку до хребта, дещо пiднiмають її.

М’яз – пiдiймач лопатки (m. levator scapulae), розташований у другому шарi, пiд трапецiєподiбним м’язом. Початок: поперечнi вiдростки І-IV шийних хребцiв. Прикрiплення: верхнiй кут лопатки, частково її присередній край. Функцiя: пiднiмає лопатку, наближаючи її до хребта.

Верхнiй заднiй зубчастий м’яз (m. serratus posterior superior) розташований пiд ромбоподiбними м’язами, в третьому шарi. Початок: остисті вiдростки VI-VII шийних та I-II грудних хребцiв. Прикрiплення: II-V ребра, дещо збоку вiд їх кутiв. Функцiя: пiднiмає II-V ребра.

Нижнiй заднiй зубчастий м’яз (m. serratus posterior inferior) розташований пiд найширшим м’язом спини, в другому шарi. Початок: остисті вiдростки ХI-ХIІ грудних та I-II поперекових хребцiв. Прикрiплення: IХ-ХII ребра. Функцiя: опускає IХХII ребра.

Мал. 86. М’язи спини, вигляд ззаду:

1.m. latissimus dorsi;

2.m. trapezius;

3.mm. rhomboidei major et minor;

4.m. levator scapulae;

5.m. semispinalis capitis;

6.m. splenius capitis;

7.m. erector spinae;

8.m. serratus posterior inferior.

До глибоких м’язiв спини належать довгi та короткi м’язи. Довгi м’язи: ремiнний м’яз шиї та голови, м’яз – випрямляч хребта, поперечноостистийм’яз.

Короткi м’язи: мiжостисті і мiжпоперечнi м’язи

Довгi глибокi м’язи спини:

Ремiнні м’язи шиї та голови (mm. splenius cervicis et capitis) розташовані пiд трапецiєподiбним, ромбоподiбним i верхнiм заднiм зубчастим м’язами. Початок: остисті вiдростки III-VII шийних та I-VI грудних хребцiв. Прикрiплення:

поперечнi вiдростки I-III шийних хребцiв, соскоподiбний вiдросток скроневої кiстки, верхня каркова лiнiя, потиличної кiстки. Функцiя: нахиляє шию i повертає голову в той самий бiк, у разі двобічного скорочення розгинає шию та закидає голову назад.

М’яз-випрямляч хребта (m. erector spinae) –

найсильнiший м’яз спини, розмiщений на протязi вiд крижової кістки до голови. Початок: спинна поверхня крижової кістики, остисті вiдростки поперекових хребцiв, заднiй вiддiл гребeня клубової кістки, грудо-поперекова фасцiя. Вище вiд мiсця початку м’яза подiляється на три частини: клубово-ребровий м’яз, найдовший м’яз, остистийм’яз.

а) Клубово-ребровий м’яз (m. Iliocostalis) розташований латерально; подiляється на клу- бово-ребровий м’яз попереку (m. iliocostalis lumborum) і клубово-ребровий м’яз шиї (m. iliocostalis cervicis). Прикрiплення: I-ХII ребра, поперечнi вiдростки IV-VI шийних хребцiв, ребровi вiдростки поперекових хребцiв.

б) Найдовший м’яз (m. longissimus), розташований посередині мiж клубово-ребровим та остьовим м’язами. У довжину подiляється на найдовший м’яз грудної клітки (m. longissimus thoracis), найдовший м’яз шиї (m. longissimus cervicis) і найдовший м’яз голови (m. longissimus capitis). Прикрiплення: поперечнi вiдростки поперекових, грудних, шийних хребцiв, IIХII ребра, соскоподiбний вiдросток скроневої кiстки.

в) Остистий м’яз (m. spinalis), розташований присередньо, вздовж остистих вiдросткiв, подiляється на остистийм’яз грудної клітки (m. spinalis thoracis), остистийм’яз шиї (m. spinalis cervicis) та остистийм’яз голови (m. spinalis capitis). Прикрiплення: остисті вiдростки грудних i шийних хребцiв. Функцiя: м’яз – випрямляч хребта у разы двобічного скорочення розгинає хребтовий стовп та шию, опускає ребра. Вiдiграє роль у статицi хребтового стовпа. Протидiє нахилянню хребта вперед. У разі скорочення з одного боку нахиляє хребтовий стовп i голову в той самий бiк.

Поперечно-остьові м’язи (mm. transversospinales) розташовані вздовж усього хребтового стовпа - вiд крижової кістки до потиличної кiстки, під м’язом – випрямлячем хребта. Складається поперечно-остистийм’яз з окремих пучкiв, що йдуть косо - вiд поперечних вiдросткiв хребцiв, які розмiщені нижче, до остьових вiдросткiв хребцiв, які розмiщенi вище. Подiляється на три частини: пiвостистийм’яз, багатороздiльнi м’язи, м’язи-обертачi.

∙ Пiвостистийм’яз (m. semispinalis) являє собою поверхневi пучки, що перекидаються через 5-6 хребцiв. Вiн подiляється на пiвостистийм’яз грудної клітки (m. semispinalis thoracis) пiвостистийм’яз шиї (m. semispinalis cervicis), пiвостистийм’яз голови (m. semispinalis capitis); прикрiплюється до потиличної кiстки мiж верхньою та нижньою карковими лiнiями.

70

Функцiя: півостистийм’яз розгинає грудний i шийний вiддiли хребта; у разі однобічного скорочення обертає його шийний та грудний вiддiли в протилежний бiк; у разі двобічного скорочення закидає голову назад.

∙Багатороздiльнi м’язи (mm. multifidi) являють собою середнiй шар пучкiв, що перекидаються через 3-4 хребцi; м’язи розмiщуються вiд крижової кістки до ІІ шийного хребця.

Функцiя: обертають хребет навколо його поздовжньої осi, беруть участь у розгинаннi та нахиляннi хребта вбiк.

∙М’язи-обертачi (mm. rotatores) – це найглибший шар пучків поперечно-остьового м’яза, що перекидаються через один хребець (або йдуть до сусiднього хребця, що розташований вище). Виділяють м’язи – обертачі попереку, грудної клітки і шиї. Функцiя: обертають хребет навколо його поздовжньої осi, у разі двобічного скорочення розгинають хребтовий стовп, закидають голову назад; однобічного – обертають хребтовий стовп; у разі закидання голови назад обертають лице в протилежний бiк.

Короткi глибокi м’язи спини: Мiжостьові м’язи (mm. interspinales) з’єдну-

ють остисті вiдростки сумiжних хребцiв. Виділяють міжостьові м’язи попереку, грудної клітки і шиї. Функцiя: розгинають шийну та поперекову частини хребтового стовпа.

Мiжпоперечнi м’язи (mm. intertransversarii)

з’єднують поперечнi вiдростки сумiжних хребцiв Виділяють присередні міжостисті м’язи попереку, грудної клітки і задні міжпоперечні м’язи шиї.

Функцiя: нахиляють шийну та поперекову частини хребтового стовпа у свiй бiк.

Фасцiї спини

Грудо-поперекова фасція (fascia thoracolumbalis) обгортає м’яз – випрямляч спини. Фасція має три пластинки - задню (lamina posterior), що розташовується позаду м’яза – випрямляча хребта, зрощена з апоневрозом найширшого м’яза спини, середню (lamina media) та глибоку (lamina profunda), що розташовується спереду м’яза – випрямляча хребта, приростає до ХІІ ребра, клубового гребеня, поперечних відростків поперекових хребців. Передня пластинка покриває квадратний м’яз попереку, тому її ще називають фасцією квадратного м’яза попреку (fascia musculu quadrati lumborum).

Каркова фасція (fascia nuchae) - це стовщена пластинка, розташована в задній ділянці шиї між поверхневими і глибокими шарами м’язів; присередньо зрощена з карковою зв’язкою, а з боків – з поверхневою пластинкою шийної фасції.

М’язи грудної клітки

М’язи грудей подiляються на двi групи:

1) поверхневi (гетерохтоннi) м’язи, що нале-

жать до верхньої кiнцiвки; вони починаються на кiстках тулуба i прикрiплюються до кiсток грудного пояса i плечової кiстки;

2) глибокi (автохтоннi) - власнi м’язи грудної клітки, що закладаються та розвиваються в дiлянцi грудної клітки (мал. 87, 88).

Поверхневі м’язи грудної клітки.

Великий грудний м’яз (m. pectoralis major).

Має три частини: ключичну (pars сlavicularis), гру- дннино-реброву (раrs sternocostalis), черевну (pars abdominalis). Початок: присередня частина ключицi, передня поверхня груднини i хрящi II-VII ребер, передня стiнка пiхви прямого м’яза живота. Прикрiплення: гребiнь великого горбка плечової кiстки. Функцiя: приводить верхню кінцівку, обертає її до середини, пiдняту верхню кінцівку опускає, тягне плече вперед. У разі, якщо верхні кінцівки зафіксовані II-VII ребра, беручи участь в актi вдиху.

Малий грудний м’яз (m. peсtoralis minor)

розташований пiд великим грудним м’язом. Початок: II-V ребра. Прикрiплення: дзьобоподiбний вiдросток лопатки. Функцiя: тягне лопатку вперед i вниз. Якщо лопатка зафiксована пiднiмає II-V ребра, беручи участь в актi вдиху.

Мал. 87. М’язи грудної клітки. Вигляд спереду:

. m. pectoralis major;

2.m. serratus anterior;

3.m. pectoralis minor;

4.m. subclavius.

Переднiй зубчастий м’яз (m. serratus anterior) розташований на бiчній стiнцi грудної клiтки. Початок: окремі зубці від І до VIII - IX ребер. Прикрiплення: присередній край лопатки, її нижнiй кут. Функцiя: тягне лопатку вперед, притискає її до тулуба. Обертає лопатку навколо сагiтальної вісi так, що нижнiй кут її рухається вперед i вбік, внаслiдок чого верхня кiнцiвка пiднiмається вище від горизонтального рiвня. Якщо лопатка зафiксована пiднiмає II-IХ ребра, беручи участь в актi вдиху (мал. 90, 91).

Пiдключичний м’яз (m. subclavius). Початок: хрящ І ребра. Прикрiплення: нижня поверхня плечового кiнця ключицi. Функцiя: зміцнює гру- днинно-ключичний суглоб, тягне ключицю вниз i вперед.

71

Глибокi м’язи грудної клітки мають точки фiксацiї на ребрах i тому беруть участь в актi дихання (як вдиху, так i видиху).

Зовнiшнi межребровi м’язи (mm. intercostales externi), займають мiжребровi промiжки вiд хребтового стовпа до хрящiв ребер. Далі мiж хрящами ребер вони вiдсутнi i замiщенi зовнішньою мiжребровою претинкою (membrana intercostalis externa). М’язи мають косий напрямок волокон - зверху вниз i ззаду наперед (мал. 89). Початок: нижнiй край ребра, що розташоване вище. Прикріплення: верхнiй край ребра, що розташоване нижче. Функція: пiднiмають ребра, беручи участь в актi вдиху.

.

Мал. 88. М’язи грудної клітки. Вигляд з правого боку:

1.m. serratus anterior;

2.mm. intrcostales externi.

Мал. 89. Міжреброві м’язи:

а - вигляд ззовні; б - вигляд зсередини:

1.m. intercostalis externus;

2.m. intercostalis internus.

Внутрiшнi мiжребровi м’язи (mm. intercostales interni), займають міжреброві промiжки вiд груднини до кутiв ребер. Вiд кутiв ребер до хребтового стовпа їх замiняє внутрiшня мiжреброва претинка (membrana intercostalis interna). М’язи мають косий напрямок волокон - знизу вгору, ззаду наперед. Початок: верхнiй край ребра, що розташоване нижче. Прикріплення: нижнiй край ребра, що розташоване вище. Функція: опускають ребра, беручи участь в актi видиху

Пiдребровi м’язи (mm. subcostales) розташовуються вiд кутiв ребер до хребтового стовпа. Мають такий самий напрямок волокон, як i внутрiшнi мiжреброві м’язи. Початок: верхнiй край ребра, що розташоване нижче. Прикрiплення: нижнiй край ребра, що розташоване вище (перекидаються через одне або два ребра). Функцiя: опускають ребра, беручи участь в актi видиху.

М’язи-пiдiймачі ребер (mm. levatores costarum). Початок: поперечнi вiдростки VII шийного, I-ХI грудних хребцiв. Прикрiплення: кути ребра, що розташовані нижче. Функція: піднімають ребра, беручи участь в акті вдиху.

Поперечний м’яз грудної клітки (m. transversus thoracis). Почaток: задня поверхня груднини. Прикріплення: хрящі II-VII ребер. Функція: опускає ІІ-VII ребра, беручи участь в актi видиху.

Фасції грудної клітки

Поверхнева фасцiя (fascia superficialis), починається вiд ключицi, йде вниз, подiляючись на поверхневий та глибокий листки, що охоплюють спереду та ззаду грудну залозу, утворюють при цьому підвішувальні зв’язки грудної залози (ligg. susрensoria mammaria).

Грудна фасція (fascia thoracica) покриває зовні ребра і міжреброві м’язи. Це власна фасцiя грудної клітки. Вона зрощена з ключицею,входить до складу підвушувальних зв’язок грудної залози у жінок i має поверхневий та глибокий листки. У межах ключично-грудного трикутника глибокий листок грудної фасції ущільнений, його виділяють під назвою ключично-грудної фасції (fascia clavipectoralis). Поверхневий листок покриває зовнi великий грудний м’яз. Глибокий листок утворює окремi пiхви для пiдключичного та малого грудного м’язiв. Поверхневий та глибокий листки зростаються в дельтоподiбно-груднiй боpозні, продовжуючись у дельтоподiбну фасцiю, далі йде уздовж нижнього краю великого грудного м’яза, продовжуючись у пахвову фасцiю та фасцiю переднього зубчастого м’яза. Мiж глибоким листком поверхневої фасцiї та поверхневим листком грудної фасції позаду вiд грудної залози утворюється позадугрудозалозовий простiр, заповнений пухкою сполучною тканиною, завдяки чому грудна залоза рухлива. За наявності злоякiсної пухлини залози її рухливiсть втрачається внаслiдок пророщування ракових клiтин у цей простiр - залоза “припаяна” до великого грудного

72

м’яза. У таких випадках якщо верхню кіцівку піднімають угору залоза рухається за рукою догор.

Внутрiшньогрудна фасцiя (fascia endothoracica), розташована під пристінковою плеврою, вистилає стiнки грудної клiтки зсередини, покриваючи внутрiшнi мiжребровi, пiдребровi м’язи, поперечний м’яз грудної клітки, ребра, верхню поверхню дiафрагми.

Дiафрагма (diaphragma) вiдокремлює грудну порожнину вiд черевної. Складається із сухожилкового центру (centrum tendineum), м’язової частини. На препаратi ви можете розглянути i переконатися, що сухожилковий центр займає центральну частину дiафрагми, тодi як м’язова її частина розташована по периферiї (мал. 90).

М’язова частина дiафрагми має в залежності від початку три частини:

а) поперекова частина (pars lumbalis diaphragmatis) складається з правої та лiвої нiжок (crus dextrum et crus sinistrum).

Початок: тiла I-IV поперекових хребцiв, присередня (lig. arcuatum medianum) та бічна (lig. arcuatumlaterale) дугоподiбнi зв’язки. Присередня дугоподiбна зв’язка відходить вiд тiла I поперекового хребця і прикріплюється до поперечного вiдростка II поперекового хребця. Бічна дугоподiбна зв’язка натягнута між поперечним вiдростком II поперекового хребця та XII ребром;

б) реброва частина діафрагми (pars costalis diaphragmatis).

Мал. 90. Діафрагма, вигляд з боку черевної порожнини, знизу:

1.pars sternalis diaphragmatis;

2.pars costalis diaphragmatis;

3.pars lumbalis diaphragmatis;

4.centrum tendineum;

5.foramen venae cavae;

6.hiatus оesophageus;

7.hiatus aorticus;

8.trigonum lumbocostale;

9.trigonum sternocostale;

10.lig. arcuatum mediale;

11.lig. arcuatum laterale

Починається вiд внутрiшньої поверхнi VII-XII ребер.

в) груднинна частина діафрагми (pars sternalis diaphragmatis).

Починається вiд внутрiшньої поверхнi ме-

чоподiбного вiдростка груднини.

Прикрiплення: м’язові волокна всiх трьох частин з’єднуюються в сухожилковому центрі дiафрагми.

У сухожилковому центрi є отвiр порожнистої вени (for. venae cavae). Стiнка вени зрощується з волокнами сухожилкового центру. Під час скорочення дiафрагми волокна сухожилкового центру розтягують у рiзнi боки стiнки нижньої порожнистої вени, що сприяє кровотоку. Мiж правою та лiвою нiжками поперекової частини дiафрагми розмiщений аортальний розтвір (hiatus aorticus), через який проходять аорта та грудна протока. Розтвір oбмежований серединною дугоподібною зв’язкою (lig. arcuatum medialium), що запобігає стисканню аорти та грудної протоки під час скорочення дiафрагми. Злiва вiд аортального розтвору є стравохiдний розтвiр (hiatus оesophageus), через який проходять стравохiд та правий i лiвий блукаючi нерви. У кожнiй нiжцi поперекової частини дiафрагми у щiлинах мiж м’язовими пучками проходять великий та малий нутрощевi нерви, справа непарна вена, злiва – пiвнепарна вeнa, правий i лiвий симпатичнi стовбури.

Слабкі мicця діафрагми, в яких відсутня м’язова тканина, наступні: a) груднинно-ребровий трикутник (trigonum sternocostale), що розташовується справа і злiва мiж грудниною та ребровою частинами дiафрагми; б) попереково-ре- бровий трикутник (trigonum lumbocostale), що міститься справа i злiва мiж поперековою та ребровою частинами діафрагми. У дiлянцi трикутникiв розташовані діафрагмальна плевра, внутрiшньогрудна фасцiя, внутрішньочеревна фасцiя, очеревина. Тут можливе утворення діафрагмових гриж, у тому числі і природжених.

Рiвні розташування куполiв дiафрагми: правий купол – IV мiжребер’я справа по правiй середньоключичнiй лiнiї (linea medіoclaviсularis dextra); лiвий купол – V мiжребер’я по лiвiй середньоключичнiй лiнiї (linea medioclaviсularis sinistra). У дiтей дiафрагма розташована вище, у людей похилого вiку - нижче.

Функцiя дiафрагми: утворює стінки грудної та черевної порожнин, є головним дихальним м’язом. Під час скорочення дiафрагма сплощується, опускається на 1-3 см, причому змiщуються донизу переважно її бiчні вiддiли. Мало змiщується сухожилковий центр. Унаслiдок опущення дiафрагми збiльшується об’єм грудної та плевральної порожнин. При цьому тиск (вiд’ємний) у плевральнiй порожнинi падає, що спричиняє розширення легенiв – вiдбувається вдих. Під час розслаблення дiафрагма набуває опуклої форми (видих). Дiафрагма зумовлює “черевний” тип дихання у чоловiкiв та дiтей; у жiнок розширення грудної клiтки вiдбувається, переважно внаслiдок скорочення всiх м’язiв, що пiднiмають ребра, - “грудний” тип дихання. Число скорочень дiафрагми у дорослої людини в нормi – I6 - 20 на 1 хв. Скорочуючись разом iз м'язами черевної стiнки, дiафрагма сприяє випорожненню порожнистих органiв - шлунка, кишок, жовчного міхура, матки пiд час пологiв i т. iн., полiпшує гемоди-

73

наміку венозної крові в системі ворітної та нижньої порожнистої вен.

М’язи живота (mm. abdominis)

Вони утворюють стiнки черевної порожнини, заповнюючи промiжок мiж грудною клiткою і тазом. М’язи живота розташовані на переднiй, бiчній та заднiй стінках живота.

Серед м’язiв живота виділяють: прямий м’яз живота, пiрамiдний м’яз, зовнiшнiй косий м’яз живота, внутрiшнiй косий м’яз живота, поперечний м’яз живота, квадратний м’яз попереку (мал. 91).

М’язи, що утворюють передню стінку живота.

Прямий м’яз живота (m. rectus abdominis)

має три-чотири сухожилковi переділки (intersectiones tendineae). Початок: мечоподiбний вiдросток, груднини та передня поверхня хрящiв V-VII ребер. Прикріплення: верхня гiлка лобкової кiстки, лобоковий симфiз, лобковий горбок. Функцiя: згинає хребтовий стoвп, нахиляє тулуб уперед, опускає V-VII ребра. Якщо тулуб зафiксований – пiднiмає таз.

Пiрамiдний м’яз (m. pyramidalis). Початок: верхнiй край лобкового симфiзу. Прикрiплення: бiла лiнiя живота. Функцiя: натягає бiлу лiнiю живота.

Мал. 91. М’язи грудної клітки, спини і живота:

а- вигляд правого боку, б - вигляд спереду:

1.m. pectoralis major;

2.m. serratus anterior;

3.m. obliquus externus abdominis;

4.m. obliquus internus abdominis;

5.m. transversus abdominis;

6.m. pyramidalis;

7.m. latissimus dorsi;

8.linea arcuata;

9.intersectiones tendineae;

10.linea alba;

11.annulus umbilicalis;

12.linea semilunaris.

М’язи, що утворюють бічну стінку живота. Це три широких м’язи живота. У першому шарi мiститься зовнiшнiй косий м’яз живота, в другому шарi (пiд попереднiм) – внутрiшнiй косий м’яз живота i в третьому шарi – поперечний м’яз живота. Звернiть увагу на те, що сухожилок кожного з трьох названих м’язiв має пластинчасту форму, тобто є сухожилковим розтягом – апоневрозом.

Зовнiшнiй косий м’яз живота (m. obliquus externus abdominis) має косий напрямок волокон: зверху вниз та ззаду наперед.

Початок: зубцями вiд восьми нижнiх ребер. Прикрiплення: зовнiшня губа клубового гребeня, передня верхня клубова ость, лобкова кiстка; м’яз переходить у широкий апоневроз, розмiщений спереду вiд прямого м’яза живота. По середнiй лiнiї живота апоневроз з’єднується з таким самим апоневрозом протилежного боку, беручи участь в утвореннi бiлої лiнiї живота. Нижнiй край апоневрозу зовнiшнього косого м’яза живота загинається назад i вгору та утворює пахвинну зв’язку (lig. inguinale). Вона починається вiд верхньої передньої клубової остi i прикрiплюється до лобкового горбка. Функцiя: У разі двобічного скорочення нахиляє тулуб уперед, наближаючи грудну клiтку до таза (антагонiст поздовжнiх м’язiв спини). У разі однобічного скорочення обертає грудну клiтку в протилежний бiк. М’яз тисне на органи черевної порожнини, пiдтримує внутрiшньочеревний тиск, тобто сприяє нормальному розташуванню органiв черевної порожнини, запобiгаючи їх опущенню; за певних умов сприяє випорожненню порожнистих органiв черевної порожнини (пологи, дефекацiя, блювання, випорожнення сечового мiхура); опускаючи ребра, бере участь у видиху, кашлi.

Внутрiшнiй косий м’яз живота (m. obliquus internus abdominis) має косий напрямок волокон - знизу вгору, ззаду наперед. Він розташований пiд попереднiм м’язом. Початок: грудопоперекова фасцiя, клубовий гребiнь, бічнi двi третини пахвинної зв’язки. Прикрiплення: Х-ХII ребра, а також переходить в апоневроз, який подiляється на двi пластинки - передню та задню, вони охоплюють спереду i ззаду прямий м’яз живота i по середнiй лiнiї живота переплiтаються мiж собою i з такими самими пластинками апоневрозу внутрiшнього косого м’яза протилежного боку. Апоневроз бере участь в утвореннi стiнок пiхви прямого м’яза живота та бiлої лiнiї живота. Нижні пучки волокон м’яза йдуть у складі сі- м’яного канатика, що утворює м’яз – підіймач яєчка (m. cremaster).

Функцiя: у разі однобічного скорочення нахиляє тулуб у свiй бiк, обертає тулуб у свiй бiк. У разі двобічного скорочення нахиляє вперед хребет (згинач хребта), притягає грудну клiтку до

74

таза. Якщо грудна клітка зафiксована, пiднiмає таз. Опускає Х-ХІІ ребра, тобто бере участь у видиху.

Поперечний м’яз живота (m. transversus abdominis), розташовується пiд попереднiм м’язом. Початок: внутрiшня поверхня нижнiх шести ребер, глибокий листок грудо-поперекової фасцiї, внутрiшня губа клубового гребеня, бічна третина пахвинної зв’язки. Прикрiплення: місце переходу м’язових волокон в апоневроз, має вигляд пiвмiсяцевої лiнiї (linea semilunaris). Апоневроз бере участь в утвореннi задньої стiнки пiхви прямого м’яза живота (проходячи разом із задньою пластинкою апоневроза внутрiшнього косого м’яза живота позаду вiд прямого м’яза живота) - вище пупка, а також в утвореннi передньої стiнки цiєї пiхви (проходячи разом з апоневрозами зовнiшнього косого та внутрiшнього кocoгo м’язiв живота) – нижче пупка. У ділянці серединної лiнiї живота волокна апоневрозу переплiтаються з такими свмими волокнами апоневрозу поперечного м’яза протилежного боку, беручи участь в утвореннi бiлої лiнiї живота. У чоловіків частина нижніх м’язових волокон поперечного м’яза живота приєднується до сім’я- ного канатика і утворює м’яз – підіймач яєчка.

Функцiя: У разі однобічного скороченнi нахиляє тулуб у бiк скорочуваного м’яза. Як i попереднi широкi м’язи живота, поперечний м’яз живота при двобічному скороченнi згинає хребет, нахиляє тулуб уперед; опускає нижнi шiсть ребер, беручи участь у актi видиху.

Квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum) утворює задню стінку живота мiж XII ребром та клубовим гребенем. Початок: заднiй вiддiл внутрiшньої губи клубового гребеня, клу- бово-поперекова зв’язка, поперечнi вiдростки трьох-чотирьох нижнiх поперекових хребцiв. Прикрiплення: XII ребро, поперечнi вiдростки I-IV поперекових хребцiв, тiло XII грудного хребця. Функцiя: опускає XII ребро, беручи участь у актi видиху; при однобічному скороченнi нахиляє хребет у той самий бiк; при двобічному – утримує хребет у вертикальному положеннi.

Фасцiї живота. Топографiя живота Фасцiї живота (fascia abdominis). Їх поділя-

ють на нутрощеву, заочеревинну і пристінкову фасції живота.

1)Нутрощева фасцiя живота (fascia abdominis visceralis) покриває деякі органи черевної порожнини й утворює для них підсерозний прошарок (див. тему “Очеревина та її похідні”).

2)Пристінкова фасцiя живота (fascia abdominis parietalis) розташовується на стінках черевної порожнини як із середини так із зовні.залежно від того, що саме вона покриває , виділяють її частини: попереково-клубову, поперечну та обгортальну фасцію живота.

Попереково-клубова фасція (fascia ilipsoas) покриває на задній стінці черевної порожнини попереково-клубовий м’яз. Далі фасція переходить на бічну стінку черевної порожнини й

отримує назву поперечної фасції (fascia transversalis). У нижній своїй частині ця фасція має деяке стовщення у вигляді між’ямочкової зв’язки (lig. interfoveolare), бічна частина якоїє одним із країв глибокого пахвинного кільця. Продовжуючись донизу – в порожнину таза, пристінкова фасція живота отримує назву пристінкової фасції таза. Та частина, що лежить на діафрагмі, має назву діафрагмової фасції (fascia diaphragmatica).

Обгортальна фасція живота (fascia investiens abdominis) – складова пристінкової фасції, розташовано більш поверхнево, ніж перші дві фасції. Вона утворює кілька розгалуджень і покриває з усіх боків (за вийнятком внутрішньої поверхні поперечного м’яза живота) м’язи живота.

Пiхва прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), являє собою щiльний апоневротичний футляр. Вiн утворений апоневрозами всiх трьох широких м’язiв живота (зовнiшнього косого, внутрiшнього косого та поперечного). У пiхвi прямого м’яза розрiзняють передню та задню пластинки. Передня пластинка пiхви (lamina anterior) утворена:

а) вище від пупка: апоневрозом зовнiшнього косого м’яза живота та передньою пластинкою апоневрозу внутрiшнього косого м’яза живота;

б) нижче від пупка: всiма трьома апоневрозами - зовнiшнього косого м’яза живота, внутрiшнього косого м’яза живота та поперечного м’яза живота (мал. 92).

Задня пластинка пiхви прямого м’яза живота (lamina posterior) утворена:

а) вище від пупка: задньою пластинкою апоневрозу внутрiшнього косого м’яза живота та апоневрозом поперечного м’яза живота;

б) нижче від пупка: поперечною фасцiєю.

На заднiй пластинцi пiхви є дугоподiбна лiнiя (linea arcuata), що є межею мiж апоневротичною (вище від лiнiї) та фасцiальною (нижче від лiнiї) частинами задньої пластинки пiхви. Переконайтеся, що дугоподiбна лiнiя опуклiстю спрямована вгору. Розгляньте на препараті пiвмiсяцеву лiнiю (linea semilunares). Вона являє собою мiсце переходу поперечного м’яза живота у його апоневроз. Пiвмiсяцева лiнiя опуклістю спрямована назовні.

75

Мал. 92. Піхва прямого м’яза живота. Поперечний розріз: а - вище пупка, б - нижче пупка:

1.m. rectus abdominis;

2.fascia transversalis;

3.m. obliquus externus abdominis;

4.m. obliquus internus abdominis;

5.m. transversus abdominis.

Бiла лiнiя живота (linea alba), утворюється переплетенням волокон апоневрозiв трьох широких м’язiв живота - зовнiшнього косого, внутрiшнього косого та поперечного як свого, так i протилежного боків. Бiла лiнiя натягнута вiд мечоподiбного вiдростка груднини до лобкового симфiзу між прямими м’язами живота. Више від пупка вона ширша, досягає 2 - 2,5 см в ширину, а нижче пупка звужується і потовшується. Її стовщення біля симфізу називають підпорою білої лінії живота (adminiculum lineae albae). У бiлiй лiнiї розмiщене пупкове кiльце (anulus umbiliсalis). Воно обмежоване пучками апоневрозiв зовнiшнього та внутрiшнього косих м’язiв живота, а також глибокими концентричними волокнами апоневрозу поперечного м’яза живота. В ембрiональний перiод розвитку через пупкове кiльце проходять двi пупковi артерiї, пупкова вена, сечова протока. Пiсля перев’язування пупкового канатика та вiдпадання пуповини все кiльце виповнюється сполучнотканинними стoвщеннями. У дiлянцi бiлої лiнiї та пупкового кiльця можуть утворюватися грижі бiлої лiнiї, пупковi грижі. Бiла лiнiя бiдна на кровоноснi судини, тому тут хiрурги роблять розрiзи передньої стiнки живота, якщо необхідні широкі доступи до черевної порожнини.

Пахвинна зв’язка (lig. inguinale; див. мал. 65) являє собою нижнiй край апоневрозу зовнiшнього косого м’яза живота, цей край зрощується з верхнiм краєм широкої фасцiї стегна (fascia lata), загинається назад i вгору у виглядi жолоба. Пахвинна зв’язка починається вiд передньої верхньої клубової остi і прикрiплюється до лобкового горбка лобкової кiстки. У присередньому вiддiлi пахвинна зв’язка подiляється на двi нiжки: присередню (crus mediale), що прикрiплюється до передньої поверхнi лобкового симфiзу, та бічну (crus laterale), що прикрiплюється до лобкового горбка. Між ніжками є щілина трикутної форми, верхній кут якої утворений міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales). Усі ці структури утворюють поверхневе пахвинне кільце. Вiд присереднього вiддiлу пахвинної зв’язки вiддiляються волокна, що йдуть вгору i присередньо i вплiтаються в бiлу лiнiю живота, утворюючи повернену зв’язку (lig. reflexum). Інша частина волокон, що відходять від ніжки пахвинної зв’язки, йде вниз i прикрiплюється до лобкового гребеня лобкової кістки, називається затоковою зв’язкою (lig. lacunare).

Пахвинний канал (canalis inguinalis) являє собою щiлиноподiбний простiр у переднiй черевнiй стiнцi, що розмiщений в пахвинній дiлянцi, над пахвинною зв’язкою. Довжина – 4 - 5 см. Канал мaє косий напрямок - зверху вниз, ззаду наперед, з боку до середини. У пахвинному ка-

налi розрiзняють стiнки i два кiльця (отвори). Канал має чотири стiнки:

1.передня стiнка – апоневроз зовнiшнього косого м’яза живота i мiжнiжковi волокна;

2.задня стiнка – поперечна фасцiя;

3.верхня стiнка – вiльнi (нижнi) краї вну-

трiшнього косого та поперечного м’язiв живота (як м’язової, так i апоневротичної частин);

4. нижня стiнка – жолоб пахвинної зв’язки.

Поверхневе пахвинне кiльце (anulus inguinalis superficialis) обмежоване:

∙	присередньо – медіальною нi-
жкою пахвинної зв’язки;
∙	зовні - бічною нiжкою пахвин-
ної зв’язки;
∙	спереду - мiжнiжковими волок-

нами, що утворені поверхневим листком власної фасцiї живота;

∙ сзаду - поверненою зв’язкою.

Глибоке пахвинне кiльце (anulus inguinalis profundus) - слабке, лiйкоподiбно заглиблене мiсце в розпушеній поперечнiй фасцi, що розмiщується на 1 см вище від середини пахвинної зв’язки, зовні від бічної пупкової складки і збігається з розташуванням бічної пахвинної ямки.

Обмежоване присередньо i знизу мiж’ямочковою зв’язкою, ця зв’язка утворена стовщеними волокнами апоневрозiв внутрiшнього косого та поперечного м’язiв, поперечної фасцiї. Задня стiнка пахвинного каналу зміцнена пахвинним серпом (falx inguinalis), утвореним волокнами апоневрозів внутрiшнього косого та поперечного м’язiв. Присередньо вiд глибокого пахвинного кiльця в бічнiй пупковiй складцi розташованi нижнi надчеревнi артерiя та двi вени. Це враховують пiд час оперативних втручань (мал. 94).

Мал. 93. Пахвинний канал: а – поверхневе пахвинне кільце і підшкірна щілина; б – передня стінка пахвинного каналу розрізана і розгорнута

1. aponeurosis m. obliqui externi abdominis;

76

2.lig. inguinale;

3.anulus inguinalis superficialis;

4.hiatus saphenus;

5.vena saphena magna;

6.m. obliquus internus abdominis;

7.fascia transversalis;

8.hiatus saphenus;

9.margo falciformis;

10.cornu inferius;

11.cornu superius;

12.fascia cribrosa.

Мал. 94. Передня стінка живота, задня поверхня. Вигляд зсередини.

1.vesica urinaria;

2.plica umbilicalis mediana;

3.plica umbilicalis medialis;

4.umbo;

5.fossa supravesicalis;

6.fossa inguinalis medialis;

7.plica umbilicalis lateralis;

8.fossa inguinalis lateralis.

На очеревинi, що покриває задню стiнку пахвинного каналу, є присередня та бічна пахвиннi ямки (fossa inguinalis medialis et fossa inguinalis lateralis).

Вони розмежованi за допомогою бічної пупкової складки (plica umbiliсalis lateralis). Присередня пахвинна ямка, збігається з поверхневим пахвинним кiльцем. Бічна пахвинна ямка збігається з глибоким пахвинним кiльцем.

У разі випинання нутрощiв у межах бічної пахвинної ямки вони проходять через глибоке пахвинне кiльце, через пахвинний канал i виходять з нього через поверхневе пахвинне кiльце. Таке патологічне випинання нутрощів називають косою пахвинною грижою. У разі випинання нутрощiв у межах медiальної пахвинної ямки вони виходять через поверхневе пахвинне кiльце (через пахвинний канал не проходять), утворюючи пряму пахвинна грижу. У пахвинному каналi розмiщуються: у чоловiкiв – сiм’яний канатик; у жiнок – кругла зв’язка матки.

М’язи шиї (mm. coli)

Вони мають складне походження, розташовані кількома шарами.

Пiдшкiрний м’яз шиї (platysma). Початок: грудна фасцiя на рiвнi II ребра. Прикрiплення: край тіла нижньої щелепи, привушнa фасцiя, жувальна фасцiя, м’язи кута рота. Функцiя: натягає шкiру шиї, полегшує кровотiк по пiдшкiрних венах шиї, тягне кут рота вниз i назад.

Груднинно-ключично-соскоподiбний м’яз

(m. sternocleidomastoideus). Початок: двома головками – вiд ручки груднини i грудинного кiнця ключицi. Прикрiплення: соскоподiбний вiдросток скроневої кiстки, верхня каркова лінiя. Функцiя: нахиляє голову i шию в бiк скорочуваного м’яза, повертаючи лице в протилежний бiк. У разі двобічного скорочення закидає голову назад. Якщо голова зафіксована тягне ключицю та груднину вгору (пiднiмає грудну клiтку; мал. 95).

Надпiд’язиковi м’язи (musculi suprahyoidei).

Двочеревцевий м’яз (m. digastricus) має переднє черевце (venter anterior) та заднє черевце (venter posterior), які з’єднанi промiжним сухожилком. Початок: переднє черевце – двочеревцева ямка нижньої щелепи; заднє черевце: соскоподiбна вирiзка скроневої кiстки. Прикрiплення: за допомогою фасцiальної петлi промiжний сухожилок фiксується до тiла i великого рогу пiд’язикової кiстки. Функцiя: пiднiмає пiд’- язикову кiстку, а в разі її фiксацiї опускає нижню щелепу.

Щелепно-пiд’язиковий м’яз (m. mylohyoideus). Вiн у виглядi широкої тонкої пластинки утворює дно ротової порожнини, тобто є дiафрагмою ротової порожнини. Початок: щелеп- но-пiд’язикова лiнiя, нижньої щелепи. Прикрiплення: тiло пiд’язикової кiстки. Сухожилковi волокна обох м’язiв по середнiй лiнiї утворюють щелепнопiд’язикове шво (raphe mylohyoidea). Функцiя: пiднiмає пiд’язикову кiстку, тягне її вперед, в разі її фiксацiї опускає нижню щелепу.

Мал. 95. М’язи шиї, вигляд з правого боку.

1.m. mylohyoideus;

2.venter anterior et venter posterior musculi digastrici;

3.m. sternohyoideus;

4.m. sternothyroideus;

5.m. sternocleidomastoideus;

6.venter superior musculi omohyoidei;

7.venter inferior musculi omohyoidei;

8.mm. scaleni anterior, medius et posterior.

Пiдборiдно-пiд’язиковий м’яз (m. geniohyoideus). Для того, щоб його показати на препаратi, розрiжте щелепно-пiд’язиковий м’яз вздовж щелепно-пiд’язикового шва i вiдгорнiть його назовні. Початок: пiдборiдна ость нижньої щелепи. Прикріплення: тіло під’язикової кістки. Функцiя: пiднiмає i тягне вперед пiд’язикову кiстку,

77

а в разі її фiксацiї опускає нижню щелепу. На задньому черевці двочеревцевого м’яза знайдiть шило-пiд’язиковий м’яз.

Шило-під’язиковий м’яз (m. stylohyoideus). Його пронизує сухожилок двочеревцевого м’яза. Початок: шилоподiбний вiдросток скроневої кiстки. Прикрiплення: тiло пiд’язикової кiстки. Функцiя: тягне пiд’язикову кiстку вгору i назад.

Підпід’язикові м’язи (musculi infrahyoidei). Розгляньте підпід’язиковi м’язи на препаратi.

Усi вони (за вийнятком груднинно-щитоподiбного м’яза) прикрiплюються до пiд’язикової кiстки.

Груднинно-пiд’язиковий м’яз (m. sternohyoideus). Початок: задня поверхня ручки груднини, капсула груднинно-ключичного суглоба, грудинний кiнець ключицi. Прикрiплення: тiло пiд’- язикової кiстки. Функцiя: опускає пiд’язикову кiстку.

Груднинно-щитоподiбний м’яз (m. sternothyroideus) розташований пiд грудниннопiд’язиковим м’язом. Початок: задня поверхня ручки груднини, хрящ І ребра. Прикрiплення: коса лiнiя щитоподiбного хряща. Функцiя: опускає щитоподiбний хрящ.

Щито-пiд’язиковий м’яз (m. thyrohyoideus). Початок: коса лiнiя щитоподiбного хряща. Прикрiплення: тiло i великий рiг пiд’язикової кiстки. Функцiя: зближає мiж собою щитоподiбний хрящ i пi- д’язикову кiстку.

Лопатково-пiд’язиковий м’яз (m. omohyoideus). Має верхнє та нижнє черевця (venter superior et venter inferior), що з’єднуються мiж собою сухожилком. Початок: нижнє черевце – верхня поперечна зв’язка лопатки. Прикрiплення: верхнє черевце – тiло пiд’язикової кiстки. Функцiя: тягне вниз i назад пiд’язикову кiстку. Натягає фасцiю, що покриває внутрiшню яремну вену, а тому розширює цю вену, сприяючи таким чином кровотокові в ній.

М’язи глибокого шару

Переднiй драбинчастий м’яз (m. sсalenus anterior). Початок: переднi горбки поперечних вiдросткiв III-VІ шийних хребцiв. Прикрiплення: горбок переднього драбинчастого м’яза на І ребрi. Функцiя: нахиляє шийну частину хребта у бiк скорочуваного м’яза. При двобiчному скороченнi нахиляє шию вперед. При фiксованому хребтi пiднiмає І ребро, беручи участь у актi вдиху.

Cереднiй драбинчастий м’яз (m. scalenus medius). Початок: переднi горбки поперечних вiдросткiв усiх шийних хребцiв. Прикрiплення: І ребро, за борозною пiдключичної артерiї. Функцiя: нахиляє шийну частину хребта в бiк скорочуваного м’яза. У разі двобічного скорочення нахиляє шию вперед, а якщо хребет зафіксований пiднiмає І ребро, беручи участь в актi вдиху.

Заднiй драбинчастий м’яз (m. scalenus posterior). Початок: заднi горбки поперечних вiдросткiв V-VII шийних хребцiв. Прикрiплення: II ребро. Функцiя: нахиляє шийну частину хребта в бiк скорочуваного м’яза. У разі двобічного скорочення нахиляє шию вперед. Якщо хребет

зафiксований, піднiмає II ребро, бере участь в актi вдиху.

Довгий м’яз шиї (m. longus coli). Початок: тiла верхнiх трьох грудних i нижнiх трьох шийних хребцiв, а також поперечнi вiдростки трьох верхнiх шийних хребцiв. Прикрiплення: поперечнi вiдростки та тiла шийних хребцiв, переднiй горбок атланта. Функцiя: нахиляє шию в бiк скорочуваного м’яза, а разі двобічного скорочення нахиляє шию вперед.

Довгий м’яз голови (m. longus capitis). Початок: переднi горбки поперечних вiдросткiв IIIVI шийних хребцiв. Прикрiплення: основна частина потиличної кiстки. Функція: згинає шию та нахиляє голову вперед.

Переднiй прямий м’яз голови (m. rectus capitis anterior). Початок: бічна маса атланта. Прикрiплення: основна частина потиличної кiстки. Функцiя: нахиляє голову в бiк скорочуваного м’яза, а в разі двобічного скорочення – вперед.

Бічний прямий м’яз голови (m. reсtus сapіtis lateralis). Початок: поперечний вiдросток атланта. Прикрiплення: бічна частина потиличної кiстки. Функцiя: нахиляє голову в бiк скорочуваного м’яза, а в разі двобічного скорочення – вперед.

Підпотиличні м’язи (mm. suboccipitales)

Розташованi мiж потиличною кiсткою та першими двома шийними хребцями (мал. 96).

Заднiй великий прямий м’яз голови (m. rectus сapitis posterior major). Початок: остистий вiдросток II шийного хребця. Прикрiплення: бічний вiддiл нижньої каркової лiнiї. Функцiя: у разі двобічного скорочення закидає голову назад, однобічного – обертає її у свiй бiк.

Малий прямий заднiй м’яз голови (m. rectus capitis posterior minor) розташований пiд великим заднiм прямим м’язом голови. Початок: заднiй горбок атланта. Прикрiплення: присередній вiддiл нижньої каркової лiнiї, потиличної кiстки. Функцiя: закидає голову назад.

Верхнiй косий м’яз голови (m. obliquus capitis superior). Початок: поперечний вiдросток атланта. Прикрiплення: нижня каркова лiнiя. Функцiя: закидає голову назад.

Нижнiй косий м’яз голови (m. obliquus capitis inferior). Початок: остистий вiдросток II шийного хребця. Прикрiплення: поперечний вiдросток атланта. Функцiя: обертає голову в однойменний бiк.

Мал. 96. Підпотиличні м’язи, вигляд ззаду.

1.m. rectus capitis posterior minor;

2.m. rectus capitis posterior major;

78

3.m. obliquus capitis superior;

4.m. obliquus capitis inferior.

Топографія шиї. Фасція шиї

Розрiзняють чотири дiлянки шиї: задню, передню, груднинно-ключично-соскоподiб-ну і бічну (див. мал. 12).

Упереднiй дiлянцi шиї (regio cervicalis anterior) розмiщені два передніх трикутники шиї (trigonum cervicale anterius). Вони обмежовані: зверху – краєм тiла нижньої щелепи, присередньо – передньою серединною лiнiєю, ззаду

–переднiм краєм груднинно-ключично-соскоподi- бного м’яза.

Укожному трикутнику шиї видiляють:

а) пiднижньощелепний трикутник; б) сонний трикутник; в) м’язовий трикутник;

г) підборідний трикутник.

Пiднижньощелепний трикутник (trigonum submandibulare) обмежований зверху: краєм тiла нижньої щелепи, спереду i знизу – переднiм черевцем двочеревцевого м’яза, ззаду i знизу – заднiм черевцем двочеревцевого м’яза.

Сонний трикутник (trigonum caroticum)

обмежований: зверху та спереду – заднiм черевцем двочеревцевого м’яза, знизу і спереду

– верхнiм черевцем лопатково-пiд’язикового м’яза, ззаду – переднiм краєм груднинно-ключи- чно-соскоподiбного м’яза.

М’язовий трикутник (trigonum musculare) обмежований: присередньо – середньою лiнiєю шиї, ззаду та зверху – верхнiм черевцем ло- патково-пiд’язикового м’яза, ззаду i знизу – переднiм краєм груднинно-ключично-соскоподiбного м’яза.

Пiдборiдний трикутник (trigonum submentale) обмежований: переднiми черевцями обох двочеревцевих м’язiв (правого та лiвого) i пiд’язиковою кiсткою (мал. 97).

Мал. 97. Трикутники шиї, вигляд з лівого боку:

1.trigonum submandibulare;

2.trigonum caroticum;

3.trigonum omotracheale;

4.trigonum sternocleidomastoideum;

5.trigonum omotrapezoideum;

6.trigonum omoclaviculare;

7.trigonum submentale.

Груднинно-ключично-соскоподiбна дiлян-

ка (regio sternocleidomastoidа), розташована в межах однойменного м’яза. В нiй видiляють малу надключичну ямку (fossa supraclavicularis minor) – між двома головками груднинно-ключи- чно-соскоподiбного м’яза i ключицею. У проекцiї цієї ямки проходить дiафрагмовий нерв. Тут визначається “френiкус-симптом”. Позитивний “френiкус-симптом” (бiль у разі натискання пальцем у цій ямці) справа свiдчить про захворювання жовчного мiхура, жовчних проток, печiнки.

Бічну дiлянку шиї (regio cervicalis lateralis)

обмежовує: спереду – заднiй край груднинно-клю- чично-соскоподiбного м’яза, ззаду – переднiй край трапецiєподiбного м’яза, знизу – ключиця.

У цій ділянці видiляють велику надключичну ямку і лопатково-ключичний трикутник.

Велика надключична ямка (fossa supraclavicularis major) обмежована: спереду – заднiм краєм груднинно-ключично-соскоподiбного м’яза, знизу – нижнiм черевцем лопатково-пiд’- язикового м’яза, ззаду – переднім краєм трапецієподібного м’яза.

Лопатково-ключичний трикутник (trigonum omoclaviculare) обмежований: спереду – заднiм краєм груднинно-ключично-соскоподiбного м’яза, зверху – нижнiм черевцем лопатково-пiд’язиково- го м’яза, знизу – ключицею.

Шийна фасція (fascia cervicalis) має три пластинки: поверхневу, передтрахейну і передхребтову (мал. 98).

1.Поверхнева пластинка (lamina superficialis) покриває шию з усiх боків i формує фасцiальнi пiхви для груднинно-ключично-со- скоподiбного i трапецiєподiбного м’язiв. Унизу, на межi мiж тулубом і шиєю вона прикрiплюється до ключицi та ручки груднини, а вгорi - до нижнього краю тіла нижньої щелепи. Ззаду на шиї поверхнева пластинка утворює пiхву для трапецiєподiбного м’яза i продовжується разом з ним у фасцiю спини, закiнчується в потиличнiй дiлянцi голови.

Вище від пiд’язикової кiстки поверхнева пластинка покриває одним листком надпiд’язикову групу м’язiв, на обличчi фасцiя переходить у жувальну i привушну фасцію (facsia masseterica, fascia parotidea); другим листком переходить на щiчний м’яз i зовнiшню поверхню глотки, покриваючи їх пiд назвою щічно-глоткової фасції (fascia buccopharyngea).

2.Передтрахейна пластинка (lamina pretrachealis) розташована тiльки в нижньому передньому вiддiлi шиї, трапецiєподiбної форми, найбiльше розвинена мiж лопатково-пiд’язикови- ми м’язами й утворює пiхви для кожного м’яза всiєї групи пiдпiд’язикових м’язiв (груднинно-пiд’- язикового, груднинно-щитоподiбного, щито-пiд’- язикового та лопатково-пiд’язикового). Під час скорочення лопатково-пiд’язикових м’язiв передтрахейна пластинка напружується у виглядi паруса, сприяючи вiдтоку кровi по венах шиї. Внизу передтрахейна пластинка прикріплюється до

79

заднього краю ручки груднини. Між передтрахейною та передхребтовою пластинками, ближче до ручки груднини розташований надгруднинний простір (spatium suprasternale), в якому проходить яремна венозна дуга.

Мал. 98. Фасція шиї. горизотальний розріз шиї на рівні VII шийного хребця.

1.lamina superficialis;

2.lamina prevertebralis;

3.lamina prevertebralis;

4.m. sternohyoideus;

5.m. trapezius;

6.spatium suprasternale;

7.oesophagus;

8.larynx.

3. Передхребтова пластинка (lamina prevertebralis) розташована позаду вiд глотки, покриває спереду м’язи, що розташовані ближче до хребта й утворює пiхви для драбинчастих м’язiв, продовжується вгору до зовнiшньої основи черепа. Вiд задньої стiнки глотки вона вiдокремлена добре розвиненим шаром пухкої клiтковини. Донизу передхребтова пластинка переходить у внутрiшньогрудну фасцію (fascia endothoracica) a по обидва боки – в пахвову фасцiю (fascia axillaris).

Важливою особливiстю фасцiї шиї є те, що вона, утворюючи пiхви вен, тiсно зв’язана з її стiнками сполучнотканинними тяжами, якi запобiгають спаданню стінок вен у разі поранень.

М’язи голови

До м’язів голови належать: м’язи лиця (mm. faciei); жувальні м’язи (mm. masticatorii) а також м’язи очного яблука, середнього вуха, язика, м’якого піднебіння, які вивчатимете у відповідних розділах підручника.

Характерні особливості м’язів лиця:

а) розвиваються із другої зябрової дуги; б) починаються від кісток черепа і вплітаються

в шкіру; в) більшість із них розташована навколо при-

родних отворів на лиці і своїм скороченням розширюють чи звужують їх внаслідок чого змінюють вираз обличчя (міміку);

г) не мають фасцій (крім щічного м’яза); д) беруть участь у мовленні, ковтанні, жуванні,

диханні та функціонуванні органів чуття.

М’язи лиця, що походять iз пiдшкiрних м’язів (мал. 99).

Надчерепний м’яз (m. epicranius). До його складу входять потилично-лобний, скронево-ті- м’яний м’яз і апоневротичний шолом.

Потиличнолобовий м’яз (m. occipitofrontalis) має два черевця – лобне i потиличне, між якими розташований апоневротичний шолом.

Лобне черевце (venter frontalis). Початок: апоневротичний шолом. Прикрiплення: шкiра брiв, присередня частина колового м’яза ока. Функцiя: надчерепний м’яз рухає шкiру голови внаслiдок щiльного зрощення апоневротичного шолома зi шкiрою i пухкого зв’язку його з кiстками черепа. Пiднiмає брови, утворює поперечнi складки на лобi, пiднiмає верхню повiку.

Потиличне черевце (venter occipitalis).

Початок: найвища каркова лінія, основа соскоподібного відростка скроневої кістки. Прикрiплення: вплiтається в апоневротичний шолом. Функцiя: тягне шкiру голови назад, є опорою лобонго черевця.

Мал. 99. М’язи голови та шиї, вигляд спереду.

1.m. temporalis;

2.m. masseter;

3.galea aponeurotica;

4.venter frontalis;

5.m. orbicularis oculi;

6.m. nasalis;

7.m. zygomaticus major;

8.m. zygomaticus minor;

9.m. levator labii superioris;

10.m. levator labii superioris et alaequae nasi;

11.m. orbicularis oris;

12.m. buccinator;

13.m. depressor labii inferioris;

14.m. mentalis;

15.m. depressor anguli oris;

16.m. risorius.

Скронево-тімяний м’яз (m. temporoparietalis) розташований на бічній поверхні склепіння черепа. Початок: внутрішня

80

поверхня хряща вушної раковини. Прикрiплення: бічна частина апоневротичного шолома. Три м’язи вушної раковини (передній, верхній та задній) у людини рудиментарні, вони практично не функціонують.

Передній вушний м’яз (m. auricularis anterior). Початок: апоневротичний шолом і скронева фасція. Прикріплення: шкіра і хрящ вушної раковини.

Верхній вушний м’яз (m. auricularis superior). Початок: апоневротичний шолом і скронева фасція. Прикріплення: шкіра вушної раковини біля її основи.

Задній вушний м’яз (m. auricularis posterior). Початок: соскоподібний відросток скроневої кістки . Прикріплення: шкіра і хрящ вушної раковини біля її основи.

Апоневротичний шолом (galea aponeurotica) утворенний щiльними сухожилковими пучками. Апоневротичний шолом з окістям черепа з’єднаний дуже пухко, тому вiн легко змiщується вiдносно перiосту. Зовнiшня поверхня апоневротичного шолома щільно з’єднується короткими стовщеними сполучнотканинними пучками зi шкiрою. Мiж цими пучками розмiщуються включення жирових часточок, що зумовлює еластичнiсть шкiри. У скроневій ділянці апоневротичний шолом доходить до верхньої скроневої лiнiї, де прикрiплюється, переходячи далi в скроневу фасцiю, зрощуючись з її зовнiшньою пластинкою. Ззаду вiн доходить до зовнiшнього потиличного виступу, спереду – до надочноямкового краю лобної кiстки.

Запам’ятайте, що скальп – це тісно з’єднані між собою в дiлянцi склепiння черепа шкіра й апоневротичний шоломом, що легко вiддiляються вiд окістя черепа.

М’язи, які оточують очну щiлину М’яз гордіїв (m. procerus) (procer - вельможа).

Початок: носова кiстка. Прикрiплення: шкiра лоба (дiлянка надперенiсся). Функцiя: тягне шкiру лоба вниз, утворюючи поперечнi складки в дiлянцi надперенiсся.

Коловий м’яз ока (m. orbicularis oculi) має три частини:

а) очноямкову (pars orbitalis); б) повiкову (pars palpebralis); в) глибоку (pars lacrimalis).

Початок: а) переднiй сльозовий гребiнь верхньої щелепи, носова частина лобової кiстки, лобовий вiдросток верхньої щелепи; б) зв’язка повік, присередня стiнка сльозового мiшка; в) заднiй сльозовий гребiнь сльозової кiстки, задня стiнка сльозового мiшка. Прикрiплення: бічна зв’язка повік, шкiра брiв, шкiра щоки; верхні та нижні пучки повiкової частини переплiтаються мiж собою за межами очної ямки. Функцiя: звужує i повнiстю змикає очну щiлину, розподiляє по переднiй поверхнi очного яблука сльозу, розгладжує поперечнi зморшки на лобi; тягне передню стiнку сльозового мiшка вперед, а задню - назад, зумовлюючи його розширення, що сприяє всмоктуванню в нього сльози зi сльозових ка-

нальцiв; тягне брови вниз, а шкiру щоки - вгору.

М’яз – зморщувач брови (m. corrugator supercilii). Початок: носова частина лобової кiстки. Прикрiплення: шкiра в дiлянцi надбрiвної дуги. Функцiя: тягне брови до середньої лiнiї лоба, утворює мiж бровами вертикальнi складки.

М’яз – опускач брови (m. depressor supercilii). Початок: бічна поверхня верхньої частини носової кiстки. Прикрiплення: шкiра присередньої частини брови. Функцiя: опускає брову i дещо тягне її до середини.

М’язи носа

Носовий м’яз (m. nasalis) має поперечну частину (pars transversa) та крилову частину (pars alaris). Початок: коміркові пiдвищення верхнього iкла, верхнiх бічного та присереднього рiзцiв. Прикрiплення: поперечна частина своїм сухожилком з’єднується на спинцi носа з сухожилком такого самого м’яза протилежного боку; крилова частина вплiтається в шкiру крила носа. Функцiя: звужує носовi отвори, тягне крило носа вниз.

М’яз – опускач носової перегородки (m. depressor septi nasi). Початок: коміркові пiдвищення присереднього верхнього рiзця. Прикрiплення: шкiра носової перегородки. Функцiя: тягне вниз носову перегородку.

М’язи, які оточують ротову щiлину М’яз – пiдiймач верхньої губи (m. levator labii

superioris). Початок: пiдочноямковий край тiла верхньої щелепи. Прикрiплення: шкiра кута рота, крила носа, верхньої губи, носо-губної складки. Функцiя: пiднiмає верхню губу та крило носа.

М’яз – пiдiймач верхньої губи i крила носа (m. levator labii superioris et alaeque nasi).

Початок: лобовий вiдросток верхньої щелепи. Прикрiплення: шкiра верхньої губи, крила носа. Функцiя: пiднiмає верхню губу, тягне вору крило носа.

Малий виличний м’яз (m. zygomaticus minor). Початок: вилична кiстка (її передня поверхня). Прикрiплення: шкiра носо-губної складки. Функцiя: поглиблює носо-губну складку.

Великий виличний м’яз (m. zygomaticus major). Початок: вилична кiстка. Прикрiплення: шкiра кута рота i верхньої губи. Функцiя: тягне кут рота вгору i назовнi.

М’яз смiху (m. rizorius). Початок: привушна фасцiя, жувальна фасцiя, шкiра носо-губної складки. Прикрiплення: шкiра кута рота. Функцiя: тягне кут рота назовні.

М’яз – пiдiймач кута рота (m. levator anguli oris). Початок: iклова ямка верхньої щелепи. Прикрiплення: шкiра кута рота. Функцiя: тягне кут рота вгору.

М’яз – опускач кута рота (m. depressor anguli oris). Початок: нижнiй край тiла нижньої щелепи назовні вiд пiдборiдного отвору. Прикрiплення: шкiра кута рота та верхньої губи. Функцiя: опускає кут рота.

М’яз – опускач нижньої губи (m. depressor labii inferioris). Початок: тiло нижньої щелепи, спереду вiд пiдборiдного отвору. Прикрiплення:

81

шкiра нижньої губи. Функцiя: тягне нижню губу вниз.

Пiдборiдний м’яз (m. mentalis). Розташовується пiд м’язом-опускачем нижньої губи. Початок: коміркові пiдвищення нижнiх рiзцiв та нижнього iкла. Прикрiплення: шкiра пiдборiддя. Функцiя: утворює ямки на шкiрi пiдборiддя, пiднiмає вгору нижню губу, притискаючи її до верхньої, витягує вперед, пiднiмає вгору шкiру пiдборiддя.

Коловий м’яз рота (m. orbicularis oris). М’яз має двi частини: крайову (pars marginalis), i губну (pars labialis). Початок: шкiра кута рота. Функцiя: звужує i закриває ротову щілину. Висуває губи вперед, пiдгортає губи всередину, притискаючи їх до зубiв.

Щiчний м’яз (m. buccinator). Початок: коміркові пiдвищення великих кутнiх зубiв верхньої та нижньої щелеп, крилоподiбно-нижньощелепне шво (raphe pterygomandibularis), щiчний гребiнь нижньої щелепи. Прикрiплення: шкiра кута рота, шкiра верхньої та нижньої губ. Функцiя: вiдтягує кут рота назовні, притискує щоки до зубiв, виштовхує назовнi вмiст ротової порожнини i повiтря.

Жувальні м’язи

З кожного боку є по чотири, вони прикрiплюються до нижньої щелепи (мал. 100, 101).

Жувальний м’яз (m. masseter) має поверхневу частину (pars superficialis) та глибоку частину (pars profunda). Початок: вилична дуга, вилична кiстка. Прикрiплення: жувальна горбистiсть нижньої щелепи, кут нижньої щелепи. Функцiя: пiднiмає нижню щелепу, поверхнева частина бере участь у висуваннi її вперед.

Скроневий м'яз (m. temporalis). Початок: скронева ямка, нижня скронева лiнiя, скронева фасцiя. Прикрiплення: вiнцевий вiдросток нижньої щелепи. Функцiя: пiднiмає нижню щелепу, заднiми пучками тягне її назад.

Мал. 100. Жувальні м’язи, вигляд справа.

1.m. temporalis.

2.m. masseter.

Бічний крилоподiбний м’яз (m. pterygoideus lateralis). Має двi головки – верхню та нижню. Початок: верхня головка – пiдскроневий гребiнь, пiдскронева поверхня великого крила клиноподiбної кiстки; нижня головка – зовнiшня поверхня бічної пластинки крилоподi-

бного вiдростка клиноподiбної кiстки, горб верхньої щелепи. Прикрiплення: крилоподiбна ямка виросткового відростка нижньої щелепи, капсула та диск скронево-нижньощелепного суглоба. Функцiя: Під час однобічного скорочення висуває нижню щелепу в бiк, протилежний скорочуваному м’язу. Під час двобічного скорочення висуває нижню щелепу вперед.

Мал. 101. Жувальні м’язи вигляд зліва. Частково видалена гілка нижньої щелепи:

1.m. pterygoideus lateralis;

2.m. pterygoideus medialis.

Присередній крилоподiбний м’яз (m. pterygoideus medialis). Початок: крилоподiбна ямка крилоподiбного вiдростка клиноподiбної кiстки. Прикрiплення: крилоподiбна горбистiсть нижньої щелепи. Функцiя: під час однобічного скорочення висуває нижню щелепу в протилежний бiк, а під двобічного – висуває її вперед.

Фасцiї голови

На голові вiдсутня поверхнева фасцiя.

Скронева фасцiя (fascia temporalis) починається вiд верхньої скроневої лiнiї, розташовується зовнi від скроневого м’яза i прикрiплюється до виличної дуги, роздiляючись над нею на двi пластинки: поверхневу (lamina superficialis), та глибоку (lamina profunda), мiж якими розмiщуються жирова клiтковина та скроневе венозне сплетення.

Жувальна фасцiя (fascia masseterica)

покриває зовнi жувальний м’яз i приростає до виличної дуги та країв гiлки нижньої щелепи.

Привушна фасцiя (fascia parotidea) є

продовженням жувальної фасцiї. Бiля переднього краю привушної залози фасцiя розщеплюється на двi пластинки, що обгортають залозу зовнi i з середини, утворюючи її капсулу. Позаду вiд залози поверхневий i глибокий листки зростаються, фасцiя прикріплюється до хряща вушної раковини та соскоподiбного вiдростка скроневої кiстки.

Щiчно-глоткова фасцiя (fascia buccopharyngea) покриває зовнiшні поверхні щiчного м’яза i глотки, утворює крилоподiбно-ниж- ньощелепне шво.

82

М’язи верхньої кiнцiвки

Дельтоподiбний м’яз (m. deltoideus) має три частини: ключичну (pars clavicularis), надплечову (pars acromialis), остьову (pars spinalis) (мал. 105, 106). Початок: бічна частина ключицi, плечовий відросток лопатки, ость лопатки. Прикрiплення: дельтоподiбна горбистiсть плечової кiстки. Функцiя: ключична частина м’яза згинає плече, остьова частина розгинає плече, надплечова – вiдводить плече до горизонтального рiвня. Під час скорочення всього м'яза верхня кінцівка відводиться. Коли кінцівки опущенi донизу, надплечові частини обох м’язiв утримують їх.

Надостьовий м’яз (m. supraspinatus) розташований пiд дельтоподiбним м’язом, виповнюючи надостьову ямку лопатки. Початок: надостьова ямка лопатки і надостьова фасцiя. Прикрiплення: великий горбок плечової кiстки , суглобова капсула плечового суглоба. Функцiя: вiдводить верхню кінцівку, вiдтягує суглобову капсулу, запобiгаючи її защемленню.

Пiдостистийм’яз (m. infraspinatus). Початок: пiдостьова ямка лопатки, пiдостьова фасцiя . Прикрiплення: великий горбок плечової кiстки і суглобова капсула плечового суглоба. Функцiя: зовнішня ротація плеча, вiдтягує суглобову капсулу.

Малий круглий м’яз (m. teres minor). Початок: бічний край лопатки, пiдостьова фасцiя. Прикрiплення: великий горбок плечової кiстки. Функцiя: зовнішня ротація плеча.

Мал. 102. М’язи плечового пояса, правого: а - вигляд ззаду, б - вигляд спереду:

1.m. supraspinatus;

2.m. infraspinatus;

3.m. teres minor;

4.m. teres major;

5.m. subscapularis;

6.caput longum musculi tricipitis brachii.

Великий круглий м’яз (m. teres major). Початок: задня поверхня нижнього кута лопатки. Прикрiплення: гребiнь малого горбка плечової кiстки. Функцiя: тягне плече назад i приередньо, обертає плече до середини (пронує плече).

Пiдлопатковий м’яз (m. subscapularis). Початок: реброва поверхня лопатки, пiдло-

паткова фасцiя. Прикрiплення: малий горбок плечової кiстки, капсула плечового суглоба. Функцiя: внутрішня ротація плеча, вiдтягує капсулу плечового суглоба.

М’язи плеча

Їх подiляються на м’язи переднього і заднього віддлів. До м’язів переднього віддлу плеча належать:

Двоголовий м’яз плеча (m. biceps brachіі)

має довгу і коротку головки. Початок: довга головка (caput longum) - надсуглобовий горбок лопатки. Сухожилок довгої головки проходить у порожнинi плечового суглоба, а при виході з неї в міжгорбиковій борозні плечової кістки. Тут утворюються міжгорбкикова піхва сухожилка (vagina tendinis intertubercularis). Коротка головка (caput breve) починається від дзьобоподiбного вiдростка лопатки. Прикрiплення: горбистiсть променевої кiстки. Частина сухожилка двоголового м’яза утворює апоневроз двоголового м’яза плеча (aponeurosis m. bicipitis brachii). Вiн вплiтається в фасцiю передплiччя. Функцiя: згинає руку в плечовому та в ліктьовому суглобі, супiнує передпліччя, якщо воно до того було проноване. Коли верхня кінцівка вiдведена, коротка головка бере участь у приведеннi плеча. Під час скорочення м’яза напружується апоневроз двоголового м’яза плеча (див. мал. 103, 104).

Мал. 103. М’язи правої верхньої кінцівки. Вигляд збоку:

1.m. deltoideus;

2.m. biceps brachii;

83

3.m. brachialis;

4.m. extensor carpi radialis longus;

5.m. extensor carpi radialis brevis.

6.m. extensor digitorum;

7.m. abductor pollicis longus.

8.m. extensor pollicis brevis;

9.m. extensor pollicis longus.

Плечовий м’яз (m. brachialis). Початок: передня поверхня плечової кiстки нижче від рівня дельтоподібної горбистості. Прикрiплення: горбистiсть лiктьової кiстки, суглобова капсула лiктьового суглоба. Функцiя: згинання у ліктьовому суглобі, вiдтягує капсулу лiктьового суглоба.

Дзьобо-плечовий м’яз (m. coracobrachialis). Початок: дзьобоподiбний вiдросток лопатки нижче від гребеня малого горбка. Прикрiплення: верхня третина плечової кiстки. Функцiя: згинання в плечовому суглобі.

М’язи заднього відділу плеча:

Триголовий м’яз плеча (m. triceps brachii)

має довгу, присередню та бічну головки. Початок: довга головка (caput longum) - пiдсуглобовий горбок лопатки; бічна головка (caput laterale) - задня поверхня плечової кiстки вище вiд борозни променевого нерва; присередня головка (caput mediale) – задня поверхня плечової кiстки нижче вiд борозни променевого нерва.

Прикрiплення: лiктьовий вiдросток лiктьової кiстки. Функцiя: розгинання в ліктьовому та в плечовому суглобі.

М’язи передплiччя подiляються на м’язи переднього та м’язи заднього відділів.

М’язи переднього відділу передпліччя за функцією переважно згиначі, їх поділяють на поверхневу і глибоку частини. Поверхневу частину утворюють такі м’язи: плечо-променевий м'яз, круглий м'яз-привертач, променевий м'яз – згинач зап’ястка, довгий долонний м’яз, ліктьовий м'яз – згинач зап’ястка. До глибокої частини належать: поверхневий м'яз – згинач пальцiв, глибокий м'яз – згинач пальцiв, довгий м'яз – згинач великого пальця та квадратний м'язпривертач.

Плече-променевий м'яз (m. brachioradialis). Початок: бічний край плечової кістки над бічним її надвиростком і бічна м'язова перегородка. Прикріплення: променева кістка над шилоподібним відростком. Функція: згинання в ліктьовому суглобі, надаючи передпліччу середнє положення між супінацією і пронацією. Якщо передпліччя перебуває в положенні крайньої супінації, плечопроменевий м’яз пронує його.

Круглий м'яз-привертач (m. pronator teres). Вiн має двi головки: плечову (caput humerale) та лiктьову (caput ulnare). Початок: а) плечова головка – присередній надвиросток плечової кiстки, присередня мiжм’язова перегородка плеча, фасцiя передплiччя; б) лiктьова головка – вiнцевий вiдросток лiктьової кiстки. Прикрiплення: лiктьовий вiдросток лiктьової кiстки. Функцiя: розгинання в ліктьовому та в плечовому суглобі. Прикрiплення: верхня третина променевої кiстки. Функцiя: внутрішня ротація (пронація) передплiччя i згинання в ліктоьвому суглобі.

Променевий м'яз – згинач зап’ястка (m. flexor carpi radialis). Початок: присередній надвиросток плечової кiстки, фасція передпліччя. Прикрiплення: долонна поверхня основи II п’я- сткової кiстки. Функція: згинаня i відведення кисті у променево-зап’ястковому суглобі.

Довгий долонний м’яз (m. palmaris longus), може бути вiдсутнiм. Початок: присередній надвиросток плечової кiстки, фасцiя передплiччя. Прикрiплення: сухожилок переходить у долонний апоневроз (aponeurosis palmaris). Функцiя: згинання в променево-зап’ястковому суглобі, напружує долонний апоневроз, почасти згинає II-V пальцi.

Мал. 104. М’язи правої верхньої кінцівки. Вигляд спереду:

1.caput longum musculi bicipitis brachii.

2.caput breve musculi bicipitis brachii;

3.aponeurosis musculi bicipitis brachii.

4.m. brachioradialis;

5.m. flexor carpi radialis.

6.m. palmaris longus.

7.m. flexor carpi ulnaris.

8.m. pronator teres.

Лiктьовий м'яз – згинач зап’ястка (m. flexor carpi ulnaris). Має двi головки: плечову (сaput humerale) i лiктьову (caput ulnare). Початок: а) плечова головка: присередній надвиросток плечової кістки, присередня міжм'язова перегородка; б) ліктьова головка: верхнi двi третини задньої поверхні лiктьової кiстки, ліктьовий відросток, фасція переддпліччя. Прикрiплення: горохоподiбна кiстка , сухожилок переходить у горохово-гачку- вату i горохово-п'ясткову зв'язки. Функцiя: згинання у променево-зап’ястковому суглобі i приведення кисті.

84

Поверхневий м'яз-згинач пальцiв (m. flexor digitorum superficialis) має двi головки: плечолiктьову (caput humeroulnare) та головку променевої кістки (caput radiale). Початок: а) плечо-ліктьова головка: присередній надвиросток плечової кістки, вінцевий відросток ліктьової кістки; б) головка променевої кістки: верхня частина долонної поверхнi променевої кiстки. Прикрiплення: м’яз має чотири сухожилки, кожен з яких розщеплюється на двi нiжки, що прикрiплюються до середніх фаланг II-V пальцiв. Функція: згинання II-V пальцiв у п’ястко-фаланговому та проксимальному міжфаланговому суглобах та кисті у променево-зап’ястковому суглобі.

Глибокий м'яз – згинач пальцiв (m. flexor digitorum profundus). Початок: долонна поверхня лiктьової кiстки, мiжкiсткова перетинка передплiччя. Прикрiплення: м’яз подiляється на чотири сухожилки, кожен з яких проходить мiж нiжками сухожилка поверхневого м'яза – згинача пальцiв i прикрiплюється до основ кінцевих фаланг II-V пальцiв. Функцiя: згинання у дистальному та проксимальному між фалангових суглобах II-V пальцiв, а також згинає кисть (мал. 105).

Довгий м'яз – згинач великого пальця (m. flexor pollicis lоngus). Початок: долонна поверхня променевої кiстки, міжкісткова перетинка, присередній надвиросток плечової кістки. Прикріплення: основа кінцевої фаланги великого пальця кисті. Функція: згинає великий палець кисті.

Квадратний м'яз-привертач (m. pronator quadratus). Початок: долонна поверхня дальшої частини лiктьової кiстки. Прикрiплення: долонна поверхня дальшої частини променевої кiстки. Функцiя: пронує передпліччя (привертає передплiччя до середини).

М’язи заднього відділу передплiччя.

До них належать: ліктьовий м’яз, довгий променевий м'яз – розгинач зап'ястка, короткий променевий м'яз – розгинач зап'ястка, лiктьовий м'яз – розгинач зап’ястка, м'яз – розгинач пальцiв, м'яз – розгинач мізинця, довгий відвідний м’яз великого пальця, короткий м'яз – розгинач великого пальця, довгий м'яз – розгинач великого пальця, м'яз – розгинач вказiвного пальця, м'яз-відвертач.

У задньому відділі предпліччя виділяють бічну частину, до якої належать довгий та короткий м’язи – розгиначі зап’ястка.

Лiктьовий м’яз (m. anconeus). Початок: бічний надвиросток плечової кiстки, променева обхідна зв’язка, капсула лiктьового суглоба. Прикрiплення: лiктьовий вiдросток лiктьової кiстки, задня поверхня лiктьової кiстки (верхня її частина). Функцiя: розгинає передплiччя в ліктьовому суглобі, вiдтягує його капсулу, запобiгає її защемленню під час розгинання (мал. 106).

Довгий променевий м'яз – розгинач зап’я- стка (m. extensor carpi radialis longus). Початок: бічний край плечової кістки та бічний надвиросток плечової кістки, бічна мiжм’язова перегородка плеча. Прикрiплення: тильна поверхня

основи II п’ясткової кiстки. Функцiя: розгинання в ліктьову та променево-зап’ясктовому суглобі, вiдводить кисть.

Короткий променевий м'яз – розгинач зап’ястка (m. extensor carpi radialis brevis). Початок: бічний надвиросток плечової кістки, капсула лiктьового суглоба. Прикрiплення: тильна поверхня основи III п’ясткової кiстки. Функцiя: розгинання у променево-зап’ясктовому суглобі, вiдводить кисть.

Мал. 105. М’язи передпліччя, правого. Вигляд спереду:

1.m. flexor pollicis longus;

2.m. flexor digitorum profundus;

3.m. pronator quadratus;

4.m. supinator.

Лiктьовий м'яз – розгинач зап’ястка (m. extensor carpi ulnaris). Початок: бічний надвиросток плечової кістки, заднiй край лiктьової кiстки, капсула лiктьового суглоба, обхідна променева зв'язка, фасція передпліччя. Прикрiплення: основа V п’ясткової кiстки. Функцiя: розгинання у променево-зап’ясктовому суглобі та приведення кисті. Коли одночасно скорочуються променевий та лiктьовий м’язи – розгиначі зап’я- стка, кисть розгинається в променево-зап’я- сктовому суглобі.

М'яз – розгинач пальцiв (m. extensor digitorum). Початок: бічний надвиросток пелечової кістки, капсула лiктьового суглоба, обхідна променева зв'язка, кільцева зв'язка променевої кістки. Прикрiплення: чотирма сухожилками до II- V пальцiв. Кожний сухожилок подiляється на три нiжки, двi з яких прикрiплюються до кінцевої, а одна - до середньої фаланги II-V пальцiв. Мiж цими сухожилками на тилi кистi є мiжсухожилковий зв’язок (connexus intertendineus). Функцiя: розгинаня II-V пальцiв, а також кисті у променево-зап’ясктовому суглобі.

М'яз – розгинач мiзинця (m. extensor digiti

85

minimi). Початок: бічний надвиросток плечової кістки, обхідна променева зв'язка, кільцева променева зв'язка, фасція предпліччя. Прикрiплення: кінцева фаланга мiзинця. Функцiя: розгинає мiзинець (мал. 107).

Мал. 106. М’язи правої верхньої кінцівки. Вигляд ззаду:

1.m. triceps brachii;

2.m. flexor carpi ulnaris;

3.m. anconeus;

4.m. brachioradialis;

5.m. extensor carpi ulnaris;

6.m. extensor digitorum;

7.m. abductor pollicis longus.

8.m. extensor pollicis brevis;

9.m. extensor pollicis longus.

Мал. 107. М’язи передпліччя. Вигляд ззаду.

1.m. abductor pollicis longus;

2.m. extensor pollicis brevis;

3.m. extensor pollicis longus;

4.m. extensor indicis;

5.m. supinator.

Довгий вiдвідний м’яз великого пальця (m. abductor pollicis lоngus). Початок: задня поверхня лiктьової, променевої кiсток, мiжкiсткова перетинка передплiччя. Прикрiплення: основа I п’ясткової кiстки. Функцiя: вiдводить великий палець та кисть.

Короткий м'яз – розгинач великого пальця (m. extensor pollicis brevis). Початок: задня поверхня променевої кiстки, мiжкiсткова перетинка передплiччя. Прикрiплення: основа проксимальної фаланги великого пальця кистi. Функцiя: розгинає великий палець кистi i вiдводить його .

Довгий м'яз – розгинач великого пальця (m. extensor pollicis longus). Початок: задня поверхня лiктьової кiстки, мiжкiсткова перетинка передплiччя. Прикрiплення: кінцева фаланга великого пальця кистi. Функцiя: розгинає великий палець кистi.

М'яз – розгинач вказiвного пальця (m. extensor indicis). Початок: нижня третина задньої поверхнi лiктьової кiстки. Прикрiплення: кінцева фаланга вказівного пальця. Функцiя: розгинає вказiвний палець.

М'яз-відвертач (m. supinator). Початок: бічний надвиросток плечової кістки, гребінь м'язавідвертача, капсула лiктьового суглоба, обвідна променева зв'язка, кільцева променева зв'язка. Прикрiплення: проксимальна частина променевої кiстки. Функцiя: обертає передплiччя назовнi (супiнацiя).

М’язи кисті

Розташовані переважно на долонній поверхні (мал. 108, 109).

Мал. 108. М’язи кисті, правої: а - долонний апоневроз видалений; б – глибокий шар м’язів:

1.m. opponens pollicis;

2.m. abductor pollicis brevis;

3.m. flexor pollicis brevis;

4.m. adductor pollicis;

5.m. abductor digiti minimi;

6.m. flexor digiti minimi brevis;

7.m. opponens digiti minimi;

8.mm. lumbricales;

9.mm. interossei palmares;

86

10. mm. interossei dorsales.

Короткий вiдвідний м’яз великого пальця кисті (m. abductor pollicis brevis). Початок: тримач м’язів – згиначiв, горбок човноподiбної кiстки, сухожилок довгого відвідного м'яза великого пальця, фасцiя передпліччя. Прикрiплення: основа проксимальної фаланги великого пальця кистi. Функцiя: вiдводить великий палець кистi, бере участь у згинаннi проксимальної фаланги великого пальця кистi.

Короткий м'яз-згинач великого пальця кистi (m. flexor pollicis brevis). Має поверхневу (caput superficiale) та глибоку (caput profundum) головки. Початок: поверхнева головка – тримач м’язів – згиначiв; глибока головка – кiстка-трапецiя, трапецiєподiбна кiстка, головчаста кiстка, основа I п’ясткової кiстки. Прикрiплення: променева та лiктьова сесамоподiбнi кiстки, основа проксимальної фаланги великого пальця кистi. Функцiя: згинаня у п’ястково-фаланговому суглобі великого пальця кистi.

Привідний м'яз великого пальця кистi (m. adductor pollicis). Має двi головки: косу (caput obliquum) та поперечну (caput transversum). Початок: коса голока – II - III п’ястковi кiстки, головчаста кiстка, промениста зв'язка зап'ястка; поперечна головка – III п’ясткова кiстка. Прикрiплення: лiктьова сесамоподiбна кiстка, основа проксимальної фаланги великого пальця кистi. Функцiя: приводить великий палець кисті та згинає його у п’ястково-фаланговому суглобі.

Протиставний м’яз великого пальця кисті (m. opponens pollicis). Початок: тримач м’язів – згиначiв, горбок кiстки-трапецiї. Прикрiплення: променевий край I п’ясткової кiстки. Функцiя: протиставляє великий палець кистi мiзинцю.

Мал. 109. Глибокий шар м’язів правої кисті. Долонна та тильна поверхні:

1. mm. interossei palmares et dorsales

Короткий долонний м’яз (m. palmaris brevis). Початок: долонний апоневроз, тримач м'язів-згиначiв. Прикрiплення: шкiра присереднього краю долонi. Функцiя: утворює складки шкіри підвищення V пальця.

Вiдвідний м’яз мiзинця (m. abductor digiti minimi). Початок: сухожилок ліктьового м'яза – згинача зап'ястка, тримач м'язів – згиначiв, горохоподiбна кiстка. Прикрiплення: основа проксимальної фаланги мiзинця. Функцiя: вi-

дводить мiзинець, згинає його проксимальному між фаланговому суглобі .

Короткий м'яз-згинач мiзинця (m. flexor digiti minimi brevis). Початок: тримач м'язів – згиначiв, гачок гачкуватої кiстки. Прикрiплення: основа проксимальної фаланги мiзинця. Функцiя: згинає та приводить мізинець.

Протиставний м’яз мiзинця (m. opponens digiti minimi). Початок: тримач м'язів-згиначiв, гачок гачкуватої кiстки. Прикрiплення: присередній край V п’ясткової кiстки. Функцiя: протиставляє мiзинець великому пальцю кистi.

Червоподiбнi м’язи (mm. lumbricales). Їх чотири, розташовані між сухожилками м'язів – згиначiв пальцiв. Початок: поменева поверхня сухожилків глибокого м'яза – згинача пальцiв. Прикрiплення: тильна поверхня проксимальної фаланги II-V пальцiв, міжсухожилковий зв’язок м'яза – розгинача пальцiв. Функцiя: згинання II-V пальцiв у п’ястково-фаланговому суглобі.

Долонні мiжкiсткові м’язи (mm. interossei palmares). Їх у людини три. Початок: перший м’яз - лiктьова поверхня основи II п’ясткової кiстки; другий та третiй м’язи - променева поверхня основи IV та V п’ясткових кiсток. Прикрiплення: міжсухожилковий зв’язок м’язів – розгиначів II, IV, V пальцiв. Функцiя: приводять II, IV та V пальцi до III пальця (зводять пальцi), згинання у п’ястковофаланговому суглобі та розгинання у між фалангових суглобах II, IV, V пальцiв.

Тильнi мiжкiстковi м’язи (mm. interossei dorsales). Їх чотири. Початок: суміжні поверхні основ I-V п’ясткових кiсток. Прикрiплення: проксимальнi фаланги II-IV пальцiв: перший та другий м’язи – бічний край проксимальних фаланг II-III пальцiв, третiй та четвертий м’язи – присередній край проксимальних фаланг III-IV пальцiв. Функцiя: розводять II-IV пальцi, згинання у п’ястковофаланговому суглобі та розгинання у між фалангових суглобах II-IV пальцiв (мал. 113).

Топографiя і фасцiї верхньої кiнцiвки

В грудній ділянці виділяють ключично-гру- дний трикутник (trigonum clavipectorale).

Цей трикутник обмежований: зверху – ключицею, знизу – верхнiм краєм малого грудного м’яза, присередньо – середньою лiнiєю передньої грудної стiнки.

У передній плечовій ділянці є присередня двоголова борозна (sulcus bicipitalis medialis)

обмежована присередніми краями плечового м’яза та двоголового м’яза плеча, та бічна двоголова борозна (sulcus bicipitalis lateralis), обмежована бічними краями плечового м’яза та двоголового м’яза плеча.

У ділянці ліктьового суглоба, спереду від нього м’язи плеча і передпліччя утворюють лiктьову ямку (fossa cubiti). Вона обмежована: зверху – плечовим м’язом; знизу i зовні – плечопроменевим м’язом; знизу i присередньо – круглим м’язом-привертачем.

87

У лiктьовiй ямцi є двi борозни: 1) передня присередня лiктьова борозна (sulcus cubitalis anterior medialis) обмежована плечовим м’язом та круглим м’язом-привертачем; 2) передня бічна лiктьова борозна (sulcus cubitalis anterior lateralis) обмежована плечовим м’язом та плечопроменевим м’язом.

Зап’ястковий канал (сanalis carpalis) утворений тримачем м'язів-згиначiв i борозною зап’ястка (sulcus carpi). В ньому розташовані загальна синовiальна пiхва м’язів – згиначiв, пiхва сухожилка довгого м’яза – згинача великого пальця кистi, а також серединний нерв.

Фасцiї м’язiв грудного поясу - дельтоподiбна фасцiя і пахвова фасцiя.

Дельтоподiбна фасцiя (fascia deltoidea)

покриває дельтоподiбний м’яз iз зовнiшньої та внутрiшньої поверхонь. У грудній ділянці дельтоподiбна фасцiя переходить у грудну фасцiю. На межі дельтоподібного м’яза та м’язів плеча вона переходить у плечову фасцію.

Пахвова фасцiя (fascia axillaris) покриває пахвову ямку i є продовженням передхребтової пластинки фасцiї шиї.

Фасцiя плеча (fascia brachii) у виглядi футляра обгортає все плече. Має двi мiжм’язовi перегородки: присередню мiжм’язову перегородку плеча (septum intermusculare brachii mediale) i бічну мiжм’язову перегородку плеча (septum intermusculare brachii laterale). Вони приростають до присереднього та бічного країв плечової кiстки. Таким чином, на плечi утворюються два кiстково-волокнисті футляри: один – для м’язiв – згиначiв, другий – для м’язiв – розгиначiв.

Фасцiю передплiччя (fascia antebrachii) є продовженням плечової фасцiї. Вона приростає до лiктьового вiдростка лiктьової кiстки, вiд нього фасцiальнi пучки приростають до присереднього надвиростка плечової кiстки, прикриваючи зовнi лiктьовий нерв.

Фасцiя передплiччя у виглядi футляра обгортає все передплiччя.

У кінцевому вiддiлi передплiччя фасцiя має циркулярний напрямок волокон i приростає до шилоподiбних вiдросткiв лiктьової та променевої кiсток. Ця частина фасцiї стовщується, утворюючи на передній поверхні тримач м'язів – згиначiв

(retinaculum musculorum flexorum), а на задній

– тримач м'язів – розгиначiв (retinaculum musculorum extensorum). Вiд тримача м'язів – розгиначiв вiдходять перегородки, що приростають до тильної поверхнi кiсток передплiччя, утворюючи шiсть тильних піхов зап’ясткових сухожилків (vaginae tendinum сarpales dorsales), в яких розташовуються сухожилки м’язів – розгиначiв.

На тильнiй поверхнi кистi розташована тильна фасцiя кистi (fascia dorsalis manus). Вона покриває сухожилки розгиначiв, судини і нерви. Фасція приростає до тильної поверхнi п’ясткових кiсток.

На долоннiй поверхнi кистi є долонний апоневроз (aponeurosis palmaris). Вiн починається вiд тримача м'язів – згиначiв, подiляється на чотири пучки, мiж якими розмiщуються поперечнi

пучки волокон (fasciculi transversi). Закiнчується долонний апоневроз у дiлянцi п’ястково-фала- нгових суглобiв. В бічному i присередньому напрямках долонний апоневроз стоншується i продовжується у виглядi тонкої фасцiї, що покриває м’язи тенара i гiпотенара.

Вiд долонного апоневроза до шкiри долонi відходять сполучнотканиннi волокна, поділяючи пiдшкiрну жирову клiтковину на окремі комірки, що нагадують бджолинні стiльники. Тому гнiйний процес тут поширюються в глибину, нерiдко виникають вогнищевi некрози.

На пальцях фасцiя кисті приростає до бічних країв фаланг, утворюючи волокнисті пiхви пальцiв кистi (vaginae fibrosae digitorum manus). У кожнiй пiхвi розрiзняють кiльцеву частину волокнистої пiхви (рars anularis vaginae fibrosae) – в дiлянцi тiл фаланг, та хрестоподiбну частину волокнистої пiхви (pars cruciformis vaginae fibrosae) – в дiлянцi суглобiв.

На долоннiй поверхнi пальцiв вiд шкiри до волокнистих пiхов сухожилкiв та окiстя фаланг iдуть сполучнотканиннi волокна, утворюючи комірки. У комірках є скупчення жирової клiтковини. Тому гнiйний процес тут поширюється не поверхнево, а в глибину.

Сухожилковi пiхви кистi

На долонній поверхнi кистi є спільна пiхва сухожилків м'язів – згиначiв (vagina communis tendinis musculorum flexorum), та пiхва сухожилка довгого м'яза – згинача великого пальця.

Спільна пiхва м’язів – згиначiв мiстить вiсiм сухожилкiв поверхневого та глибокого м'язів – згиначiв пальцiв. Проксимально вона виступає на 1- 2 см вище від тримача м'язів – згиначiв, дистально доходить до середини п’ясткових кiсток, а на мiзинцi простягається до основи кінцевої фаланги (мал. 110).

Мал. 110. Піхви сухожилків долонної поверхні правої кисті.

1.vagina synovialis tendinis m. flexoris pollicis longi;

2.vagina communis synovialis tendinum mm. flexorum;

3.vaginae synoviales digitorum manus.

88

Спільна пiхва м’язів-згиначiв iнколи сполучається з суглобовою порожниною променево-зап’я- сткового суглоба, тому запалення піхви сухожилків (тендовагiнiт) мiзинця може ускладнюватися гнiйним артритом променево-зап’ясткового суглоба.

Пiхва сухожилка довгого м'яза – згинача великого пальця (vagina tendinis musculi flexoris pollicis longi) проксимально виступає на 1-2 см вище від тримача м'язів-згиначiв, дистально досягає основи кінцевої фаланги великого пальця. Можливе сполучення мiж спільною пiхвою м'язів – згиначiв та пiхвою сухожилка довгого м'яза – згинача великого пальця. У таких випадках при тендовагiнiті I чи V пальця може виникнути так звана У-подiбна флегмона.

Вiд середини п’ясткових кiсток до п'ястковофалангових суглобів сухожилки поверхневого та глибокого м'язів – згиначiв II - IV пальцiв не мають синовiальної пiхви.

На долонній поверхні ІІ-ІV пальців розміщуються синовіальні піхви пальців кисті (vaginae synoviales digitorum manus). У кожній піхві розташовуються два сухожилки: один сухожилок поверхневого м'яза – згинача пальців, другий – глибокого м'яза – згинача пальців. Ці піхви продовжуються від п’ястково-фалангових суглобів до основ кінцевих фаланг ІІ-ІV пальців.

На тильнiй поверхнi кистi є шість піхов сухожилків м’язів (мал. 111):

а) пiхва сухожилкiв довгого вiдвідного м’яза великого пальця та короткого м’яза – розгинача великого пальця (vagina tendinum musculi abductoris longi et extensoris pollicis brеvis);

Мал. 111. Піхви сухожилків тильної поверхні правої кисті.

1.vagina synovialis tendinum musculi abductoris longi et extensoris pollicis brevis;

2.vagina synovialis tendinum musculi extensorum carpi radialium;

3.vagina synovialis tendinis musculi extensoris pollicis longi;

4.vagina synovialis tendinum musculi extensoris digitorum et extensoris indicis;

5.vagina synovialis tendinis musculi extensoris digiti minimi;

6.vagina synovialis tendinis musculi extensoris carpi ulnaris.

б) пiхва сухожилкiв променевих довгого та короткого м'язів – розгиначiв зап’ястка (vagina tendinum musculi extensorum carpi radialium);

в) пiхва сухожилка довгого м’яза – розгинача великого пальця (vagina tendinis musculi extensoris pollicis longi);

г) пiхва сухожилкiв м’язів – розгиначiв пальцiв та розгинача вказiвного пальця (vagina tendinum musculi extensoris digitorum et extensoris indicis);

д) пiхва сухожилка м’яза – розгинача мiзинця (vagina tendinis m.usculi extensoris digiti minimi);

е) пiхва сухожилка лiктьового м’яза – розгинача зап’ястка (vagina tendinis musculi extensoris carpi ulnaris).

М’язи нижньої кiнцiвки (musculi membri іnferioris)

До м’язів сідничної ділянки належать: великий сiдничний м’яз , середнiй сiдничний м’яз, малий сiдничний м’яз, м’яз – натягувач широкої фасцiї, квадратний м’яз стегна, близнюковi м’язи (верхнiй та нижнiй), зовнiшнiй затульний м’яз.

Великий сiдничний м’яз (m. gluteus maximus). Початок: зовнiшня поверхня крила клубової кiстки, клубовий гребiнь, задня сiднична лiнiя, грудо-поперекова фасцiя, задня поверхня крижової та куприкової кісток, крижово-горбова зв’язка. Прикрiплення: сiднична горбистiсть стегнової кiстки, м'яз переходить у клубово-гомi- лкове пасмо (tractus iliotibialis), яке прикріплюється до бічного виростка великогомілкової кістки. Функцiя: розгинання в кульшовому суглобі, зовнішня ротація стегна; якщо нижня кiнцiвка зафіксована, розгинає тулуб, пiдтримує рiвновагу тiла, не даючи тулубовi нахилятися вперед; утримує тулуб у вертикальному положеннi; напружуючи клубово-гомiлкове пасмо утримує колiннi суглоби в розiгнутому положеннi (мал. 112, 113).

Середнiй сiдничний м’яз (m. gluteus medius). Початок: зовнiшня поверхня крила клубової кiстки (мiж передньою i задньою сiдничними лiнiями). Прикрiплення: великий вертлюг. Функцiя: вiдведення стегна; його медіальна ротація (якщо скорочується передня частина м’яза); обертає стегно назовнi (якщо скорочується задня частина м’яза). За умови фiксованої нижньої кiнцiвки нахиляє таз у свiй бiк.

Малий сiдничний м’яз (m. gluteus minimus). Початок: зовнiшня поверхня крила клубової кiстки. Прикрiплення: великий вертлюг. Функцiя: вiдводить стегно; внутрішня ротація стегна (якщо скорочується передня частина м’яза); зовнішня ротація стегна (якщо скорочується задня частина м’яза).

М'яз – натягач широкої фасцiї (m. tensor fasciae latae). Початок: верхня передня клубова ость. Прикрiплення: вплiтається в широку фасцiю стегна, переходячи в клубово-гомiлкове пасмо. Функцiя: натягує широку фасцiю стегна, згиння в кульшовому суглобі та вiдведення. Згинання в колінному суглобі та обертання кінцівки назовнi.

Квадратний м’яз стегна (m. quadratus femoris). Початок: сiдничий горб тазової кiстки.

89

Прикрiплення: мiжвертлюговий гребiнь стегнової кiстки. Функцiя: зовнішня ротація стегна (мал. 115).

Зовнiшнiй затульний м’яз (m. obturatorius externus). Початок: зовнiшня поверхня тазової кiстки навколо затульного отвору, затульна пертинка. Прикрiплення: вертлюгова ямка, капсула кульшового суглоба. Функцiя: зовнішня ротація стегна.

Мал. 113. М’язи правої нижньої кінцівки:

а - вигляд збоку, б - вигляд ззаду:

1. m. gluteus maximus;	9. m. extensor digitorum
2. m. tensor fasciae latae;	longus;
3. m. vastus lateralis (m.	10. m. extensor hallucis
quadriceps femoris);	longus;
4. m. biceps femoris;	11. m. gluteus maximus;
5. m. gastrocnemius;	12. m. semitendinosus;
6. m. peroneus longus;	13. m. semimembranosus;
7. m. peroneus brevis;	14. m. biceps femoris;
8. m. tibialis anterior;	15. m. vastus lateralis (m.
	quadriceps femoris);
	16. m. gastrocnemius.

Верхнiй близнюковий м’яз (m. gemellus superior). Початок: сiднича ость. Прикрiплення: вертлюгова ямка стегнової кiстки.

Нижнiй близнюковий м’яз (m. gemellus inferior). Початок: сiдничий горб. Прикрiплення: вертлюгова ямка. Функцiя: обидва близнюкові м’язи здійснюють зовнішню ротацію стегна.

М’язи таза, які розташовані в тазовій порожнині, - клубово-поперековий м’яз, малий поперековий м’яз, грушоподiбний м’яз, внутрiшнiй затульний м’яз.

Клубово-поперековий м’яз (m. iliopsoas)

має двi головки: одна головка – це великий поперековий м’яз, друга головка – клубовий м’яз (мал. 114 а).

Великий поперековий м’яз (m. psoas major). Початок: тiла ХII грудного та чотирьох верхнiх поперекових хребцiв, поперечнi вiдростки поперекових хребцiв.

Мал. 113. М’язи таза. Вигляд ззаду.

1.m. gluteus medius;

2.m. piriformis;

3.m. gemellus superior.

4.m. obturatorius internus;

5.m. gemellus inferior;

6.m. quadratus femoris.

Мал. 114. Внутрішні м’язи таза: а - вигляд спереду, права половина; б - вигляд з порожнини таза, права половина:

1.m. quadratus lumborum;

2.m. psoas minor;

3.m. psoas major;

4.m. iliacus;

5.m. iliopsoas;

6.m. piriformis;

90

7.m. obturatorius internus;

8.lig. sacrospinale;

9.lig. sacrotuberale;

10.foramen ischiadicum minus;

11.foramen suprapiriforme;

12.foramen infrapiriforme.

Клубовий м’яз (m. iliacus). Початок: клубова ямка тазової кiстки, верхня передня та нижня передня клубовi остi, внутрiшня губа клубового гребеня. Прикрiплення: клубовий і великий поперековий м’язи спліним сухожилком, який проходить через м’язову затоку прикрiплюються до малого вертлюга стегнової кiстки. Функцiя: згинання в кульшовому суглобі та зовнішня ротація стегна. Якщо нижня кiнцiвка зафіксована нахиляє поперекову частину хребта в бiк скорочуваного м’яза, в разі двобічного скорочення нахиляє таз i тулуб уперед.

Малий поперековий м’яз (m. psoas minor). Початок: ХII грудний та I поперековий хребцi. Прикрiплення: сухожилок переходить у клубову фасцiю, закiнчуючись у дiлянцi клубово-лобково- го пiдвищення. Функцiя: напружує клубову фасцiю.

Грушоподiбний м’яз (m. piriformis). Початок: тазова поверхня крижової кістки назовні вiд тазових крижових отворiв. Виходить з таза через великий сiдничий отвiр. Прикрiплення: великий вертлюг. Функцiя: вiдведення та зовнішня ротація стегна. Якщо нижня кiнцiвка зафіксована нахиляє таз у свiй бiк, в разі двобічного скорочення нахиляє таз уперед (див. мал. 114).

Внутрiшнiй затульний м’яз (m. obturatorius internus). Початок: внутрiшня поверхня тазової кiстки навколо затульного отвору, внутрiшня поверхня затульної перетинки. Виходить з таза через малий сiдничий отвiр. Прикрiплення: вертлюгова ямка стегнової кiстки. Функцiя: зовнішня ротація стегна.

М’язи стегна поділяються на м’язи переднього, медіального та заднього відділів стегна.

М’язи преднього відділу стегна.

Чотириголовий м’яз стегна (m. quadriceps femoris) має чотири головки: прямий м’яз стегна, присередній широкий м’яз, бічний широкий м’яз, промiжний широкий м’яз (мал. 115, 116).

Прямий м’яз стегна (m. rectus femoris). Початок: нижня передня клубова ость.

Присередній широкий м’яз (m. vastus medialis). Початок: присередня губа шорсткої лiнiї стегнової кiстки.

Бічний широкий м’яз (m. vastus lateralis). Початок: мiжвертлюгова лiнiя, великий вертлюг, бічна губа шорсткої лiнiї стегнової кiстки.

Промiжний широкий м’яз (m. vastus intermedius). Початок: передня поверхня стегнової кiстки аж до мiжвертлюгової лiнiї. Прикрiплення: наколiнок, сухожилок продовжується у зв’язку наколiнка, яка прикрiплюється до горбистостi великогомiлкової кiстки. Функцiя: згинання в кульшовому суглобі та розгинання в колiнному суглобi.

Кравецький м’яз (m. sartorius). Початок: верхня передня клубова ость. Прикрiплення: фасцiя гомілки, горбистiсть великогомiлкової кiстки. Функцiя: згинання в кульшовому суглобі, зовнішня ротація стегна, згинання в колінному суглобі, внутрішня ротація гомілки.

М’язи медіального відділу стегна.

Гребiнний м’яз (m. peсtineus). Початок: верхня гiлка лобкової кiстки та лобковий гребiнь. Прикрiплення: гребiнна лiнiя стегнової кiстки. Функцiя: згинає та приведення в кульшовому суглобі.

Мал. 115. М’язи правої нижньої кінцівки, вигляд спереду:

1.M. pectineus.

2.M. adductor longus.

3.M. gracilis.

4.M. sartorius.

5.M. rectus femoris (m. quadriceps femoris).

6.M. vastus lateralis (m. quadriceps femoris).

7.M. vastus medialis (m. quadriceps femoris).

8.M. tibialis anterior.

9.M. extensor digitorum longus.

10.M. extensor hallucis longus.

Довгий привiдний м’яз (m. adductor longus). Початок: верхня гiлка лобкової кiстки. Прикрiплення: середня третина присередньої губи шорсткої лiнiї стегнової кiстки. Функцiя: згинає та приведення в кульшовому суглобі.

Короткий привiдний м’яз (m. adductor brevis). Початок: нижня гiлка лобкової кiстки. Прикрiплення: верхня частина присередньої губи шорсткої лiнiї стегнової кiстки. Функцiя: згинає та приведення в кульшовому суглобі.

Великий привiдний м’яз (m. adductor magnus). Початок: гiлки лобкової та сiдничої кiсток, сiдничий горб. Прикрiплення: присередня губа шорсткої лiнiї стегнової кiстки на всьому її

91

протязi. Функцiя: згинає та приведення в кульшовому суглобі.

Тонкий м’яз (m. gracilis). Початок: нижня гiлка лобкової кiстки. Прикрiплення: фасцiя гомілки, горбистiсть великогомiлкової кiстки. Функцiя: приведення стегна, згинання в колінному суглобі з медіальною ротацією гомілки.

стегнової кiстки, бічної мiжм’язової перегородки (septum intermusculare laterale).

Прикрiплення: головка малогомiлкової кiстки. Функцiя: розгинання в кульшовому суглобі, згинання в колінному суглобі, обертає гомілку назовнi (див. мал. 113).

Усi м’язи заднього відділу стегна, якщо гомілка фіксована, розгинають тулуб, вони є синергiстами великого сiдничного м’яза.

М’язи гомілки подiляються на м’язи переднього, бічного та заднього відділу.

М’язи переднього відділу гомілки (мал. 113 а, 115 ).

Переднiй великогомiлковий м’яз (m. tibialis anterior). Початок: бічний виросток, бічна поверхня великогомiлкової кiстки, мiжкiсткова перетинка гомілки, фасцiя гомілки. Прикрiплення: присередня клиноподiбна кiстка, основа І плеснової кiстки. Функцiя: розгинає стопу в надп’ятковогомілковостопному суглобі (пiднiмає її), пiднiмає її присередній край, приводить стопу. Якщо стопа зафiксована нахиляє гомiлку вперед.

Мал. 116. М’язи правого стегна, вигляд спереду:

1.m. tensor fasciae latae;

2.m. vastus lateralis;

3.m. rectus femoris;

4.m. vastus medialis;

5.m. iliopsoas.

6.m. pectineus;

7.m. adductor longus;

8.m. gracilis;

9.m. adductor magnus.

М’язи заднього відділу стегна.

Пiвсухожилковий м’яз (m. semitendinosus). Початок: сiдничий горб. Прикрiплення: горбистiсть великогомiлкової кiстки, фасцiя гомілки. Сухожилки півсухожилкового, кравецького та тонкого м'язів бiля мiсця прикрiплення утворюють сухожилковий розтяг. Функцiя: розгинання в кульшовому суглобі, згинання в колінному суглобі

та медіальна ротація гомілки.

Пiвперетинчастий м’яз (m. semimembranosus). Початок: сiдничий горб. Прикрiплення: присередній виросток великогомiлкової кiстки, фасцiя пiдколiнного м’яза, коса пiдколiнна зв’язка. Функцiя: розгинання в кульшовому суглобі, згинання в колінному суглобі і обертає гомілку до середини.

Двоголовий м’яз стегна (m. biceps femoris). Має довгу та коротку головки:

а) довга головка (caput longum) починається від сiдничого горба;

б) коротка головка (caput breve) починається від середньої третини бічної губи шорсткої лiнiї

Мал. 117. М’язи правої гомілки, задній відділ: а - поверхневий шар, б - глибокий шар:

1.m gastrocnemius;

2.m. soleus;

3.m. plantaris;

4.m. popliteus;

6.m. flexor digitorum longus;

7.m. tibialis posterior;

8.m. flexor hallucis longus;

9.m. peroneus longus.

Довгий м'яз-розгинач пальцiв (m. extensor digitorum lоngus). Початок: бічний виросток великогомiлкової кiстки, головка i переднiй край малогомiлкової кiстки, мiжкiсткова перетинка гомілки, фасцiя гомілки. Прикрiплення: чотирма сухожилками до II-V пальцiв, причому на кожному

92

пальцi сухожилок подiляється на три нiжки, двi з яких прикрiплюються до кінцевої фаланги, а одна - до середньої фаланги II-V пальцiв. П'ятий сухожилок цього м'яза прикріплюється до основи V плеснової кістки. Пучок волокон м'яза, який тут утворює п'ятий сухожилок, називається третім малогомілковим м'язом (m. fibularis tertius). Функцiя: розгинає II-V пальцi стопи, розгинає стопу в надп’ятково-гомілковостопному суглобі (пiднiмає її), пiднiмає бічний край стопи, вiдводить стопу. Якщо стопа фiксована нахиляє гомілку вперед.

Довгий м'яз-розгинач великого пальця (m. extensor hallucis longus). Початок: присередня поверхня малогомiлкової кiстки, мiжкiсткова перетинка гомілки. Прикрiплення: кінцева фаланга великого пальця стопи. Функцiя: розгинає стопу в надп’ятково-гомілковому суглобі, пiднiмає її присередній край, розгинає великий палець стопи. Якщо зафiксована стопа, нахиляє гомiлку вперед.

М’язи бічного відділу гомілки.

Довгий малогомiлковий м’яз (m. fibularis longus). Початок: головка i верхня третина бічної поверхнi малогомiлкової кiстки, передня та задня мiжм’язовi перегородки гомілки, фасцiя гомілки. Прикрiплення: присередня клиноподiбна кiстка, основа І плеснової кiстки. Функцiя: опускає присередній край стопи, вiдводить та згинає стопу в надп’ятково-гомілковому суглобі (див. мал. 116 а).

Короткий малогомiлковий м’яз (m. fibularis brevis). Початок: середня третина бічної поверхнi малогомiлкової кiстки, передня та задня мiжм’язовi перегородки гомілки. Прикрiплення: горбистiсть V плеснової кiстки. Функцiя: пiднiмає бічний край стопи, вiдводить i згинає стопу в над- п’ятково-гомілковому суглобі.

М’язи поверхневої частини заднього відділу гомілки.

Триголовий м’яз литки (m. triceps surae). Вiн складається з литкового м’яза, що розташований поверхнево, та розмiщеного пiд ним камбалоподiбного м’яза (мал. 113, 117).

Литковий м’яз (m. gastrocnemius) має двi головки: присередню та бічнну. Початок: присередня головка (caput mediale) – над присереднім виростком стегнової кiстки; бічна головка (caput laterale) – над бічним виростком стегнової кiстки. Прикрiплення: горб п’яткової кiстки.

Камбалоподiбний м’яз (m. soleus). Початок: головка, верхня третина задньої поверхнi малогомiлкової кiстки, лінія камбалоподібного м'яза на великогомiлковій кiстці, сухожилкова дуга камбалоподiбного м’яза. Прикрiплення: всi головки триголового м’яза переходять у п’ятковий сухожилок (tendo calcaneus), який прикрiплюється до горба п’яткової кiстки. Функцiя: згинає стопу в надп’ятково-гомілковому суглобі, приводить стопу, обертає її назовнi. Згинання в колінному суглобі.

Пiдошовний м’яз (m. plantaris). Початок: над бічним виростком стегнової кiстки, капсула колiн-

ного суглоба. Прикрiплення: зростається з п’я- тковим сухожилком. Функцiя: напружує капсулу колiнного суглоба.

М’язи глибокої частини заднього відділу гомілки.

Пiдколiнний м’яз (m. popliteus). Початок: бічний виросток стегнової кістки, капсула колiнного суглоба. Прикрiплення: пiдколiнна лiнiя великогомiлкової кiстки. Функцiя: згинання в колінному суглобі, обертає гомілку медіально, якщо гомілка i стопа фiксована - згинання в колінному суглобі.

Довгий м'яз – згинач пальцiв (m. flexor digitorum lоngus). Початок: задня поверхня великогомiлкової кiстки, фасцiя гомілки. Прикрiплення: роздiляється на чотири сухожилки до II-V пальцiв, кожен iз сухожилкiв проходить мiж двома нiжками сухожилка короткого м'яза – згинача пальцiв, прикрiплюється до кінцевих фаланг II-V пальцiв. Функцiя: згинає стопу в надп’ятковогомілковому суглобі, обертає її назовнi, згинає II- V пальцi. Сприяє зміцненню склепiнь стопи.

Довгий м'яз – згинач великого пальця (m. flexor hallucis longus). Початок: задня поверхня малогомiлкової кiстки, мiжкiсткова перетинка гомілки, задня мiжм’язова перегородка гомілки. Прикрiплення: кінцева фаланга великого пальця стопи. Функцiя: згинає великий палець стопи, згинає стопу в надп’ятково-гомілковому суглобі, приводить її та обертає назовнi. Фiксує присереднє поздовжнє склепiння стопи.

Заднiй великогомiлковий м’яз (m. tibialis posterior). Початок: великогомiлкова i малогомiлкова кiстки та мiжкiсткова перетинка гомілки. Прикрiплення: човноподiбна кiстка, три клиноподiбнi кiстки, основи II-V плеснових кiсток. Функцiя: згинає стопу в надп’ятково-гомілковому суглобі, приводить її, обертає стопу назовнi, зміцнює склепiння стопи.

М’язи стопи розташовані на тильнiй та пiдошвовiй поверхнях стопи.

М’язи, що розташовані на тильнiй поверхні стопи (мал. 118) є наступними.

93

Мал. 118. М’язи правої стопи, тильна поверхня:

1.m. extensor hallucis brevis;

2.m. extensor digitorum brevis;

3.mm. interossei dorsales.

Короткий м'яз – розгинач пальцiв (m. extensor digitorum brevis). Початок: п’яткова кiстка (бічна та верхня поверхнi переднього частини кістки). Прикрiплення: подiляється на чотири сухожилки до II-V пальцiв. Кожен сухожилок подiляється на двi нiжки, що прикрiплюються до середнiх фаланг II-V пальцiв, зростаючись із сухожилком довгого м'яза – розгинача пальцiв. Функцiя: розгинає II-V пальцi, вiдводить їх.

Короткий м'яз – розгинач великого пальця (m. extensor hallucis brevis). Початок: передньоверхня поверхня п’яткової кiстки. Прикрiплення: проксимальна фаланга великого пальця стопи. Функцiя: розгинає великий палець стопи.

Тильнi мiжкiстковi м’язи (mm. interossei dorsales). Їх чотири. Початок: двома головками вiд сумiжних поверхонь двох сусiднiх плеснових кiсток. Прикрiплення: основа проксимальної фаланги II-IV пальцiв (перший та другий м’язи, вiдповiдно, до присередньої та бічної поверхонь проксимальної фаланги II пальця; третiй та четвертий м’язи - до бічної поверхнi проксимальної фаланги, вiдповiдно, III та IV пальцiв), усi чотири сухожилки прикріплюються до кінцевих фаланг II-IV пальцiв. Функцiя: перший м’яз тягне II палець до середини; другий, третiй та четвертий м’язи тягнуть II-IV пальцi в бiк; усi чотири м’язи – згинання у плесново-фалангових суглобах та розгинання у між фалангових суглобах II-IV пальцiв.

М’язи, які розташовані на підошвовій поверхні стопи (мал. 119, 120).

Мал. 119. М’язи підошвової поверхні стопи: а - видалений підошвовий апоневроз, б - видалений короткий згинач пальців:

1.m. abductor hallucis (caput obliquum);

2.m. abductor digiti minimi;

3.m. flexor digitorum brevi;

4.m. flexor hallucis brevis;

5.m. flexor digiti minimi brevis;

6.m. quadratus plantae

7.m. adductor hallucis (caput transversum);

8.mm. lumbricales.

Вiдвідний м’яз великого пальця (m. abductor hallucis). Початок: присередній вiдросток п’яткового горба, горбистiсть човноподiбної кiстки, тримач м'язів – згиначiв. Прикрiплення: присередня сесамоподiбна кiсточка, основа проксимальної фаланги великого пальця стопи. Функцiя: вiдводить великий палець стопи в присередньому напрямку.

Короткий м'яз – згинач великого пальця (m. flexor hallucis brevis). Має присередню та бічну головки (caput mediale et caput laterale). Початок: присередня клиноподiбна кiстка, човноподiбна кiстка, сухожилок заднього великогомілкового м'яза, довга підошвова зв'язка. Прикрiплення: присередня та бічна поверхні основи проксимальної фаланги великого пальця стопи, присередня та бічна сесамоподiбнi кiсточки. Функцiя: згинання у плесново-фаланговому суглобі великого пальця стопи.

94