Методичні вказівки 2

–вміти експериментально визначати знак заряду колоїдних частинок лікарських засобів методом капілярного аналізу;

–знати закони світлорозсіювання в колоїдних системах;

−знати електричні властивості колоїдних систем;

−вміти експериментально встановлювати знак заряду гранул колоїдних частинок, лікарських засобів;

−вміти розв’язувати ситуаційні задачі та аналізувати значення дзетапотенціалу для характеристики стійкості ліофобних золів і прояву їх фізіологічної дії;

–знати застосування явища електрофорезу в медичних та фармацевтичних дослідженнях

–вміти визначати поріг коагуляції золів;

–вміти розраховувати коагуляційну дію електролітів із йонами, що мають різні заряди;

–вміти встановлювати кількісну оцінку захисної дії ВМР при коагуляції гідрофобних золів.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. Засвоїти матеріал навчальної програми

Організм як складна сукупність дисперсних систем. Класифікація дисперсних систем за ступенем дисперсності. Колоїдний стан. Ліофільні та ліофобні колоїдні системи. Будова колоїдних часток. Подвійний електричний шар. Електрокінетичний потенціал колоїдної частки.

Очистки колоїдних розчинів. Діаліз, електродіаліз, ультрафільтрація, компенсаційний діаліз, вівідіаліз. Гемодіаліз та апарат "штучна нирка".

Молекулярно-кінетичні властивості колоїдних систем. Броунівський рух, дифузія, осмотичний тиск. Оптичні властивості колоїдних систем.

Електрокінетичні явища. Електрофорез. Рівняння Гельмгольца-Смолу- ховського. Застосування електрофорезу в дослідницький та клініколабораторній практиці. Електрофореграми.

Кінетична (седиментаційна) та агрегативна стійкість дисперсних систем. Фактори стійкості. Коагуляція. Механізм коагулюючої дії електролітів. Поріг коагуляції. Правило Шульце-Гарді. Взаємна коагуляція. Процеси коагуляції при очистці питної води та стічних вод.

3.2. Блок інформації

Колоїдні розчини (золі) – це високодисперсні системи з розмірами частинок від 10–7 до 10–9 м. Методи одержання: -конденсаційні, які полягають в утворенні колоїдних частинок внаслідок агрегації молекул або йонів; - диспергаційні – у подрібненні великих частинок. Пептизація – це дезагрегація частинок осаду розпушеної структури, між якими є прошарок дисперсійного середовища. Очищення колоїдних розчинів із метою надання їм стійкості та вивчення властивостей здійснюють методами діалізу або ультрафільтрацією. Діаліз полягає у вимиванні низькомолекулярних речовин водою або іншим

61

розчинником за допомогою напівпроникних мембран, які не пропускають частинок дисперсної фази. Ультрафільтрація – це фільтрування під надлишковим тиском через ультрафільтр, виготовлений із напівпроникної мембрани.

Згідно міцелярної теорії будови колоїдних розчинів золь складається з двох частин: міцел і інтерміцелярної рідини. Міцела – структурна колоїдна частинка дисперсної фази, яка має складну будову.

Основу міцели становить агрегат із багатьох дрібнесеньких кристалів, що складаються з молекул або атомів нерозчинної в даному дисперсійному середовищі речовини. Поверхня агрегату набуває позитивного або негативного заряду за рахунок адсорбції потенціалвизначальних йонів стабілізатора. Агрегат з адсорбованими йонами утворює ядро міцели. Потенціалвизначальними йонами є йони стабілізатора, що входять до складу агрегату або ізомерні з ними.

До зарядженого ядра притягаються протилежно заряджені йони стабілізатора – протийони. Частина протийонів, які містяться поблизу поверхні ядра, створює адсорбційний шар. Ядро разом з адсорбційним шаром становить гранулу, знак заряду якої визначається потенціалвизначальними йонами. Решта протийонів утворюють дифузійний шар.

Електрокінетичні явища – це явища, що грунтуються на взаємозв’язку між електричними і кінетичними властивостями дисперсних систем і пов’язані з існуванням на межі розділу фаз подвійного електричного шару (ПЕШ). До них належать: електроосмос, електрофорез, потенціал перебігу та потенціал седиментації. У всіх випадках на межі двох фаз виявляється особлива форма електричного потенціалу, який називається електрокінетичним або (дзета-) потенціалом. Отже ζ-потенціал виникає на межі адсорбційного та дифузного шарів. Величина його визначається різницею між загальним числом зарядів потенціалвизначальних йонів і числом зарядів протиіонів, що містяться в адсорбційному шарі. В ізоелектричному стані, коли загальний заряд протиіонів дорівнює зарядові потенціалвизнальних йонів, ζ -потенціал дорівнює нулю.

Дзета-потенціал найчастіше визначають за допомогою електроосмосу або електрофорезу.

Електроосмос – це явище спрямованого переміщення дисперсійного середовища відносно нерухомої дисперсної фази в постійному електричному полі.

Електрофорез – явище спрямованого переміщення частинок дисперсної фази в електричному полі.

Величина ζ-потенціалу частинок ліофобних золів є характеристикою їх стійкості. Стійкими є золі з зарядом частинок в межах 30–90 мВ.

Електрокінетичний потенціал кулькоподібних частинок золю вираховується за формулою Гельмгольца-Смолуховського:

62

=η × l × S

ζτ × D × E ×ε , де:

η– в’язкість дисперсійного середовища (води) 0,001 Па×с; D – діелектрична проникність води 81;

E – напруга, В;

ε –	коефіцієнт, що дорівнює 8,85×10–12 Ф/м;
l –	віддаль між електродами у приладі для електрофорезу;
S –	шлях який пройшли частинки золю, м;
τ –	час експерименту, с.

Стійкість дисперсної системи – це здатність її протягом певного часу зберігати незмінним склад та основні властивості: дисперсність, концентрацію, розподіл частинок дисперсної фази у певному об’ємі дисперсійного середовища та характер взаємодії між частинками.

Коагуляція – це процес злипання, агрегації частинок дисперсної фази і в кінцевому висновку випадання фази в осад. Коагуляцію можна викликати дією різних зовнішніх чинників – підвищенням чи зниженням температури, перемішуванням, опромінюванням, додаванням хімічних речовин та іншими.

Найбільш вивченим процесом є коагуляція ліофобних золів. Коагулюючу дію мають йони з протилежним відносно гранули зарядом, або однаковий з протийонами (правило Шульце-Гарді). Кожний електроліт характеризується пороговою концентрацією, тобто тією найменшою концентрацією, вираженою в ммолях, яку необхідно додати до 1 л колоїдного розчину, щоб викликати коагуляцію (Ск). Величина, обернена до порогу коагуляції, називається коагулюючою здатністю: Р = 1/Ск.

Згідно з правилом Шульце-Гарді, критична концентрація йона коагулянта (Ск) зменшується зі збільшенням його валентності, а коагулююча дія збільшується:

PAl3+ > PCa 2 + > PK+ .

Такий же ліотропний ряд можна записати і для аніонів:

PPO34− > PSO 24− > PCl− .

У ряді неорганічних йонів із однаковим зарядом їх коагулююча дія збільшується зі зменшенням радіуса гідратованого йона.

Ліотропні ряди, або ряди Гофмейстера:

коагулююча дія		коагулююча дія
Li+ < Na+ < K+ < Rb+ < Cs+		CI– < Br– < I– < CNS–
ступінь гідратації		ступінь гідратації

Згідно з правилом Траубе, в гомологічних рядах з органічними йонами коагулююча здатність рівномірно збільшується з появою нових СН2 – груп.

Стабілізація золів в умовах дії електролітів досягається додаванням до них невеликої кількості високомолекулярних речовин (ВМР). Захисна дія ВМР

63

відносно певного золю характеризується захисним числом, тобто кількістю міліграмів сухої ВМР, яку необхідно додати до 10 см3 досліджуваного золю, щоб захистити його від коагуляції одним мілілітром 10% розчину хлориду натрію.

3.3. Література

1.Медична хімія: підручник/В.О. Калібабчук, І.С. Чекман, В.І. Галинська та ін.; за ред. проф. В.О. Калібабчук.– К.: ВСВ «Медицина», 2013.– С. 208– 253.

2.Мороз А.С. , Луцевич Д.Д. , Яворська Л.П. Медична хімія (2-ге вид.).– Вінниця: Нова Книга, 2008.– С. 603–675.

3.Медицинская химия/ В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук.– К.: Медицина, 2016.– С. 252–285.

4.Мороз А.С., Ковальова А.Г. Фізична та колоїдна хімія. – Львів: Світ, 1994.

– С. 188-216.

5.Садовничая Л. П., Хухрянский В. Г., Цыганенко А. Я. Биофизическая химия. – К.: Вища школа, 1986.– С. 187-210, 218-222.

3.4. Матеріали для самоконтролю

а) Дати письмові відповіді на контрольні запитання

1.Які системи називаються дисперсними та за якими ознаками їх класифікують? Дати визначення колоїдних розчинів (золів) та показати їх відмінність від істинних розчинів.

2.Які є основні групи методів одержання ліозолів? У чому полягає відмінність методу пептизації від диспергаційних і конденсаційцних методів одержання золів?

3.Назвати складові частини міцели. Правило Панета-Фаянса. Що таке потенціалвизначальні йони, адсорбційний та дифузійний шари?

4.На прикладі гідрозолів AgCl, As2S3, PbS розглянути умови утворення золів із позитивними і негативними зарядами гранул. Скласти схеми будови міцел.

5.У яких випадках відбувається розсіювання, а коли вбирання чи відбиття світла? Суть ефекту Тиндаля. Записати рівняння Релея і зробити його аналіз. Які параметри впливають на інтенсивність розсіювання світла?

6.Навести основні методи очищення колоїдних розчинів та показати їх застосування в медицині. Принцип роботи апарату «штучна нирка».

7.Що називається електрофорезом, а що – електроосмосом?

8.Запишіть формулу міцели золю Fe(OH)3, одержаного у присутності електроліту-стабілізатора Fe(NO3)3. Покажіть на формулі місце виникнення дзета-поткенціалу. Складіть формулу цієї ж міцели в ізоелектричному стані.

9.Яке значення електрофорезу в біології та медицині?

10.Що таке коагуляція? Які фактори можуть її спричинити? Що таке поріг коагуляції? В яких величинах виражають його значення?

64

11.Сформулюйте правило Шульце-Гарді, поясніть його на окремих прикладах.

12.Яке явище називається колоїдним захистом? Що є кількісною характеристикою захисної дії?

13.Яка роль колоїдного захисту в біології, медицині, фармації? Наведіть приклади.

14.Чим пояснити взаємну коагуляцію золів?

15.Які причини сенсибілізації при додаванні до золю високомолекулярної речовини?

б) Задачі для самоконтролю

Алгоритми розв’язування типових задач

Задача 1. Для одержання золю берлінської блакиті до 12 см3 0,01 М розчину FeCl3 додали 10 см3 0,05 н. розчину K4[Fe(CN)6]. Написати формулу міцели цього золю. Який заряд гранули?

Алгоритм розв’ язання

1.Перерахувати молярну (СМ) на нормальну (СN.) концентрацію розчину

FeCl3:

СN = СМ×3 = 0,01×3 = 0,03 (моль-екв/л).

2.Записати рівняння реакції одержання берлінської блакиті:

4FeCl3 + 3K4[Fe(CN)6] ® Fe4([Fe(CN)6])3¯ + + 12KCl

3.Знайти, яка з вихідних речовин взята в надлишку, тобто є стабілізатором:

кількість ммоль-екв FeCl3 = 12×0,02 = 0,24 ммоль-екв; кількість ммоль-екв K4[Fe(CN)6] = 10×0,05 = 0,5 ммоль-екв.

4.У розчині є надлишок K4[Fe(CN)6], який є стабілізатором. Тому гідрофобні частинки Fe4([Fe(CN)6])3 будуть адсорбувати йони [Fe(CN)6]4– (правило Панета-Фаянса), і надаватимуть гранулі від’ємного заряду. Протийонами будуть йони К+.

5.Схема будови міцели берлінської блакиті в цьому випадку буде такою:

{[(mFe4([Fe(CN)6])3) × n[Fe(CN)6]4– ]4n– × 4(n – x) K +}4x– × 4x K+ (mFe4([Fe(CN)6])3) – агрегат;

[(mFe4([Fe(CN)6])3) × n [Fe(CN)6]4– ]4n– – ядро; {[(mFe4([Fe(CN)6])3) × n[Fe(CN)6]4– ]4n– × 4(n – x) K+}4x– – гранула; n[Fe(CN)6]4– – потенціалвизначальні йони;

4(n – x) K+ – адсорбційний шар; 4xK+ – дифузійний шар.

Задача 2. Визначити	діаметр частинок аерозолю (диму), якщо в	об’ємі
V0 = 4×10–11	м3 підраховано 120 частинок. Концентрація	золю

С = 1×10–4 кг/м3, а густина дисперсної фази становить 2,2×103 кг/м3.

65

Алгоритм розв’ язання

Прийнявши форму частинки за кулеподібну, за формулою вираховуємо середній радіус частинок:

			r = 3		3 ×C ×V0		, звідки:
					4π × n × ρ
r = 3			3 ×1×10−4 × 4 ×10 −11						=1,535×10–7 м;
4			×3,14 ×120 × 2,2 ×103

D = 2r = 1,535×10–7 × 2 = 3,07×10–7 м.

Задача 3. Розрахувати електрокінетичний потенціал частинок золю коларголу, якщо за 5 хв. при напрузі 300 В його частинки перемістилися на 10 мм при відстані між електродами 20 см (η = 10–

3 Па×с, D = 81, ε = 8,85×10–12					Ф/м).
Алгоритм розв’язання
Використовуємо		формулу			Гельмгольца-Смолуховського,		куди
підставляємо значення відомих величин у системі CI:
ζ =	l × S ×η			10 ×10−3 × 20 ×10−2 ×10−3
			=			= 0,031 B = 31 мВ.
	τ × D × E ×ε
				5 × 60 × 300 ×81×8,85 ×10−12

Відповідь: Дзета-потенціал частинок золю коларголу становить 31 мВ.

Задача 4. Обчислити градієнт напруги між електродами, якщо електрокінетичний потенціал часточок золю броміду срібла становить 61,5 мВ, а електрофоретична швидкість його часточок 5,24×10–6 м/с. В’язкість середовища η = 10–3 Па×с, де діелектрична константа D = 81.

Алгоритм розв’ язання

1.Градієнт потенціалу (Н) – це відношення напругиміж електродами (Е) до відстані між ними (1):

H = E ; l

2.Електрофоретична швидкість (V) – це шлях, який проходять частинки золю за час t при градієнті потенціалу Н = 1 В/м.

V = S ;

H

	3. Використавши формулу Гельмгольца-Смолуховського ζ =						η × l × S	,
							τ × D × E ×ε
	знайти градієнт потенціалу:
					S ×η
		E	=			,
		l			τ × D ×ε × ζ
				66

	η	= 5,24×10–6 ×	10−3
H =V ×				= 118,9 В/м.
	D ×ε × ζ		81×8,85×10−12 × 61,5×10−3

Відповідь: Градієнт потенціалу становить118,9 В/м.

Задача 5. Для коагуляції 2 см3 золю AgI необхідно додати 0,4 см3 0,005 М розчину BaCl2. Знайти поріг коагуляції цього золю.

Алгоритм розв’язання

1.Розраховуємо кількість ммоль BaCl2, що міститься в 0,4 см3 0,05 М розчину.

ν= 0,05 моль/л × 0,4 см3 = 0,02 ммоль.

2.Загальний об’єм розчину після коагуляції:

V= 2 + 0,4 = 2,4 см3 = 2,4×10–3 л.

3.Знайдемо поріг коагуляції – мінімальну кількість ммолів BaCl2, що необхідна для коагуляції 1 л золю:

ν0,02

V = 2,4 ×10−3 = 8,3 ммоль/л.

Задача 6. У скільки разів зменшиться поріг коагуляції золю As2S3, якщо для коагуляції, замість 0,5 М розчину NaCl (його потрібно 1,2 см3 на 10 см3 золю) використати 0,4 см3 0,036 М розчину MgCl2 або 0,1 см3 0,001 М розчину AlCl3 на досягнення коагуляції тих же 10 см3 золю.

Алгоритм розв’ язання

1.Кількість ммоль (ν) кожного електроліту, що витрачається на коагуляцію

10 см3 золю Ag2S3:

ν1 = С1×V1 = 0,5 × 1,2 = 0,6 ммоль NaCl;

ν2 = С2×V2 = 0,036 × 0,4 = 0,0144 ммоль MgCl2; ν3 = С3×V3 = 0,01 × 0,1 = 0,001 ммоль AlCl3.

2. Загальні об’єми розчинів золю й електроліту-коагулянта (V):

V1 = Vзолю + V1 = 10 + 1,2 = 11,2 см3 = 11,2×10–3 л;

V2 = Vзолю + V2 = 10 + 0,4 = 10,4 см3 = 10,45×10–3 л; V3 = 10,1×10–3 л. 3. Пороги коагуляції для кожного електроліту:

П1	=			ν1	=		0,6				= 53,6 ммоль/л NaCl;
			V11				11,2 ×10	−3
П2 =				ν2	=		0,0144				= 1,4 ммоль/л MgCl2;
		V21					10,4 ×10	−3
П3	=			ν3		=	0,001				= 0,1 ммоль/л AlCl3.
				V31			10,1×10−3

4.У скільки разів пороги коагуляції золю As2S3 для електролітів MgCl2 і AlCl3 менші, ніж для NaCl ?

67

П1	=	53,6	= 38,3 раза для MgCl2;
П2	1,4

П1 = 53,6 = 536 разів для AlCl3.

П3 0,1

Задача 7. До 10 см3 0,03 % розчину NaCl додали 25 см3 0,002 М розчину AgNO3. Для вивчення процесу коагуляції до отриманого золю додали такі електроліти: KBr, Ba(NO3)2, K2CrO4, AlCl3, K3PO4. Який з доданих електролітів має найменший поріг коагуляції, а який – найменшу коагуляційну здатність?

Алгоритм розв’язку

1.Переведемо в молярну концентрацію масову частку (0,03 %) розчину

NaCl, враховуючи r = 1 г/мл і М(NaCl) = 58,5 г/моль.

С1 = 0,003×100 = 0,00513 ммоль/см3. 58,5

2. Знайдемо об’єм змішуваних розчинів (V):

V = V1 + V2 = 10 + 25 = 35 см3.

3.3. Розраховуємо кількість ммолів (ν) кожної з реагуючих солей:

ν1 = С1×V1 = 0,00513 × 10 = 0,0513 ммоль NaCl; ν2 = С2×V2 = 0,001 × 25 = 0,025 ммоль AgNO3.

4.Згідно з рівнянням реакції:

NaCl	+ AgNO3 ® AgCl + NaNO3
0,0513	0,025

у надлишку буде сіль NaCl і, отже, вона виступатиме пептизатором золю

AgCl:

{[m(AgCl) × nCl– ]n– × (n – x) Na+}x– × xNa+.

5.У відповідності з правилом Шульце-Гарді, коагуляцію цього золю будуть викликати катіони K+, Ba2+, Mg2+, Al3+, причому поріг коагуляції тим

нижчий, чим вищий заряд катіонів. Отже, для солі AlCl3 поріг коагуляції мінімальний. При однаковій нормальності розчинів KBr, K2CrO4 і K3PO4 їх коагуляційна здатність найменша.

Задача 8. Визначити захисне число і поріг коагуляції для золю Al2S3 з від’ємним зарядом гранул, якщо до 5,5 см3 цього золю додали 3,0 см3 0,5 % водного розчину декстрину і після додавання 1,5 см3 2,5 М розчину NaCl спостерігали перші ознаки коагуляції.

Алгоритм розв’ язання

1. Знайдемо кількість мг декстрину, що міститься у 3,0 см3 розчину (r = 1 г/см), оскільки він розведений.

68

3× 0,5 = 0,015 г = 15,0 мг ВМР (декстрину). 100

2. Розраховуємо кількість мг ВМР (декстрину), необхідного для захисту від

коагуляції не 5,5, а 10 см3 золю:
на 5,5	см3	золю потрібно 15 мг ВМC
на 10	см3			–	х
	х =		15×10	= 27,3 мг.
		5,5

3.Обчислимо масу (m) солі, яка міститься в 1,5 см3 (тобто 0,0015 л) 2,5 М розчину, знаючи молярну масу NaCl (58,5 г/моль):

m = C×V×M = 2,5 × 0,0015 × 58,5 = 0,219 г NaCl;

4. Визначимо захисне число, тобто кількість мг ВМР, яка потрібна для захисту 10 см3 золю від дії 1 см3 10 % розчину (або »0,1 г NaCl). Складаємо пропорцію:

на 0,219 г NaCl	треба	23,3 мг ВМР,
а на 0,1 г	–	х

= 27,3×0,1 =

x 12,5 (мг ВМР). 0,219

5. Розраховуємо фактичний поріг коагуляції золю за умовою задачі:

П = C ×V1 ,

V

де: С – початкова концентрація коагулюючого електроліту, моль/л; V1 – об’єм його розчину, що затрачається, см3 ;

V – сумарний об’єм розчину в момент коагуляції, см3 .

П =		C ×V1		=		2,5 ×1,5		= 0,375	моль/л.
Vзолю		+VВМС	+V1	5,5		+ 3,0 +	1,5

в) Задачі для самостійного розв’ язання

1.Для одержання золю хлориду срібла до 15 см3 0,025 М розчину хлориду калію додали 85 см3 0,005 М розчину нітрату срібла. Написати формулу міцели одержаного золю. Який заряд гранули?

Відповідь: позитивний.

2.Які об’єми 0,029 % розчину NaCl (r = 1 г/см3) та 0,001 н. розчину AgNO3 потрібно змішати, щоб одержати незаряджені частинки золю AgCl? Скласти формулу міцели в ізоелектричному стані.

Відповідь: V(NaCl):V(AgNO3) = 1:4,96.

3.Золь AgI одержано при поступовому додаванні до 20 см3 0,01 М розчину

KI 15 см3 0,2 % розчину AgNO3 (r = 1 г/мл). Написати формулу міцели одержаного золю. Визначити напрям руху його частинок в електричному полі.

4.Скільки см3 0,005 М розчину ZnCl2 потрібно долити до 20 см3 0,015 М розчину (NH4)2S, щоб одержати золь ZnS з позитивно зарядженими

69

гранулами? Написати формулу міцели цього золю.

Відповідь: 60 см3.

5.Обчислити дзета-потенціал частинок білка, які при електрофорезі за 20 хв переміщаються на 22,5 мм між електродами, якщо відстань між ними 15 см при напрузі 200 В. Для цього розчину в’язкість η = 10–3 Па×с, а константи D = 81 і ε = 8,85×10–12 Ф/м.

Відповідь: 19,6 мВ.

Відповідь: поріг коагуляції зменшиться в 27,4 і 665,2 рази відповідно.

6.Коагуляція від’ємно заряджених гранул золю сульфіду арсену (III)

викликана електролітами KNO3, MgCl2 і AlCl3, пороги коагуляції яких становлять відповідно 50,0; 0,72; 0,093 ммоль/л. Як співвідносяться між собою коагулюючі здатності катіонів різного заряду.

Відповідь: співвідношення 1 : 69,4 : 537,6.

7.Яке захисне число для золю гідроксиду феруму (III), якщо на захист 2,0 см3 цього золю від коагуляції 0,2 см3 10 % NaCl витратили 5,0 мг порошкоподібного крохмалю?

Відповідь: 125 мг.

4. Матеріал для аудиторної роботи

4.1. Перелік практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

–одержати золі методом фізичної конденсації (заміни розчинника);

–одержати золі методом хімічної конденсації за реакціями: подвійного обміну, гідролізу, ОВР;

–одержати золі методами безпосередньої і посередньої пептизації;

–визначити знак заряду колоїдних частинок лікарських засобів методом капілярного аналізу;

–визначити знак заряду гранул та величину дзета-потенціалу частинок лікарського засобу (гідрофобного золю, за вказівкою викладача). написання рівнянь реакції гідролізу;

–вміння титрувати;

–вміння написати будову міцел золів із різними зарядами гранул, які використовують на практичному занятті ;

–вміти проводити розрахунки порогу коагуляції;

–вміти пояснити суть правила Шульце-Гарді.

4.2. Інструкції для виконання практичних завдань

4.2.1. Одержання золів методом фізичної конденсації (заміною розчинника) а) Одержання золю каніфолі.

У пробірку налити 5 см3 дистильованої води і при перемішуванні краплями додавати спиртовий розчин каніфолі. Записати спостереження. Звернути увагу на опалесценцію – характерну особливість колоїдних розчинів. Яким методом утворений золь?

70