24. Економічний розвиток Німеччини у міжвоєнний період. Економічна політика фашизму.

Економічний розвиток Німеччини у міжвоєнний період:

• Державне регулювання охопило, перш за все, сільське господарство та розподіл продовольства.

• виданий закон про хлібні монополії, згідно з яким виробники зобов’язані всі зернові продукти здавати державі

• вводилася карткова система

• Військове міністерство зосередило в своїх руках важливіші види сировини та палива, розподілу між підприємствами робочої сили

Економіка Німеччини була відновлена за рахунок:

• фінансової допомоги монополій США та Англії. У 1924 році США був розроблений «план Дауеса», який був спрямований на відновлення німецького капіталізму. За умовами цього плану щорічно зменшувалися репараційні платежі Німеччини країнам-переможницям, припинилася окупація Рурського вугільного басейна. Протягом кінця двадцятих років ХХ ст. американський капітал потрапляв до Німеччини у формі запозичень та прямих вкладень у промисловість, міське та комунальне господарство. Крім того, американські монополісти скуповували акції важливіших німецьких монопольних об’єднань.

• Розорення та збідніння народних мас.

• Раціоналізація – введення нових машин, ліквідація малих, технічно відсталих підприємств, різке підвищення інтенсивності праці и т.і. Продуктивність праці значно зросла, але зростав і такий макроекономічний показник як безробіття

Економічна політика фашизму була спрямована на всебічну мілітаризацію німецької економіки, що проявилося в наступному:

• Пріоритет було надано галузям військової та важкої промисловості, куди за роки фашизму було спрямовано 3/5 всіх німецьких інвестицій

• В 1936 році було прийнято 4-річний план «мобілізації економічних ресурсів, нагромадження дефіцитних матеріалів і розширення виробництва військового спорядження». План передбачав закупівлю за кордоном руди кольорових металів, розширення власної залізорудної бази, виробництво алюмінію й видобуток кам'яного вугілля, ставилося завдання щодо забезпечення Німеччини синтетичним каучуком і виготовлення інших синтетичних продуктів.

• Німецький уряд знецінив свої акції та боргові зобов'язання, що зберігалися в банках інших країн, а потім, таємно скупивши їх через підставних осіб за 12–18% вартості, продав на внутрішніх біржах країни за повну ціну.

• Афера МЕФО: до квітня 1938 року всі рахунки фірм, що здійснювали поставки озброєнь для німецької армії, оплачувалися посередницькою організацією МЕФО, причому не грошима, а особливими векселями (мефо-векселі), гарантованими Рейхсбанком, строк оплати за якими наставав у 1942 році. Разом з тим, ці векселі не мали ніякого матеріального покриття на рівні Рейхсбанку, не фігурували в його річних звітах і цифрах держбюджету, а пред'явлення їх до оплати в 1942 році повинне було викликати крах німецької фінансової системи у вигляді бюджетного дефіциту, обвальної інфляції, кризи неплатежів