30. Еконономічне панування сша у післявоєнному світі. «Рейганоміка» та її значення

Економічне панування США базувалося на фінансовій могутності країни. Після Другої світової війни в США було сконцентровано 2/3 світового запасу золота

Подолання післявоєнного спаду економіки сприяла реалізація плану Маршалла (за ім'ям його ініціатора, держсекретаря США Дж. Маршалла) - програми допомоги європейським країнам після Другої світової війни, спрямованої на відновлення і розвиток Європи. Цей план передбачав не тільки відновлення економіки Західної Європи, але і стабілізацію соціально-політичної ситуації, зростання впливу США і зменшення впливу СРСР у Східній Європі. Основним завданням плану Маршалла було посилення економіки капіталістичних країн Західної Європи і зміцнення політичної єдності в умовах формування світової соціалістичної системи.

Для здійснення цього плану була створена Організація європейського економічного співробітництва (ОЕЭС). У програмі взяли участь 16 європейських країн: велика Британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія, Греція, Туреччина і дещо пізніше ФРН.

Економічна допомогу європейським країнам надавалася переважно у вигляді поставок продукції, предметів першої необхідності (продукти харчування, паливо, одяг), необхідних ресурсів (сталь, цемент, вугілля), промислового обладнання. Фінансова допомога надавалася з федерального бюджету США у вигляді субсидій і позик, які повинні були направлятися на закупівлю обладнання, матеріалів і послуг.

Неоконсервативний напрямок висунуло на перший план завдань раціоналізації і підвищення ефективності виробництва, його структурної та технологічної перебудови, посилення інтернаціоналізації капіталу. Впровадження нових технологій вимагало накопичення значних інвестиційних ресурсів і вкладення їх у передові галузі.

У лютневому виступі президента перед конгресом було визначено чотири головні напрями програми: обмеження загальних витрат державного бюджету (особливо за рахунок скорочення витрат на соціальні потреби i державних субсидій у деяких галузях промисловості, торгівлі, сфери послуг та досліджень);зменшення податків i збільшення норми амортизацій, спрямоване на зростання капіталовкладень та нововведень у приватному секторі;обмеження державного регулювання тоді, коли воно збільшує «необхідні витрати виробництва приватного сектора (напр.: ліквідація численних заходів по охороні здоров'я та навколишнього середовища);обмежувальна кредитка політика, націлена на уповільнення темпів інфляції та оздоровлення долара.

 Концепція «економіки пропонування», тобто теорія економіки, орієнтованої на пропонування. Зміст «економіки пропонування» можна висловити досить стисло – це критика наявної державної політики, орієнтованої насамперед на попит, тобто політики, спрямованої на стимулювання економічного зростання завдяки підтриманню ефективного попиту. Це критика «надмірної» ролі державних витрат i державного регулювання процесу господарювання.

Основними цілями економічної політики Р. Рейгана були:

• - раціоналізація виробництва;

• - зростання концентрації виробництва;

• - технологічна перебудова економіки;

• - структурна перебудова економіки;

• - зниження державного боргу;

• - зниження інфляції і безробіття.