- •1.Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування»
- •2. Необхідність управління організаціями
- •3. Менеджмент як наука і мистецтво управління
- •4. Менеджмент як вид професійної діяльності
- •5. Передумови виникнення науки управління
- •6. Класичний підхід до менеджменту
- •7. Поведінковий підхід до менеджменту
- •8. Кількісний підхід до менеджменту
- •9.Інтегровані підходи до управління: процесний, системний, ситуаційний
- •10. Перспективи розвитку менеджменту
- •11. Поняття організації. Роль організацій в сучасному суспільстві
- •12. Основні терміни, що використовуються для визначення організацій
- •13. Класифікація організацій
- •14. Внутрішнє середовище організації та його складові
- •15. Підсистеми внутрішнього середовища організації
- •16. Зовнішнє середовище організації
- •17. Поняття управлінського рішення. Управлінське рішення як комплексний акт.
- •18. Класифікація управлінських рішень
- •19. Вимоги до управлінських рішень
- •20. Фактори та умови прийняття управлінських рішень
- •21. Технології прийняття управлінських рішень
- •22. Класифікація методів обгрунтування управлінських рішень
- •23. Сутність планування як функції управління
- •24.Цілі управлінського планування. Класифікація цілей.
- •25. Стратегічне планування
- •26. Стратегія фірми та її основні складові
- •27. Види стратегій
- •28. Методи оцінки зовнішнього середовища організації
- •29. Методи оцінки внутрішнього середовища організації
- •30. Сутність функції організування та її місце в системі управління
- •31. Розподіл праці
- •32. Департаменталізація
- •33. Делегування повноважень
- •34. Встановлення діапазону контролю
- •35. Координація робіт
- •36. Поняття та основні складові організаційної структури управління
- •37. Бюрократичні організаційні структури
- •38. Адаптивні організаційні структури
- •39. Зміст поняття «мотивація» та її механізм
- •40. Теорія ієрархії потреб а. Маслоу
- •41. Теорія потреб Девіда МакКлеланда
- •42. Двофакторна теорія мотиваційної гігієни ф. Герцберга
- •43. Теорія очікування
- •44. Теорія справедливості
- •45. Комплексна теорія мотивації Портера-Лоулера
- •46. Сутність контролю та його функції
- •47. Види контролю
- •48. Основні етапи процесу контролю
- •49. Поведінкові аспекти контролю
- •50. Інформація, її види та роль в менеджменті
- •51. Вимоги, що пред`являються до інформації
- •52. Поняття комунікації, її основні цілі і функції
- •53. Комунікаційний процесс
- •54. Різновиди комунікацій
- •55. Неформальні комунікації
- •56. Управління комунікаційними процесами
- •57. Основи керівництва: повноваження, вплив, влада
- •58. Поняття та загальна характеристика керівництва та лідерства
- •59. Автократично-демократичний континуум стилів керування
- •60. Континіум стилів керування к. Леівна
- •61. Діапазон стилів керування л. Лайкерта
- •62. Двомірна трактовка стилів керування
- •63. Управлінська ришітка Блейка і Мутона
- •64. Інші поведінкові концепції лідерства
- •65. Ситуаційна модель керування ф. Фідлера
- •66. Теорія Життєвого циклу п. Херсі і к. Бланшера
- •67. Зміст категорії “ефективність управління”
- •68. Концепції визначення ефективності управління
- •69. Підходи до оцінки ефективності управління
- •70. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
54. Різновиди комунікацій
В загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії між людьми взагалі. Для характеристики процесів комунікації між двома та більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”.
У організації працівники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Це вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації у межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”.
Вирізняють 3 основні методи міжособових комунікацій:
1) усна комунікація;
2) письмова комунікація;
3) невербальна комунікація.
В залежності від статусу (санкціоновані чи несанкціоновані вищим керівництвом) розрізняють формальні та неформальні комунікації.
В межах міжрівневих комунікацій розрізняють: низхідні й висхідні
Комунікації керівник-підлеглий є різновидом обміну інформацією по вертикалі.
Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або працівниками одного рівня.
Діагональні комунікації відбуваються між особами, котрі перебувають на різних рівнях ієрархії.
55. Неформальні комунікації
Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. У теорії та практиці менеджменту зарубіжних країн часто використовується термін "grape-vine" — система поширення чуток, неофіційних даних. Варто зазначити, що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації; вона є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система поширення чуток була замінником формальних каналів комунікації. Кожен працівник апарату управління має пам'ятати, що він теж частково бере участь у поширенні чуток (наприклад, мовчання у відповідь на запитання підлеглого — теж реакція, що відповідно інтерпретується підлеглими).
Неформальні канали, як і формальні, передають інформацію в чотирьох напрямах: вгору, вниз, горизонтально, по діагоналі. Особливістю цього каналу є швидкість виникнення та зникнення. Крім того, неформальний канал комунікації відрізняється змінюваністю суб'єктів, на відміну від формальних каналів.
Чутка — це звістка про кого- чи що-небудь, це повідомлення про які-небудь події, ще нічим не підтверджені; передається в масі людей від однієї людини до іншої.
56. Управління комунікаційними процесами
Управління комунікаційними процесами в організації включає:
-визначення перешкод на шляху до ефективної комунікації;
-розробку й реалізацію засобів усунення таких перешкод і підвищення ефективності комунікаційних процесів
Існує чимало пережкод на шляху до ефективної комунікації. Їх можна розподілити на дві великі групи: перешкоди на шляху міжособистісних комунікацій та перешкоди в організаційних комунікаціях.
Розглянемо перешкоди на шляху міжособистісних комунікацій.
1. Перешкоди, зумовлені сприйняттям. Дуже часто люди реагують на одні й ті самі речі по-різному.
2. Семантичні бар'єри. Семантика вивчає зміст слів та їх значення..
3. Невербальні перешкоди. в багатьох випадках те, як ми говоримо , важливіше за слова, які ми виголошуємо
4. Поганий зворотний зв'язок або його відсутність можуть обмежувати ефективність міжособового обміну інформацією.
5. Невміння слухати. Ефективна комунікація можлива лише за умови, якщо людина є однаково точною при відправленні та прийманні повідомлення
Охарактеризуємо перешкоди в організаційних комунікаціях
1. Перекручування повідомлень.
2. Інформаційні перевантаження.
3. Незадовільна структура організації.
Засоби подолання комунікаційних перешкод та удосконалення комунікацій в організаціях.
1. Регулювання інформаційних потоків.
2. Управлінські дії з боку керівника повинні сприяти ефективним комунікаціям в організації.
3. Системи зворотного зв'язку складають частину контрольно-інформаційної системи організації. 4. Система збирання пропозицій розроблена з метою полегшити надходження інформації наверх. 5. Інформаційні бюлетені. До них належать публікації, відеозаписи тощо.
6. Сучасні інформаційні технології.