Висновки
Словниковий склад української мови останніх десятиліть демонструє інтенсивне формування і закріплення різних складноскорочених слів (абревіатур), фіксує значну кількість цих інновацій, зокрема, таких, як ВАК (Вища атестаційна комісія), СНД (Співдружність Незалежних Держав), ЄЕСУ (Єдина енергетична система України), ЄЕС (Європейське економічне співтовариство) та ін. Отож, чужомовне слово треба вживати завжди відповідно до його значення.
Зміни, що відбулися в українському суспільстві протягом останніх десятиліть, характеризувалися як політичними, так і економічними зрушеннями.
Значна вага іншомовностей у лексичній системі української мови безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних процесів, постійно збагачуючи словниковий склад української мови та впливаючи на її розвиток.
Дійсно, потрібно акцентувати увагу на тому, що слова іншомовного походження не завдають шкоди українській мові, якщо мовці використовують їх доречно, тобто відповідно до їх значення і до конкретної ситуації мовлення. Тим більш сьогодні, коли більшість нових номінацій у мові має іншомовне походження, вживання запозичень є неминучим, однак має бути завжди доречним.
Отже, запозичення – це закономірний шлях збагачення лексики будь-якої мови, що свідчить про її відкритість, яка вважається ознакою її сили. Вони сприяють еволюції мови, переходу на нову сходинку її функціонування.
Сучасна українська мова увібрала в себе світові надбання, однак при цьому залишилася самобутньою.
Використані джерела
1. Жовтобрюх М.А. Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови // Мова. Людина. Суспільство. – К.: Наук. думка, 1977. – С.14-23. 2. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу англійської мови 80-ті – 90-ті роки ХХ століття: Дисертація д-ра філол. наук: 10.02.04. – Запоріжжя, 1999. – 403 с. 3. Коць Т.А. Мова відкриває нові можливості // Культура слова. – Київ, 2002. – Вип.60. – с.39-43. 4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підр. для студ. філол. спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 368 с. 5. Кудрявцева Л.О. Моделювання динаміки словникового складу мови. – Київ, 1993. 6. Кузнецова Э.Г. Лексикология русского языка: Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1989. – 216 с. 7. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. – Харків: Харк. ун-т, 1977. – 114 с. 8. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. – Харків, 1997. – 129 с. 9. Мазурик Д.В. Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2002. – 19 с. 10. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст. (зміни в лексиці) // Дивослово. – 2000. – №4. – с.15-20. Ико
11