Функціонально-стилістична диференціація української мови. Основні ознаки функціональних стилів
Функціонально-стилістична диференціація мови це поділ мови на функціональні стилі.
Функціональний
мовний стиль— це різновид
літературної мови, шо обслуговує певну
сферу суспільної діяльності мовців і
відповідно до цього має свої особливості
добору й використання лексичних,
граматичних, фразеологічних та інших
мовних засобів.
Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю
Офіційно-діловий стиль– функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, в управлінській діяльності
Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:
законодавчий,
дипломатичний,
юридичний,
адміністративно-канцелярський.
Особливості офіційно-ділового стилю:
нейтральний тон викладу змісту тільки в прямому значенні;
точність, ясність, лаконічність і послідовність у викладенні фактів;
документальність тощо.
використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології;
наявність специфічних сталих виразів;
відсутність буд-якої авторської мовної індивідуальності;
відсутність емоційно-експресивної лексики.
Класифікація документів. Національний стандарт України.
Національний
стандарт України (ДСтУ
4163-2003)
це вимоги до оформлення документів, які
створюються в результаті діяльності
державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ
та організацій.
Він установлює склад реквізитів, вимоги до змісту та оформлення документів.
Документ, його властивості та вимоги до його соромлення. Поняття реквізит, формуляр документа.
Властивості документу:
Відноситься до матеріальних об’єктів
Інформативність містить певну інформацію
Наявність особливого оформлення
Наявність
юридичної сили
головна властивість
Вимоги до оформлення
Мовностильові особливості тексту документа. Загальні вимоги до складання документів. Вимоги до бланків документів. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа
Мовностильові особливості тексту документа, виявляються у тому, що при його складанні необхідно:
o Текст викладати від третьої особи: Комісія ухвачила...
o Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.
o Не вживати образних виразів
o Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, з огляду на, на підставі, згідно з, з
o Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що...
o Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи...
o Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.
o Послуговуватися в текстах питомою українською лексикою, уникаючи слів іншомовного походження (синоніми-дублети): провайдер-постачальник, тренінг-вишкіл, фан- уболівальник
o Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові, означення стоїть перед означуваними словами, додатки - після опорного слова, вставні слова - на початку речення).
o Називаючи виконавця дії, потрібно вживати двоскладне речення: Верховна Рада ухвалила законопроект; Ви не висловили пропозицій. Форми на -но, - то виражають результативну дію без зазначення її виконавця.
o Інфінітив у текстах ділових паперів уживають із суфіксом -ти, а не -ть.
o Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомоги слів: шановний; високошановний; вельмишановний; високоповажний...
o Нову інформацію в тексті розпочинати з абзацу.
Загальні вимоги до складання документів такі самі як і вимоги до тексту документа, оскільки саме текст і є основним реквізитом документа.
Вимоги до бланків документів
Бланк документа- це зуніфікована форма (службового) документа з надрукованою послідовною інформацією реквізитів і місцем, відведеним для змінної інформації.
Бланк виготовляють згідно з вимогами Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003), чинного від 01 вересня 2003 року.
Він установлює такі види бланків:
- загальний бланкдля створення різних видів документів (без зазначення у бланку назви документа), крім листів (Додаток 1);
- бланк конкретного виду документа(зі зазначенням у бланку назви виду документа), крім листа(Додаток 2);
- бланк листа(Додаток 3).
Послуговуючись загальним бланком організації, установи, розробляють бланки структурних підрозділів або бланки посадових осіб, якщо ця особа має право підпису документів.
Залежно від установчих документів організації загальний бланк містить такі реквізити:
o зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим - 01;
o емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування)-02;
o зображення нагород - 03;
o код організації за ЄДРПОУ - 04;
o назва організації вищого рівня - 06;
o назва організації - 07;
o назва структурного підрозділу - 08;
o місця складання або видання документа - 14.
Бланки конкретних видів документів (розпоряджень, наказів, протоколів, актів тощо) доцільно виготовляти, якщо на підприємстві, в установі чи організації впродовж року створюється понад 200 документів цього виду.
У цьому разі склад реквізитів загального бланка доповнюють такими:
o код форми документа за ДКУД - 05;
o назва виду документа - 10.
Бланк листа може містити такі реквізити:
o зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим - 01;
o зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування) - 02;
o зображення нагород - 03;
o код орган ізації за ЄДРПОУ - 04;
o назва організації вищого рівня - 06;
o назва організації - 07;
o назва структурного підрозділу організації - 08;
o довідкові дані про організацію - 09.
Оформлення
сторінки.
Вимоги до тексту документа
