- •19. Види тропів.
- •20. Відмінність віршованої мови від прозаїчної. Вірш як найбільш адекватна форма вираження ліричних переживань, його специфічні особливості.
- •21. Основні системи віршування і засоби створення ритму в них.
- •22. Основні елементи силабо-тонічного віршування.
- •23. Зміна силабо-тонічного віршування тонічним: тактовик, дольник, акцентний вірш.
- •24. Свобідне віршуванння. Верлібр.
- •25. Звукова організація вірша: асонанс, алітерація, звуконаслідування, звукопис (горизонтальний і вертикальний).
- •26. Рими та її функції. Класифікація рим. Монорима, холоста рима, білі вірші.
- •27. Строфічна упорядкованість поетичної мови. Архітектонічні форми строфи. (моностих, дистих, терцети, терцини, катрени, секстини, октави, онегінська
24. Свобідне віршуванння. Верлібр.
Свобідний вірш – не належить до систем.
Верлібр – неримований нерівнонаголошений віршорядок ( і вірш, як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії )
Верлібр не має чіткої метричної системи, на відміну від білого вірша.
25. Звукова організація вірша: асонанс, алітерація, звуконаслідування, звукопис (горизонтальний і вертикальний).
Звукова організація вірша допомагає читачеві зрозуміти його змістове наповнення.
Алітерація – стилістичний засіб, який полягає у повторенні однорідних приголосних, задля підвищення інтонаційної виразності вірша, емоційного поглиблення його смислового зв’язку.
Асонанс – концентроване повторення голосних звуків у поетичному рядку чи строфі, яке творить ефект милозвучності.
Звуконаслідування – один із звукових засобів поетичної мови, який збагачує поетичну мову, увиразнює її за допомогою використання слів, які звучанням своїм нагадують певне явище, а саме: спів пташок, шум води, дощу, дерев тощо.
Звукопис – 1. Прийом художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження і т. ін. 2. Поняття, що об’єднує звук. 3. Звукова палітра автора.
Акростих – твір комбінованої поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше – ім’я того кому присвячується вірш.
Мезостих – вірш , у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається, як різновид акровірша.
Телестих – особлива віршова форма, в якій останні літери кожного рядка утворюють слово, фразу або ім’я.
Паліндром – слово, число, набір символів, словосполучення або віршовий рядок, що однаково читається в обох напрямках.
26. Рими та її функції. Класифікація рим. Монорима, холоста рима, білі вірші.
Рима — суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Інакше кажучи, — це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Функції рими: 1) підсилює зміст, ідейне й емоційне звучання вірша, бо слова, включені в риму, самим своїм місцем у рядку привертають до себе особливу увагу читача; 2) створює багатий звуковий повтор, який посилює музикальність віршованої мови; 3) є важливим елементом ритму у віршах, оскільки чітко підкреслює завершеність кожного віршового рядка, що є одиницею ритму; 4) має велике композиційне значення, бо за допомогою рим віршові рядки об’єднуються у строфи.
- за місцем рими у вірші(рядку):
*початкові – римуються перші слова
*внутрішні – утворені словами всередині вірша
* кінцеві – однакова чи близькоподібне звучання закінчень слів в кінці вірша
- за місцем ритмічного наголосу в суголосних словах:
*чоловічі (окситонні) - наголос на 1 склад з кінця
*жіночі (парокситонні) – на 2 склад з кінця
*дактилічні (пропарокситонні) – 3 склад
*гіпердактилічні – зустрічаються дуже рідко, на 4 склад з кінця
- за якістю та повнотою суголось
*багаті – збігаються опорні звуки не тільки клаузули, а також ті, що перед нею «садівництво – будівництво»
*бідні – чоловіча рима з відкритим складом, у якій збігаються лише кінцеві голосні
«мене-тебе-себе» «сівба – боротьба» «крупа – сова» «люблю – молю – мою»
*точна – рима, у якій збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах «несіть – ідіть» «природний – народний»
*неточна – рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні, а навіть інші голосні, від наголошеного голосного звука «прилітають – складаю» «хвилі – долині»
*каламбурна – побудована на каламбурі, на словах близьких за звучанням, але різних за значенням (створює комічний ефект) «діти, діти де ж вас подіти?»
*рівноскладові – охоплює однакову кількість складів «світи – борти»
*нерівноскладові – охоплює неоднакову кількість складів «розцвіло – було»
*відкрита – слово закінчується голосним звуком
*закрита – приголосним звуком
*проста – римуються два слова «руки – круки»
*складена – в одну риму входять 2-3 слова «пророки – про роки»
Монорим – вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою «… у полі; … на волі»
Холоста рима – 1 і 3 рядки не римуються.
Білий вірш – неримований вірш, у всьому іншому (розмір, чергування нагол. І ненагол.) мало чим відрізняється від римованих.