- •19. Види тропів.
- •20. Відмінність віршованої мови від прозаїчної. Вірш як найбільш адекватна форма вираження ліричних переживань, його специфічні особливості.
- •21. Основні системи віршування і засоби створення ритму в них.
- •22. Основні елементи силабо-тонічного віршування.
- •23. Зміна силабо-тонічного віршування тонічним: тактовик, дольник, акцентний вірш.
- •24. Свобідне віршуванння. Верлібр.
- •25. Звукова організація вірша: асонанс, алітерація, звуконаслідування, звукопис (горизонтальний і вертикальний).
- •26. Рими та її функції. Класифікація рим. Монорима, холоста рима, білі вірші.
- •27. Строфічна упорядкованість поетичної мови. Архітектонічні форми строфи. (моностих, дистих, терцети, терцини, катрени, секстини, октави, онегінська
27. Строфічна упорядкованість поетичної мови. Архітектонічні форми строфи. (моностих, дистих, терцети, терцини, катрени, секстини, октави, онегінська
строфа тощо.) Тверді строфічні форми.
Строфа – група віршових рядків, об’єднаних одною думкою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою, на письмі – збільшеним інтервалом між рядками.
Моностих – однорядкова строфа.
Дистих – дворядкова строфа із суміжним римуванням (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Дистих широко вживається як окремий твір (часто це епіграми, епітафії тощо). Схема римування: аа.
Терцини – низка 3-х рядків, що римуються за схемою аба, бвб, вдв, …. Замикає терцину рядок, що римується з середнім рядком останнього тривірша. Далі подібний ланцюг рим може продовжуватися, йдучи крізь увесь твір. Створена ця строфа Данте для «Божественної комедії».
Терце́т — тривірш, строфа, що складається з трьох віршів, зазвичай вживається з іншим терцетом, пов'язаним із першою системою рим. Два терцети складають другу частину сонета.
Катрен (або чотиривірш) – строфа з чотирьох рядків. Римування у катрені може бути перехресним – абаб (такий тип римування найпоширеніший) . (абба), (абвб), (аааа)
Сексти́на — строфа із шести рядків подовженого (п'ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв, досить поширена в українській поезії.
Октава – традиційна строфа з 8 рядків п’ятистопного чи шестистопного ямба. Шість рядків римується перехресно, а два — між собою: АБАБАБВВ.
ТВЕРДІ СТРОФІЧНІ ФОРМИ:
Сонет - чотирнадцятирядковий вірш. Ділиться на два чотиривірші (катрени) і два тривірші, написані п'ятистопним ямбом. Рими можуть бути перехресні (абаб) або кільцеві (абба).
Олександрійський вірш - двовірш шестистопного ямба з цезурою після третьої стопи. У рядках — парне римування, чергуються чоловічі і жіночі рими.
Тріолет з'явився в епоху середньовіччя. Це восьмирядкова строфа на дві рими, у якій перший, четвертий, сьомий, та другий і восьмий рядки повторюються дослівно.
Рондель — тринадцяти-рядкова строфа на дві рими. Включає три строфи: два чотиривірші і один п'ятивірш. Перший рядок повторюється тричі, а другий двічі.
Рондо — строфа переважно з тринадцяти рядків на дві рими, де перший, восьмий і тринадцятий рядки повторюються. Виникла у середньовічній французькій поезії. Може мати й іншу кількість рядків — від 8 до 15.
Онєгінська строфа. Вона створена О. Пушкіним. Складається з 14 рядків чотиристопового ямба. Перші чотири рядки римуються перехресно, наступні чотири — паралельно, наступні чотири — кільцево і останні два — паралельно: АБАБ ВВГГ ДЕЕД ЄЄ.
Рубаї - Чотиривірш, найчастіше римується за схемою aaba, рідше - аааа.
28. Стиль літературного твору. Носії й елементи стилю. Стильоутворюючі фактори. Багатошаровість поняття «стиль»: стиль твору, стиль письменника, стиль напряму, стиль епохи, стиль національної літ-ри.\
Стиль – система змістоформальних і формальних елементів, взаємодія та поєднання яких визначає художню своєрідність і неповторність літ.твору.
Носії стилю – змістоформальні та формальні елементи структури літ. твору. (н-д композиція, система образів, жанрові форми, ритм, колорит)
Елементи стилю – конкретне втілення носіїв стилю в певному літ. творі та в певній комбінації.
Стильоутворювальні чинники – рівень змісту (вони впливають на стиль):
тема
проблема
ідея
Стиль письменника — ідейно-художня своєрідність його творів, зумовлена особливостями таланту, світоглядом, життєвим досвідом, характером, загальною культурою, орієнтацією на певні зразки тощо. Стиль проявляється у виборі тем та їх розкритті, у творенні образів персонажів, у компонуванні творів і розгортанні сюжетів, у розробці улюблених жанрових форм, у доборі зображально-виражальних засобів, мові.
Стиль епохи – якісна визначеність змісту і форми культури в межах її естетичного значення, що охоплює всі явища культури певного, досить тривалого часу (тисячоліття , століття..)