1.2. Використання шрифтів

У цьому розділі ми детальніше розглянемо використання шрифтів у тексті.

Шрифт (нім. Schrift) – малюнок, тип відтворення літер. [2: 244]

Шрифт як основний елемент друкованого видання, що несе змістове навантаження, перш за все повинен полегшувати сприйняття тексту, підвищувати його змістовність, організовувати і впорядковувати різнорідну інформацію, виділяти окремі блоки або елементи видання шрифтовими і нешрифтовими способами.

Текстовий шрифт відповідно до способу застосування може бути:

• основним;

• додатковим;

• видільним (акцидентним);

• технічним;

• службовим.

Кожен із цих видів має свої особливості, але використовується не обов'язково за призначенням, інколи кілька видів текстових шрифтів світле накреслення. Вони застосовуються для об'єднуються. Будь-який із перелічених видів можна легко перетворити в інший зміною кегля, накреслення, проміжків.

Шрифти для основного тексту мають просте виконання, яке не відволікає од змісту, і призначені для максимально комфортного читання довгих текстів. Вони уніфіковані, легко помітні завдяки контрастності знаків. Естетика текстових гарнітур - це логіка пропорцій і пластики, змінюються у вузьких межах. Їх ознаками є ясність, простота, стриманість (навіть щодо курсивного накреслення) малюнка, пропорцій, насиченості. Текстовими шрифтами МОЖУТЬ бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи - декоративні, їх розміри коливаються від 8 п. (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).

Додаткові текстові шрифти мають відрізнятися від основного, але не впадати в око. їх призначення - повідомити другорядну інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі шрифти для коментарів, приміток, паралельних повідомлень, матеріалів не основної тематики. Читач повинен з першого погляду зрозуміти, що він читає додатковий текст і не переплутати його з основним. Отже, додаткові тексти повинні бути світлими, розміром не більше за основний шрифт, і контрастно виділятися від основного тексту.

Акцидентні (від лат. accidentia - випадок) текстові шрифти застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними - тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Як правило, способи виділення у виданні чітко обмежені. Акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття - складний малюнок, щільність.

Службові текстові шрифти мають завжди менший кегль порівняно з основним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, виносок, вихідних відомостей.

Технічні текстові шрифти призначені для спілкування людей за допомогою різних пристроїв: екрана комп'ютера, калькулятора, панелі принтера та інших. [3]

РОЗДІЛ 2. ІЛЮСТРАТИВНІ МАТЕРІАЛИ НАУКОВОЇ РОБОТИ

2.1. Ілюстрації

Ілюстрація (лат. illustrare роз’яснювати) – зображення, малюнок у тексті книжки, що розкриває її зміст; наочне пояснення або доповнення до тексту у вигляді таблиці, діаграми, графіка, схеми, фотографії, креслення, карти та ін. [2: 230]

Список ілюстрацій – перелік назв таблиць, графіків, формул, малюнків із зазначенням сторінок, на яких вони розміщуються. [2: 239]

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Основними видами ілюстративного матеріалу є креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

На всі ілюстрації (власні і запозичені) мають бути посилання в роботі. Усі ілюстрації необхідно навести в основні частині роботи або в додатках.

Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, ураховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. [4: 40-41]

Креслення –  умовне графічне зображення якогось об'єкта (машини, споруди тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо. [5, http://sum.in.ua/s/kreslennja]

Креслення виконується для максимально точного відтворення конструкції машини, механізму або їх частин у відповідності до правил та вимог стандартів. На відміну від робочого креслення, за яким виготовляється деталь або агрегат, креслення у науковій роботі значно спрощене, позбавлене зайвого, але водночас є таким, що передає характер конструкції, її дії або будови.

Назви вузлів і деталей на такому кресленні, як правило, не вказуються. Якщо зміст тексту вимагає вказівки на окремі деталі, то вони нумеруються на кресленні арабськими цифрами (зліва на право за годинниковою стрілкою). Розшифровку цифр (позицій) дають або в тексті, або у підписі під кресленням.

Розрізи на кресленнях, а також стрілки, що вказують на розташування проекцій, позначають літерами алфавіту, слів «Розріз», «Проекція» не пишуть.

Технічним рисунком послуговуються тоді, коли потрібно показати предмет без надлишкових деталей, подробиць, таким, яким ми його сприймаємо за допомогою зору. Технічний рисунокз високим ступенем наочності відтворює форму, структуру та розташування предметів, особливо монтаж пристрою або окремі деталі його вузлів. [6: 66]

Фотографія – 1. Спосіб одержання зображення кого-, чого-небудь на світлочутливому матеріалі за допомогою спеціального оптичного апарата. 2. Зображення, відбиток, одержаний таким способом; знімок, фотокартка. [5; http://sum.in.ua/s/fotoghrafija]

Фотографія найбільш переконливий засіб відзеркалення дійсності. Вона використовується тоді, коли необхідно з документальною точністю відтворити предмет або явище з усіма його індивідуальними особливостями. У деаких галузях науки фотографія – це не лише ілюстрація, але й науковий документ (зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування об’єктів спостереження та ін.) Оригінальні фотографії як доказ існування чого-небудь у тому чи іншому місці виконуються на документальному тлі. Фотографія у науковій роботі має бути чіткою, якісною, підпорядкованою загальному змісту роботи. [6: 66-67]

Схема – 1. Спрощене зображення в загальних рисах системи, будови чого-небудь або взаєморозташування, зв'язку частин чогось. 2. Виклад, опис, зображення чого-небудь у загальних, головних рисах, без деталізації, подробиць. [5; http://sum.in.ua/s/skhema]

Схема це зображення, що за допомогою умовних позначок, без дотримання масштабу передає основну ідею якогось пристрою, предмета, споруди або процесу та показує зв’язок їх елементів.

На схемах усіх різновидів слід дотримуватися товщини ліній зображення основних та допоміжних, видимих та невидимих деталей, ліній зв’язку. Складні кінематичні схеми механізмів машин з великою кількістю деталей, що перекривають одна одну, рекомендується зображати таким чином, щоб чітко було видно усі деталі та їх зв’язки.

У деяких роботах просторові схеми різних систем виконуються у вигляді прямокутника із простими зв’язками-лініями. Це так звані блок-схеми. [6: 67]