Кирилиця.
Утворення кирилиці відбулося на базі грецької азбуки. В. Йончев у своїй книзі «Шрифтът през вековете» (Софія, 1964) переконливо доводить таке походження знаків, кириличного письма. До нас дійшло чимало пам’яток, написаних праболгарською мовою, але грецьким письмом. Наприклад, у північній Болгарії знайдено понад 80 таких пам’яток, вирізьблених на камені, отже, болгари добре знали грецьке письмо.
Важливим осередком поширення слов’янської писемності був Преслав – культурний центр молодої феодальної болгарської держави. А преславська книжкова школа за часів царювання Симеона, який всіляко прагнув до культурно-політичної незалежності Болгарії, набула найбільшого розквіту.
Щодо сфери застосування болгарського письма в ті далекі часи, то поряд із згадуваною нами преславською книжковою школою-скрипторієм у столиці молодої болгарської держави була й інша школа, де навчали писати на керамічних плитках. Аналізуючи літери на цій плитці В. Йончев доводить вплив книжкового скрипторію на шрифт, виконаний на цьому матеріалі.
Останнім часом відкрито багато пам’яток руської кирилівської торговельної, ремісничої і побутової писемності XI ст. Серед них написи на бересті («берестяні грамоти»), знайдені у великій кількості
А.В. Арциховським та його послідовниками при розкопках у Новгороді.
Висновок.
Непростий шлях виконали всі наші літери. Про кожну з них можна розповісти цілу історію. Зараз у всьому світі десять алфавітів, і служать вони сотням мов. Однак не всім. Існують і нині ієрогліфи - знаки, що зображують чи не звук, а ціле слово або його частину. Наприклад, японець, який вчиться читати, повинен запам'ятати не 33 літери, як російський першокласник, і не 28, як юний англієць, а багато сотень ієрогліфів і ще дві азбуки, які використовуються в сучасному японському листі.
Сьогодні ми сприймаємо алфавіт як належне, забуваючи про те, що це незвичайний винахід. Цінність алфавіту залежить від витонченої простоти, у спроможності висловлювати широкий діапазон звуків за допомогою двадцяти-тридцяти окремих літер. Порівняйте його з 49 000 ієрогліфами, кожен із яких позначає окреме слово і є складовою культурного багажу будь-якого освіченого китайця. Як дотепно зауважив фахівець із античної філології А. С. Мурхаус «Ми говоримо: це просто, як А і Б. Ніхто не скаже: це просто, як китайська грамота або єгипетські ієрогліфи ».
З висоти нашого положення може здатися дивним, що стародавні витратили так багато часу на створення алфавіту, тисячоліттями страждаючи з неймовірно громіздкими системами, такими, як ієрогліфи. Але алфавіт здається простим і зрозумілим лише тому, що він нам добре знайомий. Це одне з тих рідкісних винаходів, які виявилися успішними завдяки своїй простоті, але сам винахід був нелегкою справою.
Взагалі-то походження алфавіту оповите таємницею, і лише пізні етапи його історії порівняно ясні.
Список використаної літератури.
Грунський М.К. Нова теорія походження глаголиці.- Записки історико-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук Вип. XIX. К., 1928
Енгельс Ф. Діалектика природи.- Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т.20.
Кацпржак Е.И. История книги. М., «Искусство» 1965.
Лоукотка Ч. Развитие письма. М., ИИЛ, 1950.
Овдієнко О.А. Книжкове мистецтво на Україні ( 1917 - 1974 ). Львів, ВО «Вища школа», Вид-во при Львівському ун-ті, 1974.
Різник М.Г. «Письмо і Шрифт» Київ, Головне вид-во «Вища школа» 1978.
Тоотс Виллу. Современный шрифт. М., «Книга» 1966.
Шицгал А.Г. Русский типографический шрифт. М., «Книга» 1974.
Щепкин В.Н. Русская палеография М., «Наука» 1967.