Вимоги до обладнання

При необхідності, обладнання повинно мати огородження, яке обмежує до нього доступ персоналу. Це вимагається для тих технологічних процесів, при яких присутність персоналу може стати критичною для якості продукції, наприклад, при фасуванні продукції у робочій зоні з класом чистоти А (GMP BOОЗ).

Через перегородку, що відділяє зону з класом чистоти А або В від виробничої зони з більш низьким класом чистоти, не повинна проходити конвеєрна стрічка за виключенням тих випадків, коли сама стрічка безперервно стерилізується (наприклад, в тунелі для стерилізації).

Для виробництва стерильної продукції потрібно використати таке обладнання, яке можна ефективно стерилізувати парою, сухим жаром або іншими способами (GMP ВООЗ).

По мірі можливості, обладнання, прилади і пульти управління рекомендується проектувати і установлювати так, щоб робочі операції з управлінню технологічним процесом, а також частина робіт по технічному обслуговуванню й ремонту обладнання можна було здійснювати ззовні чистої зони. Якщо потрібна стерилізація обладнання, її потрібно проводити після можливо більш повного збору (перемонтажу).

БІЛЕТ № 12

1. Запобіжний та поточний санітарний нагляд. Основні документи, що використовують для запобіжного та поточного санітарно – гігієнічного нагляду за аптечними закладами.

Форми здійснення державного санітарного нагляду

Різноманітний і широкомасштабний за своїм змістом державний санітарно-епідеміологічний нагляд проводиться у двох формах: запобіжного та поточного санітарного нагляду.

Запобіжний санітарний нагляд проводять від стадії проектування до здачі об'єкта санітарного нагляду в експлуатацію. Він здійснюється на таких етапах: вибору та відведення земельної ділянки (траси) під будівництво об'єктів; проектування об'єктів; будівництва або реконструкції об'єктів; приймання в експлуатацію побудованих об'єктів.

Поточний санітарний нагляд здійснюють за об'єктами санітарного нагляду в процесі їхньої експлуатації. У ньому теж виділяють кілька етапів: здійснення планових поглиблених обстежень об'єктів із наступним санітарним описом і заповненням санітарного паспорта; проведення поточних обстежень із нагляду за облаштуванням, обладнанням і експлуатацією, а також з метою перевірки виконання вимог органів санітарного нагляду; обстеження об'єктів із використанням лабораторно-інструментальних методів досліджень для об'єктивної їхньої оцінки і виявлення впливу на навколишнє середовище й здоров'я людей; динамічний нагляд за здоров'ям населення; розробка планів оздоровчих заходів і контроль за їхнім виконанням.

Кінцевою метою запобіжного й поточного санітарного нагляду є профілактика захворюваності, запобігання несприятливому впливу середовища на здоров'я населення, створення оптимальних санітарних умов праці, побуту та відпочинку людей.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють відповідно до

«Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні» вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланове залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян. Результати перевірки оформляють актом, форма й порядок складання якого визначені Головним державним санітарним лікарем України.

2.Гігієнічне нормування якості питної води. Загальні положення.

Гігієнічне нормування – це галузь профілактичної медицини, метою якої є вивчення умов впливу шкідливих чинників на організм людини й об'єктивне обґрунтування меж інтенсивності та тривалості їхньої дії, при яких речовини безпечні для організму.

Таким чином, гігієнічне нормування є науковою основою регулювання

антропогенного впливу на якість навколишнього середовища. Гігієнічні нормативи використовують органи санітарно-епідеміологічної служби у процесі здійснення запобіжного та поточного санітарного нагляду.

Якість води має відповідати таким вимогам:

бути безпечною в епідемічному відношенні;

бути нешкідливою за хімічним складом і фізіологічно повноцінною;

бути радіаційне безпечною;

мати сприятливі органолептичні властивості.

Санітарними нормами й правилами передбачені кілька груп показників.

Це мікробіологічні, паразитологічні, хімічні, радіаційні, органолептичні, показники фізіологічної повноцінності.

Мікробіологічні показники — показники безпеки питної води, які виклю-

чають наявність у ній бактерій, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров'я споживачів.

3.Виробництво антибіотиків. Вплив умов праці на організм людини. Профілактично - оздоровчі заходи у процесі виробництва.

Антибіотики − органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів. Як правило, антибіотики виділяють з живих бактерій або грибів. 

Умови праці у виробництві антибіотиків характеризуються можливим надходженням в повітря високодисперсною пилу антибіотиків, парів і газів, що застосовуються в технологічному процесі хімічних речовин і виділенням надлишкового тепла.

Процеси виділення і хімічного очищення антибіотика, що проводяться методами екстракції та осадження, пов'язані з можливістю впливу на організм працюючих парів і газів бутилового, ізопропілового і метилового спиртів, бутілаце - тата, щавлевої, оцтової, сірчаної та соляної кислот та інших речовин, що використовуються в даній стадії .

На заключних етапах, як показують дослідження, процеси сушіння, просіювання, таблетування, фасування і упаковки антибіотиків можуть супроводжуватися значним забрудненням навколишнього середовища дрібнодисперсного пилом готової продукції.

Вивчення стану здоров'я працюючих у виробництві антибіотиків показує, що під впливом професійних шкідливостей можливі порушення функціонального стану організму, а в деяких випадках і розвиток професійних захворювань.

Одним з характерних проявів токсичної дії антибіотиків служать скарги на наполегливу свербіж шкіри, часті головні болі, різь в очах, підвищену стомлюваність, біль і сухість у горлі. У ряді випадків (наприклад, при впливі стрептоміцину) працюють відзначають також ослаблення слуху і больові відчуття в області серця.

Найбільш частими і характерними симптомами при впливі антибіотиків є ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту, нудота, метеоризм, болі в животі. Значну групу ускладнень становлять ураження печінки, порушення функції нирок, серцево-судинної і нервової систем.

В даний час накопичений значний матеріал про вплив антибіотиків на систему крові: розвиток анемії, Агранов - лоцітоза, лейкопенії, порушення обміну вітамінів.

Антибіотики слід віднести до групи так званих алергенів, сенсибілізуючої дії яких проявляється в основному в ураженні шкіри і органів дихання. Алергія виникає як при інгаляційному шляху надходження в організм, так і при контакті зі шкірою. Розвитку шкірної сенсибілізації сприяє порушення цілісності шкірних покривів.

БІЛЕТ № 13

1. Організаційна структура санепідстанцій (СЕС) міського та районного рівнів.

Основною функцією держави в охороні здоров'я громадян, безумовно, є забезпечення комплексу заходів щодо збереження, покращання здоров'я та запобігання, насамперед масовим захворюванням (епідеміям, масовим гострим та хронічним отруєнням, професійним захворюванням). Серед принципів охо­рони здоров'я, визначених відповідними основами законодавства України, важливе місце займає випереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я .

В системі державних заходів та центральних органів виконавчої влади особлива функція щодо охорони здоров'я, профілактики захворювань та дер­жавного нагляду за дотриманням законодавства в охороні здоров'я належить Державній санітарно-епідеміологічній службі України.

До основних напрямків діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби відносяться:

•  здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

•  визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також в охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;

•  вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини; встановлення факторів навко­лишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення;

•  підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;

•  контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфек­ційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

•  державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;

•   видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

•   встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;

•   методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Державна санітарно-епідеміологічна служба - це органи, установи та заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні установи, заклади, частини та підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету в справах охо­рони державного кордону та Служби безпеки України.

ФУНКЦІЇ  САНЕПІДСЛУЖБИ:

Участь у проведенні профілактичних заходів

 Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних норм і правил

Організація, планування та координація проведення санітарно-оздоровчих і протиепідемічних заходів

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду, який призначається на посаду і звільняється з посади відповідно до законодавства та безпосередньо підзвітний Кабінетові Міністрів України.

До складу СЕС всіх рівнів управління входять санітарно-гігієнічний та епідеміологічний відділи. З підвищенням рівня управління структура СЕС стає більш складною.

2.Гігієнічне нормування якості питної води. Мікробіологічні та паразитологічні показники.

Гігієнічне нормування – це галузь профілактичної медицини, метою якої є вивчення умов впливу шкідливих чинників на організм людини й об'єктивне обґрунтування меж інтенсивності та тривалості їхньої дії, при яких речовини безпечні для організму.

Таким чином, гігієнічне нормування є науковою основою регулювання

антропогенного впливу на якість навколишнього середовища. Гігієнічні нормативи використовують органи санітарно-епідеміологічної служби у процесі здійснення запобіжного та поточного санітарного нагляду.

Якість води має відповідати таким вимогам:

бути безпечною в епідемічному відношенні;

бути нешкідливою за хімічним складом і фізіологічно повноцінною;

бути радіаційне безпечною;

мати сприятливі органолептичні властивості.

Санітарними нормами й правилами передбачені кілька груп показників.

Це мікробіологічні, паразитологічні, хімічні, радіаційні, органолептичні, показники фізіологічної повноцінності.

Мікробіологічні показники — показники безпеки питної води, які виклю-

чають наявність у ній бактерій, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров'я споживачів.

Санітарними нормами й правилами передбачені кілька груп показників. Це мікробіологічні, паразитологічні, хімічні, радіаційні, органолептичні, показники фізіологічної повноцінності. Мікробіологічні показники — показники безпеки питної води, які виключають наявність у ній бактерій, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров'я споживачів. Мікробіологічні показники безпеки питної води: 1) число бактерій в 1 см3 води — до 100 КУО/см3води (КУО — колонієутво- рювальні одиниці — мікроорганізми); 2) число бактерій групи кишкових паличок в 1 дм3води — до 3 КУО/дм3 води; число термостабільних кишкових паличок (фекальних коліформ) у 100 см3 — не повинно бути КУОу 100 см3 води. 3) число патогенних мікроорганізмів в І дм3 води —не повинно бути КУО в 1 дм3 води; 4) число коліфагів в 1 дм3 води — не повинно бути БУО в 1 дм3 води (БУО  бляшкоутворювальні одиниці).

Паразитологічні показники. У зв'язку із захворюваністю населення паразитарними захворюваннями, пов'язаними з водним чинником, уведено нову групу показників — паразитологічні. Паразитологічні показники безпеки питної води такі: - число патогенних кишкових найпростіших (клітини, цисти) — цілковита відсутність у 25 дм3 води; - число кишкових гельмінтів (клітини, яйця, личинки) — цілковита відсутність у 25 дм3 води.

3.Виробництво фітопрепаратів. Вплив умов праці на організм людини. Профілактично - оздоровчі заходи у процесі виробництва.

ФІТОТЕРАПІЯ  — система специфічних методів лікування й профілактики захворювань з використанням фітопрепаратів; складова частина комплексної, превентивної та реабілітаційної терапії.

Фітотерапія - галузь альтернативної медицини, що припускає лікування захворювань за допомогою ліків рослинного походження, які містять біологічно активні речовини, максимально повно витягнуті з рослини або його певної частини. Такий метод може бути ефективний при ранніх стадіях захворювання, уповільнених і хронічних хворобах. Якщо ж має місце важкий стан або гостра переносимість хвороби, то фітотерапія може виступати лише як допоміжний інструмент, здатний підвищити безпеку і ефективність фармацевтичних препаратів.

Фітотерапевтичні засоби характеризуються малою токсичністю, що до- зволяє використовувати їх тривалий час для профілактики і лікування багатьох захворювань без ризику виникнення побічних явищ.

Вилучення цільових продуктів  з твердої сировини за допомогою  екстрагентів називається твердофазовою  екстракцією.

Процеси екстракції або  вилучення мають велике значення в сучасній фармації. Шляхом вилучення  отримується основна група галунових  препаратів - екстракти і настойки, а також новогаленові препарати, вилучення зі свіжих рослин та інші препарати. У виробництві індивідуальних фітопрепарагів (алкалоїдів, глікозидів та ін.) початковою стадією є також  екстракція лікарської рослинної сировини. Екстракційний процес лежить в основі технології багатьох препаратів, які  отримуються з сировини тваринного походження (препарати гормонів, ферментів).

 

4.Дайте гігієнічну оцінку проби питної води, відібраної з водопровідної мережі за такими результатами дослідження: загальна мінералізація 800 мг/дм3, твердість загальна 6 мг-екв/дм3, сульфати 200 мг/дм3, марганець 0,2 мг/дм3, мідь 0,5 мг/дм3, залізо 0,5 мг/дм .

БІЛЕТ № 14

1. Організація та форми проведення державного санітарного нагляду.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – це контрольна діяльність органів та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та застосування заходів правового характеру щодо

порушників.

Головні завдання державного санітарного нагляду:

1)нагляд за організацією та проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами, установа ми, організаціями та громадянами санітарних та протиепідемічних заходів;

2)нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливого впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення;

3)нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

4)проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних чинників і видача дозволів на їхнє використання.

Форми здійснення державного санітарного нагляду

Різноманітний і широкомасштабний за своїм змістом державний санітарно-епідеміологічний нагляд проводиться у двох формах: запобіжного та поточного санітарного нагляду.

Запобіжний санітарний нагляд проводять від стадії проектування до здачі об'єкта санітарного нагляду в експлуатацію. Він здійснюється на таких етапах: вибору та відведення земельної ділянки (траси) під будівництво об'єктів; проектування об'єктів; будівництва або реконструкції об'єктів; приймання в експлуатацію побудованих об'єктів.

Поточний санітарний нагляд здійснюють за об'єктами санітарного нагляду в процесі їхньої експлуатації. У ньому теж виділяють кілька етапів: здійснення планових поглиблених обстежень об'єктів із наступним санітарним описом і заповненням санітарного паспорта; проведення поточних обстежень із нагляду за облаштуванням, обладнанням і експлуатацією, а також з метою перевірки виконання вимог органів санітарного нагляду; обстеження об'єктів із використанням лабораторно-інструментальних методів досліджень для об'єктивної їхньої оцінки і виявлення впливу на навколишнє середовище й здоров'я людей; динамічний нагляд за здоров'ям населення; розробка планів оздоровчих заходів і контроль за їхнім виконанням.

Кінцевою метою запобіжного й поточного санітарного нагляду є профілактика захворюваності, запобігання несприятливому впливу середовища на здоров'я населення, створення оптимальних санітарних умов праці, побуту та відпочинку людей.

2.Гігієнічні вимоги до одержання в аптеках води очищеної та води для ін’єкцій.

8.1. Одержання та зберігання води очищеної проводитися в спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні. Забороняється виконувати в цьому приміщенні роботи, що не пов’язані з виробництвом води,за винятком аптек ТУ-У груп, де допускається спільне розташування приміщення для одержання води очищеної і стерилізованої. Одержання води для ін’єкцій проводиться в окремій кімнаті асептичного блоку, де категорично забороняється виконувати будь-які роботи, що не пов'язані з отриманням води.

8.2. Керівництвом аптеки призначається особа, що відповідає за одержання води очищеної і води для ін’єкцій.

8.3. Одержання води очищеної і води для ін'єкцій повинно проводитися в асептичних умовах, у зв'язку з чим на приміщення, де виробляється вода, повність поширюються пункти 8.1-8.8 даної інструкції.

8.4. Воду очищену і воду для ін'єкцій одержують дистиляцією, іонним обміном, зворотнім осмосом або іншим способом з допомогою аквадистиляторів та інших апаратів згідно з інструкціями, що до них додаються.

При одержанні води дистиляцією перед використанням нового аквадистилятора, якщо дозволяє конструкція, внутрішня поверхня його протирається ватою, яка змочена сумішшю етилового спирту й ефіру (1:1). а потім розчином перекис) водню. Після цього через апарат протягом 20-30 хв пропускається пара без її охолодження, а після початку перегонки 40-60 л з отриманої першої порції води зливаються і не використовуються.

8.5. Щоденно перед початком перегонки необхідно протягом 10-15 хв, зливаються і тільки після цього починається збір води.

8.6. Воду очищену і воду для ін'єкцій збирають у чисті простерилізовані або оброблені парою збірники промислового виробництва або. як виняток, у скляні балони. Збірник повинний мати чіткий напис: "вода очищена", "вода для

Якщо одночасно використовуються декілька збірників, нумеруються. На збірниках повинні бути прикріплені бірки з датою одержання води і номером аналізу.

8.7. Скляні збірники повинні бути щільно закриті пробками (кришками) з

двома, отворами: один для труски_: по якій надходити вода, другий для скляної трубки, у яку вставляється тампон із стерильної вати (міняють щодня). Збірники встановлюють на піддони або балоноиерекидачі.

8.8. Збірники з'єднуються з аквадистилятором за допомогою скляних грубок, які повинні щільно прилягати до грубки холодильника. Гумові трубки використовуються тільки для скріплення скляних трубок.

3.Особиста гігієна персоналу аптек.

7.1 Персонал аптек повинний дотримуватися таких правил:

- прийшовши на роботу, зняти верхній одяг і взуття в окремій гардеробній;

- перед початком роботи в другій гардеробній зняти особисті речі, розвісити їх в індивідуальних шафах і вимити руки;

- надіти технологічний одяг (халат, шапочку, фартух) і спеціальне взуття, які зберігаються в окремих шафах під бактерицидними опромінюванням (халати в розвішеному стані), вимити і продезінфікувати руки (додаток N 1).

Обробку рук необхідно проводити до початку й у процесі роботи, але не більше 3 разів за зміну.

Дезінфікуючі суміші необхідно чергувати кожні 5-6 днів; перед відвідуванням туалету знімати халат, а після відвідування ретельно мити і дезінфікувати руки; - не виходити за межі аптеки в технолої ічному одязі і взутті.

7.2.. Виробничому персоналу забороняється зберігати на робочих місцях і в кишенях халатів речі особистого користування, окрім чистої носової хустки. Під час виготовлення, контролю. Фасування ліків, працівники повинні мати підстрижені нігті, не покриті лаком і не мати на пальцях каблучки.

7.3. Технологічний одяг і взуття видасться працівникам аптек у відповідності з діючими нормами. Заміна технологічного одягу повинна проводитися не рідше 2 разів на тиждень, а при необхідності і частіше. Для цього кожен співробітник аптеки повинний бути забезпечений не менше. НІЖ двома комплектами одягу.

7.4. Працівникам, що зайняті виготовленням і фасуванням ліків, перед початком зміни повинні видаватись чисті рушники для особистого користування.

7.5. Працівники аптек, що займаються виготовленням і контролем якості ліків, фасовкою медикаментів і обробкою аптечного посуду, а також ті. що стикаються з готовою продукцігю. влаштовуючись на роботу, проходять

медичне оостеження. а в подаїьшому періодичний медичний огляд у відповідності з діючими вимогами. Результати обстеження заносяться в медичну книжку, яка надаб право на допуск до виготовлення, контролю і фасування ліків, миття аптечного посуд та інших виробничих процесів.

7.6. Особи, у яких виявлені хвороби, а також бактеріоносії направляються на лікування або санацію. Допуск цих осіб до роботи, що пов'язана з виготовленням, контролем якості, фасовкою ліків, проводитися тільки при наявності довідки лікувально-профілактичного заставі про видужання або негативні результати на бактеріоносійство.

Щоб уникнути поширення мікроорганізмів, про усі випадки захворювань (шкірні, застудні, нариви, порізи) персонал аптеки повинний негайно доводити до відома адміністрації аптеки.

7.7. Працівники аптеки зобов'язані систематично брати участь в заняттях на тему "особиста гігієна та додержання санітарно-протиепідемічного режиму", які організовуються адміністрацією аптеки щороку.

7.8, Працюючи в аптеці, її співробітники повинні дотримуватися діючих правил техніки безпеки і виробничої санітарії, затверджених адміністрацією аптеки.

БІЛЕТ № 15

1. Структура державної санітарно-епідеміологічної служби України.

У систему державної санітарно-епідеміологічної служби України входять органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини й підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України.

Спеціально уповноваженим центральним, органом державної виконавчої влади є Міністерство охорони здоров'я України, яке здійснює контроль і нагляд за дотриманням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

На органи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Головні напрямки діяльності санітарно-епідеміологічної служби:

1) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

2) визначення пріоритетних заходів щодо профілактики захворювань, а

також у сарані охорони здоров'я населення від шкідливих впливів чинників навколишнього середовища;

3) вивчення, оцінка й прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення чинників навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення;

4) підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;

5) контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

6) державний облік інфекційних та професійних захворювань та отруєнь.

2. Раціональне харчування. Принципи раціонального харчування.

Раціональне харчування (гасіо – розумний) – це доцільно організоване та своєчасне постачання до організму людини поживної та смачної їжі, яка містить оптимальну кількість харчових речовин, необхідних для підтримування життя, росту, розвитку та підвищення працездатності.

Що таке доцільно організоване та своєчасне харчування? Це означає, що поживні речовини надходять до організму людини з їжею саме в той час, коли це потрібно (не раніше, не пізніше), в тій кількості, яка необхідна (не більше, не менше). Зверніть увагу! Раціональне харчування – це смачна та приємна їжа.

Отже, раціональне харчування – це фізіологічно повноцінне харчування здорових людей із врахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших факторів. Раціональне харчування сприяє збереженню здоров'я, опірності шкідливим факторам навколишнього середовища, високій фізичній і розумовій працездатності, а також активному довголіттю. Вимоги до раціонального харчування складаються із вимог до:

1. Харчового раціону;

2. Режиму харчування;

3. Умов прийому їжі.

Принципи раціонального харчування покликані регулювати норми раціону харчування людей в кількісному і якісному відношенні, орієнтуючись на його вік, статеву приналежність, специфіку трудової діяльності, кліматичні умови проживання та інші характеристики .

Принципи раціонального харчування - це раціон, який відповідає всім потребам конкретного організму і його затратам енергії.

Основні принципи раціонального харчування - це збалансованість і грамотний режим. Збалансоване харчування передбачає оптимальне співвідношення головних харчових з'єднань і відповідну калорійність їжі.

Основні речовини у харчуванні людини - це білки, жири і вуглеводи. А також вітамінні комплекси і мінеральні сполуки.

3. Санітарна освіта. Методи та форми,організація санітарно-просвітньої роботи аптечних закладів.

Метою санітарно-освітньої роботи є розповсюдження се­ред населення, в тому числі серед хворих, гігієнічних знань, які повинні охопити всі розділи гігієни (харчування, житла, праці, сус­пільної, особистої тощо), пояснювати шкідливий вплив алкоголю, куріння, навчати надавати першу допомогу при нещасних випадках (травмах, отруєннях, опіках, обмороженнях) І захворюваннях.

Санітарна освіта - обов'язковий розділ діяльності кожного ліку­вально-профілактичного закладу, професійний обов'язок кожного медичного працівника лікарні й поліклініки.

За допомогою санітарної освіти медичні працівники лікуваль­но-профілактичних закладів можуть впливати на: 1) запобігання захворюванням (методом пропаганди здорового способу життя); 2) раннє звертання за медичною допомогою (методом пропаганди заходів первинної профілактики окремих захворювань); 3) строк видужання (в процесі постійного лікарняного спостереження); 4) ефективність лікування і відновлення працездатності (реабілі­тації); 5) повторну госпіталізацію (методом пропаганди заходів вто­ринної профілактики).

Метод санітарної освіти вміщує в собі гігієнічне навчання та виховання населення щодо санітарно-гігієнічних аспектів.