Навчальний посібник_ФАНТ

		Продовж. табл. 1.1
1	2	3
		фентаніл та його аналоги,
		ЛСД, мескалін, метаквалон,
		ПЕПАП, фенциклідин та
		псилоцин
Ізосафрол	Виробництво піпероналю,	Синтез МДА, МДЕ, МДМА
	парфумів, у харчовій	та N-гідрокси-МДА
	промисловості, використовується
	як пестицид
Лізергіно-	В органічному синтезі	Синтез ЛСД
ва кислота
3,4-	Виготовлення піпероналю, інших	Синтез МДА, МДЕ, МДМА
метилен-	компонентів парфумів	та N-гідрокси-МДА
діокси-
феніл-2-
пропанон
Метилетил-	Виробництво покриттів, засобів	Використовується як
кетон	для обезжирювання, лаків, смол,	розчинник при переробці
	бездимного пороху	кокаїнової основи у
		гідрохлорид кокаїну
Феніл-	Використовується у хімічній та	Синтез амфетаміну,
оцтова	фармацевтичній промисловості	метамфетаміну і 1-феніл-2-
кислота	для виготовлення фенілацетатних	пропанону
	ефірів, амфетаміну та його
	похідних, синтезу пеніциллінів,
	входить до складу ароматизаторів
	та розчинів для очищення
1-феніл-2-	Використовується у	Синтез амфетаміну,
пропанон	фармацевтичній промисловості	метамфетаміну і 1-феніл-2-
	для виробництва амфетаміну,	пропанону
	метамфетаміну та їх похідних, а
	також у синтезі пропілгекседрину,

21

		Продовж. табл. 1.1
1	2	3
	входить до складу розчинів для
	очищення
Піперидин	Розчинник та реагент, широко	Синтез фенциклідину та
	використовується у хімічних	теноциклідину
	лабораторіях, фармацевтичній
	промисловості, для виготовлення
	виробів із гуми та пластмас
Піперо-	Використовується при виробництві	Синтез МДА, МДЕ, МДМА
наль	парфумів, у харчовій	та N-гідрокси-МДА
	промисловості, у органічному
	синтезі, входить до складу
	репеленту
Перманга-	Реагент, широко використовується	Є ключовим прекурсором
нат калію	в аналітичній хімії та органічному	для перетворення
	синтезі. Застосовується для	кокаїнової пасти у
	вибілювання, входить до складу	кокаїнову основу
	дезинфікуючих засобів,
	антибактеріальних та
	антигрибкових засобів
Псевдо-	Виготовлення бронхолітичних	Синтез метамфетаміну
ефедрин	засобів
Сафрол	Використовується у парфумерній	Синтез МДА, МДЕ, МДМА
	промисловості	та N-гідрокси-МДА
Сульфатна	Використовується при виробництві	Екстрагування кокаїну із
кислота	сульфатів, як кислотний	листя коки, перетворення
	окислювач, очисний засіб, для	кокаїнової пасти у
	нейтралізації лугових розчинів, як	кокаїнову основу,
	каталізатор у органічному синтезі,	виробництво сульфатів
	для виробництва добрив,	амфетаміну, мескаліну та
	вибухівки, фарб, паперу	морфіну
Толуен	Промисловий розчинник,	Використовується як
	виготовлення вибухівки, фарб,	розчинник у синтезі

22

		Продовж. табл. 1.1
1	2	3
	покриттів, інших органічних	амфетаміну, при
	речовин та присадок до бензину	виробництві кокаїну,
		фентанілів, метадону,
		метаквалону, фенциклідину
		та його аналогів, псилоцину

За даними ДП «Державний експертний центр МОЗ України» в Україні зареєстровано 32 знеболювальних лікарських препарата (17 вітчизняних та 15 іноземних препаратів), що містять кодеїн, морфін, тримеперидин, трамадол, фентаніл і тебаїн, та застосовуються для лікування гострого та хронічного больового синдрому різної етіології та інтенсивності (при онкологічних захворюваннях, для премедикації, під час та після оперативних втручань, інфаркті міокарду, опіках, нирковій коліці тощо).

Таблиця 1.2

Знеболювальні лікарські препарати, що містять алкалоїди опію та їх синтетичні аналоги, зареєстровані в Україні (2014 р.)

Препарт		Призначення
1		2
«Кодеїну фосфат», таблетки, виробник	Лікування больового синдрому
ТДВ «Інтерхім», м. Одеса
«Омнопон-зн», розчин для ін’єкцій в	Лікування	больового	синдрому
ампулах, виробник ТОВ ХФП «Здоров’я	(онкологія / при інфаркті міокарду
народу», м. Харків	/ перед- і післяопераційний період)
«Морфін-зн», таблетки, виробник ТОВ	Лікування	больового	синдрому
ХФП «Здоров’я народу», м. Харків	(онкологія / при інфаркті міокарду
	/ післяопераційний період)
«Морфіну гідрохлорид», розчин для	Лікування	больового	синдрому
ін’єкцій в ампулах, виробник ТОВ ХФП	(онкологія / при інфаркті міокарду
«Здоров’я народу», м. Харків	/ перед- і післяопераційний період)
«Морфіну сульфат», таблетки, виробник	Лікування больового синдрому
ТДВ «Інтерхім», м. Одеса

23

Продовж. табл. 1.2

1

2

«Трамал®», капсули, краплі оральні,

Лікування больового синдрому

розчин для ін’єкцій в ампулах та

супозиторії

ректальні,

виробник

Грюненталь ГмбХ, Німеччина

«Трамал® ретард», таблетки, виробник

Лікування

больового

синдрому

Грюненталь ГмбХ, Німеччина

(онкологія

/ післяопераційний

період

/

премедикація

при

хірургічних втручаннях)

«Трамадол»,

капсули,

виробник

ПАТ

Лікування

больового

синдрому

«Фармак», м. Київ

(перед- і післяопераційний період /

онкологія)

«Трамадолу гідрохлорид», розчин для

Лікування больового синдрому

ін’єкцій

в

ампулах,

виробник

ПАТ

«Фармак», м. Київ

«Трамадолу гідрохлорид», розчин для

Лікування больового синдрому

ін’єкцій

в

ампулах,

виробник

ПАТ

«Фармстандарт-біолік», м. Харків

«Трамадол-зн», капсули та розчин для

Лікування больового синдрому

ін’єкцій в ампулах, виробник ТОВ ХФП

«Здоров’я народу», м. Харків

«Трамадол-м», розчин для ін’єкцій в

Лікування больового синдрому

ампулах, виробник ТОВ ХФП «Здоров’я

народу», м. Харків

«Промедол-зн», розчин для ін’єкцій в

Лікування

больового

синдрому

ампулах, виробник ТОВ ХФП «Здоров’я

(онкологія

/

перед-

і

народу», м. Харків

післяопераційний

період /

при

інфаркті

міокарду

/ премедикація

при хірургічних втручаннях)

«Фентаніл», розчин для ін’єкцій в

Лікування больового синдрому

ампулах, виробник ТОВ ХФП «Здоров’я

народу», м. Харків

24

					Продовж. табл. 1.2
	1				2
«Фентаніл	м		сандоз®»,		Лікування больового синдрому
трансдермальний пластир,			виробник
Гексал АГ, Німеччина, підприємство
компанії Сандоз
«Фентаніл сандоз®», трансдермальний					Лікування больового синдрому
пластир,	виробник	Гексал		АГ,
Німеччина,	підприємство		компанії
Сандоз

Відповідно до специфіки дії наркотичні і психоактивні речовини поділяють на наступні основні групи.

Гіпнотичні засоби (депресанти) – етиловий спирт; опіати та синтетичні опіоїди (опій, морфін, кодеїн, героїн, метадон та ін.); снодійні засоби – барбітурати (налічується понад 2,5 тис. препаратів), фанадорм, ноксирон), транквілізатори (похідні 1,4-бензодіазепіну); протисудомний препарат хлоралгідрат; розчинники – хлороформ, діетиловий етер; засоби з антихолінергічною дією (циклодол, димедрол, астматол, беладона та ін.).

Стимулюючі засоби: деякі фенілалкіламіни (ефедрин, ефедрон, норефедрон (катинон), амфетамін), кокаїн, похідні пурину (кофеїн та ін.) тощо.

Речовини з холінергічною дією залежно від дози розслабляють (у невеликих концентраціях) або стимулюють (у підвищених концентраціях) нервову систему, підвищують судинний тонус (нікотин, мускарин, міристицин).

Психотоміметики – клас психоактивних речовин, дія яких в першу чергу полягає в зміні звичного мислення і сприйняття (психодизлептики, деліранти, галюциногени). До зазначеної групи відносять діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД або LSD), канабіноїди, деякі амфетаміни (МДМА, МДЕА, МДА, ДОБ), псилоцибін, мескалін, триптаміни (ДМТ). Дисоціативні речовини («дисоціативи») теж порушують сприйняття зовнішнього світу і призводять до порушення нормальної роботи свідомості. Дисоціативи спотворюють характер сприйняття звукових і зорових образів і викликають

25

стан відчуженості, ці ефекти не є в прямому сенсі галюцинаціями. До дисоціативів відносять кетамін, декстрометорфан, фенциклідин.

Наркотичні і психоактивні речовини стосовно сили та швидкості формування залежності іноді умовно поділяють на «легкі» та «важкі» наркотики. Розподіл за силою залежності неоднозначний. Лідерами за цим показником вважаються героїн, кокаїн, а іноді й нікотин, а також алкоголь. Виділяють опіати і стимулятори, які викликають сильну залежність. Також сильну залежність можуть викликати барбітурати, хоча реакції конкретних людей на різні препарати можуть бути дуже індивідуальними. Законодавство України не розділяє наркотичні засоби на «легкі» і «важкі».

Запропоновано класифікацію наркотичних і психоактивних речовин за фізико-хімічними властивостями, яка використовується у хімікотоксикологічному аналізі. Виділяють наступні групи токсичних речовин:

Леткі речовини (вуглеводні, спирти, кетони, етери і естери, галогенпохідні вуглеводнів, сумішеві технічні розчинники фарб, лаків, емалей тощо).

Нелеткі речовини (речовини кислого характеру: барбітурати, ноксирон, канабіноїди; речовини нейтрального характеру; амфотерного і слабоосновного характеру: похідні пурину, деякі бензодіазепіни; речовини основного характеру: опіати, опіоїди, похідні тропану, ефедрин і метамфетаміни, похідні фенотіазину, ЛСД тощо).

3. Стадії наркоманії. Етапи та методи лікування наркоманій і токсикоманій

Наркоманія – це хвороба, яка розвивається поетапно. Ступінь виразності психічних та фізичних порушень, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, відображається у динаміці великих наркоманічних синдромів.

Виділяють етап зловживання наркотичною чи психоактивною речовиною без розвитку залежності, який характеризується чергуванням стану наркотичного (токсиманічного) сп’яніння, зі станами тверезості, відсутністю клінічної симптоматики наркоманії, формуванням ритму наркотизації (алкоголізації), нівелюванням початкового ефекту наркотику.

26

На початковому періоді хвороби спостерігають підвищення толерантності до ПАР, можливе багаторазове протягом доби вживання наркотичної речовини, порушення сну, постійне підвищення життєвого тонусу.

I стадія хвороби – характеризується розвитком психічної залежності та наростанням толерантності при мінімальній вираженості фізичної залежності. Психічна залежність виявляється обсесивним потягом до речовини, що вживається. У клінічній картині переважають розлади з загостренням особистісних рис, емоційною лабільністю, дратівливістю, підвищеною неуважністю та поганим запам’ятовуванням. Ці явища знімаються повторним вживанням психоактивної речовини. Має місце ослаблення захисних реакцій організму та зниження ймовірності токсичних реакцій, зміна форми вживання наркотику та синдром зміненої реактивності.

На II стадії хвороби «великі наркоманічні синдроми» (синдром зміненої реактивності, синдром психічної залежності, синдром фізичної залежності) досягають у своєму розвитку максимальної вираженості. Абстинентний синдром важкий, а толерантність висока. Ритм вживання психоактивної речовини остаточно сформований, токсикоманічні ексцеси прискорюються. Змінюється форма токсикоманічної інтоксикації: ейфорія та інші ефекти значно слабшають. Досягнення психофізичного комфорту стає самоціллю наркотизації (алкоголізації). З’являються виражені афективні розлади та виражені особистісні зміни, обумовлені зловживанням психоактивними речовинами.

На III стадії хвороби «великі наркоманічні синдроми» набувають найбільшого розвитку. Характерним для цієї стадії є ослаблення толерантності, глибокі незворотні психічні та соматичні розлади. Інтелектуальні розлади різко виражені. Хворі емоційно лабільні аж до нетримання афекту. Вживання психоактивної речовини не забезпечує психофізичного комфорту, тільки за допомогою неї досягається підвищення активності організму.

Боротися з наркоманією необхідно поетапно: фізично відновити організм, усунути психологічні наслідки прийому наркотиків, закріпити установку на відмову від наркотиків і почати нове життя. Головною метою лікування є повна відмова наркозалежної особи від вживання заборонених психоактивних речовин, повернення її до повноцінного суспільного життя.

Етапи лікування наркоманій і токсикоманій:

27

І етап (попередній) включає дезінтоксикацію і купіювання гострого абстинентного синдрому, загальнозміцнюючу терапію в умовах припинення прийому ПАР.

ІІ етап (основний) – активне протинаркотичне лікування, полягає в корекції порушених функцій організму та психоемоціонального стану, відновленні обмінних порушень (метаболічної корекції організму та відновленні гомеостазу), корекції поведінкових розладів і нормалізації психічного стану (включаючи сон).

ІІІ етап (додатковий) – всі види підтримуючого лікування і реабілітація. Протирецидивна підтримуюча терапія є дуже важливим етапом лікування наркоманії і спрямована на профілактику зриву або рецидиву захворювання. Соціальна реабілітація.

При першому зверненні наркозалежного за допомогою необхідною умовою є госпіталізація, термін якої повинен складати не менш, ніж 60 діб. Перший етап лікування починається з припинення вживання наркотичної речовини, яке може бути раптовим (у молодих людей на початковій стадії залежності), швидким та повільним (у соматично ослаблених хворих на ІІ та ІІІ

стадії залежності). Дезінтоксикація при хронічному отруєнні наркотиками або іншими ПАР доцільна у випадках, коли хворий не спроможний зменшити дозу ПАР, симптомах передозування та психозах.

Припинення вживання наркотику призводить до виникнення абстинентного синдрому, лікування якого проводять з використанням транквілізаторів бензодіазепінового ряду, барбітуратів (парентеральне введення барбітуратів рекомендується тільки в спеціалізованих відділеннях з реанімаційним обладнанням), карбамазепіну, нейролептиків, деяких антидепресантів та ін., в залежності від важкості абстинентного синдрому та характеру наркоманії та токсикоманії. Для усунення больового синдрому використовують анальгетики (анальгін), холінолітики, циклодол, при вираженому больовому синдромі – трамадол.

Для дезінтоксикаційної терапії ін’єкційно вводять тіосульфат натрію з глюкозою, магнію сульфат, унітіол.

Замісна підтримуюча терапія (ЗПТ) – це вид лікування опіоїдної залежності, при якому використовують опіатні агоністи – речовини, які мають подібну до героїну та морфіну дію на головний мозок людини, що дозволяє

28

запобігти розвитку синдрому відміни та блокувати потяг до вживання нелегальних опіоїдів; найчастіше здійснюється за допомогою метадону (метадонова терапія), а також бупренорфіну. Пацієнти ЗПТ лікуються амбулаторно, щодня відвідуючи лікаря і приймаючи препарат. В Україні на 2013 рік до ЗПТ залучено 20 тисяч пацієнтів.

Для корекції порушень вищих функцій головного мозку (уваги, мислення, інтелекту), основним проявом яких є хибна впевненість наркозалежного у самостійній здатності відмовитись від наркотиків, використовують препарати різних груп, які мають спільну назву «ноетики». До них відносять психостимулятори (фенамін, кофеїн, теобромін, теофілін тощо), ноотропи (пірацетам, похідні ГАМК, нікотинової кислоти та ін.), адаптогени (дибазол, настої та екстракти женьшеню, лимонника, елеутерокока), вітаміни та ін.

Програми підтримуючої терапії включають піврічні курси групової або індивідуальної психотерапії або психологічні консультації 1–2 рази на тиждень. Учасники таких програм зазвичай не страждають залежністю від опіатів, але відносяться до числа осіб, що зловживають іншими психоактивними речовинами.

Психотерапія повинна застосовуватись протягом всього часу лікування хворих на алкоголізм та наркоманію (токсикоманію). Психотерапія наркозалежності здійснюється у різних формах. Індивідуальна психотерапія полягає в роз’яснені лікарем причин хвороби, в формуванні у хворого критичного ставлення до свого стану, переконанні в необхідності лікування. Гіпноз як технічний прийом дозволяє підвищити якість такого лікування. Використовують метод аутогенної релаксації, який складається з таких прийомів як нервово-м’язова релаксація, медитація, аутотренінг, тощо. Групова психотерапія здійснюється під час тематичних бесід, рольових ігр в групі хворих. Сімейна психотерапія спрямована на корекцію зв’язків в сім’ї. Високу ефективність показала колективна психотерапія, яка є різновидом групової психотерапії. При цьому хворі об’єднуються в постійні колективи з внутрішньою структурою та розподілом обов’язків (клуби анонімних алкоголіків та анонімних наркоманів). Популярності у всьому світі набула програма «12 кроків», за якою діють такі колективи. Засновниками цієї програми були американці Біл Вілсон, біржевий маклер, та Боб Сміт, лікархірург (1939 р.). Програма складається зі стаціонарного лікування (до 1 місяця), амбулаторного (до 2 місяців) та підтримуючих етапів (від 1 до 2 років). Умовою

29

початку програми є відмова від вживання ПАР та подолання абстинетного синдрому. Потім крок за кроком хворий виробляє установку на тверезий спосіб життя, яка закріплюється в процесі активної суспільної діяльності. Ця програма у 1998 р. увійшла до «Стандартів якості надання наркологічної допомоги» в Украіні.

При гострому отруєнні наркотичною або психоактивною речовиною хворому надають невідкладну допомогу. Методи активної детоксикації повинні застосовуватися при будь-якому виді гострих отруєнь, вони поділяються на:

Методи посилення природних процесів детоксикації – очищення ШКТ

(рефлекторне блювання, промивання шлунку, очищення кишківника), форсований діурез, лікувальна гіпервентиляція легенів.

Методи штучної детоксикації застосовують при порушенні детоксикаційної функції паренхіматозних органів.

Методи штучної детоксикації – обмінне переливання крові, гемодіаліз (метод прискореного виведення отруйних речовин, який базується на явищі діалізу та проводиться за допомогою апарата «штучна нирка»), перитоніальний діаліз (метод введення в черевну порожнину спеціального розчину, в який із крові шляхом діалізу переходять токсичні речовини), гемосорбція (метод базується на поглинанні отруйних речовин, що знаходяться у крові, різноманітними сорбентами), фізіогемотерапія (УФ-, лазерне, рентгенівське опромінювання, електромагнітна обробка крові та ін.), антидотна терапія (специфічна та неспецифічна).

4. Організація наркологічної допомоги в Україні. Загальні принципи діагностики наркоманій і токсикоманій

Наркологічна допомога в Україні включає різноманітні методи амбулаторного та стаціонарного лікування зазначеного контингенту хворих, наступну їх реабілітацією та реадаптацією, що спрямована на допомогу по відновленню соціальних та трудових відносин, правову підтримку, а також заходи захисту суспільства від соціально небезпечних дій наркозалежних.

Основними структурними одиницями наркологічної допомоги населенню в Україні є:

30