Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_po_UP_2011_106_voprosov.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
838.14 Кб
Скачать
  1. Історія кримінального права України.

Кримінальне право в будь-який час – віддзеркалення історичних процесів, що відбуваються в державі. Кримінальні норми, як лакмус, змінюються під впливом перетворень соціально-економічного, політичного, культурного (релігійного) життя суспільства.

Інститутам злочину і покарання приділена велика увага і польсько-литовським законодавством ХІV-ХVІІІ ст. Особливість і складність аналізу цих правових явищ поданого періоду обусловлена тим, що наявність великої кількості паралельно діючих правових джерел Литви, Польщі, Речі Посполитої (починаючи від звичаєвого права і закінчуючи кодифікованими актами) робить майже неможливо, а головне вичерпно і об’єктивно вивчати кримінальне право польсько-литовських добив історії України. Однак, одназначно можна сказати, що під впливом зовнішніх факторів змінилось саме розуміння злочину. Замість “обіди” (період Київської Русі) під злочином стали розуміти “шкоду” або “злочинство”, а пізніше отримало закріплення поняття “виступ”, тобто порушення правових норм, встановлених державою.

За деякі злочини шляхті передбачалось не тільки зменшувати покарання, а й була можливість звільнення від покарання. Взагалі чи суб’єктом злочину були як вільні так і феодально залежні особи; крім того встановлювався віковий ценз – так за Литовським статутами 1566 р. особа могла бути притягнута до відповідальності з 14 років, а за Литовським статутом 1588 р. тільки з 16 років. Це одна вважлива особливість – поява інституту звільнення від відповідальності душевнохворих і від покарання за умови вчинення злочину в стані крайньої необхідності або чи необхідної оборони.

Саме в литовсько-польську добу в праві України починає оформлюватись і діяти принцип “безпосередньої відповідальності особи за вчинений нею злочин”. Так, якщо Судєбник Казимира ще передбачав можливість притягувати до відповідальності близьких родичів, то вже Литовський статут 1529 року чітко закріплював відповідальність за вчинений злочин саме порушника.

  1. Кримінальне право України, його предмет, завдання та система.

Кримінальне право як самостійна, окрема галузь права має низку ознак як загальних для всіх галузей права, так і специфічних тільки для неї. Виходячи з цього, кримінальне право:

  1. являє собою систему (сукупність) юридичних норм (правил поведінки), встановлених у суспільстві.

  2. його норми (правила поведінки) встановлюються лише вищими органами законодавчої влади і закріплюються у відповідних законах.

  3. має свій предмет і метод правового регулювання. Норми кримінального права встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що вчинили ці злочини (ч. 2 ст. 1 Кримінального кодексу України).

Предмет:

Відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, і становлять предмет кримінального права.

Завдання:

Кримінальне право виконує певні завдання, здійснює свої функції. Основна функція кримінального права як галузі права - це функція охоронна, оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права.

Проте не можна вважати, що кримінальне право обмежується здійсненням лише своєї основної, охоронної функції. Йому властива й функція регулятивна (норми кримінального права, забороняючи вчинювати суспільне небезпечні дії (бездіяльність), у той же час вимагають певної правомірної поведінки.)

Система:

Кримінальне право як сукупність юридичних норм становить собою їх цілісну систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим чином пов'язані між собою. Норми кримінального права не можуть знаходитися в якомусь невизначеному порядку, тому що це може привести до грубих порушень законності, прав громадян. У зв'язку з цим вони піддаються законодавцем певній систематизації. Всі норми кримінального права поділяються на дві частини - Загальну і Особливу.

В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення, регулюють інститути, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх. Система Загальної частини КК складається із таких розділів:

І. Загальні положення.

II. Закон про кримінальну відповідальність.

III. Злочин, його види та стадії.

IV. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину).

V. Вина та її форми.

VI. Співучасть у злочині.

VII. Повторність, сукупність та рецидив злочинів.

VIII. Обставини, що виключають злочинність діяння.

IX. Звільнення від кримінальної відповідальності.

X. Покарання та його види.

XI. Призначення покарання.

XII. Звільнення від покарання та його відбування.

XIII. Судимість.

XIV. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

XV. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Ця система охоплює всі інститути кримінального права, що складають Загальну частину КК.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]