50. Основні чинники та критерії соціальної стратифікації.

У наш час найбільш упливовою думкою щодо процесу формування соціальних верств є теорія стратифікації К. Девіса й У. Мура, в якій вони запропонували функціональне пояс­нення нерівності. Вони вважають, що суспільство є певним чином організованою сукупністю нерівноцінних позицій, одні з яких більш важливі для функціонування суспільства як цілого, інші - менш важливі (менеджер/вахтер). Соціальний порядок у суспільстві базується на розподілі індивідів за соціальними статусами (відповідно до їхніх функціональних можливостей, тобто за їхнім максимальним внеском у досягнення суспіль­ної мети), а також мотивації до виконання соціальних ролей, що цим статусам відповідають. Чим вищий статус, тим більше має здійснити витрат для роз­витку здібностей, кваліфікації та компетентності індивід, який претендує на цей статус. Пояснення нерівності під кутом функціональної користі має свої вади, містить суб'єктивізм при оцінці функції та неспро­можний пояснити деякі реалії соціального життя. З огляду на це, Т. Парсонс пов'язує конфігурацію соціаль­ної системи з панівною в суспільстві системою цінностей. Ієрархія соціальних верств визначається сформованими уяв­леннями про значущість кожної з них, виходячи з чинної на певний період ціннісної системи. Короче, соціальна нерівність бла-бла-бла.

Сучані критерії віднесення людини до певної страти (для розвинутих західних країн):1)доходи за 1 рік; 2)Освіта; 3) Професія, посада; 4) Нерухомість; 5) Високоліквідні активи; 6) Організація вільного часу (клуби, подорожі, заняття спортом); 7) Дворянське походження (в Америці відсутній).

51. Соціальна нерівність як основа стратифікації.

Нейл Смелзер визначає нерівність як умови, за яких люди мають нерівний доступ до таких соціальних благ, як гроші, влада і престиж; стратифікація, на його думку, пов'язана із способами, на основі яких нерівність очевидно передається від одного покоління до іншого, при цьому формуються різні шари суспільства. Клас обумовлений існуванням соціальних груп, що мають нерівний доступ до багатства, влади та неоднаковий престиж, на основі зайнятого положення в суспільстві інколи вони стають впливовими політичними групами. Отже, центровим поняттям є нерівність.

Антропологи виявили деякий степінь нерівності у всіх «дописьмених» спільнотах, які вони досліджували. В залежності від ієрархії цінностей даної визначається статус окремих його членів. Нерівність існує у всіх суспільствах, навіть у найпримітивніших, що живуть за общинного ладу. Хоча всі соціологи визнають, що нерівність широко розповсюджена в суспільстві, вони по-різному дають означення її сутності та причини. Погляди науковців розходяться щодо того, що є головним компонентом нерівності — багатство, влада чи престиж та які її основні причини. Найбільш явні відмінності існують між теорією Девіса-Мура та теорією конфлікту. Девіс і Мур вважають нерівність наслідком нормального розвитку суспільства; прибічники теорії конфлікту — результатом корисливих уловок впливових груп, що прагнуть зберегти статус-кво. Однак, при ретельному аналізі виявляється: є підстави вважати ці теорії такими, що не є взаємовиключаючими, і в будь-якому даному суспільстві система стратифікації цілком може складатися на основі поєднання цих різних соціальних сил.