Тестові завдання

1.Вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів:

1) уніфікація;

2) сумісність;

3) взаємозамінність;

4) агрегатування.

2.Придатність виробів, процесів чи послуг для сумісного використання у відповідних умовах для задоволення певних потреб без спричинення небажаної взаємодії:

1) Агрегатування;

2) симпліфікація;

3) сумісність;

4) взаємозамінність.

3.Обов'язкові вимоги галузевих стандартів не повинні суперечити вимогам:

1. ДСТУ;

2. СОУ;

3. ТУУ;

4) СТПУ.

4.Організовує та координує роботи із стандартизації, метрології та сертифікації в Україні:

1. Держспоживстандарт;

2. Міністерство будівництва України;

3. Рада стандартизації;

4. Український науково-дослідницький інститут стандартизації, сертифікації і інформації.

5.До регіональних організацій зі стандартизації відносяться такі:

1) СЕN СЕNЕLЕС, ІЕС;

2) СЕN, СЕNЕLЕС,EОQ, МДР;

3) ІЕС, ІSО, МДР, СЕN;

4) ІЕС, ІSО.

6.Відповідно до стандартної класифікації туристичні послуги віднесені до:

1) послуг виробничо – економічної інфраструктури;

2) послуг соціально – побутової інфраструктури;

3) послуг виробничо – технічної інфраструктури;

4) послуг ринкової інфраструктури.

7.Технічний регламент носить характер:

1) обов'язковий;

2) довідковий

3) рекомендуючий

4) дорадчий

8.Стандарти називають нееквівалентними стандартами щодо міжнародних стандартів, якщо це:

1) національні стандарти, що мають технічні відхили та(або) редакційні зміни, які не визначено і не пояснено;

2) національні стандарти ідентичні за технічним змістом, структурою і викладом;

3) стандарти, які є ідентичними за змістом і за формою подання;

4) національні стандарти, що мають технічні відхили, які точно визначено і пояснено.

9.Придатність одного виробу, процесу чи послуги для використання замість ін-шого виробу, процесу чи послуги з метою виконання одних і тих же вимог це – :

1) класифікація;

2) агрегатування;

3) взаємозамінність;

4) симпліфікація.

10.Вимоги державних стандартів в Україні:

1. обов'язкові для виконання;

2. обов'язкові окремі вимоги;

3. рекомендуючі;

4. необов'язкові.

11.Стандарти називають ідентичними стандартами, якщо це:

1. гармонізовані між кількома (більше двох) органів стандартизації стандарти, ідентичні за формою;

2. гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом, але відрізняються за формою подання;

3. гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом і за формою подання;

4. гармонізовані з міжнародними стандартами, але відрізняються за формою подання.

12.Стандарти називають модифікованими щодо міжнародних стандартів, якщо це:

1) Національні стандарти, що мають технічні відхили, які точно визначено і пояснено;

2) національні стандарти ідентичні за технічним змістом, структурою і викладом;

3) стандарти, які є ідентичними за змістом і за формою подання;

4) національні стандарти, що мають технічні відхили та(або) редакційні зміни, які не визначено і не пояснено.

13.Комітет DEVCO займається такими видами діяльності:

1) питаннями споживчої політики(забезпечення інформацією споживачів, захист їх інформації);

2) питаннями оцінки відповідності продукції, послуг, систем якості вимогам нормативних документів;

3) допомогою країнам, що розвиваються;

4) методичною допомогою та розробкою настанов щодо стандартних зразків.

14.Позначення стандартів СЕN здійснюється так:

1) EN;

2) ISO;

3) HD;

4) MOD.

15.Мета застосування випереджувальної стандартизації:

1) встановлення взаємопов'язаних норм;

2) встановлення підвищених норм;

3) встановлення модулів;

4) встановлення визначених норм.

16.Орган, який розробляє європейські стандарти на різні види електрообладнання :

1. ISO;

2. CENELEC;

3. ІЕС;

4. СЕN.

17.Міжнародна організація зі стандартизації ISO була створена:

1) у 1946 році;

2) у 1950 році;

3) у 1948 році;

4) 1949 році.

18.Міжнародна організація з стандартизації ISO створена за ініціативою:

1) WTO;

2) OOH;

3) CEN;

4) IEC.

19.Комітет з інформаційних мереж, що діє при Раді ISO, має назву :

1) CASCO;

2) ISONET;

3) COPOLKO;

4) REMCO.

20.Комітет REMCO займається такими видами діяльності:

1) питаннями споживчої політики(забезпечення інформацією споживачів, захист їх інформації);

2) питаннями оцінки відповідності продукції, послуг, систем якості вимогам нормативних документів;

3) допомогою країнам, що розвиваються;

4) методичною допомогою та розробкою настанов щодо стандартних зразків.

21.Вищим органом ISO є:

1. Рада;

2. технічне керівне бюро;

3. Генеральна асамблея;

4. центральний секретаріат.

22.Відповідно до стандартної класифікації туристичні послуги віднесені до:

1) послуг соціально – побутової інфраструктури;

2) послуг ринкової інфраструктури;

3) послуг виробничо – технічної інфраструктури;

4) послуг виробничо – економічної інфраструктури.

23.Питання споживчої політики в ISO займається комітет:

1) CASCO;

2) ISONET;

3) COPOLKO;

4) REMCO.

24.Основні, принципи, структуру та правила Системи УкрСЕПРО встановлює такий стандарт:

1) ДСТУ 3410-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

2) ДСТУ3412-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації;

3) ДСТУ 3416-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації;

4) ДСТУ 3411-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації;

25.Технічна операція, яка складається з установлення однієї чи кількох характеристик продукції, процесу чи послуги відповідно до встановленої процедури:

1) випробування;

2) повторюваність;

3) акредитація;

4) відтворюваність.

26.Кількісна характеристика однієї властивості послуги, що характеризує її якість, яку розглядають стосовно визначених умов її створення або споживання – це:

1) рівень якості;

2) одиничний показник;

3) комплексний показник;

4) відносний показник.

27.Сертифікація – це:

1) оцінювання відповідності шляхом вимірювань чи калібрування відповідних характеристик;

2) оцінювання відповідності на підставі одного чи декількох зразків продукції, що репрезентують виробництво;

3) процедура за допомогою якої постачальник дає письмову гарантію, що продукція, процес послуга відповідають заданим вимогам;

4) процедура за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

28.Правові та економічні основи функціонування Системи УкрСЕПРО встановлює:

1) орган з сертифікації послуг;

2) Державний комітет з питань технічного регулювання споживчої політики;

3) науково-технічна комісія;

4) науково-методичний та інформаційний центр.

29.Акредитація - це:

1) введення модулів для окремих фаз оцінки відповідності.

2) дозвіл на вихід послуги на ринок чи на її використання за заданим призначенням або за заданими умовами;

3) затвердження продукції на підставі її оцінювання за зразком, контроль документації.

4) процедура, за допомогою якої авторитетний орган офіційно визнає правочинність особи чи органу виконувати конкретні роботи.

30.Оцінювання відповідності шляхом вимірювань, спостережень, випробувань чи калібрування відповідних характеристик - це:

1) контроль;

2) сертифікація;

3) атестація;

4) стандартизація.

31.Настанова з якості – це документ, який:

1) фіксує одержані результати або надає докази виконаних робіт;

2) містить виклад політики та завдань у сфері якості, структуру організації та обов’язки працівників, опис системи якості;

3) установлює вимоги до організації контролю якості туристичних послуг;

4) визначає, які методики та відповідні ресурси, хто та коли повинен застосовувати до конкретного процесу чи контракту.

32.Соціаологічний метод оцінки якості послуг базується на:

1) інформації, яку одержують за допомогою органів відчуття;

2) інформації, яку одержують шляхом підрахунку кількості подій, затрат на створення послуг тощо;

3) використанні теоретичних та емпіричних залежностей між відомими показниками для визначення інших;

4) інформації, яку одержують за допомогою анкетування, інтерв’ювання фактичних або потенційних споживачів

33.Система якості – це:

1) характеристики об’єкта, які стосуються його здатності задовольняти установлені і передбачені потреби;

2) документ, в якому викладено політику організації в галузі якості ;

3) сукупність організаційної структури, методик, процесів, необхідних для здійснення управління якістю;

4) додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесів, послуг.

34.Процедура, за допомогою якої будь-який орган показує відповідні характеристики продукції, процесу чи послуги у відповідному загальнодоступному переліку:

1) атестація;

2) акредитація;

3) реєстрація;

4) сертифікація.

35.Національний знак відповідності – це:

1) знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності;

2) знак, який засвідчує високий рівень конкурентоспроможності позначеної ним продукції;

3) знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції найвищим вимогам міжнародних стандартів;

4) знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам регіональних стандартів.

36.Показники, які характеризують системи "людина-виріб","людина-робоче місце","людина-машина" і враховують гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психологічні характеристики людини-це:

1) екологічні;

2) економічні;

3) функціональні;

4) ергономічні.

37.Розрахунковий метод оцінки якості послуг базується на:

1) інформації, яку одержують з використанням технічних вимірювальних засобів;

2) інформації, яку одержують шляхом підрахунку кількості подій, затрат на створення послуг тощо;

3) використанні теоретичних та емпіричних залежностей між відомими показниками для визначення інших;

4) інформації, яку одержують за допомогою органів відчуття.

38.Складова частина управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги до якості буде виконано:

1) забезпечення якості;

2) контроль якості;

3) поліпшення якості;

4) планування якості.

39.Національний орган з сертифікації виконує такі основні функції:

1) здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції;

2) видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництва;

3) видає сертифікати відповідності виробнику продукції;

4) розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні.

40.Документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який посвідчує, що система якості перевіюваного підприємства відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з систами якості.

1) протокол випробувань;

2) сертифікат відповідності;

3) сертифікат на систему

4) реєстр УкрСЕПРО.

41.Оцінювання відповідності на підставі одного чи декількох зразків продукції, що репрезентують виробництво:

1) нагляд за відповідністю;

2) оцінювання відповідності за зразком;

3) доказ аудиту;

4) технічний нагляд.

42.Складова частина управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги до якості:

1) поліпшення якості;

2) контроль якості;

3) забезпечення якості;

4) планування якості

43.До технічних факторів , що обумовлюють якість туристичного обслуговування належать:

1) комп’ютеризація і автоматизація процесів, наукова організація праці, рівень витрат на якість;

2) комп’ютеризація і автоматизація процесів, технологія обслуговування, стан номерного фонду;

3) комп’ютеризація і автоматизація процесів, комплексне вивчення ринку, собівартість;

4) комп’ютеризація і автоматизація процесів, стан номерного фонду, кваліфікація, досвід персоналу.

44.Процедура, за допомогою якої постачальник дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам:

1) атестація;

2) забезпечення відповідності;

3) заява постачальника про відповідність;

4) акредитація.

45.Органи з сертифікації систем якості акредитуються:

1) Держспоживстандартом Україн;

2) Торгово-промисловою палатою;

3) Держкомітетом з екології;

4) Держсанепіднаглядом.

46.Метод оцінки рівня якості, за якого порівнюють значення одиничних показників якості оцінюваного і базового зразків – це метод:

1) комплексний;

2) змішаний;

3) диференційний;

4) експертний.

47.До організаційних факторів, що обумовлюють якість туристичного обслуговування належать:

1) наукова організація праці, комплексне вивчення ринку, професіоналізм керівництва;

2) технологія обслуговування комп’ютеризація і автоматизація процесів, стан номерного фонду;

3) засоби технічного і технологічного обслуговування, комплексне вивчення ринку, собівартість;

4) комп’ютеризація і автоматизація процесів, стан номерного фонду, кваліфікація, досвід персоналу.

48.Складова частина управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення ілей у сфері якості:

1) забезпечення якості;

2) планування якості;

3) поліпшення якості;

4) контроль якості.

49.Затверджує перелік продукції, процесів, послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації:

1) Міністерство охорони здоров’я України$