3. Структура і зміст студентських наукових робіт

3.1. Загальні положення з написання студентами наукових робіт

Назва студентської наукової роботи (реферату, наукової та курсової робіт, дипломної (кваліфікаційної) проекту-роботи) має бути стислою і лаконічною, відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий підзаголовок (4−6 слів).

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів “Дослідження питання”, “Дослідження деяких шляхів...”, “Деякі питання...”, “Матеріали до вивчення...”, “До питання...” і т.ін., у яких не відображено достатньою мірою суть проблеми.

При написанні роботи студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичено матеріали або окремі результати.

У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результат досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень і тавтологій. Роботу до захисту подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердій обкладинці. Мова написання студентських наукових робіт всіх рівнів − державна (українська).

3.2. Структура наукових робіт

Загалом структура студентських науково-теоретичних та науково-практичних (прикладних) пошуків всіх рівнів представлена наступним переліком:

1. титульний аркуш;

2. зміст;

3. перелік умовних позначень (за необхідності);

4. вступ;

5. основну частину, яка складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів;

6. висновки;

7. додатки (у разі необхідності);

8. примітки до розділів (у разі необхідності);

9. список використаних джерел.

3.3. Вимоги до змісту наукових робіт

Титульний аркуш роботи містить назву вищого навчального закладу, де вона виконана; прізвище, імґя, по батькові автора; назву роботи; шифр і найменування спеціальності, з якої виконується відповідна студентська наукова робота робота; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, імґя та по-батькові наукового керівника і (або) консультанта; місто і рік написання.

Зміст подають на початку роботи. Він містить назви та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків та ін.

Перелік умовних позначен, символів, одиниць, скорочень і термінів подається у разі необхідності, а саме, якщо в роботі вживається спеціальна термінологія, а також використовуються маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо. В такому випадку їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа − їх розшифровку.

Якщо в роботі вжито спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше, які повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими варіантами розв’язання проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Досить кількома реченнями висвітлити головне − сутність проблеми або наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Коротко викладається зв’язок обраного напряму досліджень з науковими програмами, планами, темами навчального закладу, а також з галузевими та (або) державними планами і програмами.

Мета і завдання дослідження. Формулюються мета роботи і завдання, які необхідно розв’язати для її досягнення. Не слід формулювати мету за допомогою наступних мовленевих зворотів: “Дослідження...”, “Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об’єкт дослідження − це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, обрану для вивчення.

За необхідності вказуються хронологічні і географічні межі дослідження, в яких вказуються, які території і який часовий проміжок опоплено відповідним дослідженням.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента-дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему наукової роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.

Методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Подається коротка анотація нових наукових положень, розв’язань, запропонованих автором. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку).

Практичне значення одержаних результатів. У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх застосування, а в роботі, яка має практичне значення − відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. Вказуючи на практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання. Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена їх реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Апробація результатів роботи. Вказується, на яких наукових конференціях та інших заходах оприлюднено результати досліджень, що включені до роботи.

Публікації. Вказується, в скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій опубліковані результати роботи.

Структура роботи (дослідження) призначенна для описання загальної структури роботи (список умовних скорочень, вступ, кількість розділів і підрозділів, додатки, примітки до розділів, список умовних скорочень, список використаних джерел та літератури) і позначення загальної кількості сторінок тексту (як машинописних, так і загальну) дослідження, кількості використаних у дослідженні найменувань джерел та літератури, а також кількість розроблених додатків.

Приклади можливого оформлення вступу до курсових та дипломних робіт:

Тема дипломної роботи: Морфоло-синтаксична сполучуваність термінологічних елементів та їх переклад українською мовою

Актуальність дослідження визначається важливістю розгляду морфоло-синтаксичної сполучуваності термінологічних елементів на основі останніх досліджень сполучуваності лексичних елементів на основі останніх досліджень сполучуваності лексичних елементів взагалі, і полягає у розгляді та порівняльному аналізі сполучуваності та перекладі термінологічних елементів підмов математичної логіки та економіки, які ще не були предметом дослідження.

Метою дослідження є аналіз морфоло-синтаксичної сполучуваності термінологічних елементів англійської мови та їх  українських еквівалентів на прикладі двох підмов. В роботі використовували такі методи дослідження: лексикографічний, метод компонентного, дистрибутивного аналізу, елементи кількісного і статистичного аналізу фактичного матеріалу, метод лінгвістичного зіставлення, метод контекстологічного аналізу, трансформаційний аналіз та метод пояснювальних трансформацій.

Об’єктом дослідження є розгляд особливостей морфоло-синтаксичної сполучуваності термінологічних елементів англійської мови підмов математичної логіки та економіки у зіставленні з українською та способи їх перекладу.

Предметом дослідження є 1037 термінологічних одиниць підмов математичної логіки (528) та економіки (509), вилучені шляхом суцільного добору з 11 словників та 32 термінологічні одиниці – з трьох текстів, їх структурні, семантичні та перекладацькі особливості.

Теоретичне значення дипломної роботи полягає у подальшій розробці широкого кола питань сполучуваності та перекладу зазначених лексичних одиниць. Без вирішення тих питань неможливе подальше дослідження лексичної системи мови. Визначення типів словосполучень дозволяє визначити обсяг сполучуваності кожної частини мови і способи вираження зв’язку між ними з метою їх подальшого правильного перекладу. Типи словосполучень розглядаються як синтаксичні структури, а не визначаються за семантичним критерієм.

Практична цінність дослідження полягає у можливості використання його результатів для викладання прикладної лінгвістики та загального мовознавства, а також на заняттях з практики перекладу та при вивченні термінології підмов

Тема курсової роботи: Особливості перекладу заперечних префіксів з англійської на українську мову.

Актуальність даної теми зумовлено загальною потребою наукового осмислення дериваційних процесів в англійській мові, що спрямовані на виявлення закономірностей передачі англійських заперечних префіксів українською мовою.

Об’єктом дослідження було обрано англійські заперечні префікси та їх україномовні переклади.

Метою даної роботи є 1) проаналізувати та впорядкувати концепції щодо класифікації англійських префіксів; 2) визначити особливості заперечних префіксів англійської мови; 3) надати кількісні характеристики використаних перекладацьких трансформацій та рекомендації щодо їх застосування при перекладі.

Матеріалом дослідження став  англо-український словник економічних термінів, в якому наявно 197 одиниць англійської мови, що містять заперечні префікси.

Методологічну основу дослідження становлять метод співставлення мовних явищ та явищ об’єктної дійсності, метод кореляції мовних та соціальних явищ, лексикографічний метод, метод морфемного та словотворчого аналізу, метод компонентного аналізу, метод трансформаційного аналізу, метод кількісного та статистичного аналізу фактичного матеріалу.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що вона є спробою системного дослідження засобів перекладу англійських мовних одиниць, які містять заперечні префікси, українською мовою.

Теоретична та практична цінність роботи. Проведене дослідження засобів перекладу заперечних англійських префіксів є актуальним і цікавим з точки зору перекладознавства. Спостереження та наслідки дослідження дадуть можливість зробити ряд практичних рекомендацій щодо використання перекладацьких трансформацій при перекладі англійських мовних одиниць, які містять заперечні префікси, українською мовою. Матеріал дослідження цікавий як для перекладачів, так і для вивчаючих англійську мову.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні ви­сновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:

1. огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень (як правило − на початку 1-го розділу; у дипломних роботах − у окремому, частіше за все 1-му розділі, який може мати назву “ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ, МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ”, “ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ” чи “ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ПРОБЛЕМУ” тощо);

2. виклад загальної методики й основних методів досліджень;

3. експериментальну частину і методику досліджень;

4. проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

5. аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури автор роботи окреслює основні етапи розвитку наукової думки за обраною проблемою. Стисло, критично аналізуючи роботи попередників, він повинен указати на ті питання, що залишилися нерозв’язаними, і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити огляд бібліографічної та джерельної бази дослідження коротким резюме щодо необхідності проведення досліджень у цій галузі, а також навести перелік і конкретні приклади застосування під час написання роботи певних наукових принципів і методів дослідження.

При цьому теоретико-методологічні засади дослідження повинні відповідати поставленим у вступній частині роботи меті і основним дослідницьким завданням роботи, її структурі і загальній логіці дослідження, базуватися на основоположних діалектичних принципах пізнання й низці загальнонаукових принципів (історизму, об’єктивності, всебічності, багатофакторності, системності) та методів наукового пізнання: загальнонаукових (аналізу, синтезу, дедукції, системно-структурний, логічний, історичний) та спеціалізованих.

У розділах основної частини, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи розв’язання завдань і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних − принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

В основній частині з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен давати оцінку повноті розв’язання поставлених завдань, достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівнянню з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтуванню потреби додаткових досліджень або необхідності їх припинення.

При цьому виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором!!!

У висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкривають методи розв’язання поставленої в роботі наукової проблеми (завдання), наводять їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання.

Додатки. За потреби до додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

1. проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

2. таблиці допоміжних цифрових даних;

3. протоколи та акти випробувань, впровадження; розрахун­ки економічного ефекту;

4. інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розвґя­зання завдань за допомогою компґютера, які розроблені у про­цесі виконання роботи;

5. ілюстрації допоміжного характеру.

Примітки до розділів складається в разі гострої необхідності. Його призначенням є впорядкування післятекстових посилань на конктетні пункти зі списку використаної літератури і джерел. Відповідно до кожного розділу основної частини робляться окремі списки приміток (з зазначенням назв розділів у заголовку) за частотою зустрічаємості (при цьому у випадку повторення підряд назв джерел і літератури перший раз вказується лише прізвище автора чи перша частина назви джерела/літератури, вдруге − прізвище автора і вислів “Там сам” з вказанням відповідних сторінок; за умови наступних зустрічань − вказується лише вислів “Там сам” з вказанням відповідних сторінок, а якщо сторінка також повторюється − лише вислів “Там сам”) або за принципом першого зустрічання у тексті відповідного розділу.

Список використаних джерел. Назви використаних джерел слід розташовувати в списку або згідно з порядком посилань у тексті з їх наскрізною нумерацією, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або в хронологічному порядку, або відповідно до видової чи типової класифікації літератури і джерел. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної і видавничої справи.