5. Ґрунт як захисний і буферний екран біогеоценозів

Існуючі в наш час загальні типи біогеоценозів (БГЦ), формування яких відбувалося протягом тривалої еволюції, є досить стійкими складовими біосфери. Це стало можливим завдяки наявності у них буферних і регуляторних механізмів зворотного зв’язку. Здатність біогеоценозів до гомеостатичного регулювання має важливе значення тому, що воно забезпечує стабільність функціонування біогеоценозів Землі, а це, в свою чергу, є основою благополучного існування біосфери.

Роль ґрунту як буфера в регулюванні життя біогеоценозів безперечно велика. Проте ця функція поки що недостатньо вивчена, через що в наш час немає можливості дати їй загальну об’єктивну характеристику.

Г.В. Добровольський та Є.Д. Нікітін (1986) виділяють лише форми прояву буферної функції ґрунтів.

Перша форма. Здатність ґрунту нівелювати різні коливання вхідних потоків речовин та енергії. Ця здатність має важливе значення, оскільки склад, структура і функціонування біогеоценозу зберігається при умові, якщо коливання (варіювання) цих потоків не виходить за певні межі, які прийнято називати межами толерантності.

Прикладом такого нівелювання є нівелювання ґрунтом великих перепадів вологості і температури у наземному ярусі біогеоценозу. Так завдяки здатності ґрунту вбирати і акумулювати атмосферну вологу запобігається застоювання води на її поверхні під час танення снігу і сильних злив. А під час посухи послаблюється надмірна сухість приземного шару повітря. Подібна дія ґрунту проявляється і при коливанні температури в надземній частині біогеоценозу.

Друга форма. Ґрунт виступає як захисний екран біогеоценозів від механічного руйнування при дії різних факторів – води, вітру, сили тяжіння. Це досягається завдяки здатності ґрунту протистояти водній і вітровій ерозії, формувати рослинний покрив, утримувати рослини у вертикальному положенні. Такі властивості чітко виражені на цілинних ділянках суші (ліси, степи, прерії) і часто погіршують при знищенні рослинного покриву і обробітку ґрунту. При проведенні комплексу меліоративних заходів ґрунт може не тільки зберегти ці властивості, а й значно їх поліпшити на малопродуктивних територіях.

Третя форма. Відновлення порушених біоценозів. Ця буферна функція ґрунту проявляється завдяки наявності в ньому запасу насіння різних рослин та структурі ґрунтового покриву, що склалася в даному регіоні. Ці фактори сприяють відновленню первісної неоднорідності фітоценозів.

6. Значення ґрунту в геологічній службі. Металометрія

Історія ґрунтового покриву Землі нерозривно пов’язана з історією земної кори. Відомо ряд прикладів формування осадових порід, зумовлених ґрунтовими процесами. Так, деякі родовища залізних і марганцевих руд утворилися в районах поширення давніх болотних ґрунтів. Бокситові родовища – внаслідок давнього тропічного ґрунтоутворення. Процеси вивітрювання і ґрунтоутворення, які відбувалися в минулі геологічні епохи, зумовили утворення покладів цінних глин (каолінітів) і фосфоритів.

Ґрунтознавство допомагає вирішувати ряд важливих питань історичної геології і геохімії. Так, вивчення похованих ґрунтів дає змогу відтворити географічну ситуацію того часу, коли ці ґрунти утворилися, добути дані з історії геологічних процесів, виявити зміну фізико-географічних умов (клімату, рельєфу) та ін.

Наявність у земній корі на порівняно невеликій глибині деяких корисних копалин впливає на хімічний склад ґрунту, змінює нормальний хід процесу ґрунтоутворення, характерний для даного регіону. Виявлення таких «аномалій» в ґрунтовому покриві має важливе значення для геологічної розвідки корисних копалин.

З цією метою розроблені спеціальні ґрунтово-геохімічні методи пошуку корисних копалин. Вони ґрунтуються на використанні хімічного аналізу ґрунтів, який свідчить про наявність в надрах Землі тих чи інших корисних копалин. Ці методи є перспективними для пошуку нафти, газу, міді, урану та руд інших металів.

Геохіміки довели, що в ґрунтоутворюючих породах і ґрунтах навколо родовищ руд металів утворюється ареал з високим вмістом рудних елементів. Саме над рудним тілом вміст цього елемента буває найвищий. Щоб знайти місце залягання рудного тіла, застосовують метод металометрії. Суть цього методу полягає в тому, що на цій території в різних місцях беруть проби ґрунту і визначають в них вміст елемента, який є основним у складі цієї руди. Добуті результати математично обробляють, наносять на карту і знаходять пункти, де вміст цього елемента найбільший. Це дає змогу з невеликими затратами коштів, робочої сили і часу знайти місце залягання руди.

Проводячи металометричні роботи, слід досконало вивчити генезис ґрунту і будову його профілю. Це дасть змогу правильно відібрати проби ґрунту і недопустити помилок під час обробки даних геохімічних досліджень. З цією метою до складу геологічної експедиції має входити ґрунтознавець.