§ 4. Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання

Право на порушення судового виконання відповідно до ст. 356 ЦПК мають стягувач, прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб (ст. 121 ЦПК), а також уповноважені ними предс­тавники, коли у їх повноваженнях передбачено право на пре­д'явлення виконавчого документа до стягнення (ст. 115 ЦПК). Реалізацію представником цього права поставлено у залеж­ність від наявності певних умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви до органу судового виконання з доданим до неї викона­вчим документом; вчинення дій після подачі заяви у межах процесуальних строків з додержанням правил про підсудність.

Заява представника до органу судового виконання може бути зроблена в усній або письмовій формі разом з належно оформленими виконавчими документами, перелік яких визна­чений ст. 349 ЦПК. Ними є: виконавчі листи, які видаються на виконання судових рішень, вироків, ухвал, постанов; нака­зи арбітражного суду; посвідчення комісій з трудових спорів, виконавчі написи нотаріальних органів, інші рішення і поста­нови, передбачені ст. 348 ЦПК.

133

Повноваження представника щодо початку судового ви­конання реалізуються в межах передбачених законом процесу­альних строків. Рішення у судовій справі, у якій стороною є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконан­ня протягом трьох років з часу набрання рішенням чинності, а в усіх інших справах — протягом одного року (ст. 359 ЦПК).

Процесуальні дії представника, що стосуються судового виконання, мають бути спрямовані до того органу судового виконання, у районі діяльності якого перебуває майно або знаходиться постійне місце проживання чи роботи боржника; коли ж боржником виступає юридична особа, то за місцем знаходження його органу чи майна (ст. 353 ЦПК). Вибір альтернативної підсудності належить стягувачу і уповноваже­ному ним представнику. Виконавчі документи передаються судові, при якому функціонує судовий виконавець. З часу їх прийняття починається виконавче провадження.

У підготовчій частині судового виконання представники осіб, що беруть участь у справі, мають право вступити у процес виконання (ч. 2 ст. 121, ст. 351 ЦПК), заявити відвід судовому виконавцю (статті 99, 360 ЦПК), подати заяву про призначення боржнику офіційного представника (ст. 361 ЦПК), а також про вжиття заходів до забезпечення виконання (ст. 361 ЦПК).

У провадженні по застосуванню органами судового вико­нання примусових заходів представник відповідача має проко­нсультувати клієнта щодо переваги добровільного виконання рішення над примусовим, яке тягне додаткові витрати і вилу­чення майна на покриття боргу (ст. 361 ЦПК) та ін.

Процесуальні представники осіб, що беруть участь у справі, мають право: одержувати інформацію про хід примусо­вого виконання шляхом особистого ознайомлення з матеріа­лами виконавчого провадження і одержання відомостей від осіб, які виконують рішення, оскаржувати дії судового вико­навця, а також брати участь в розгляді скарг суддею; оскаржу­вати його ухвалу, винесену з питань судового виконання; порушувати перед судом питання про поворот виконання; подавати позови про виключення майна з опису і брати участь в їх розгляді, а також вчинювати інші процесуальні дії по захисту прав осіб в стадії судового виконання.

134

Запитання для самоконтролю

1. Як оформляються повноваження адвоката на здійснення представництва в цивільному процесі?

2. Які повноваження має адвокат при веденні цивільних справ у суді першої інстанції?

3. Яку участь бере адвокат у стадіях касаційного і наглядного провадження, перегляду судових рішень у зв'язку з новови-явленими обставинами?

4. Які повноваження адвоката в стадії судового виконання?

135

Рекомендована література

1. Барщевский М.Ю. Организация и деятельность адвока­туры в России. М., 1997.

2. Бернаш У., Решетникова И.В., Прошляков И.Д. Судеб­ная адвокатура. С.-Пб., 1996.

3. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уго­ловным делам. М., 1978.

4. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональ­ная деятельность защитника. К., 1987.

5. Ватман Д.П. Адвокатская этика. М., 1977.

6. Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процессе. М., 1969.

7. Істория адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломее -вої, О.Д.Святоцъкого. К., 1992.

8. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997.

9. Молдован В.В. Судова риторика. К., 1996.

10. Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992.

136

11. Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К., 1997.

12. Сергеич П. Искусство речи на суде. М., 1988.

13. Стецовский Ю.И. Адвокат в уголовном судопроизвод­стве. М., 1972.

14. Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцъко-го. К., 1993.

15. Черкасова Н.В. Формирование и развитие адвокатуры в России. 60-80 годы XIX ст. М., 1987.

16. Штефан М.И., Дрижнаная Е.Г., Гусев Е.В. Представи­тельство граждан в суде. К., 1991.